Костянтинівський державний хімічний завод, м.Костянтинівка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудремонт», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 63832,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 48653,64 грн., пеня в сумі 8902,95 грн., штраф в сумі 3405,75 грн. та інфляція в сумі 2870,56 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на лист №522 від 27.09.2010р., видаткову накладну від 03.10.2010р. №1555, видаткову накладну від 31.01.2008р. №КХ-22005, квитанцію про приймання вантажу №52750213 від 03.10.2010р., претензію від 25.10.2011р. №1/6, розрахунок суми позову.

Відповідач надав суду заяву від 27.03.2012р., згідно з якою підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 45484,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Як встановлено судом, листом від 27.09.2010р. №522 відповідач звернувся до позивача з клопотанням про відвантаження однієї цистерни сірчаної кислоти технічної у кількості 60,0 тон за наступними реквізитами:

-Південна залізниця

-код станції 426704

-вантажоотримувач ПАТ «Райз-Максимко»

-код отримувача:6255

-поштова адреса: 37240 Полтавська область, Лохвицький район, м.Червонозаводське, вул.Матросова, 10

-графік поставки до 30.09.2010р.

Згідно з доданою до матеріалів справи видатковою накладною №1555 від 03.10.2010р., квитанцією про приймання вантажу №52750213 від 03.10.2010р. позивачем було відвантажено товар: сірчана кислота (технічна, 1-й гатунок 93,40%) в кількості 62,204 тони на загальну суму 45484,56 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача підтверджено.

Таким чином, внаслідок постачання товару позивачем та прийняття цього товару відповідачем між сторонами виникли відповідні зобовязання.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За висновками суду, сторонами не було узгоджено певного строку сплати відповідачем вартості отриманої від позивача сірчаної кислоти.

Одночасно, стаття 692 Цивільного кодексу України також не містить у собі визначення певного строку оплати покупцем вартості придбаного товару.

За приписом ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Першим документально підтвердженим зверненням позивача до відповідача з вимогою про сплату, зокрема, заборгованості в сумі 45484,56 грн., є пред`явлення претензії №1/6 від 25.10.2011р. (направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком №9862 від 26.10.2011р.).

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007р. №1149 (z1383-07) «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Таким чином, враховуючи викладене, за висновками суду, відповідач мав отримати претензію від позивача не пізніше 29.10.2011р., внаслідок чого з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України заборгованість за отриману сірчану кислоту мала бути сплачена відповідачем позивачу в строк до 05.11.2011р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 45484,56 грн. за отриманий товар за видатковою накладною №1555 від 03.10.2010р. всупереч ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач в заяві від 27.03.2012р. підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивчаем в сумі 45484,56 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 45484,56 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що відповідач заперечень проти цих позовних вимог не надав, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 45484,56 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу 45484,56 грн. позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3169,08 грн.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Таким чином, саме позивач повинен довести та обґрунтувати, відповідними нормами, правомірність нарахованої ним до стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3169,08 грн.

Як встановлено судом, обгрунтовуючи позов в частині вимог про стягнення 3169,08 грн. позивач посилається на видаткову накладну №КХ-22005 від 31.01.2008р.

Проте, за висновками суду, виходячи зі змісту вказаної накладної відсутні відомості щодо осіб, підписи яких на ній містяться, печатки підприємств позивача та відповідача.

Крім цього, підставою для постачання товару за вказаною накладною визначено договір від 03.12.2007р. №08-02.

Всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано копії відповідного договору №08-02 від 03.12.2007р.

Одночасно, у позовній заяві взагалі відсутні посилання на вказаний договір як на підставу для заявлення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3169,08 грн. підлягає залишеню без задоволення.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення інфляцію в сумі 2870,56 грн. за період з 04.10.2010р. по 30.11.2011р.

Виходячи з того, що порушення відповідачем своїх зобовязань перед позивачем з оплати вартості поставленого товару на суму 45484,56 грн. розпочалось з 06.11.2011р., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 45,49 грн. за листопад 2011р., а решта вимог про стягнення інфляції підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п.2 ст. 231 Господарського кодексу України позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 8902,95 грн. та штрафу у розмірі 7% від вартості за прострочку в сумі 3405,75 грн.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, у зв'язку із тим, що сторони не погодили конкретний розмір пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов'язання має саме грошовий характер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заявлених позивачем пені та штрафу.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 8902,95 грн. та штрафу в сумі 3402,75 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудремонт», м.Донецьк, викладене у резолютивній частині заяви від 27.03.2012р., про припинення провадження у справі судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

Позовні вимоги Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудремонт», м.Донецьк задовольнити частково в сумі 45530 грн. 05 коп., у тому числі основний борг в сумі 45484 грн. 56 коп. та інфляція в сумі 45 грн. 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудремонт», м.Донецьк відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудремонт», м.Донецьк на користь Костянтинівського державного хімічного заводу, м.Костянтинівка основний борг в сумі 45484 грн. 56 коп. та інфляцію в сумі 45 грн. 49 коп., всього заборгованість в сумі 45530 грн. 05 грн., судовий збір в розмірі 1148 грн. 06 коп.