за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення тягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 93207,04 грн., інфляції в розмірі 245886,52 грн., 3% річних в сумі 31534,76 грн.

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення тягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 93207,04 грн., інфляції в розмірі 245886,52 грн., 3% річних в сумі 31534,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору №ПСН-01015 від 10.10.2004р., копію додаткової угоди №8 від 23.12.2005р., копію постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. по справі №40/101, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію наказу по справі №40/101, копії банківських виписок.

09.09.2010р. відповідач надав до суду відзив № 523/2418 від 08.09.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує в частині визначення позивачем початку прострочення виконання грошового зобов’язання з 14.03.2007 р. Також відповідач посилається на неправильне відображення позивачем факту погашення суми боргу. Крім того, у відзиві відповідач заперечує проти нарахування процентів за користування чужими коштами у зв’язку з відсутністю в спірному договорі конкретного розміру процентів. Застосування позивачем аналогії стосовно визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 1048 ЦК України відповідач вважає безпідставним, оскільки вказана норма закону регулює договірні відносини займу.

01.03.2011р. відповідач надав до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому посилається на безпідставне нарахування позивачем інфляції та 3% річних у зв’язку з відсутністю основного боргу, оскільки вимога на оплату інфляційної суми та 3% річних може бути лише невід’ємною частиною вимоги про оплату заборгованості. Крім того, відповідач вказує, що стягнення заборгованості по спірному договору, за прострочку оплати якої позивач нарахував інфляцію та 3% річних, було предметом спору у справі № 40/101.

01.03.2011р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача інфляцію за загальний період з березня 2007 р. по червень 2008 р. в сумі 242198,90 грн. (сума зменшилася), 3% річних за період з 15.03.2007 р. по 17.06.2008 р. в сумі 31023,26 грн. (сума зменшилася), усього 273222,16 грн. При цьому заяви про відмову від процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93207,04 грн. не надходило, тому суд розглядає позовні вимоги про стягнення заборгованості на загальну суму 366429,20 грн. (в тому числі процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93207,04 грн.).

Отже, сума позовних вимог складає 366429,20 грн., в тому числі: 93207,04 грн. – сума процентів за користування чужими грошовими коштами, інфляція – 245886,52 грн., 3% річних – 31534,76 грн.

рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов" інфляційні нарахування в сумі 242198,90 грн., 3% річних в сумі 31023,26 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 2732,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 86,99 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93207,04 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. по справі №15/210 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у справі №15/210 скасовано в частині, що стосується позовних вимог про стягнення грошових сум інфляційних та 3% річних, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. прийнято справу до провадження.

14.11.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки у позивача відсутні підстави для нарахування суми інфляції та 3% річних.

14.11.2011р. позивач надав пояснення, якими просив стягнути з відповідача суму позовних вимог у розмірі 270156,64 грн., в тому числі: 239571,31 грн. – сума інфляції, 30585,33 грн. – 3% річних.

Таким чином, позивач фактично зменшив суму заявлених позовних вимог, а відтак, на момент винесення рішення сума позовних вимог складає 270156,64 грн.

Також, вказаними поясненнями позивач зазначив, що найменування відповідача згідно Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) було змінено з відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш".

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 14.11.2011р. справа №15/210 передана на розгляд судді Риженко Т.М.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. справа №15/210 передана на розгляд судді Морщагіній Н.С.

Відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу №15/210 передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

рішенням господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.2007р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. по цій же справі встановлено, що сторони уклали договір підряду, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виготовити кришку люку полувагону черт. 1704,45.100СБ в кількості 1000 штук з давальницьких комплектуючих на умовах, зазначених в договорі, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкрите акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (код ЄДРПОУ 13504334) перейменовано у публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (код ЄДРПОУ 13504334). Отже, публічне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (код ЄДРПОУ 13504334) є належним відповідачем по справі.

23.12.2005 р. сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору підряду. В додатковій угоді змінений асортимент товару, ціна та строк дії договору.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором, виготовив та передав відповідачу товар згідно вказаного договору, що підтверджується актом прийому-передачі кришок люка від 14.02.2007 р., актом прийому-передачі дверей від 14.02.2007 р. Позивач 12.03.2007 р. виставив відповідачу рахунок-фактуру № 31/2 на оплату кришок люка на суму 148264,00 грн., а також рахунок-фактуру № 32 на оплату дверей на суму 889720,00 грн. Позивач уточнив суму позовних вимог за спірним рахунком-фактурою № 32 від 12.03.2007 р. на оплату дверей, визначивши її в розмірі 727600,00 грн. Таким чином, загальна сума вартості виготовленої підрядником продукції склала 875864,00 грн. (727600,00 грн. + 148264,00 грн. = 875864,00 грн.).

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору оплата поставленого товару здійснюється протягом двох банківських днів після отримання продукції, підписання акту прийому-передачі та виставлення рахунку за поставлений товар.

Таким чином, встановлений договором строк оплати за отриманий товар для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Але відповідач не оплатив позивачу продукцію, поставлену згідно договору підряду на загальну суму 875864,00 грн., з якої 727600,00 грн. складає вартість дверей 1807.16.400., 1807.16.410. та 148264,00 грн. –вартість люка.

Таким чином, рішенням господарського суду Донецької області по справі №40/101 від 30.08.2007р., залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі №15/210 від 12.03.2008р., позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 875864,00 грн. були задоволені повністю.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення суду відповідач здійснив оплату суми основного боргу за договором підряду кількома платежами, що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про проведення платежу від 18.04.2008 р. на суму 380986,33 грн., від 19.05.2008 р. на суму 14166,03 грн., від 23.06.2008 р. на суму 489706,28 грн., а разом складає 884858,64 грн. (в т.ч. держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Але виконав грошові зобов’язання відповідач з порушенням встановленого договором строку оплати.

Як зазначає позивач, що і не заперечується відповідачем, акт приймання-передачі був підписаний сторонами 14.02.2007р., рахунок від 12.03.2007р. був отриманий відповідачем 16.03.2007р.

Таким чином, строк по оплаті заборгованості для відповідача настав 21.03.2012р., що і не заперечується відповідачем, про що зазначено останнім в апеляційній скарзі №523/430 від 21.03.2011р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 239571,31 грн. та 3% річних у сумі 30585,33 грн. за період з 21.03.2007р. по 17.06.2008р.

Факт заборгованості відповідача в сумі 270156,64 грн. підтверджено матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій сумі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що вимога про оплату інфляційної суми та 3% річних може бути заявлена позивачем лише з вимогою про оплату заборгованості, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а отже, відсутня обов’язковість пред’явлення вимоги про стягнення інфляційної суми та 3% річних разом з вимогою про оплату суми заборгованості.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 35, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м.Маріуполь, Донецька область до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 270156,64 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м.Маріуполь, Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м.Маріуполь, Донецька область: 239571,31 грн. – суми інфляції, 30585,33 грн. – 3% річних, 2701,56 грн. - витрати по сплаті державного мита; 86,01 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Повне рішення оголошено у судовому засіданні 15.03.2012 р.