Суть спору : позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30949260,63грн., в т.ч.: 28116286,55грн. боргу за поставлений природний газ по договору №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р.; 2118076,51грн. пені; 354812,89грн. інфляційних; 360084,68грн. річних.

Під час розгляду справи позивач подав заяву від 04.01.2012р. №31/10-33 про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та пені. В зв’язку з цим, позивач просить стягнути основний борг за поставлений природний газ в сумі 20441579,17грн., 2111568,36грн. пені, 354812,89грн. інфляційних та 360084,68грн. річних.

Повноважений представник відповідача у відзиві на позов та в судових засіданнях заперечував проти нарахування і стягнення пені посилаючись на те, що п.9.3 договору змінено порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони для себе визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що на думку відповідача, не відповідає положенням ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України та суперечить положенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідачем в судовому засіданні 20.02.2012р. подано клопотання про зменшення розміру пені. Відповідач просить врахувати, зокрема, таке : за фінансовими результатами роботи за 2011 рік підприємство несе збитки : по валовому доходу 36159тис.грн., по фінансових результатах операційної діяльності 21392тис.грн., по фінансових результатах від звичайної діяльності 19851тис.грн.; невідшкодована різниця в тарифах на послуги з теплопостачання населенню склала 42865579,41грн. і саме, відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення різниці в тарифах та несвоєчасна оплата населенням за спожиту теплову енергію спричинили виникнення заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ.

Розглянувши в судових засіданнях матеріали справи, клопотання відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено :

Між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) укладено договір №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. з додатком №1. Згідно із змінами, викладеними в п.п.1, 2 додаткової угоди №1 від 28.01.2011р., зазначений договір має назву –договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з п.1.1 даного договору постачальник зобов’язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі-газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 81710тис.куб.м. (з відповідним розподілом помісячно).

В п.3.1 договору визначена ціна за 1000куб.м. газу –840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами –234,00грн., крім того, ПДВ –20%.

До сплати за 1000куб.м. природного газу –1091,00грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ –1309,20грн. Загальна вартість договору на дату його укладення - 891435610,00грн., з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 28.01.2011р. сторонами внесено зміни до договору, зокрема, щодо виключення з тексту договору п.1.3 та викладено пункти 3.1.1, 3.2, 10.1 в наступній редакції:

- "3.1.1. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу".

- "3.2. Сторони домовились, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов’язковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи".

- "10.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011року до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення".

Додатковими угодами №2 від 04.04.2011р., №3 від 11.07.2011р. сторонами були внесені зміни до п.3.1 договору щодо визначення з 01.04.2011р. та з 01.07.2011р. ціни за 1000куб.м. газу, тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами. При цьому, умова щодо сплати за 1000куб.м. природного газу –1091,00грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ –1309,20грн., а також решта умов договору залишились незмінними.

30.08.2011р. сторонами підписано Додаткову угоду №4, в п.1 якої визначено, що з 06 серпня 2011 по 30 вересня 2011 року природний газ для надання релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за цим договором не постачається, а згідно з Додатковою угодою №5 від 03.10.2011р. договір №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. вважається припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року.

Порядок приймання-передачі газу визначений п.2 додатку №1 до договору (з доповненнями до п.2.2 додатку щодо підтвердження повноважень особи, яка підписує акт, внесеними Додатковою угодою №4 від 30.08.2011р.). Зокрема, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку :

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Протягом січня - вересня 2011 року позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 45236,036тис.куб.м. на загальну суму 59223018,35грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними і скріпленими печатками ДК "Газ України", МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" та ПАТ "Хмельницькгаз" (газорозподільної організації).

Відповідачем проведено оплату за отриманий природний газ у розмірі 38781439,18грн. В зв’язку з цим, борг складає 20441579,17грн. До матеріалів справи надано детальний розрахунок боргу про розрахунках за поставлений позивачем і отриманий відповідачем газ за договором №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем проведено нарахування пені на прострочені платежі, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України 15,5%, за період з 30.05.2011р. по 30.11.2011р. (184 дні), у сумі 2111568,36грн. (детальний розрахунок пені наведено у заяві від 04.01.2012р. №31/10-33).

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання нараховано інфляційні у сумі 354812,89грн., за період квітень - червень 2011 року, а також 3% річних у сумі 360084,68грн., за період з 21.03.2011р. по 30.09.2011р. (детальні розрахунки інфляційних та річних наведено у позовній заяві).

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували повну та своєчасну оплату за газ, що отриманий по договору №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р.

Під час розгляду справи відповідач неодноразово посилався на неотримання від позивача примірника акту звірки, висловлював зауваження щодо зарахування позивачем коштів в оплату за поставлений газ, а також зазначав, що п.9.3 договору, яким визначено порядок нарахування пені, суперечить чинному законодавству.

Аналізуючи матеріали справи, надані сторонами докази, доводи і заперечення, та оцінюючи їх в сукупності судом враховується наступне:

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору, В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Сторонами укладено договір №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та в установлений строк.

Наявними в матеріалах справи доказами, які є належними і допустимими згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, підтверджено, що за договором №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. відповідач отримав природний газ обсязі 45236,036тис.куб.м. на загальну суму 59223018,35грн., а провів оплату в сумі 38781439,18грн. і, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 20441579,17грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені у позовній заяві розрахунки, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення інфляційні у сумі 354812,89грн., за період квітень - червень 2011 року (згідно з офіційно встановленими індексами інфляції за цей період), а також 3% річних у сумі 360084,68грн. (за період з 21.03.2011р. по 30.09.2011р.).

Відповідно до ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 7.3.1 договору №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. сторони встановили, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору щодо оплати за спожитий газ, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Зазначена умова договору відповідає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", що розмір пені, передбачений ст.1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною першою ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторони в п.9.3 договору визначили, що строк позовної давності по даному договору та щодо вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Отже, користуючись своїм правом відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 259 Цивільного кодексу України сторони змінили порядок нарахування неустойки (пені) та збільшили тривалість позовної давності для її стягнення до трьох років.

За прострочення відповідачем оплати за спожитий газ, позивач заявив до стягнення пеню у сумі 2111568,36грн. Розрахунок пені зроблено за період з 30.05.2011р. по 30.11.2011р. (184 дні), тобто за шість місяців, що передували зверненню з позовом.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що п.9.3 договору не відповідає положенням ч.2 ст. 260 Цивільного кодексу України і суперечить положенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідач помилково ототожнює позовну давність, застосування якої регулюється главою 19 Цивільного кодексу України (435-15) , з порядком застосування штрафних санкцій, що регулюється главою 26 Господарського кодексу України (436-15) . Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони мають право на власний розсуд визначати порядок нарахування штрафних санкцій, але стягнення їх в судовому порядку має бути проведено з дотриманням положень про позовну давність. В даному випадку ці положення позивачем не порушені.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20441579,17грн. основного боргу, 2111568,36грн. пені, 354812,89грн. інфляційних та 360084,68грн. річних обґрунтовані та заявлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру належної до сплати пені, наведено доводи щодо важкого фінансового стану комунального підприємства та обставини які призвели до виникнення боргу.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, надано господарському суду ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. №18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" роз’яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені, відповідач зазначив, що основною причиною утворення заборгованості є несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла через невідповідність фактичної вартості (затрат на виробництво теплової енергії) встановленим тарифам. Згідно з наданим відповідачем до матеріалів справи розрахунком обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання населенню, за 2011 рік йому не повернено з державного бюджету 42865579,41грн., що в два рази перевищує розмір боргу МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" перед ДК "Газ України". Звіт про фінансові результати МКП "Хмельницктеплокомуненерго" за 2011 рік свідчить про збиткову діяльність підприємства.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою звільнення від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим, як вбачається з наданих до матеріалів справи доказів, відповідач регулярно здійснював платежі за договором №06/10-2648ТЕ-34 від 20.12.2010р. та добросовісно вживав усіх можливих заходів до виконання зобов’язання.

Враховуючи п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та виходячи із принципу розумності і співрозмірності, господарський суд вважає необхідним зменшити розмір пені на п’ятдесят відсотків - до 1055784,18грн.

Позовні вимоги відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у сумі 22 212260,92 грн.

Відповідно ст. 44, ч.2 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати (судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову) покладаються повністю на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, ч.3 ст. 551, ч.2 ст. 625, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 223, 230, ч.6 ст. 231, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 45, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.3 ст. 83, ст.ст. 84- 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ до комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м.Хмельницький задовольнити частково у сумі 22 212260,92 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м.Хмельницький, вул.Пересипкіна, 5 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03356571) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31301827) 20441579,17грн. (двадцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча п’ятсот сімдесят дев’ять гривень 17коп.) основного боргу, 354812,89грн. (триста п’ятдесят чотири тисячі вісімсот дванадцять гривень 89коп.) інфляційних нарахувань, 360084,68грн. (триста шістдесят тисяч вісімдесят чотири гривні 68коп.) річних, 1055784,18грн. (один мільйон п’ятдесят п’ять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 18коп.) пені, 56460,00грн. (п’ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят гривень 00коп.) витрат по оплаті судового збору.