Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.11.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 07.09.2011 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-тера", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Епос", м. Біла Церква

про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Аква-тера" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПРАТ "Епос" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р., укладеної між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеного між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос".

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем відсутністю відповідних повноважень у заступника директора ТОВ "Аква-тера" фізичної особи ОСОБА_3 на підписання додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р., укладеної між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеного між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос".

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2012 р. порушено провадження у справі № 14/002-12 за позовом ТОВ "Аква-тера" до ПРАТ "Епос" про визнання недійсною додаткової угоди до договору купівлі-продажу і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.02.2012 р.

08.02.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив б/н від 08.02.2012 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у звязку із пропущенням позовної давності.

08.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.02.2012 р.

15.02.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.03.2012 р.

06.03.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.03.2012 р.

21.03.2012 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.03.2012 р.

22.03.2012 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

21.04.2008 р. між позивачем та відповідачем (Закрите акціонерне товариство "Епос", правонаступником усіх прав і обовязків якого є Приватне акціонерне товариство "Епос"), було укладено договір купівлі-продажу № 2104/08, згідно умов п. 1.1. якого продавець поставляє покупцю продукцію згідно специфікації № 1 на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2. договору купівлі-продажу покупець зобовязаний оплатити і прийняти товар на передбачених цим договором умовах і за встановлену ціну.

Відповідно до п. 1.4. договору купівлі-продажу ціна на товар, що поставляється по даному договору, вказана в специфікації. Загальна сума договору складає 1350000, 00 грн.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що оплата здійснюється наступним чином:

-50000, 00 грн. авансовий платіж;

-450000, 00 грн. до 15.05.2008 р.;

-оплата залишкової суми здійснюється починаючи з першої декади серпня 2007 р по березень 2009 р. Строк оплати в січні лютому 2009 р. може обговорюватись додатково.

Після одержання передоплати ціна на товар фіксується і зміні не підлягає. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6.1. договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку невиконання зобовязань по строкам поставки чи оплати вина сторона сплачує штраф у розмірі 0, 2 % від загальної вартості договору за кожен день прострочки. Сплата штрафу не звільняє жодну із сторін від виконання зобовязань по даному договору.

Пунктом 10.1. договору купівлі-продажу визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з дати його підписання особами, уповноваженими обома сторонами, і діє до 31.12.2008 р.

15.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., згідно умов п. 1 якої сторони дійшли згоди викласти п. 2. договору купівлі-продажу у наступній редакції:

"2.1. Оплата здійснюється наступним чином:

2.1.1.50000, 00 грн. авансовий платіж;

2.1.2.450000, 00 грн. до 15.05.2008 р.;

2.1.3.оплата залишкової суми здійснюється у наступному порядку:

-300000, 00 грн. до 06.10.2008 р.;

-275000, 00 грн. до 01.10.2009 р.

2.2. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця."

Згідно п. 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти п. 6. договору купівлі-продажу у наступній редакції:

"6.1. У випадку порушення покупцем строку оплати, вказаного в п. 2.1. даного договору, він зобовязується сплатити штраф в розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

6.2. Сплата штрафу не звільняє сторін від виконання взятих на себе по даному договору зобовязань.

6.3. Незалежно від сплати штрафу покупець відшкодовує спричинені в результаті цього збитки без врахування розміру штрафу."

Відповідно до п. 3. додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти п. 10.1. договору купівлі-продажу у наступній редакції:

"10.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2009 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань по даному договору."

08.04.2010 р. відповідачем було направлено позивачу копію позовної заяви про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., до якої, крім інших документів, було додано також додаткову угоду № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. Факт направлення відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачу підтверджується реєстром поштових відправлень від 08.04.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 08.04.2010 р.

У липні 2011 р. відповідач звернувся до позивача із претензією № 971 від 25.07.2011 р., у якій просив позивача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 420000, 00 грн., що виникла на підставі договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. та додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р.

01.08.2011 р. ТОВ "Аква-тера" було видано наказ № 01 "Про встановлення факту перевищення службових повноважень заступником директора ОСОБА_3", згідно якого вирішено провести службове розслідування з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. по факту перевищення службових повноважень заступником директора ОСОБА_3 з підписання додаткової угоди від 15.09.2008 р. № 1, укладеної між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос".

30.08.2011 р. ТОВ "Аква-тера" складено та підписано акт комісії з проведення службового розслідування.

Наказом № 02 від 01.09.2011 р. ТОВ "Аква-тера" "Про затвердження акту комісії по проведенню службового розслідування з перевищення службових повноважень заступником директора ОСОБА_3" затверджено акт комісії по проведенню службового розслідування; вирішено, у звязку із закінченням строків накладення дисциплінарного стягнення, службове розслідування стосовно ОСОБА_3 вважати завершеним та таким, що не тягне за собою настання дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення; застережено та зобовязано ОСОБА_3 щодо суворого та неухильного дотримання ним передбачених повноважень; вирішено розглянути можливість вирішення питання щодо недійсності додаткової угоди від 15.09.2008 р. № 1 з ПАТ "Епос".

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 15.09.2008 р., укладену між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеного між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос".

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 266 цього ж кодексу предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 цього ж кодексу договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 ст. 207 цього ж кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 цього ж кодексу у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна додаткова угода до договору купівлі-продажу була підписана від імені ТОВ "Аква-тера" заступником директора товариства фізичною особою ОСОБА_3., діючим на підставі статуту товариства (у відповідності до умов додаткової угоди до договору купівлі-продажу), та скріплена печаткою даного товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із статуту ТОВ "Аква-тера", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 16.09.2005 р., оформленим протоколом № 1 від 16.09.2005 р. та зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 21.09.2005 р., статуту ТОВ "Аква-тера", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 25.05.2010 р., оформленим протоколом № 6 від 25.05.2010 р. та зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 03.06.2010 р., фізична особа ОСОБА_3 є засновником та учасником ТОВ "Аква-тера", якому належить вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 16 600, 00 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства.

25.09.2008 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ "Аква-тера", на яких було вирішено призначити директора ТОВ "Аква-тера" фізичну особу ОСОБА_5, який на момент підписання та укладення спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу був також засновником та учасником ТОВ "Аква-тера", якому належав вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 16 600, 00 грн., що становив 50 % статутного капіталу товариства.

Наказом № 3-К від 01.07.2008 р. ТОВ "Аква-тера" учасник товариства - фізична особа ОСОБА_3 був призначений і прийнятий на посаду заступника директора ТОВ "Аква-тера".

11.10.2008 р. було проведено загальні збори учасників ТОВ "Аква-тера", на яких було вирішено звільнити з посади директора ТОВ "Аква-тера" фізичну особу ОСОБА_5, та призначити виконуючого обовязки директора ТОВ "Аква-тера" фізичну особу ОСОБА_4

У процесі розгляду справи судом встановлено, що положеннями статуту ТОВ "Аква-тера", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 16.09.2005 р., оформленим протоколом № 1 від 16.09.2005 р. та зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 21.09.2005 р., чинного на момент підписання та укладення спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу взагалі не було визначено та встановлено будь-яких повноважень заступника директора товариства.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували відсутність чи обмеження у заступника директора товариства фізичної особи ОСОБА_3 будь-яких повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 3 ст. 93 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували обізнаність третьої особи у спірних відносинах - відповідача про відсутність чи обмеження заступника директора товариства фізичної особи ОСОБА_3 будь-яких повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу і підтверджували б порушення будь-яких прав позивача у спірних відносинах самим відповідачем.

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК), Земельним кодексом України (2768-14) , Сімейним кодексом України (2947-14) , Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (1023-12) (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV (3161-15) ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (161-14) (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV (1211-15) ) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК (435-15) , міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Дослідивши додаткову угоду № 1 від 15.09.2008 р., укладену між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеного між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", суд дійшов висновку, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов даної угоди (предмет, якість, ціна, строки поставки і оплати, термін дії договору, інші умови), їх зміст та форма договору не суперечать положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, а у заступника директора ТОВ "Аква-тера" фізичної особи ОСОБА_3 перед ЗАТ "Епос" був необхідний обсяг повноважень для підписання додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. та її укладення, так як відповідачу не було відомо про відсутність чи обмеження будь-яких його повноважень, у тому числі, повноважень на підписання від імені товариства спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що додаткова угода № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. була підписана від імені ТОВ "Аква-тера" заступником директора товариства фізичною особою ОСОБА_3., що був також учасником товариства, якому належить вклад у статутному капіталі товариства у розмірі 16 600, 00 грн., що становить 50 % статутного капіталу товариства, що як з моменту укладення додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. та з моменту дізнання ТОВ "Аква-тера" про її укладення, так і з моменту одержання позивачем від відповідача претензії № 971 від 25.07.2011 р. і проведення позивачем службового розслідування по встановленню факту перевищення службових повноважень заступником директора ОСОБА_3. позивач - ТОВ "Аква-тера" жодним чином не звертався до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій заступника директора товариства ОСОБА_3 та з приводу втрати чи неправомірного використання печатки товариства при укладенні спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу і жодним чином не звертався до правоохоронних органів чи до суду з приводу завдання заступником директора товариства ОСОБА_3. збитків, у звязку із неправомірним підписанням спірної додаткової угоди до договору купівлі-продажу, а сам позивач вчиняв дії на схвалення договору купівлі-продажу та оспорюваної додаткової угоди до нього і виконував вказані правочини, укладені між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос". При цьому позивач - ТОВ "Аква-тера" не заперечував проти додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеної між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", а ж до моменту виникнення у ТОВ "Аква-тера" перед ЗАТ "Епос" заборгованості за одержаний товар за договором купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. і до моменту звернення ЗАТ "Епос" із позовом до ТОВ "Аква-тера" в господарський суд м. Києва про стягнення такої заборгованості. За таких обставин, суд вважає, що позивач - ТОВ "Аква-тера" і його учасники і керівництво (колишній директор ОСОБА_5, нинішній директор ОСОБА_4) були належним чином обізнані про укладення додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", і така угода була укладена від імені товариства з їх відома.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом, додаткова угода № 1 від 15.09.2008 р., укладена між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р., укладеного між ТОВ "Аква-тера" та ЗАТ "Епос", не суперечить положенням Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, та те, що у заступника директора ТОВ "Аква-тера" фізичної особи ОСОБА_3 перед ЗАТ "Епос" був необхідний обсяг повноважень для підписання додаткової угоди № 1 від 15.09.2008 р. до договору купівлі-продажу № 2104/08 від 21.04.2010 р. та її укладення і те, що будь-які права позивача у спірних відносинах самим відповідачем не порушувались, то позовна вимога позивача до відповідача про визнання її недійсною, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві б/н від 08.02.2012 р. на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у тому числі, у звязку із пропущенням позовної давності.

З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, як було зазначено вище, будь-які права позивача - ТОВ "Аква-тера" у спірних відносинах відповідачем не порушувались, то у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1.Відмовити у задоволенні позову повністю.

Повний текст рішення підписаний 09 квітня 2012 р.