розглянувши справу за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків Треті особи: 1) ОСОБА_2.; 2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків 3) КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації, м. Харків

до Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління", м. Харків

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_6, м. Харків ; 2)ОСОБА_4, м. Харків

про визнання дій незаконними

Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ПАТ "ПриватБанк"(Харківське головне управління), в якій прокурор просить суд : 1) визнати незаконними дії відповідача щодо використання житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування у них відділення банку; 2) Заборонити відповідачу використання житлових приміщень квартири АДРЕСА_2 для розташування та функціонування у них відділення банку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 липня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадянина ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2011 року призначено по справі № 5023/6117/11 судову у справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/6117/11 з повідомленням про неможливість надати висновок будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2012 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 27 лютого 2012 року о 09:30 год.

У призначеному судовому засіданні 27 лютого 2012 року прокурор позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні третя особа - ОСОБА_2. та його представник підтримували позов прокурора та просили суд його задовольнити, надали для доручення до матеріалів справи додаткові документи (вх. № 4092), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи..

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував повністю та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у наявному в матеріалах справи відзив на позов, через канцелярію суду надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 4091), яка судом задоволена, надані відповідачем документи судом долучені до матеріалів справи.

Третя особа (ОСОБА_4) та його представник проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні, через канцелярію суду надали заяви про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 3970, 4090), які судом задоволені, надані документи судом долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представники позивача, відповідача та третіх осіб (ОСОБА_6, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації) не з’явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, витребувані судом документи не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про направлення листа про необхідність з’явитись до господарського суду та ухвали про поновлення провадження у справі від 17 лютого 2012 року, які направлялась на адресу сторін, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами).

Присутні в судовому засіданні 27 лютого 2012 року учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР (475/97-ВР) ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Московського району міста Харкова проведено перевірку за зверненням ОСОБА_2 щодо незаконного, на думку заявника, розміщення у квартирах будинку, АДРЕСА_1 відділення банку де здійснює підприємницьку діяльність Харківське відділення ПАТ КБ "ПриватБанку".

Прокурорською перевіркою встановлено, що квартира АДРЕСА_2 використовується АКБ "ПриватБанк"для здійснення підприємницької діяльності, а саме, для розміщення та функціонування відділення банку.

Судом встановлено, що рішенням місцевого суду Московського району міста Харкова від 20.06.2008 року за ОСОБА_7 визнано право власності на самовільно реконструйовані нежитлові приміщення АДРЕСА_1

Проте, зазначене рішення місцевого суду Московського району міста Харкова скасовано, справу направлено на новий розгляді, а за результатом нового розгляду справи, позов залишено без розгляду.

Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, на підставі договору купівлі –продажу від 07.03.2009 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4

На підставі договору оренди № 2-05/08 від 04.06.2008 року (з урахуванням додаткової угоди № 1 до зазначеного договору оренди від 20.02.2009 року) приміщення АДРЕСА_1 передано в оренду відповідачу для здійснення господарської діяльності.

Таким чином, як встановлено матеріалами справи та не спростовується відповідачем у судових засіданнях, приміщення квартири АДРЕСА_1 використовується відповідачем для розміщення та функціонування відділення банку.

Прокурор, посилаючись на викладені вище обставини, а також на те, що, рішення, на підставі якого приміщення квартири АДРЕСА_1 визнані нежитловими, на теперішній час скасовано, отже спірні приміщення є житловими та у відповідності до ст. 4 Житлового кодексу України відносяться до житлового фонду, вважає дії відповідача незаконними, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 4 Житлового кодексу України в редакції, що діяла на момент звернення прокурора до суду з позовною заявою (22.07.2011р.) та на момент винесення рішення з урахуванням змін внесених Законом України від 22.09.2011р. №3795-VI (3795-17) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Статтею 6 Житлового кодексу України встановлено, що жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку, як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Крім того, враховуючи вимоги законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також Цивільного кодексу України (435-15) щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке знаходиться у спільній частковій власності, за згодою всіх учасників володіння цим майном, у випадку, коли в житловому будинку є приватизовані квартири, при переобладнанні приміщень такого будинку під офіси, торговельні організації тощо з використанням місць загального користування будинку необхідна згода власників приватизованих квартир.

Використання житлових приміщень з іншою метою проводиться в разі визнання їх непридатними для проживання з подальшим переведенням у нежитлові, що регламентується Житловим кодексом УРСР (5464-10) та постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1984 р. N 189 (189-84-п) "Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання".

Водночас, відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" приміщення магазинів роздрібної торгівлі допускається розміщувати виключно на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків, а приміщення громадського призначення, крім приміщень громадського призначення гуртожитків і житлових будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами, повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку.

Таким чином, виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках із подальшим використанням їх як нежитлових приміщень повинно здійснюватися за згодою співвласників будинку та без обмеження їх інтересів та житлових прав.

Проте, матеріали справи не містять згоди співвласників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в нежитлові приміщення для розташування та функціонування у них відділення банку.

Згідно з наказом Держбуду України від 20.01.2004 року № 8 (v0008509-04) "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А. 2. 2-3- 2004" реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язаного з удосконаленням виробництва, підвищення його техніко - економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, в якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції), потужність, функціональне призначення, геометричні розміри.

рішенням 2 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 31.05.2006р. №38/06 "Про вирішення деяких питань у галузі містобудування та земельних відносин", з урахуванням, змін, внесених, рішенням XXXVIII сесіїХарківської міської ради Vскликання від 25.11.2009 р. № 300/09, виконавчому комітету Харківської міської ради доручено здійснювати надання дозволу на будівництво об'єктів містобудування (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, благоустрій об'єктів містобудування, розширення і технічне переоснащення об'єктів) фізичним та юридичним особам незалежно від форми власності на земельних ділянках, що належать цим особам на праві власності чи користування, у випадках, якщо будівництво не потребує зміни меж чи цільового призначення ділянки, або якщо будівництво, у відповідності до чинного законодавства України, не потребує надання земельної ділянки.

Проте, позивачем - Харківською міською радою будь - яких рішень щодо надання дозволу на реконструкцію житлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, в нежитлові, не приймалось, дозволу на проведення реконструкції не надавалось, тобто була проведена самовільна реконструкція приміщень будівлі.

Також суд зазначає, що порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції встановлено Законом України "Про врегулювання містобудівної діяльності".

Цим Законом встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Дозвіл на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень повинен надаватися за рішенням виконавчих органів міських (районних) рад та за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб. Проектна документація на переобладнання і перепланування квартир обов'язково повинна погоджуватися з місцевими органами державного нагляду.

З зазначеного вбачається, що саме Харківській міській раді надано право проводити переведення житлових будинків (приміщень) у нежитлові тільки у виключних випадках, на підставі порядку, визначеного Положенням Харківської міської ради "Про Порядок переведення житлових приміщень і житлових будинків у нежитлові".

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Згідно до ст. 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів виконання зазначеного порядку з одержанням Дозволу на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень в нежитлові, а також відповідного рішення Харківської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами у судових засіданнях, житлове приміщення АДРЕСА_1 могло бути переобладнано в нежиле лише на підставі рішення Харківської міської ради з додержанням встановленого порядку переведення житлових приміщень і житлових будинків у нежитлові .

Натомість, Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2009 року у справі № 22-ц-4046/2009, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду Московського району міста Харкова від 25.03.2008 року, на підставі якого приміщення квартири АДРЕСА_1 визнані нежитловими скасовано, справу повернуто на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 09.02.2009 року у справі № 2-1977/10 позовну заяву ОСОБА_6 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 і ОСОБА_8, про визнання права власності на самовільно реконструйоване приміщення залишено без розгляду, скасовано реєстрацію в КП "Харківське бюро технічної інвентаризації" на самовільно реконструйовані приміщення першого поверху АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яка була проведена на підставі скасованого рішення Московського районного суду м. Харкова № 2-2528/08 від 25.03.2008 року. Дана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Такі обставини, а саме факт скасування вищезазначених судових рішень, якими визнавалось право власності на самовільно реконструйоване приміщення першого поверху АДРЕСА_1 - унеможливлюють посилання на ці рішення, як на підставу набуття (визнання) права власності на реконструйоване майно.

Також суд приймає до уваги, що факт самочинного будівництва визнається і усіма учасниками судового процесу в судовому засіданні, в т.ч. прокурором, позивачем, відповідачем та третіми особами.

Згідно до ст. 10 Житлового кодексу України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватись правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Відповідно до п. 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (572-92-п) із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. N 45 (45-2006-п) використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено.

Проте, власником приміщення або відповідачем не надано суду доказів виконання вищезазначених правил, норм з додержанням вимог вищезазначеного порядку з одержанням Дозволу на виконання робіт із переобладнання та перепланування жилих приміщень в нежитлові. Конституцією України (254к/96-ВР) (ст. 13, 41) встановлено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 773 Цивільного кодексу встановлено, що наймач зобов’язаний користуватися річчю, переданої йому найм відповідно до її призначення.

Аналогічна за змістом правова норма міститься в ст. 285 Господарського кодексу України, згідно з якою, орендар зобов’язаний використовувати об’єкт оренди за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Натомість, як встановлено матеріалами справи та не спростовується сторонами у судових засіданнях приміщення житлової квартири АДРЕСА_1 фактично використовується відповідачем на підставі договору оренди для здійснення їм господарської діяльності - розміщення та функціонування відділення банку.

Згідно абз.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Проте, у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В даному разі предмет позову стосується визнання незаконними дій відповідача щодо використання житлового приміщення квартири № 76 для розташування та функціонування відділення банку. Отже такий предмет не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного прокурором способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті –це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Натомість, спосіб обраний прокурором до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України "Про судоустрій" (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 (v2229600-05) , а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Щодо позовних вимог прокурора про заборону відповідачу використовувати приміщення квартири № 76 під відділення банку, суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд критично оцінює посилання третьої особи (ОСОБА_4.) та відповідача на те, що їм рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2011 року у справі № 2-3104/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: Харківська міська рада, ХМБТІ, філія "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приват Банк" про поновлення порушених прав власників та житлових прав та зобов’язання вчинити певні дії, яким, на його думку, дозволено використовувати приміщення АДРЕСА_1 для господарської діяльності - розміщення та функціонування відділення ПАТ КБ "Приватбанку", суд зазначає наступне.

Таким чином, відповідач та третя особа (ОСОБА_4.), із посиланням на статтю 35 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що факт встановлення судом того, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірних приміщень та вправі розпоряджатися ними, як нежитловими, для здійснення господарської діяльності – здачі в оренду відділенню ПАТ КБ "Приват Банку", не потребує доказування.

Суд зазначає, що відповідач та третя особа (ОСОБА_4.) помилково надає преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

Відповідно до положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду, не є обов'язковим.

Зважаючи на викладене та те, що відповідачем всупереч діючому законодавству використовуються житлові приміщення для розташування та функціонування відділення банку, вбачаються підстави для задоволення позову прокурора в частині заборони відповідачу використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 для розміщення та функціонування відділення ПАТ КБ"Приватбанку".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 6, 7, 8, 10 Житлового кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 47- 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задовольнити частково.

Заборонити Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" в особі Харківського головного регіонального управління (код ЄДРПОУ 22609983, м. Харків, вул.. Чевоношкільна набережна,16) використовувати житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 для розташування та функціонування відділення банку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" в особі Харківського головного регіонального управління, (код ЄДРПОУ 22609983 м. Харків, вул.. Чевоношкільна набережна,16) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Приват Банк" в особі Харківського головного регіонального управління (код ЄДРПОУ 22609983 м. Харків, вул.. Чевоношкільна набережна,16) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.