Суддя Азізбекян Т.А.

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25)

до відповідача 1: приватного підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1; 69096, АДРЕСА_4)

до відповідача 2: фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (70435, АДРЕСА_2)

про стягнення 42 072,42 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. №248 від 31.10.2011р.

від відповідача 1: ОСОБА_4, довіреність 18.03.2010р.

ОСОБА_1 особисто

від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

21.10.2011р. до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж" (далі - ВАТ "Запоріжжяобленерго") з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі ПП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача 42 072,42 грн. основного боргу за спожиту електроенергію за договором від 25.06.1999р. № 4690.

Ухвалою від 24.10.2011р. порушено провадження у справі № 24/5009/6421/11, судове засідання призначено на 01.12.2011р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 01.12.2011р. розгляд справи відкладений на 21.12.2011р.

В судовому засіданні 21.12.2011р. оголошено перерву до 23.12.2011р.

За клопотанням позивач та відповідача 1 строк вирішення спору продовжений в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 23.12.2011р. розгляд справи відкладений на 18.01.2012р.

Ухвалою від 18.01.2012р. залучено в якості іншого відповідача - фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (70435, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2). Слухання справи призначено на 27.02.2012р.

Ухвалою від 27.02.2012р. розгляд справи відкладений на 15.03.2012р.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В засіданні суду 15.03.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заявлені вимоги обґрунтовує ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 175, 188, 193 Господарського кодексу України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (z0417-96) та зазначав наступне. 25.06.1999р. між сторонами укладено договір на користування електричної енергії № 4690, на виконання умов якого позивач зобовязався здійснювати поставку електроенергії, а відповідач зобовязався своєчасно сплачувати за спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі. Відповідач не виконав свої зобов'язання згідно із п. 4.2 Договору та не надав звіти (рапорти згідно Додатку 12) про спожиту електроенергію за період з березня 2007 року по вересень 2009 року включно, а також не здійснював сплату за спожиту електроенергію, у зв'язку з чим визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється (згідно умов договору та ПКЕЕ) за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. 23.09.2009р. відповідача було відключено від електропостачання за заборгованість. 31.08.2010р. позивачем отримано від відповідача повідомлення про розірвання договору, але дія даного договору в установленому порядку не припинена, тобто на даний час договір № 4690 від 25.06.1999р. на користування електричною енергією є дійсним. Данні обставини також підтверджуються рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2011р. по справі № 16/102/10. Отже, у зв'язку із не виконанням своїх зобов'язань у відповідача виник борг за спожиту електроенергію за період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р. у сумі 42 072,42 грн. На сплату відповідачу 22.09.2011р. направлено платіжну вимогу - доручення № 4690/11 від 22.09.2011р. на суму 42 072,42 грн., яка останнім не сплачена. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач 1 проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на відсутність підстав для заявлення до нього таких вимог. Зазначив, що припинив споживання електричної енергії у звязку із продажем цього обєкту (магазину) громадянину ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 04.05.2007р., що також підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 3933735 від 04.05.2007р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 № 14508072 від 11.05.2007р. На думку відповідача 1, позивач замовчує факти здійснення проплат за договором новим власником обєкту (ОСОБА_2) згідно нового договору від 19.03.2007р., а фактична заборгованість за користування електричною енергією, що постачалась до обєкту, виникла у період з 05.08.2009р. по 22.09.2009р., тобто у період, коли обєкт знаходився у власності ОСОБА_2 і склала 4 710,02 грн. До того ж, відповідач 1 вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 24.10.2011р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, номер запису в Єдиному державному реєстрі - № 21030060003065774, що підтверджується повідомленням Державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.10.2011р. Крім того, 23.12.2011р. відповідач 1 надав суду клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.03.2007р. по 23.09.2009р. в сумі 42 072,42 грн.

Відповідач 2 заявлені позовні вимоги не спростував, в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив не скористався. Про дату, місце та час судового розгляду справи відповідача 2 повідомлено належним чином.

Згідно із п. 3.6 розяснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Ухвали суду направлено на адресу, за якій зареєстрована фізична особа підприємець ОСОБА_2 (70435, АДРЕСА_2). Таким чином, відповідача 2 є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, суд

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

25.06.1999р. між відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (Електропостачальна організація) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладений договір про користування електричною енергією № 4690 з додатками, згідно розділу 1 якого Електропостачальна організація здійснює поставку електричної енергії за регульованими тарифами у відповідності з умовами договору, а Споживач своєчасно здійснює оплату за використану електричну енергію та виконує інші умови даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, Споживач зобовязується оплачувати спожиту електричну енергію і потужність та інші платежі за розрахунковий період згідно діючого в той період тарифам, індексам цін згідно з рішеннями законодавчих органів виключно в грошовій формі.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що кожний місяць до 14 години другого робочого дня, наступного за звітним місяцем (звітним періодом) Споживач направляє свого представника у відділ збуту для пред'явлення звіту (рапорту згідно Додатку 12) про спожиту електроенергію (активну та реактивну) за розрахунковий період, документів підтверджуючих оплату за спожиту електроенергію за розрахунковий період та отримання платіжних документів для оплати електроенергії у наступному звітному періоді.

Згідно п. 4.3. договору, остаточній розрахунок за електроенергію та потужність, оплата за споживання та генерацію реактивної електроенергії, що розраховані по наданому згідно п. 4.2 рапорту (звіту), а також інші платежі за розрахунковий період здійснюються за платіжним вимогам - дорученням, що направляються Споживачу Електропостачальною організацією.

Споживач здійснює оплату у 5-ти денний строк після дати, вказаній у платіжному документі (п. 4.4.).

Пунктом 10.1 договору № 4690 від 25.06.1999р. узгоджено, що договір укладено на строк до 31.12.2000р., вступає в силу з моменту підписання та вважається щорічно продовженим якщо за місяць до закінчення цього строку не надійде заяви однієї з сторін про відмову від договору або його перегляд.

Докази припинення договору № 4690 від 25.06.1999р. в узгодженому сторонами порядку відсутні

За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання та не надав звіти (рапорти згідно Додатку 12) про спожиту електроенергію за період з березня 2007 року по вересень 2009 року включно, а також не здійснював оплату за спожиту електроенергію.

Суд вважає, що не може вплинути на результат вирішення спору той факт, що відповідач 1 припинив споживання електричної енергії у звязку з продажем обєкту (магазину) ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором купівлі продажу від 04.05.2007р., з наступного.

Не заперечується, що 11.05.2007р. право власності на приміщення крамниці по АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2007р. № 368, укладеному ОСОБА_2 з відповідачем 1. В подальшому 24.06.2010р. право власності на приміщення перейшло до ОСОБА_6, а 12.07.2010р. до ОСОБА_7, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.0011р. у справі № 16/102/10.

Згідно з приписами ст. 35 ГПК України, не потребують доказуванню преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 4.10. договору від 25.06.1999р. № 4690 визначено, що в питаннях, які не обумовлені цим договором, сторони керуються постановами Верховної ради, Кабінету Міністрів, Указами Президента Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ), положеннями Правил користування електричною енергією ПКЕЕ та іншими законодавчими документами.

За п.6.18 Правил користування електричною енергією, у разі звільнення займаного приміщення та остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобовязаний повідомити про це постачальника електричної енергії не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем для звільнення приміщення та остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії, у такому разі, зобовязаний припинити постачання електричної енергії за договором. В разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення постачальника електричної енергії та остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобовязаний здійснювати оплату спожитої на таких обєктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Матеріали справи свідчать, що 23.09.2009р. магазин по АДРЕСА_3 було відключено від електропостачання за заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію, про що уповноваженими представниками позивача складено відповідний акт.

Вбачається, що у встановлений законодавством термін, у звязку з продажем приміщення та припиненням користування електричною енергією, відповідач 1 не надав заяву щодо розірвання договору. Позивачем лише 31.08.2010р. отримано від відповідача 1 повідомлення про розірвання договору.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Докази розірвання договору в порядку, визначеному законом в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 6.39. Правил користування електричною енергією затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 (z0417-96) (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910 (z1399-05) ), у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.

У звязку із невиконанням відповідачем 1 умов договору, позивачем здійснено розрахунок суми боргу за спожиту електричну енергію у відповідності до п. 6.39. Правил.

Так, сума боргу за спожиту електроенергію у період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р. становить 42 072,42 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

22.09.2011р. для остаточного розрахунку Споживачу на адресу: 69093, АДРЕСА_1 та на адресу: 69096, АДРЕСА_4, направлено поштою платіжну вимогу - доручення № 4690/11 від 22.09.2011р. на суму 42 072,42 грн. за спожиту електроенергію згідно з договором № 4690 від 25.06.1999р. за період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р.

30.09.2011р. платіжна вимога - доручення № 4690/11 від 22.09.2011р. отримано особисто ОСОБА_1, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) від 30.09.2011р. (копія знаходиться в матеріалах справи). Проте, відповідачем 1 не сплачено суму, вказану у вимозі-дорученні.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України (436-15) , п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, ін. правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Факт порушення умов, визначених змістом зобовязання, та факт несплати у визначений зобовязанням термін спожитої електроенергії в сумі 42 072,42 грн. за період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р., позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідач 1 не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором. Доводи відповідача 1 стосовно того, що він припинив споживання електричної енергії у звязку з продажем обєкту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки несвоєчасне повідомлення про звільнення приміщення та припинення користування електричною енергією не звільняє відповідача 1 від обовязку з оплати електроенергії.

Таким чином, на момент розгляду справи, борг за надані послуги складає 42 072,42 грн. грн. за період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач заявив суду клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період з 01.03.2007р. по 19.10.2008р. включно.

Відповідно до норм ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Спірна сума боргу виникла в звязку з несплатою відповідачем спожитої електроенергії у період з 01.03.2007р. по 22.09.2009р.

З урахуванням умов п. 4.4. договору грошові кошти мали бути перераховані у 5-ти денний строк, після дати, вказаній у платіжному документі. Тобто, сума боргу за спожиту електричну енергію повинна бути перерахована до 27.09.2011р.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту закінчення терміну для оплати відповідачем послуг, тобто з 28.09.2011р.

Строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості (ст. 257 ЦК України) - три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 42 072,42 грн. заборгованості за договором від 25.06.1999р. № 4690 підлягають задоволенню частково в сумі 20 080,31 грн. за період з 28.09.2008р. по 23.09.2009р. В іншій частині позову судом відмовляється в звязку зі спливом терміну позовної давності. Позивач не довів поважність причини пропуску строку позовної давності.

Твердження відповідача 1 про те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 24.10.2011р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є помилковим з наступного.

Судом встановлено, що 21.10.2011р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ПП ОСОБА_1 42 072,42 грн. за договором від 25.06.1999р. № 4690. Згідно повідомлення про державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 проведено 24.10.2011р., номер запису в ЄДР № 21030060003065774, тобто після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, зокрема, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідач 1 помилкового вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 6. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно пункту 3.3 Листа Вищого господарського суду від 23.10.2000р. № 01-8/556 (v_556800-00) "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян", з моменту скасування державної реєстрації громадянина як субєкта підприємницької діяльності, зокрема за його особистою заявою, спори за участю такого громадянина, у тому числі повязані із здійсненням ним раніше підприємницької діяльності, підвідомчі судам загальної юрисдикції, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено до настання згаданих обставин.

За таких обставин відсутні підстави для припинення провадження у даній справі і даний спір має розглядатися господарським судом по суті. Відповідач 1 не є ні підприємством, ні організацією, та має особливий статус, відмінний від статусу юридичної особи. Суд за п.6 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну зі сторін (чи всі сторони) ліквідовано, чого у даному випадку не вбачається. За ч.2 ст. 128 ГК України громадянин підприємець відповідає за своїми зобовязаннями усім своїм майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення.

В позові до відповідача 2 відмовляється у звязку з відсутністю доказів заявлення вимог до нього.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 313,44 грн. відносить на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75, 82, 84 - 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1; 69096, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00130926 на поточний рахунок з спеціальним режимом використання № 260313141419 в ЗОУ ВАТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 313957) 20 080 (двадцять тисяч вісімдесят) грн. 31 коп. основного боргу.

Видати наказ.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1; 69096, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 25, код ЄДРПОУ 00130926 на розрахунковий рахунок № 260030231709 у АТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) 313 (триста тринадцять) грн. 44 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

В позові до відповідача 2 відмовити.

Повне рішення складено 15.03. 2012р.