Судді Смирнова Ю.М. –головуючий

Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

Представники:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання виконавчого напису № 2031 від 27.04.2011, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2012 колегією суддів у складі: Смирнова Ю.М. (головуючий), Ващенко Т.М., Літвінова М.Є. прийнято справу № 11/437 до свого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що умовами договору фінансового лізингу передбачено можливість вилучення предмету лізингу, а оскільки такий порядок передбачений Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) , то відповідно лізингодавець скористався правом вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса у зв’язку з наявністю простроченої заборгованості по договору. Станом на час вчинення виконавчого напису період прострочення відповідача по лізинговим платежам склав більше 30 днів. Відповідач вважає, що при вчиненні виконавчого напису були дотримані всі вимоги закону.

Третя особа в судові засідання не з’явилась, письмових пояснень по справі не надала, своїм процесуальним правом не скористалась.

14.03.2012 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відрядженням представника позивача.

Клопотання судом відхилено, оскільки неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

20.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" (лізингоодержувач) укладено Договір № 01-103/08-обл фінансового лізингу (далі - Договір).

Згідно з умовами вказаного Договору лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 54 339,02 доларів США у тому числі ПДВ, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного банку України на день укладання цього договору, що на день укладання цього договору становить 269 690,00 грн.

На виконання умов Договору відповідач 12.11.2008 за актом приймання-передачі передав, а позивач прийняв у користування предмет лізингу, а саме: напівпричіп ER SPA 3/E серійний номер VAVSAP6688H275202 у кількості одна штука.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 7.6 Договору лізингодавець може письмово повідомляти лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором до чергової дати платежу. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов’язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Положеннями п. 7.7 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку №2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Додатками № 1 та № 2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графік лізингових платежів.

Згідно п. 11.1 Договору кожна з наступних подій вважається випадком невиконання, незалежно від того, чи сталася вона внаслідок будь-якої причини поза контролем лізингоодержувача або будь-якої іншої особи:

- невиконання платіжних зобов'язань. Лізингоодержувач не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен сплатити за будь-яким з Фінансових Документів, у визначених для сплати, валюті та коштах.

- порушення інших зобов'язань. Лізингоодержувач не виконує належним чином або загрожує призупинити або припинити дію будь-якого зобов'язання за будь-яким з фінансових документів або будь-яке інше платіжне зобов'язання, не пов'язане з Договором лізингу.

Відповідно до п. 11.2 Договору в будь-який час дії або після настання випадку невиконання лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово): негайного вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача; використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Таким чином, викладені умови Договору встановлюють порядок повернення предмета лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один із визначених шляхів: повернення за спільною згодою або примусове вилучення відповідно до законодавства. При цьому відповідна умова Договору навіть не ставить право вимоги повернення предмету лізингу в безспірному порядку в залежність від факту розірвання відповідного Договору.

В порушення умов Договору позивач не сплатив відповідачу лізингові платежі за період з 31 січня по 28 лютого 2011 року, на загальну суму 28 814,30 грн.

Позивач у позовній заяві підтверджує існування заборгованості, однак вважає суму боргу нижчою, ніж визначена відповідачем.

Доказів на підтвердження спростовування факту простроченої оплати в указаному розмірі позивачем суду не надано.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2012 у справі № 48/566 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" про стягнення 188 812,27 грн. встановлено факт існування у позивача заборгованості перед відповідачем по сплаті лізингових платежів за Договором за період з 31.03.2010 по 15.04.2011 у розмірі 143 037,56 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02.03.2012, на його виконання видано наказ від 06.03.2012 та згідно Бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" станом на час розгляду даної справи до вищестоящих інстанцій не оскаржувалось.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

08.04.2011 відповідачем у відповідності до п. 11.4 Договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" на адресу позивача було надіслано повідомлення № 584 від 07.04.2011, в якому ТОВ "УніКредит Лізинг" повідомило позивача про односторонню відмову від Договору фінансового лізингу № 859-LD від 20.10.2008 та його припинення з 15.04.2011. Крім того, відповідач у вказаному повідомленні вимагав повернути предмет лізингу та погасити існуючу заборгованість.

Лізингодавець звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису з метою повернення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" об’єкту фінансового лізингу –напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/E серійний номер VAVSAP6688H275202 вартістю 271 138,00 грн.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (z0283-04) (в редакції чинній станом на час вчинення виконавчого напису) (далі - Інструкція).

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції (z0283-04) , передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 284 Інструкції (z0283-04) , заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції (z0283-04) встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (1172-99-п) , для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об’єкта лізингу надається: оригінал договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об’єкта лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

27.04.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2031, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглер-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" об’єкта фінансового лізингу - напівпричіп SCHWARZMULLER SPA 3/E, рік випуску: 2008; колір: білий; серійний номер VAVSAP6688H275202; реєстраційний номер: АА2612ХР; вартістю 271 138,00 грн. (далі - виконавчий напис).

Як вище встановлено судом, умови Договору встановлюють порядок повернення предмета лізингу, надаючи право лізингодавцю на власний вибір застосувати один із визначених шляхів: повернення за спільною згодою або примусове вилучення відповідно до законодавства.

Порядок примусового вилучення у безспірному порядку регламентовано Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Положення ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" є імперативними.

Отже, умова Договору про примусове вилучення об’єкта лізингу відповідно до законодавства є бланкетною, що підлягає застосуванню з імперативними приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", і в сукупності дані норми передбачають безспірний порядок повернення об’єкту лізингу.

Крім того, в силу імперативності ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право на повернення предмету лізингу за договором лізингу на підставі виконавчого напису нотаріусу, незалежно від умов договорі лізингу, ґрунтується на приписах даного Закону.

Статтею 89 Закону України "Про нотаріат" визначено, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З метою вчинення виконавчого напису відповідач подав нотаріусу заяву про вчинення виконавчого напису, до якої додав документи, що підтвердили суму заборгованості та факт звернення лізингодавця з вимогою про добровільне повернення майна, що передано в лізинг.

Виконавчий напис було вчинено, оскільки подані нотаріусу документи (оригінал договору, рахунки-фактури, повідомлення про відмову від договору та необхідність повернення предмета лізингу, а також докази їх надсилання позивачу) підтверджували безспірність заборгованості боржника перед стягувачем (відповідачем) та встановлювали прострочення виконання зобов’язання.

При цьому, суд відзначає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов’язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, а заборгованість боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком.

А тому, посилання позивача на відсутність безспірної заборгованості, оскільки він не згоден із нарахованими відповідачем сумами, судом не приймається.

Також позивач зазначає, що в порушення вимог Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) строк прострочення лізингових платежів з 31.01.2011 по 28.02.2011, зазначений у виконавчому написі, становить лише 29 днів.

Однак суд відхиляє вказане посилання позивача, оскільки виконавчий напис вчинено нотаріусом 27.04.2011 і станом на вказану дату вчинення виконавчого напису період прострочення по лізинговим платежам за 31.01.2011 та 28.02.2011 склав більше 30 днів.

Таким чином, судом встановлено, що виконавчий напис вчинено з додержанням Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами та умов передбачених Договором.

Позивачем не надано доказів неправильності зазначених у виконавчому написі вимог.

Враховуючи вищезазначене, викладені позивачем обставини не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

У зв’язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.03.2012