За позовом Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕБ ДИЗАЙН»

Пророзірвання договору та стягнення 176750,00 грн.

Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М (головуючий)

суддя Бойко Р.В.

суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 1786 від 27.09.2010 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. дов. № б/н від 16.11.2011 р., ОСОБА_3 дов. № б/н від 16.11.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Позняки-Жил-Буд»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Дизайн»про розірвання договору та стягнення 176750, 00 грн.

рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2011 року у справі № 45/39 (суддя Балац С.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Веб Дизайн»звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Дизайн»залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2011 року по справі № 45/39- без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веб Дизайн»задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року та рішення господарського суду м. Києва від 14.03.2011 року у справі № 45/39 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 20.10.2011 року, справу № 45/39 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 20.10.2011 року справу № 45/39 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М. та присвоєно їй номер № 45/39-41/502, розгляд справи призначено на 18.11.2011 року.

В судовому засіданні 18.11.2011 року представник позивача надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.11.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у письмовому поясненні.

В судовому засіданні 18.11.2011 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2011 року.

В судовому засіданні 05.12.2011 року представник позивача надав усні та письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.12.2011 року надав усні заперечення по суті спору.

В судовому засіданні 05.12.2011 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.12.2011 року.

В судовому засіданні 23.12.2011 року представники сторін надали усні пояснення з приводу заявлених вимог та заперечень.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суддя Спичак О.М. звернувся до Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 45/39-41/502.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 23.12.2011 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Копитова О.С., Смирнова Ю.М.

Ухвалою від 23.12.2011 р. справу № 45/39-41/502 прийнято до свого провадження колегією суддів. Розгляд справи призначено на 06.02.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2012 року підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 06.02.2012 року через канцелярію суду подав клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, яке суд розглянув та задовольнив.

У судовому засіданні 06.02.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву до 22.02.2012 року.

У звязку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці, розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 22.02.2012 року справу № 45/39-41/502 передано на розгляд колегії суддів в наступному складі: Спичак О.М. (головуючий суддя), Бойко Р.В., Смирнова Ю.М.

Ухвалою від 22.02.2012 р. колегією суддів справу № 45/39-41/502 було прийнято до свого провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2012 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 22.02.2012 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судовому засіданні 22.02.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.03.2012 року об 11:30.

У судовому засіданні 26.03.2012 р. представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю.

Представники відповідача надали усні пояснення по суті спору відповідно до яких проти позову заперечили та просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.03.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

18.08.2008 між ТОВ «Веб Дизайн»(виконавець) та ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»(клієнт) було укладено договір про створення сайту № 01/ДВИ-08, відповідно до пункту 2.1 якого виконавець (відповідач) зобов'язався виконати роботи по створенню сайту в наступному порядку: провести підготовчу роботу та розробити «Бриф»; розробити дизайн сайту відповідності з «Брифом»; здійснити складання сайту.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що виконавець приступає до виконання робіт по цьому договору з дати, наступної за датою отримання ним авансового платежу, передбаченого пунктом 4.2.1 договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що роботи виконавця по розробці Брифу виконуються в строк 100 (сто) робочих днів з дати початку робіт по цьому договору у відповідності з п. 2.5 цього договору. Роботи виконавця по розробці дизайну сайта і роботи по складанню сайту виконуються в строки, зафіксовані в Брифі. При цьому, в ці строки не включається час, необхідний клієнту для приймання робіт чи затвердження Брифу і Дизайну та час, необхідний клієнту для надання інформаційних матеріалів.

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість робіт виконавця складає 353 500,00 грн., з яких: вартість робіт по проведенню підготовчої роботи та за розробку «бріфу» 20 % від загальної вартості робіт; вартість робіт за розробку дизайну 30 % від загальної вартості робіт; вартість робіт по складанню сайту складає 50% від загальної вартості робіт.

Згідно п. 4.2. Договору позивач зобов'язувався сплатити відповідачеві 50% від загальної вартості робіт, вказаної в п. 4.1. Договору, авансом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він на виконання пункту 4.2.1 договору відповідно до платіжного доручення від 28.08.2008 № 40806 сплатив на рахунок відповідача 176 750,00 грн., проте в строки зазначені в договорі останній роботи не виконав, а листом без дати та вихідного номеру, який позивач отримав 06.05.2009 вх. № 468, проінформував позивача про виконання ним робіт передбачених п. 2.1.1. та п. 2.1.2. договору. Позивач звернувся до відповідача з листом від 16.08.2010 № 1462, з вимогою надати пояснення про хід виконання умов договору, ступінь готовності сайту та надати копії документів, які б підтверджували факти виконання відповідачем частини робіт і прийняття позивачем таких робіт.

Проте відповідач залишив дану вимогу без належного на те реагування.

У звязку з тим, що відповідач обумовлених в договорі про створення сайту № 01/ДВИ-08 від роботи не виконав, то позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору та стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 176750,00 грн.

Відповідач на спростування позовних вимог повідомив, що в його діях відсутня вина, оскільки роботи з розробки сайту не були виконанні в повному обсязі з тих причин, що позивачем не були надані матеріали необхідні для продовження виконання робіт передбачених умовами договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення господарського суду міста Києва № 45/39 від 14.03.2011 р. та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.10.2011 р. виходив із того, що судом першої інстанції в повній мірі та належним чином не надана правова оцінка засвідченої копії Брифу, розробленого для позивача відповідно до спірного договору № 01/ДВИ-08 від 18.08.2008 р., з відміткою про отримання вказаного Брифу представником позивача Крижановською Ю.С. Також під час нового розгляду суду слід дослідити договір № 01/ДВИ-08 від 18.08.2008 р. (п.п. 6.1, 6.2, 6.4, 7.9 (у частинні посилань на «Студію Артемія Лєбєдєва») та встановити, які саме умови договору порушені відповідачем та можуть вважатися істотними в розумінні статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 12.10.2011 р., судом ухвалою від 28.10.2011 р. було зобовязано сторін надати письмі пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2011 р. по справі № 45/39-41/502 та докази на їх обґрунтування.

На виконання вимог суду сторонами були надані письмові пояснення та додаткові докази по справі, з яких судом було встановлені наступні обставини справи.

Пунктом 7.9 договору встановлено, що на головній сторінці сайту клієнт зобовязується посилатися на виконавця шляхом проставлення гіпертекстового посилання «Дизайн і створення сайту - Студія Артемія Лєбєдєва»і розміщення логотипу виконавця на весь строк дії (охорони) авторських прав, передбачених дійсним законодавством, з усіма продовженнями.

Судом встановлено, що відповідач на українському ринку працює під найменуванням «Студія Артемія Лєбєдєва». Тому пропозиція і приклади робіт, які підписані відповідачем мають посилання на зазначений логотип.

Також в матеріалах справи міститься Свідоцтво для товарів і послуг за № 43927, яке підтверджує право ТОВ «Веб Дизайн»реалізовувати послуги у сфері інтернет-технологій на території України з використанням образотворчого елементу «artlebedev».

Посилання позивача на те, що за умовами договору про створення сайту № 01/ДВИ-08 від 18.08.2008 р. інтернет-сайт мав відображати інформацію щодо діяльності Приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд», проте підпис помічника керівника Крижанівської Ю.С. міститься на документі, який називається «Бриф на розробку сайту корпорації «Познякижилстрой»спростовується пунктом 7.13 вказаного договору, який дозволяє використовувати імя клієнта, як «Познякижилстрой».

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з умовами пункту 2.1 договору про створення сайту № 01/ДВИ-08 від 18.08.2008 р. виконавець зобовязався виконати роботи по створенню сайту в наступному порядку: провести підготовчу роботу та розробити «Бриф»; розробити дизайн сайту відповідності з «Брифом»; здійснити складання сайту.

Термін розробки Брифу встановлено в 100 (сто) робочих днів з дати початку робіт за договором, тобто з дати, наступної за датою отримання відповідачем авансового платежу за договором.

Порядок передачі робіт встановлено в пункті 6.1 договору, яким передбачено, що розроблений виконавцем Бриф надається клієнту на затвердження на паперовому носії.

Згідно пункту 6.2 договору встановлено, що клієнт здійснює приймання в наступному порядку:

-виконавець надає клієнту, розроблений виконавцем Бриф за допомогою курєрської або поштової доставки на паперовому носії в трьох аутентичних екземплярах, на одній із копій клієнт ставить відмітку про його отримання з зазначенням дати і посади особи, що отримала Бриф, яка невідкладно повертається;

-клієнт затверджує Бриф протягом 10 робочих днів з дати його отримання і підписує два екземпляри Брифа, один з яких повертає виконавцю;

-у випадку відмови від підписання Брифу клієнт надає виконавцю вмотивовану письмову відмову в його підписанні з зазначенням вимог, які висуваються клієнтом до виправлень, які необхідно буде внести виконавцю в Бриф.

Умови пункту 6.3 договору передбачено, що вмотивована відмова повинна містити перелік невідповідностей Брифа умовам цього договору, а Проміжного результату робіт або Результату всіх робіт по цьому договору і Брифу.

Згідно з пунктом 6.4 договору, у випадку неповернення клієнтом підписаного Брифу зі спливом 10 робочих днів і/або ненадання вмотивованої відмови в ті ж строки, роботи по розробці Брифу вважаються виконаними виконавцем у повній відповідності з цим договором, в повному обсязі та прийняті клієнтом.

Умовами пункту 6.8 договору встановлено, що невиконання зазначених в статті строків і встановленій в зазначеній статті формі і змісту заявлених відмов, заперечень, вимог чи претензій, позбавляє клієнта права посилатись в наступному на зазначені обставини в якості підстав і доказів невиконання чи неналежного виконання виконавцем своїх зобовязань, передбачених договором, крім випадків, коли дефекти виконаних робіт, не могли бути виявлені при прийманні (приховані недоліки).

Отже, зі змісту даних пунктів вбачається, що недодержання замовником строків, форми і змісту заявлених відмов, заперечень, вимог чи претензій, позбавляє клієнта права посилатись в наступному на зазначені обставини в якості підстав і доказів невиконання чи неналежного виконання виконавцем своїх зобовязань, передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що авансовий платіж надійшов від позивача 28.08.2008 р., тому згідно умов договору Бриф мав бути розроблений у строк до 12.01.2009 р.

26.12.2008 р. на адресу замовника виконавцем був надісланий розроблений Бриф, що підтверджується поштовою квитанцією № 3569 штрих-код 16020689 від 26.12.2008 р.

27.01.2009 р. за допомогою курєрської пошти intercitypost.com, лист 044-054796 на адресу позивача, отримувач - «Познякижитлобуд»відповідачем повторно були направлені концепція дизайну сайту на двох аркушах та проміжний акт здачі-приймання робіт, які отримані 28.01.2009 р. представником позивача Крижанівською Ю.С. та засвідчується проставленим штампом ПАТ «Позняки-Жил-Буд, протилежного позивачем не доведено.

04.02.2009 р. відповідачем повторно на адресу позивача були надіслані поштовою доставкою на паперовому носії три аутентичних екземплярах Брифу та концепція Дизайну Сайту, на одній із копій представник ЗАТ «Позняки-Жил-Буд»Крижанівська Ю.С. проставила відмітку про його отримання з зазначенням дати і посади.

Частиною 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 851 ЦК України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що виконавцем на адресу замовника були надіслані на паперовому носії Бриф, концепція Дизайну Сайту та акт приймання-передачі Проміжного результату. Проте замовник у встановлені в договорі строки Бриф не підписав, вмотивованої письмової відмови від підписання з зазначенням вимог щодо усунення недоліків чи інших зауважень до виконаної роботи відповідачу не надав, що у відповідності до умов пункту 6.8 договору позбавляє можливості останнього посилатись на неналежне виконання відповідачем умов договору, оскільки саме його бездіяльність спричинила подальше невиконання робіт передбачених умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Судом зазначається, що позивачем не надано належних доказів невиконання відповідачем умов договору чи будь-яких інших істотних порушень останніх, що в свою чергу, виключає можливість задоволення позовної вимоги про розірвання договору.

Стосовно позовних вимог про стягнення 176750,00 грн. збитків, які виникли у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в даній частині з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Пунктом 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець несе перед замовником обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, за наявності його вини.

Це конкретизує загальне правило ч. 1 ст. 614 ЦК України стосовно договору про надання послуг, яке передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за відсутності вини виконавець відповідальності не несе.

Оскільки судом було встановлено, що відповідачем не були порушені умови договору, то за таких обставин відсутні підстави для стягнення збитків у розмірі 176750,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд міста Києва,

У позові відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.04.2012 р.