Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду з позовом про визнання договору поруки укладеного 21.09.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" та товариством з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро" недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, адже на момент укладання оспорюваного договору поруки відповідач-2 мав несплачену кредиторську заборгованість по зобовязанням перед іншими кредиторами.

Також, позивач посилається на те, що відповідно до ст. 558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, всупереч вимогам зазначеної статті, спірний договір поруки укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 на безоплатній основі, а отже, без економічної вигоди для відповідача-2.

Відповідач-1 у своєму відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину та позивач, в позовній заяві, не надає жодних доказів того, що ТОВ "Інжинірінгова Компанія Ініціатива", як друга сторона оскаржуваного договору поруки, була обізнана про фінансовий стан ТОВ "Авіто Дніпро" та могла знати про несплату останнім його зобовязань перед іншими кредиторами.

Також, відповідач-1 посилається на той факт, що скільки ТОВ "Авіто Дніпро" не є фінансовою установою згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) та відповідно не може надавати фінансові послуги з метою отримання прибутку, останнє не мало цивільного права та дієздатності укладати оплатний договір поруки.

17.01.12р. відповідач - 2 надав відзив де зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки для визнання правочину фіктивним, ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Однак, товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" було в повному обсязі виконано свої зобовязання за Договором купівлі-продажу цінних паперів, а саме передано у власність Акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД" цінні папери, визначені п. 1.1. Договору, що свідчить про намір Продавця досягти правового результату за договором.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 17.01.12р. було оголошено перерву до 14.02.12р., від 14.02.12р. до 21.02.12р., до 01.03.12р., до 05.03.12р.

Відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено розгляд справи до 12.03.12р.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

21.09.11р. між акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія Ініціатива", представленим повіреним товариством з обмеженою відповідальністю дилерська контора "Укрінвест", в особі Генерального директора ОСОБА_4., діючого на підставі Статуту, ліцензії ДКЦПФР на провадження професійної діяльності на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами (брокерської діяльності) серії АВ № 581410 від 20.06.11р. та договору доручення №Б-2109/2 від 21.09.11р., було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-2109/2/1.

Відповідно до п.1.1. укладеного договору купівлі-продажу продавець передав у власність покупцю прості іменні акції ПрАТ "Завод РАДАР" у кількості 150000000 штук, номінальною вартістю 1 ЦП 0,25 грн.

Згідно із п. 1.2 загальна сума договору купівлі-продажу складає 150000000,00 грн. (сто пятдесят мільйонів гривень нуль копійок).

Відповідно до п. 2.3 договору купівлі-продажу перехід прав власності на цінні папери здійснюється в депозитарній системі обліку цінних паперів, згідно Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17.10.06р. № 999 (z1238-06) .

Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу сторони передбачили, що розрахунки здійснюються з дотриманням вимог Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 10.08.05р. №280 (z0947-05) зі змінами та доповненнями, та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.03р. №492 (z1172-03) зі змінами та доповненнями. У звязку з цим Покупець зобовязаний протягом 10-и (десяти) календарних днів з дати укладання цього Договору відкрити в уповноваженій банківській установі України поточний рахунок в національній валюті нерезидента-інвестора та сплатити Продавцеві суму, зазначену в п.1.2. цього Договору. Платіж здійснюється в порядку безготівкових розрахунків. Сторони самостійно (без участі Повіреного) узгоджують шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього Договору банківські реквізити Покупця після відкриття ним поточного рахунку в національній валюті нерезидента інвестора, а також здійснюють грошові розрахунки Для забезпечення виконання Покупцем грошових зобовязань із оплати цінних паперів перед Продавцем Покупець зобовязується забезпечити укладення безпосередньо із Продавцем (без участі Повіреного) договорів поруки не менш із 2 (двома) юридичними особами.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами. Договір припиняє свою дію, а зобовязання Сторін вважаються виконаними з моменту кінцевих розрахунків та підписання акту прийому-передачі цінних паперів (п.п.5.1., 5.4. договору).

Виконання продавцем зобовязань за договором купівлі-продажу підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 015089, з якої вбачається, що цінні папери, зазначені в п. 1.1. договору купівлі-продажу, станом на 21.09.11р. зараховано на рахунок Покупця.

Факт здійснення переходу права власності на цінні папери у кількості 150 000 000 штук на користь акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД", є виписка про стан рахунку у цінних паперах № 015089.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на предявника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на предявника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобовязаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Таким чином, настання правових наслідків договору купівлі-продажу відбулось в результаті перереєстрації прав власності на акції ПрАТ "Завод РАДАР" у кількості 150000000 штук від відповідача-1 до акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД" на загальну суму 150 000 000 грн.

21.09.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія Ініціатива" було укладено договір поруки до договору № Б-2109/2/1 від 21.09.11р. купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, відповідач-2 зобовязується відповідати перед відповідачем-1 за виконання всіх зобовязань акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД", що виникли з договору №Б-2109/2/1 від 21.09.11р. купівлі-продажу цінних паперів, який був укладений між останнім та відповідачем-1.

Пунктом 5.4.1. оспорюваного договору встановлено, що у разі невиконання боржником своїх зобовязань за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-2109/2/1, відповідач-1 має право у 1-денний строк звернутися до відповідача-2 з вимогою про виконання таких зобовязань.

Акціонерна компанії з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД" свої зобовязання за договором купівлі-продажу по сплаті 150000000 грн. на протязі 10 календарних днів не виконала, в звязку з чим 02.10.11р. за №02/10/11-2 відповідач-1 направив на адресу відповідача-2 вимогу про виконання у 1-денний строк з дня отримання вимоги грошове зобовязання за акціонерну компанію з обмеженою відповідальністю "Конкордія Сервісес ЛТД".

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.11р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №38/5005/13184/2011 за заявою ТОВ "Сервіс Техноарт", м. Київ до боржника ТОВ "Авіто Дніпро", м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом на загальних підставах. 11.10.11р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області в порядку ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було визначено розмір вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 309989,00 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шистопала П.М.

15.10.10р. в газеті "Голос України" №193 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі.

В межах строку, регламентованого ч.1 ст.14 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія ініціатива", м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з грошовими вимогами до боржника, які виникли на підставі договору поруки до договору №Б-2109/2/1 від 21.09.11р. купівлі-продажу цінних паперів

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.11р. визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірінгова Компанія ініціатива", м.Дніпропетровськ на суму 150000040 грн.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (п. 1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними").

За змістом ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не погодившись з укладеним договором поруки, звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору поруки від 21.09.11р. з мотивів невідповідності даного правочину вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Окрім того, позивач посилається, зокрема, на те, що вказаний договір укладений напередодні порушення справи про банкрутство відповідача-2, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, укладався без наміру сторін створити правові наслідки та не породив такі наслідки, волевиявлення відповідачів було спрямовано на порушення фіктивного банкрутства, отримання відповідачем-1 більшості голосів на зборах кредиторів та входження до складу комітету кредиторів відповідача-2 у справі про банкрутство останнього з найбільшою кількістю голосів, щоб одноособово вирішувати долю відповідача-2, ухиляння від сплати податків та порушує його права як кредитодавця.

Враховуючи, що спірний договір поруки від 21.09.11р. був укладений між ТОВ "Інжинірінгова Компанія ініціатива" (кредитор) та ТОВ "Авіто Дніпро" (поручитель), а отже позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не є учасником спірного договору поруки, то обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору поруки від 21.09.11р. недійсним) не призведе до захисту порушеного права, навіть якщо судом буде встановлено факт такого порушення, оскільки застосування наслідків недійсності правочину не поширюється на права позивача.

Окрім того, у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не довів, які його матеріальні права порушенні саме укладенням договору поруки від 21.09.11р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 553, ч.1 ст. 554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку частково або в повному обсязі, і у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, сам по собі договір поруки не є підставою для заміни боржника у зобовязанні. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобовязання боржником і є солідарною із відповідальністю боржника. До того моменту, коли боржник з якихось причин не виконає зобовязання перед кредитором, зобовязання, що забезпечені договором поруки у поручителя (солідарно із боржником) не виникає.

Тобто, укладання ТОВ "Авіто Дніпро" договору поруки розцінювати як збільшення його кредиторської заборгованості неможна. Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України наслідки відповідальності поручителя перед кредитором за порушення зобовязання боржником не є підставою для визнання такого договору недійсним.

Не можна визнати доказом неплатоспроможності й невиконання грошових зобовязань перед позивачем, а також ТОВ "Савсервіс схід" та ТОВ "Сервіс Техноарт", на час укладання оспорюваного договору поруки, оскільки оцінка реальної можливості ТОВ "Авіто Дніпро" виконати зобовязання за договором поруки ніяким чином не впливає на дійсність цього договору, як не впливає на його дійсність і збільшення кредиторської заборгованості позивача.

Посилання позивача на ст. 558 Цивільного кодексу України та безоплатний характер договору поруки від 21.09.11р. відхиляються господарським судом на підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) і розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 31.03.06р. №5555 (z0477-06) "Про можливість надання юридичними особами субєктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", оскільки ТОВ "Авіто Дніпро" як не фінансова установа може надавати послуги з поручительства лише на безоплатній основі, та оплатний характер не є істотною умовою такого виду договорів. Крім того, ст. 558 ЦК України вказує про право на оплату послуг, а не обовязок на отримання оплатних послуг стороною договору.

Щодо доводів позивача з приводу наявності у оспорюваного правочину ознак фіктивного.

Позивач мав довести відсутність у всіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Таких доказів позивачем господарському суду надано не було.

Твердження позивача про те, що справжньою метою оспорюваного договору було порушення фіктивного банкрутства, отримання відповідачем-1 більшості голосів на зборах кредиторів та входження до складу комітету кредиторів відповідача-2 у справі про банкрутство останнього з найбільшою кількістю голосів, щоб одноособово вирішувати долю відповідача-2, ухиляння від сплати податків також не підтверджено належними доказами, враховуючи, що для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива всім сторонам такого правочину. Крім того, провадження у справі про банкрутство унеможливлює незаконне заволодіння майном боржника, оскільки воно ведеться судом і задоволення вимог кредиторів у такому провадженні провадиться у грошовій формі.

Також судом враховується, що виконання кредитних договорів ТОВ "Авіто Дніпро" забезпечено, зокрема, заставою та іпотекою. При цьому, заставна вартість майна на дату укладення договорів іпотеки та застави перевищує визнані господарським судом грошові вимоги позивача до відповідача-2. В той же час, докази на підтвердження неможливості кредитодавцем (позивачем) задовольнити свої вимоги до позичальника (відповідача-2) за рахунок предметів застави, тим самим зменшити кредиторську заборгованість останнього, відсутні.