До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд"з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк"про розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08 вересня 2008 року (надалі - кредитний договір), стягнення збитків та упущеної вигоди у сумі 5 034 723,37 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання зобов‘язань за вказаним кредитним договором, внаслідок чого відбувається істотне порушення умов кредитного договору та прав позивача, у зв’язку з чим зазначений договір підлягає розірванню на підставі ст.ст. 651, 652 Цивільного Кодексу України.

Також позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача з ненадання чергового траншу кредитних коштів для фінансування будівництва яхтового центру "Оріяна"йому завдано матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди у сумі 5 034 723,37 гривень, які підлягають стягненню з відповідача. Крім того, позивачу спричинено моральну шкоду в сумі 50 000 гривень, яку відповідачу необхідно відшкодувати разом з вартістю послуг адвоката в сумі 392 005,00 гривень.

У позові просить стягнути з відповідача 5 034 723,37 гривень матеріальної шкоди, з яких: 2 974 809, 44 гривень –реальних збитків, 2 009 913,44 гривень - втраченої вигоди, а також моральної шкоди в сумі 50 000 гривень та адвокатських послуг - 392 005,00 гривень.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою судді господарського суду міста Києва Удалової О.Г. від 12.11.2010 р.

08.12.2010 р. провадження у справі зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу.

У зв’язку із перебуванням судді господарського суду міста Києва Удалової О.Г. на лікарняному, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду м. Києва щодо проведення повторного автоматичного розподілу справи, 12.12.2011 року справа була прийнята до провадження суддею господарського суду м. Києва Головіною К.І.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з тих підстав, що банк не порушував договірні зобов‘язання за кредитним договором, У банка відсутній обов‘язок по наданню позивачу чергового траншу, оскільки банком не підписана відповідна додаткова угода до кредитного договору, а тому й відсутні підстави для розірвання договору, стягнення штрафних санкцій, матеріальних втрат за попередніми договорами та інших коштів, як того просить позивач. Причиною настання збитків є нездійснення позивачем заходів щодо консервації об‘єкту будівництва. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем як позичальником, та відповідачем як кредитором, укладено кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008 (надалі - кредитний договір).

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що кредит надано для фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна". Пункт 1.1. Кредитного договору передбачає, що кредит надається у національній валюті України гривні, та/або в доларах США з повною або частковою конвертацією у гривню у межах суми, еквівалентної 1 390 000,00 доларів США.

Виконання зобов‘язань за кредитним договором було забезпечено позичальником шляхом укладення іпотечних договорів № 49.12/25/І 415/2008 від 08.09.2008р. та № 49.12/25/І 390/2008 від 08.09.2008 (надалі - іпотечні договори), і передачі відповідачу в іпотеку майна та майнових прав позивача на загальну суму 13 606 048,00 грн.

Згідно з умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього № 1 від 08.09.2008 року відповідач надав позивачу суму кредиту (перший транш) у розмірі 300 000,00 доларів США з повною конвертацією у гривню, що склало на дату надання траншу 1 455 240,00 грн. для здійснення ТОВ "Оріяна Шіп Ярд"передплати ТОВ "АНД"за виконання будівельних робіт згідно договору на будівництво № 22 від 24.06.2008р. (надалі –договір на будівництво № 22).

Другий транш кредиту у сумі 1 090 000,00 дол. США, який ПАТ "Кредитпромбанк" був зобов‘язаний надати позивачу на підставі кредитного договору для фінансування другого етапу будівництва та завершення будівництва яхтового центру "Оріяна", відповідачем наданий не був.

Зазначені вище обставини були встановлені рішенням господарського суду м. Києва у справі № 13/471 від 10.12.2009 року, що набрало законної сили, та відповідно до ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Так само вказаним рішенням дії відповідача з невидачі другого траншу за кредитним договором були визнані судом неправомірними та зобов‘язано ПАТ "Кредитпромбанк" укласти з позивачем додаткову угоду до кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2008р. у редакції позивача, текст якої наведено в рішенні суду у справі № 13/471.

08.04.2010 року на виконання вказаного рішення господарським судом м. Києва був виданий наказ № 13/471 про його примусове виконання та згідно постанови державного виконавця № 1220/7 від 02.07.2010 року відкрито відповідне виконавче провадження.

Як встановлено судом, на час розгляду даної справи судове рішення № 13/471 від 10.12.2009 року відповідачем не виконане, що не заперечується останнім в судовому засіданні та підтверджується наявним у справі поданням старшого державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 14.01.2011 року до Печерського районного суду м. Києва про притягнення винних посадових осіб ПАТ "Кредитпромбанк" до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 382 КК України.

Крім того, суд приймає до уваги постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, що набрала законної сили, у справі № 4/290 за позовною заявою ПАТ "Кредитпромбанк" до ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" про дострокове повернення кредиту у розмірі 2 191 727,98 гривень, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Кредитпромбанк" відмовлено повністю. Вказаною постановою підтверджений факт неналежного виконання зобов’язань відповідача за цим же кредитним договором перед ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" щодо неукладення додаткової угоди № 2 та ненадання позичальнику чергового траншу кредиту, тобто судовим рішенням встановлено, що в діях ПАТ "Кредитпромбанк"мала місце прострочка кредитора, передбачена ст. 613 ЦК України.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконуються договірні зобов‘язання за кредитним договором, позивач просить розірвати договір, посилаючись на ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що позивач звертався до ПАТ "Кредитпромбанк" з пропозицією достроково розірвати кредитний договір (лист № 121 від 30.09.2010 року, який відповідач одержав 01.10.2010 року) та дотримав порядку, встановленого ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Оскільки, відповідач не надав належної відповіді на пропозицію позивача та фактично відмовив йому у видачі кредиту (лист від 15.10.2010 № 25423/49.8-9284-49), відповідно до приписів ч. 2 ст. 652 ЦК України, ч. 4 ст. 188 ГК України, ч. 2 ст. 11 ГПК України, позивач передав спір на вирішення суду, як це передбачено законом у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.

Згідно із ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, суд зазначає, що згідно із приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо розірвання кредитного договору у зв‘язку із істотним порушенням договору з боку відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно суд відхиляє доводи ПАТ "Кредитпромбанк", що наведені у відзиві до позовних вимог в цій частині, оскільки вони не узгоджуються з обставинами справи, встановленими судами.

Крім дострокового розірвання кредитного договору, позивач також просить суд відшкодувати матеріальну шкоду у вигляді збитків та втраченої вигоди, а також моральну шкоду, спричинених істотним порушенням кредитного договору з боку відповідача.

Правовими підставами для відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями винної особи, закон визначає наступні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту порушеного цивільного права є, зокрема, відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Вимоги щодо стягнення збитків можуть бути заявлені як самостійно, так і у поєднанні з вимогами щодо розірвання договору, у разі неналежного виконання або невиконання його другою стороною.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до положень цієї статті збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв‘язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушено (упущена вигода).

Суд зазначає, що згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Наслідки порушення зобов‘язання та відповідальність за такі порушення встановлено ст.ст. 610, 611 ЦК України, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 3 ст. 216 ГК України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є таке застереження в договорі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права і законні інтереси якого порушено. Згідно цієї статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов‘язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 ГК України визначає склад та порядок визначення розміру спричинення збитків. Зокрема до складу збитків, що підлягають до відшкодування особою, яка допустила господарське правопорушення включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб‘єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов‘язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитки, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов‘язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках, передбачених законом.

Крім того, згідно з положеннями ст. 221 ГК України право на відшкодування збитків виникає також у боржника, у разі прострочення кредитора, яке виразилось, зокрема, у невиконанні кредитором дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають зі змісту зобов‘язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов‘язання перед кредитором.

Аналогічна за змістом норма також міститься в ст. 613 ЦК України, відповідно до якої прострочення кредитора є порушенням зобов‘язання та за наявності всіх елементів (умов) складу цивільного правопорушення тягне майнову відповідальність перед боржником. Частина 3 ст. 613 ЦК України визначає, що лише у разі якщо кредитор доведе, що прострочення відбулось не з його вини, боржник не має права на відшкодування збитків.

У відповідності до приписів ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що встановлені обставини справи, досліджені докази, пояснення сторін спору надають суду підстави визначити наявність у діях відповідача всіх елементів складу господарського правопорушення.

Як вже зазначалось, рішеннями господарських судів у справах № 13/471 та № 4/290 встановлена протиправність дій відповідача щодо невидачі коштів за кредитним договором для фінансування будівництва та визнана його вина у вчиненні таких дій. Наведені позивачем докази підтверджують факт спричинення матеріальної шкоди у вигляді шкоди майну позивача.

Крім того, суд вважає беззаперечним факт наявності причинного зв‘язку між протиправною поведінкою відповідача та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, оскільки саме в результаті неправомірних дій відповідача настали негативні наслідки для позивача. Так, неправомірна відмова відповідача від надання коштів за кредитним договором позбавила позивача можливості продовжити будівництво Яхтового центру "Оріяна" та призвела до невідворотних наслідків у вигляді руйнування вже збудованих конструкцій, спричинила необхідність понесення додаткових витрат на демонтаж та відновлення зазначених конструктивних елементів об‘єкту будівництва та інше.

Вирішуючи питання про склад та розмір понесеної позивачем шкоди та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, докази по справі, висновок судової будівельно-технічної експертизи № 11885/10-42 від 10.11.2011 року (надалі - висновок експертизи), суд встановив таке.

Цільовим призначенням кредиту за кредитним договором є фінансування завершення будівництва яхтового центру "Оріяна".

З матеріалів справи вбачається, що перший етап будівництва був профінансований за рахунок наданого відповідачем першого траншу кредиту. Відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 від 22.09.2008 року, 03.10.2008 року, 10.10.2008 року, 05.11.2008 року, 30.11.2008 року, 26.01.2009 року та актів приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2 від 22.09.2008 року; 03.10.2008 року; 10.10.2008 року; 05.11.2008року; 30.11.2008 року, 26.01.2009 року були проведені необхідні підготовчі роботи, здійснені зведення фундаментів корпусів яхтового центру та частково каркасів надземної частини адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру, як це було передбачено проектом яхтового центру "Оріяна"в м. Вишгород, погодженого 13.04.2007 року управлінням містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, позитивного висновку № 99/2006/1 від 19.04.2007 року комплексної державної експертизи та дозволу на виконання будівельних робіт № 428/04-03/08 від 10.07.2008 року.

Факт виконання зазначених вище робіт підтверджується висновком експертизи, зокрема, експерт зазначає, що виконані на об‘єкті будівництва роботи є подібними до робіт, що включені до актів приймання виконаних підрядних робіт, в тому числі, за договором про будівництво № 22 від 24.06.2008 року. Цільове використання коштів наданого банком траншу та їх спрямування на реалізацію першого етапу будівництва не заперечувалось і відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до умов договору на будівництво № 22 від 24.06.2008р., що був укладений між ТОВ "АНД" та позивачем, будівельні роботи по другому етапу завершення будівництва яхтового центру, а саме - загальнобудівельні роботи, повинні були розпочатись з 01.04.2009 року. Підрядник відповідно до договору приступив до виконання своїх зобов‘язань, виконав частину загальнобудівельних робіт відповідно до графіку виконання робіт (додаток до договору № 22), а також здійснив придбання матеріалів для виконання таких робіт.

Одночасно на виконання висновку авторського нагляду НДПІ Містобудування від 19 березня 2009 р. за іншим договором про виконання робіт з берегоукріплення № 15 від 30.03.2009 р. підрядник виконав частину робіт з берегоукріплення. Матеріалами справи підтверджується, що зазначені роботи відповідно до проекту будівництва яхтового центру підлягали виконанню на другому етапі будівництва. Вартість і перелік виконаних робіт підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 від 30 червня 2009, та актами приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2 від 30 червня 2009 року.

Роботи ТОВ "АНД"були виконані без здійснення позивачем передплати, оскільки кошти за виконання цих робіт мали надійти позивачу з коштів чергового траншу за кредитним договором у разі його належного виконання відповідачем.

Також позивач вказує, що ним були прострочені терміни сплати за вказані будівельні роботи за договором № 22 в сумі - 155 052, 86 грн. та при виконанні робіт з берегоукріплення за договором № 15 - в сумі 67 039,00 грн., у зв’язку з чим ТОВ "АНД"застосувало до позивача штрафні санкції на загальну суму 102130, 10 грн., що були нараховані на суми, сплачені за роботи, та які є реальними збитками.

На вимогу суду позивачем надано уточнюючі розрахунки, документи про досудове врегулювання спору між позивачем та ТОВ "АНД" щодо нарахованих та сплачених штрафних санкцій за договорами № 22 та № 15 з ТОВ "АНД", відповідно до яких судом встановлено:

- у відповідності до платіжних доручень № 61 від 10.08.2009 р. на суму 81 690,99 грн., № 197 від 10.08.2009 р. на суму 15 600,00 грн., № 80 від 06.04.2010 р. на суму 63 000,00 грн., № 81 від 07.04.2010 р. на суму 59 911,85 грн. позивачем сплачено заборгованість та штрафні санкції за договором № 22 на загальну суму 220 202,84 грн.

З них за черговістю, яка визначена у п. 12.2.1 договору № 22 ТОВ "АНД"зараховано як пеня

- 34 830,48 грн., як штраф 15% - 39 015,83 грн., як 3% річних - 2 029,10 грн., як інфляційне збільшення заборгованості - 8 824,44 грн. (за перевіркою розрахунку судом сума склала 8 761,41 грн.). Відповідно на погашення основної заборгованості за договором № 22 позивачем фактично сплачено кошти в сумі 135 502,99 грн. (заборгованість перед ТОВ "АНД"станом на дату подання уточнюючого розрахунку склала 19 549,87 грн.) З урахуванням цього загальна сума штрафних санкцій, яка сплачена позивачем за договором № 22, відповідно склала –84 699,85 грн.;

- у відповідності до платіжного доручення № 636 від 27.07.2009 р. позивачем сплачено заборгованість та штрафні санкції за договором № 15 у сумі 75 000, 0 грн.

З них за черговістю, яка визначена у п. 12.2.1 договору № 15 ТОВ "АНД"зараховано як пеня - 7 374,40 грн., як штраф 15% - 10 055,85 грн. Відповідно на погашення основної заборгованості за договором № 15 позивачем фактично сплачено кошти в сумі 57 569,75 грн. (заборгованість перед ТОВ "АНД"станом на дату подання уточнюючого розрахунку склала 9 469,25 грн.). З урахуванням цього загальна сума штрафних санкцій, які сплачені позивачем за договором № 15 за перерахунками суду склала –17 367,22 грн.

Зарахування сплачених сум як штрафних санкцій підтверджуються листами TOB "АНД"№ 17 від 28.07.2009 р., № 24 від 12.08.2009 р. та № 18/1 від 07.04.2010 р., так і умовами договору на будівництво та берегоукріплення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення витрат, що були понесені позивачем при здійсненні будівельних робіт для запобігання руйнування конструкцій фундаментів корпусів яхтового клубу за договором № 22 в сумі 135 502,99 грн., та при виконанні робіт з берегоукріплення за договором № 15 в сумі 57 569,75 грн. (всього основної заборгованості - 193 072, 74 грн.), що є реальними збитками, та підлягають стягненню з відповідача.

Також згідно до наданих доказів, які досліджені в судовому засіданні, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що сума 102 067,07 грн. (84 699,85 грн. та 17 367,22 грн), зарахована TOB "АНД"як штрафні санкції за договорами № 15 та № 22 у повному обсязі та сплачена позивачем, є реальними збитками (витратами) позивача, понесеними ним у зв'язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору, та відповідно до ст. 610, 611 ЦК України підлягають стягненню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що суми зараховані контрагентом позивача у якості пені на умовах договору, перевищують розмір, встановлений Указом Президента України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"(подвійна облікова ставка НБУ), оскільки відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України розмір пені є диспозитивним та може бути зміненим сторонами у договорі. Безпідставним також є посилання відповідача на ст. 61 Конституції України, оскільки сплачені штрафні санкції і пеня по суті є одним видом відповідальності, як відповідно до умов цивільного законодавства так і до умов господарського законодавства України.

При цьому суд враховує рішення господарського суду м. Києва у справі № 17/76 від 14.02.2011 року за позовом ПАТ "Кредитпромбанк"до TOB "Оріяна Шіп Ярд"та TOB "АНД"про визнання частково недійсним договору на будівництво № 22 від 24.06.2008 року, що набрало законної сили. Зазначеним рішенням ПАТ "Кредитпромбанк"було відмовлено у задоволенні позовних вимог та встановлено правомірність визначення сторонами у спірному договорі умов та розміру відповідальності за його порушення, черговості зарахування сплачених за договором сум, а також правомірності стягнення окремо і штрафу, і пені як форми одного виду забезпечення зобов'язання –неустойки за різні види порушення договору.

Також судом встановлено, що для оплати суми залишку боргу перед ТОВ "АНД", позивачем був укладений договір поруки від 31.07.2009 року з ТОВ "Тренднет Україна", згідно із яким поручитель виконав зобов‘язання позивача зі сплати заборгованості за будівельні роботи у сумі 161 500,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 7 від 25.08.2009 р. на суму 118 500,00 грн., № 8 від 02.09.2009 р. на суму 43 000,00 грн. (вся сума зарахована як погашення заборгованості). Станом на дату подання уточнюючого розрахунку заборгованість позивача перед ТОВ "АНД"за договором № 15 складає 50 000 грн.

За твердженням позивача, зазначений договір було укладено з поручителем для запобігання повного припинення будівництва та своєчасних розрахунків з підрядником, а також для зменшення негативного впливу недофінансування на вже збудовані конструкції об‘єкту будівництва. Однак, через те, що відповідачем не було виконано обов‘язку за кредитним договором, у позивача були відсутні кошти для своєчасного і повного розрахунку із поручителем.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що на користь ТОВ "Тренднет Україна" позивачем була сплачена сума 23 037,24 грн. (платіжне доручення № 11 від 04.10.2010 р. на суму 23 037,24 грн.), з яких: комісія та винагорода поручителя - у сумі 14 229,74 грн., сума штрафних санкцій за договором - 8 807,50 грн.

Суд погоджується з доводами позивача, стосовно того, що сплачені штрафні санкції у сумі 8 807,50 грн. та винагорода поручителя у сумі 14 229,74 грн. є реальними збитками (витратами) позивача, які понесені ним у зв’язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору та згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України підлягають стягненню.

Крім того, позивачем наведено докази на підтвердження розміру витрат, які необхідно здійснити для демонтажу та відновлення вже збудованих конструкцій яхтового центру, тобто для відновлення порушеного цивільного права позивача.

Так, актом технічного стану від 29.09.2010 року, що складений за результатами проведення авторського нагляду проектної організації ДП "НДПІ Містобудування" при обстеженні конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна"встановлено, що внаслідок припинення будівництва з березня 2009 року загальний стан фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів є незадовільним, а окремих його елементів –аварійний. Подальше будівництво каркасів та огороджувальних конструкцій є неможливим без обстеження існуючих конструкцій та виконання заходів та робіт, перерахованих у цьому акті.

На виконання рекомендацій ДП "НДПІ Містобудування" для подальшого будівництва позивач уклав договір № 22 від 01.09.2010 р. з ТОВ "АНД", яким здійснено роботи по обстеженню конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна"та розробці кошторису робіт та заходів, що визначені актом ДП "НДПІ Містобудування" як такі, що є необхідними для продовження будівництва.

Загальна вартість проведених робіт з обстеження та розробки кошторису склала 60 000,00 грн. За результатами вказаного обстеження яхтового центру "Оріяна"сума необхідна для здійснення робіт з демонтажу та відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів склала 1 090 900,00 гривень, а вартість робіт з будівництва протиаварійної підпірної стінки склала –881 770,00 грн.

Посилаючись на вищевказаний акт ДП "НДПІ Містобудування", позивач зазначає, що витрати для відновлення стану майна позивача складають 1 972 670,00 грн. та сума, що підлягає сплаті за проведені роботи з обстеження та розробки кошторису 60 000,00 грн., є реальними збитками (витратами) ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" у сенсі ст. 22 ЦК України, а саме - витратами, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права у зв’язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору.

Разом з тим, суд приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 10.11.2011 року, проведеної у справі, яким доводи позивача щодо обсягів робіт по відновленню конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна" підтверджуються частково. Зокрема, експертом не встановлено необхідності здійснення повного комплексу робіт з демонтажу та наступного відновлення згаданих конструкцій для подальшого будівництва яхтового центру "Оріяна". Також висновок експерта визначає достатній обсяг робіт для відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна" у сумі 673 007,00 гривень в поточних цінах станом на 07.07.2011 року. Враховуючи, що фінансування будівництва яхтового центру не здійснюється із залученням бюджетних коштів, питання вартості конкретного виду робіт є предметом договірного регулювання сторонами відповідного договору.

Таким чином, суд вважає належним чином доведеною суму реальних збитків позивача у вигляді витрат, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у зв’язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору в частині своєчасного фінансування будівельних робіт у сумі 673 007,00 грн. на відновлення конструкцій фундаментів адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна" та у сумі 60 000,00 грн. з а проведені роботи з обстеження та розробки кошторису робіт та заходів, що визначені актом ДП "НДПІ Містобудування" як такі, що є необхідними для продовження будівництва.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача, згідно з якими відсутній причинний зв‘язок між ненаданням коштів за кредитним договором на завершення будівництва яхтового центру та зупиненням його будівництва, і твердження, що позивач міг здійснювати будівництво (або консервацію об‘єкта будівництва) власним коштом.

Так, позивачем наведено достатні та належні докази на підтвердження того, що відповідач утримував у іпотеці належне позивачу майно на значну суму, що перевищувала суму наданого траншу, що перешкодило останньому залучити додаткові інвестиції на продовження будівництва, крім того наданий суду проект техніко-економічного обґрунтування реалізації проекту передбачав реалізацію завершення будівництва яхтового центру саме із залученням кредитних коштів, що мали надаватись відповідачем за встановленим договором на будівництво графіком та у відповідних сумах.

Крім іншого суд вважає необґрунтованими, та такими, що не були доведеними у ході судового розгляду, доводи відповідача, щодо необхідності та доцільності здійснення консервації об‘єкту будівництва для запобігання його руйнування. Так, відповідно до ч. 6 ст. 879 ЦК України витрати, пов‘язані з консервацією об‘єктів будівництва покладаються на замовника, та повинні бути відшкодовані ним підрядній організації, яка здійснює будівництво об‘єкту. Враховуючи умови Положення по порядок консервації та розконсервації об‘єктів, яке затверджено Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 2 від 21.10.2005 року (z1582-05) , роботи з консервації об‘єкту має здійснювати організація –підрядник будівництва.

Підрядником будівництва яхтового центру є ТОВ "АНД", який зазначений також і в дозволі на виконання будівельних робіт по будівництву Яхтового центру "Оріяна". Відповідно до зазначеного Положення проведенню робіт має передуватиме ухвалення відповідного рішення замовником будівництва, складення відповідної проектної документації про проведення таких робіт, та відповідно фінансування робіт з консервації. При цьому консервація об‘єкту тягне за собою відкликання дозволу на будівництво об‘єкту.

Таким чином, суд вважає, що консервація об‘єкту створила б ситуацію, в якій позивач змушений би був витрачати значні кошти та здійснював би обслуговування кредиту, наданого відповідачем без досягнення мети, для якої він був отриманий, та ускладнило б процедуру продовження будівництва у майбутньому.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач пропонував подати документи для розгляду питання про надання кредиту до кредитно-інвестиційного комітету (що було зроблено позивачем у встановлені відповідачем строки та в необхідних обсягах), що давало підстави позивачу розраховувати на відновлення фінансування в рамках кредитного договору та поновлення будівництва.

Крім того, позивач вказує, що ним були укладені попередні договори про наміри сторін у майбутньому передати в оренду приміщення адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру, що будувався позивачем за кошти, які повинні були надходити відповідно до кредитного договору.

При цьому Техніко-економічним обґрунтуванням будівництва яхт-клубу "Оріяна" (надалі –ТЕО), який надавався відповідачу у пакеті документів для отримання кредиту, була передбачена здача в оренду приміщень яхтового центру, яка мала бути однією із основних статтей доходу позивача від використання вже збудованої раніше (частини яхтового центру –сервісного центру яхтового центру "Оріяна"та адміністративно-побутового та спортивно-розважального корпусів яхтового центру "Оріяна", що мали бути побудовані у майбутньому, а відтак з цих коштів позивач мав наміри здійснювати повернення отриманого кредиту та його обслуговування.

Перевіряючи доводи позивача в цій частині, суд встановив, що ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" були укладені попередні договори:

- від 02.03.2009 року з ТОВ "Томбо ЛТД" про укладення у майбутньому договору оренди виставкового залу площею 450 м.кв. за ціною 231 грн. за 1 м.кв. для розміщення та експозиції італійських меблів в будівлі яхтового центру "Оріяна", який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 04.03.2009 року з ФОП ОСОБА_4 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 137,5 м.кв. за ціною 231 грн. за 1 м.кв. для розміщення тренажерного залу, спортивного клубу та салону краси, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 05.03.2009 року з ФОП ОСОБА_5 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 318,3 м.кв. за ціною 231 грн. за 1 м.кв. для розміщення офісу та магазину, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- від 01.03.2009 року з ФОП ОСОБА_6 про укладення у майбутньому договору оренди приміщень 336,5 м.кв. за ціною 231 грн. за 1 м.кв. для розміщення кафе-бару з літньою терасою, який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Із вказаних попередніх договорів, вбачається, що їх умовами передбачено обов‘язок сторін, які мали стати у майбутньому орендарями (у разі укладення основного договору) здійснити забезпечувальний платіж в сумах, кратних платежам за декілька місяців оренди у разі своєчасного початку будівництва в рамках графіку будівництва та підтвердження з боку позивача дотримання графіку початку будівництва. Частиною зазначених договорів було передбачено сплату позивачем штрафних санкцій на користь майбутній орендарів, у разі прострочення термінів виконання будівельних робіт, що трактувалось як порушення зобов‘язань сторони (позивача) умов попереднього договору, та унеможливлювало укласти у майбутньому основні договори оренди.

Так, вищезазначені попередні договори були укладені позивачем з особами –суб‘єктами підприємництва, з метою передати останнім у оренду приміщення, які мали бути збудовані відповідно до проекту будівництва та договору про будівництво № 22 до 01.09.2009 року, укладення цих договорів відбувалось в період 01.03.2009 року по 05.03.2009 року, тобто після завершення першого етапу будівництва, та до початку будівельних робіт по другому та наступним етапам будівництва (запланований строк 01.04.2009). Умовами договорів, а саме п. ІV кожного з досліджених попередніх договорів було передбачено обов‘язок сторін, які у майбутньому мали укладати договір оренди як орендарі, сплатити забезпечувальний платіж:

- ТОВ "Томбо ЛТД"- суму 415 800, 00 грн.

- ФОП ОСОБА_4 - суму 127 050, 00 грн.

- ФОП ОСОБА_5 - суму 294 109, 20 грн.

- ФОП ОСОБА_6 - суму 310 926, 00 грн.

Обов‘язковою умовою для сплати зазначених сум відповідно до п. ІV кожного з попередніх договорів визначено підтвердження позивачем початку загальнобудівельних робіт по будівництву об‘єкта в письмовій формі не пізніше 01.04.2009 року.

Судом встановлено, що позивач, на запит майбутніх орендарів письмово повідомив кожного з них про прострочення надання фінансування за кредитним договором та неможливість розпочати будівельні роботи в строк. Також, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Томбо ЛТД", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, повідомили про припинення дії попередніх договорів через настання скасувальної обставини, яка встановлена п. VII кожного з попередніх договорів – ненаправлення стороною 1 у встановлені договором строки на адресу сторони 2 підтвердження про початок загальнобудівельних робіт по спорудженню будівлі.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, стосовно того, що ним у зв‘язку із неможливістю продовжити будівництво яхтового центру "Оріяна"в визначені договором про будівництво № 22 строки, а саме - 01.04.2009 року, через відсутність фінансування за кредитним договором у зв‘язку із неправомірною відмовою відповідача від надання траншу кредиту були недоотримані в квітні 2009 року забезпечувальні платежі від ТОВ "Томбо ЛТД", від ФОП ОСОБА_4, від ФОП ОСОБА_5, від ФОП ОСОБА_6

Судом встановлено, що розрахунок упущеної вигоди за вказаними угодами позивач правильно здійснив у відповідності до Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), що спричинені порушеннями господарських договорів, яка схвалена Держкомісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21 грудня 1990 року, а також з урахуванням приписів статті ст. 225 ГК України, а саме, належним чином зменшив суми запланованого у майбутньому доходу від здачі приміщень в оренду та продажу приміщень на суми витрат на утримання зазначених приміщень (із розрахунку на 1 кв.метр) та собівартість будівництва відповідної частини приміщення, що підлягала продажу у майбутньому.

Так, відповідно до розрахунку усереднених витрат, які позивач несе на утримання вже збудованої частини цілісного майнового комплексу яхтового центру "Оріяна"- сервісного центру яхтового центру "Оріяна", що фактично здається в оренду, сума витрат на 1 м.кв. складає –59,72 грн.

Відповідно до наданого розрахунку суми витрат, що мали бути б понесені позивачем у зв‘язку із утриманням приміщень, що орендувались би у майбутньому з огляду на площу, передбачену попередніми договорами (1242,30 м.кв.), у разі виконання попередніх договорів склала б за 1 календарний місяць 74 190,16 грн.

Наданими доказами та розрахунками підтверджено, що сума не отриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови майбутніх орендарів від попередніх договорів та не укладення договорів оренди складає загалом 851 123,77 грн.

Крім того, суд встановив, що за вказаними попередніми договорами, (на підставі п. V кожного з них) позивач у повному обсязі сплатив штраф:

- на користь ФОП ОСОБА_4 - у сумі 95 287,50 грн. (пл. дор. № 196 від 05 серпня 2009 р.);

- на користь ФОП ОСОБА_5 - у сумі 220 581,90 грн. (пл. дор. № 53 від 15 липня 2009 р., № 176 від 22 липня 2009 р. та № 638 від 28 липня 2009 р.);

- на користь ФОП ОСОБА_6 - у сумі 77 731,50 грн. (пл. дор. № 633 від 24 липня 2009 р.) за недотримання умов попереднього договору.

Вказані штрафні санкції, сплачені позивачем у загальній сумі 393 600, 90 грн., є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи ПАТ "Кредитпромбанк"стосовно того, що вказані попередні договори були укладені позивачем з порушенням норм іпотечного законодавства України суд вважає безпідставними, оскільки висновками господарського суду м. Києва у справі № 45/74 від 29.04.2011 року за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до TOB "Оріяна Шіп Ярд" та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору від 04.03.2009 року; у справі № 14/66 від 29.04.2011 року за позовом ПАТ "Кредитпромбанк"до TOB "Оріяна Шіп Ярд" та TOB "Томбо-ЛТД"про визнання недійсним попереднього договору від 02.03.2009 року, що набрали законної сили, визнана правомірність укладення TOB "Оріяна Шіп Ярд" попереднього договору про укладення у майбутньому основного договору щодо передачі майна, що має бути збудованим, у оренду. При цьому судами не встановлено підстав недійсності договору, як не встановлено і порушення законодавства України про іпотеку.

Також судом встановлено, що позивачем був укладений попередній договір про наміри від 05.06.2009 року з ТОВ "Тренднет Україна" про укладення у майбутньому нотаріально посвідченого попереднього договору та договору купівлі –продажу частини приміщень площею 141,1 м. кв., що знаходяться у адміністративно-побутовому корпусі яхтового центру "Оріяна", який буде побудований у майбутньому та розташований за адресою АДРЕСА_1, для розміщення міні-готелю за погодженою вартістю у національній валюті України –гривні, що є еквівалентом суми 220 700,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України (в т.ч. ПДВ) на день укладення договору купівлі-продажу. Відповідно до п. 4.3.1. договору ТОВ "Тренднет Україна" було здійснено забезпечувальний платіж в сумі 168 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) на користь позивача (виписка з банківського рахунку від 24 липня 2009 року).

Наданими у справі доказами підтверджується той факт, що сплачений ТОВ "Тренднет Україна"забезпечувальний платіж в сумі 168 000,00 грн. був повернутий позивачем у повному розмірі у зв’язку із розірванням попереднього договору через припинення будівництва яхтового центру на підставі Додаткової угоди до попереднього договору про наміри від 11 серпня 2009 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 640 від 11.08.2009 року, № 62 від 12.08.2009 року, № 201 від 13.08.2009 року.

Розрахунок неодержаного прибутку (втраченої вигоди), здійснений позивачем за цим договором у відповідності до Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), що спричинені порушеннями господарських договорів, ст. 225 ГК України, знайшла підтвердження в судовому засіданні.

Так, наданими доказами та розрахунками підтверджені дані щодо показників собівартості будівництва приміщення, що мало бути придбане у власність за вищезазначеним договором про наміри, яка обчислена у сумі 585 350,00 грн., і, відповідно сума неотриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови майбутнього покупця від укладеного договору про наміри та неукладення попереднього та основного договорів купівлі-продажу приміщення в яхтовому центрі складає 1 113 598,00 грн.

Суд при розгляді справи приймає до уваги доводи позивача, що він мав всі підстави очікувати на отримання сум прибутку від будівництва і використання у подальшому споруд яхтового комплексу та реальність настання факту будівництва двох останніх корпусів цілісного майнового комплексу "Яхтовий центр "Оріяна"був очевидний та безспірний на момент укладення попередніх договорів. До початку порушення відповідачем своїх договірних зобов‘язань у позивача не було підстав сумніватись в завершенні будівництва. Також є наявним прямий причинний зв‘язок між недоотриманням позивачем вищеперерахованих сум прибутку (втраченої вигоди) в розумінні ст. 225 ГК України та неправомірним ненаданням кредитних коштів з боку відповідача, враховуючи знаходження як вже побудованого корпусу сервісного центру цілісного майнового комплексу "Яхтовий центр "Оріяна", так і майнових прав на незавершене будівництво інших двох корпусів - адміністративно-побутового та спортивно-розважального в іпотеці, у зв’язку з чим позивачу було важко здійснити залучення додаткового фінансування для завершення будівництва. При цьому суд бере до уваги той факт, що позивачем здійснено будівництво та успішно використовується в господарській діяльності (здається в оренду) сервісний центр цілісного майнового комплексу "Яхтовий центр "Оріяна".

Також суд зазначає, що при вирішенні спору суд враховує заходи, вжиті позивачем, щодо одержання доходів та зменшення суми спричинених збитків, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) згідно ч. 4. ст. 623 Цивільного кодексу України.

Так наданими у справі доказами підтверджено, що позивачем вживались заходи з пошуку додаткових джерел фінансування будівництва.

Позивачем було здійснено фінансування за рахунок власних коштів, перерахованих ТОВ "АНД", що встановлено судом під час розгляду, також позивачем був укладений договір поруки від 31.07.2009р. з ТОВ "Тренднет Україна" для фінансування робіт з берегоукріплення з метою запобігання руйнуванню вже збудованих споруд яхтового центру.

Позивач здійснював пошуки інвестора, за рахунок коштів якого можливо було б здійснити завершення будівництва, реалізувати бізнес-план майбутнього використання яхтового центру та своєчасно виконати зобов’язання перед контрагентами та звертався з численними пропозиціями до зацікавлених інвесторів, проводив відповідні зустрічі та переговори, що підтверджено наданими суду матеріалами протоколів та меморандумів. Встановленню договірних відносин інвесторами завадило знаходження ліквідних активів позивача в іпотеці у відповідача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний їх зв'язок у сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, та позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача суми реальних збитків (витрат) позивача в розумінні ст. 22 ЦК України, ст. 225 ГК України у розмірах сплачених штрафів (реальні збитки): 393600,90 грн., а також суми упущеної вигоди (неодержаного прибутку) у розмірах: 851 123,77 грн. за попередніми договорами оренди та 1 113 598,00 грн. за договором про наміри від 05.06.2009 року підлягають задоволенню, а доводи відповідача, наведені останнім щодо неправомірності укладення зазначених договорів та необґрунтованості позовних щодо стягнення збитків є безпідставними та непідтвердженими ні нормами закону, ні наданими суду доказами.

Позивачем також заявлені вимоги щодо відшкодування збитків у формі упущеної вигоди (неодержаного прибутку) через розірвання орендарями місць стоянки суден діючих договорів.

Матеріалами справи підтверджено, що:

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі "Оріяна" ОСОБА_7 відповідно до договору № 43 від 27.05.2009 р. (строк дії якого до 27.05.2010 р.) 31.08.2009 року звернувся до позивача з повідомленням про дострокове розірвання договору з 31.08.2009 року у зв’язку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 290 євро за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому засіданні, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 9 місяців, протягом яких мала тривати дія договору (до 27.05.2009р.) у розмірі 30 197,70 грн.

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі "Оріяна"ОСОБА_8 відповідно до договору № 51 від 01.06.2009 року звернувся до позивача 30.06.2009 року з повідомленням про дострокове розірвання договору з 30.06.2009р. у зв’язку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 170 євро за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому розгляді справи, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 11 місяців, протягом яких мала тривати дія договору (до 01.06.2010 р.) у розмірі 21 635,90 грн.

- орендар місця стоянки катера в яхтовому центрі "Оріяна"ОСОБА_9 відповідно до договору № 01 від 01.12.2007 року звернувся до позивача 01.09.2009 року з повідомленням про дострокове розірвання договору з 01.09.2009 р. у зв’язку із недотриманням позивачем умов договору у частині забезпечення належних умов функціонування яхтового причалу та створення комфортних умов для перебування судна та його власника на території яхтового центру. За стоянку судна власник сплачував позивачу суму, що є еквівалентом 100 доларів США за офіційним курсом НБУ на день здійснення оплати (п. 5.1. договору).

За розрахунками позивача, що знайшли підтвердження у судовому розгляді справи, позивач недоотримав суму за стоянку судна за 3 місяці, протягом яких мала тривати дія договору (до 01.12.2009 р.) у розмірі 2 397,00 грн.

За розрахунком позивача, витрати на утримання яхтового причалу відповідно до кількості орендованих місць стоянки та кількості місяців, за який зроблено розрахунок, складає 9038,43 грн. Отже, сума не отриманого чистого прибутку (втрачена вигода) внаслідок відмови орендарів місць стоянки склала суму 45 192,16 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за договорами про стоянку суден, укладених з ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9, через відсутність дозволу позивача на передачу об‘єктів іпотеки в оренду, оскільки судом встановлено, що відповідно до укладених сторонами іпотечних договорів № 49.12/25/І 415/2008 від 08.09.2008р. та № 49.12/25/І 390/2008 від 08.09.2008р., позичальник у забезпечення зобов’язань за кредитним договором передав у іпотеку відповідачу наступне майно:

- майнові права на будівництво яхтового центру "Оріяна" (адміністративно-побутовий та спортивно-розважальний корпуси), що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3, який буде побудований у майбутньому, що належить ТОВ "Оріяна Шіп Ярд";

- Яхтовий центр "Оріяна", що розташований: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 3 що належить ТОВ "Оріяна Шіп Ярд".

Відповідно до технічного паспорту Яхтового центру "Оріяна", до складу переданого в іпотеку об‘єкту нерухомого майна споруди причалів не входять.

Таким чином, право позивача на надання в оренду місць для стоянки суден, ніяк не може бути обмежено умовами укладених іпотечних договорів.

З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача, що сума упущеної вигоди позивача, через відмову партнерів від подальшої оренди місць стоянки для яхт та катерів склала 45 192,16 грн. та вказана сума є сумою упущеної вигоди позивача в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у зв’язку із неправомірними діями відповідача з невиконання умов кредитного договору.

Крім того, позивачем заявлено вимоги щодо повернення надлишково сплачених за кредитом відсотків, які в умовах наявності прострочення кредитора (ст. 221 ГК України, ст. 613 ГК України), могли не сплачуватись на користь кредитора, що прострочив –відповідача, як суми прямих (реальних) збитків в сумі еквівалентній 53 865,22 доларів США, що складає 423 371,20 грн. (відповідно до курсу долару США до гривні на час здійснення кожного платежу).

Суд вважає, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону. Так, ст. 221 ГК України, ст. 613 ГК України передбачає право боржника не сплачувати відсотки за грошовим зобов‘язанням, за яким прострочив кредитор, однак, законом не встановлено зобов‘язання для кредитора повернути боржнику добровільно сплачені останнім відсотки.

Також на думку суду позивачем не доведено факт спричинення позивачу моральної шкоди у заявленому розмірі 50 000,00 грн..

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, також включається матеріальна компенсація моральної шкоди, у випадках передбачених законом. Згідно із ст. 23 ЦК України та ст. 611 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а правовим наслідком порушення зобов’язання є також і відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода щодо юридичної особи полягає у приниженні її ділової репутації.

Суд вважає, що позивач під час судового розгляду справи не довів наявність спричиненої йому моральної шкоди неправомірними діями відповідача. Також позивач не зазначив, з яких міркувань він виходив при визначенні розміру компенсації за її заподіяння, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Отже, розглянувши позовні вимоги з урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позов ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" до ПАТ "Кредитпромбанк" підлягає задоволенню в частині розірвання кредитного договору № 49.8.2/25/2008-КЛТ від 08.09.2009 року та стягнення спричинених збитків у сумі 3 454 697,80 (три мільйони чотириста п’ятдесят чотири тисячі шістсот дев’яносто сім) гривень 80 коп., з яких сума реальних збитків складає 1 444 784,80 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривень 80 коп., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - 2 009 913,93 (два мільйони дев‘ять тисяч дев‘ятсот тринадцять ) гривень 93 коп., в іншій частині позову необхідно відмовити.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат, пов’язаних з розглядом даної справи.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, позивачем заявлені до відшкодування судові витрати, зокрема, суми адвокатських витрат за договором № 18/03-юр/2009 від 20.03.2009 року (додаткові угоди № 1 від 01.04.2009 року та № 2 від 01.06.2009 року) з ТОВ "РЄСТ-КОМПАНІ" в розмірі 392 005,00 грн.

Суд вважає, що позивачем не доведено співрозмірність заявленої суми витрат на правову допомогу, пов’язаних з розглядом даної справи.

При цьому суд приймає до уваги Інформаційний лист ВГСУ від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (v_973600-07) , згідно якого суду для визначення розміру витрат необхідно виходити із встановлених нормативно-правовими актами нормами видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартості економних транспортних послуг; часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявних відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалості розгляду і складності справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У даному випадку при визначенні розміру адвокатських послуг, що заявлений до відшкодування позивачем, відсутнє будь-яке обґрунтування заявлених сум.

У судовому засіданні позивачем не доведено, що вся сума в розмірі 392 005,00 грн. була сплачена позивачем у зв’язку з розглядом даної справи.

До того ж, суд вважає, що витрати на правову допомогу, які були здійснені позивачем у інших судових справах, не підлягають відшкодуванню під час розгляду цієї справи.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в зв'язку з чим зменшує розмір вимоги позивача в частині оплати адвокатських послуг до 3750,00 грн.. При цьому судом взято до уваги категорію складності справи, наявність судових рішень по іншим справах, що стосуються предмету позову у даній справі.

Також судовими витратами у даній справі є вартість судової будівельно-технічної експертизи та державне мито, які розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 25085 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33- 35, 80, 82- 85, 91, 93 ГПК України, господарський суд міста Києва

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд"до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про розірвання кредитного договору, відшкодування збитків та упущеної вигоди задовольнити частково.

Розірвати в судовому порядку кредитний договір № 49.8.2/25/2008-КЛТ, укладений між ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" та Публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" 08.09.2009 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 32003188501 у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051), в т.ч. з будь-якого банківського рахунку, що відкритий чи буде відкритий ПАТ "Кредитпромбанк", на користь ТОВ "Оріяна Шіп Ярд" (юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв. 1, фактичне місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 2600500003611 в ПАТ КБ "Правекс-Банк"м. Києва МФО 321983, ідентифікаційний код 30216152) суму спричинених збитків 3 454 696,90 (три мільйони чотириста п’ятдесят чотири тисячі шістсот дев’яносто шість) гривень 90 коп., з яких сума реальних збитків складає 1 444 783,90 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят три) гривень 90 коп., сума неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - 2 009 913 (два мільйони дев‘ять тисяч дев‘ятсот тринадцять ) гривень 93 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (Україна, м. Київ, 01014, бульвар Дружби Народів, 38, кореспондентський рахунок у гривні № 32003188501 у Головному управлінні національного банку України по м. Києву та Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 21666051) в т.ч. з будь-якого банківського рахунку, що відкритий чи буде відкритий ПАТ "Кредитпромбанк", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріяна Шіп Ярд"(юридична адреса: Україна, м. Київ, 01011, Печерський узвіз, 17 кв.1, фактичне місцезнаходження: Україна, Київська область, м. Вишгород, 07300, вул. Набережна, 3, п/р 2600500003611 в ПАТ КБ "Правекс-Банк" м. Києва МФО 321983, ідентифікаційний код 30216152) судові витрати в сумі 25 085 (двадцять п’ять тисяч вісімдесят п’ять) гривень 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 152 (сто п’ятдесят дві) гривні 90 коп.