Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

з участю представників сторін:

прокурор Круш Т.О.

представник Кабінету Міністрів України не з’явився,

представник Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"ОСОБА_1., довіреність № 14/20-2-12 від 12.01.12р.,

представник третьої особи не з’явився,

представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ковбаси"ОСОБА_2., дов. від 11.11.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області,

54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28,

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2,

Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг",

01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія "Лорд"(юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Глинки, 9; м. Миколаїв, вул. Лягіна, 2),

до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства "Українські ковбаси",

57217, Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Полігон, вул. Зоряна, 1-а, код ЄДРПОУ 20895178,

про стягнення боргу, -

Першим заступником прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"заявлено позов, з урахуванням уточнених позовних вимог (Т.4 а.с. 43-44), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси"2 134 912, 04 грн., з яких: 1626768,52 грн. –основний борг, 157151,08 грн. - пеня, 271999,78 грн. - індексації від суми боргу, 78992,66 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на неналежне виконання відповідачем зобов’язань зі сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.5.3 договору фінансового лізингу від 02.10.2007 р. №14-07-643 фл, укладеного між ВАТ "НАК "Украгролізинг"та ЗАТ "Українські ковбаси"(попередник ТОВ АП "Українські ковбаси"), та додатку №2 до цього договору.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем неналежно виконаний договір фінансового лізингу від 02.10.2007р. №14-07-643 фл, адже останній не передав предмет лізингу - зерносховище СВМУ 110К.2Н.4Т.3С 500.АР-П в стані, необхідному для використання за призначенням, оскільки зерносховище є нерухомою річчю, тому повинно вводитись в експлуатацію. До того, ТОВ АП "Українські ковбаси"вказує на те, що будівлі та споруди зерносховищ приймаються за актом виконаних робіт, а обладнання приймається за відповідними накладними при наявності товаросупровідних документів, між тим, в матеріалах справи відсутні вказані документи, що дає можливість зробити висновок про неотримання відповідачем кінцевої мети лізингу - зерносховища. Фактично та юридично лізингоотримувач не отримав за договором фінансового лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007 р. обладнання зерносховища, передбаченого договором, але сумлінно виконував оплату за зобов’язанням перед лізингодавцем, про що вказує довідка КРУ від 24.11.2008р.

Наголошує відповідач і на тому, що ним умови договору поставки, укладеного між позивачем та постачальником не схвалювались, накладна №202 від 09.11.2007 р. та довіреність ЗАТ "Українські ковбаси"є підробленими. Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 09.11.2007р. не є належним доказом у справі, так як вказаний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: в акті відсутня інформація щодо місця його складання та особи, яка від імені ВАТ НАК "Украгролізинг"підписала акт, на час оформлення акту зерносховище лізингоодержувачу не передавалося з тих підстав, що акт було підписано одночасно з підписанням договору фінансового лізингу від 02.10.2007р., до того ж, слід звернути увагу на той факт, що за актом передавалася сільгосптехніка, але зерносховище не являється сільгосптехнікою, крім того, до вказаного акту не було надано позивачем таких документів, як: супроводжувальні документи, пакувальні ярлики, квитанції станції (порту) призначення про перевірку ваги вантажу, пломби від товарних місць, оригінал транспортного документу, документи, що підтверджують повноваження представника, виділеного для приймання товару, акт двостороннього приймання, інші документи, що підтверджують якість і комплектність товару. ТОВ "Українські ковбаси"зауважує і на тому, що воно не відмовлялося від сплати лізингових платежів, а лише просило позивача перерахувати вартість платежів відповідно до фактично отриманого обладнання, з урахуванням понесених ним збитків, однак, позивачем ніяких дій вчинено не було, що і спричинило призупинення цих платежів.

Третя особа проти позову заперечує, пояснюючи, що відповідачу була поставлена вся продукція обумовлена умовами договору лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007 р.

Згідно довідки головного управління статистики № 68/04/3-10 від 29.01.2010р. про перетворення закритого акціонерного товариства "Українські ковбаси"(ідентифікаційний код 20895178) у Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси"(ідентифікаційний код 20895178) ухвалою суду від 11.02.2010р. було замінено сторону у справі - закрите акціонерне товариство "Українські ковбаси"на її правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислове підприємство "Українські ковбаси".

В судовому засіданні 21.12.2011р. у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.01.2012р.

Дослідивши матеріали справи, висновки судової почеркознавчої експертизи, заслухавши представників сторін, суд прийшов наступного.

Зі змісту приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення господарського суду має ґрунтуватися на повному з'ясуванні, зокрема, того чи мали місце обставини, на які посилаються особи, та якими доказами вони підтверджуються, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Так, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Враховуючи вимоги даного позову, предметом доказування у цій справі є встановлення обставин щодо виконання лізингодавцем (позивачем) умов договору, аналіз документів, що підтверджують таке виконання, визначення предмета договору, спосіб виконання договору та умови передачі предмета лізингу, виконання чи невиконання відповідачем умов цього договору, відповідність змісту договору вимогам законодавства, умови проведення розрахунків, перевірка суми позову тощо.

Як вбачається із матеріалів справи 05.03.2007 р. листом за №27 ЗАТ "Українські ковбаси"звернулося до ВАТ НАК "Украгролізинг"з проханням поставити на умовах фінансового лізингу наступне обладнання виробництва торгівельно-промислової компанії "Лорд": 1. Ємність СМВУ 220.19.В12, ТУ У 30397047 001 2000, загальною вартістю 1085000 грн.; 2. Ємність СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС506 АР-П, загальною вартістю 2984000 грн.; 3. Ємність СМВУ 110.К.4Н.2Т.ЗО-106, загальною вартістю 1528000 грн. (арк. спр. 89 т. І)

02.10.2007 р. ВАТ НАК "Украгролізинг"–лізингодавець, уклало з ЗАТ "Українські ковбаси"–лізингоодержувачем, договір фінансового лізингу №14-07-643 фл, за умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору. Додатком № 1 до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу"сторонами встановлено найменування предмета лізингу - зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС506 АР-П, загальною вартістю 2 984 000, 00 грн. (разом з ПДВ), та назву постачальника - ТОВ ТПК "Лорд", а місце розташування предмету лізингу на дату передачі -ТОВ ТПК "Лорд", що знаходиться за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 19.

Так, в п. 2.1 договору сторони встановили, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу за рахунок коштів Державного бюджету України згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904 (1904-2003-п) .

Згідно з п. 2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником (тристоронній акт), що укладається у п’яти автентичних примірниках.

За п. 2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", передача предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.

Умовами п. 3.2. договору сторони передбачили, що лізингодавець зобов’язаний відповідно до вибору лізингоодержувача та визначеної ним специфікації укласти договір поставки предмета лізингу з відповідним постачальником і передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу згідно з переліком, встановленим додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Зобов’язання лізингодавця щодо передачі предмета лізингу лізингоодержувачу вступають в дію з моменту надходження на рахунок лізингодавця попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору (п.п. 3.2.1 договору). При цьому лізингодавець зобов’язався не втручатися у вибір лізингоодержувачем щодо постачальників предмета лізингу та визначення специфікації предмету лізингу (п.п. 3.2.2 договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору з моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: 1) відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; 2) винагороду в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу, черговість сплати лізингових платежів: перший платіж через шість місяців від дати підписання тристороннього акту, подальші платежі через кожен один місяць, термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом підписання тристороннього акту, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

За п. 4.3 договору лізингоодержувач після укладення договору перераховує на рахунки лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 15% його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7% відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу по тристоронньому акту за умови укладення останнім на користь лізингодавця договору страхування предмету лізингу, сплати попереднього лізингового платежу, визначеного п. 4.3 договору.

18.04.2005 р. між ВАТ НАК "Украгролізинг"та ТОВ ТПК "Лорд"укладено договір поставки (купівлі-продажу) №05-445/6 (арк. спр. 42 -46 т. І), за яким останнім поставлялася продукція різним лізингоодержувачам починаючи з 2005 року.

На виконання умов договору фінансового лізингу ЗАТ "Українські ковбаси"сплатило попередній лізинговий платіж, передбачений п. 4.3 договору, у розмірі 447600 грн. –15% вартості предмету лізингу та 177548 грн. –7% винагороди (арк. спр. 146-153 т. І).

За тристороннім актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №10 від 09.11.2007 р., передбаченим умовами договору фінансового лізингу №14-07-643 фл від 02.10.2007 р. та умовами договору поставки (купівлі-продажу) №05-445/б від 18.04.2005р., ТОВ ТПК "Лорд"та ВАТ НАК "Украгролізинг"передали, а ЗАТ "Українські ковбаси"прийняло предмет лізингу –зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П, загальною вартістю 2984000 грн.

Зазначене, за посиланням позивача, також підтвердується видатковою накладною №202 від 09.11.2007р. (арк. спр. 143 т. І) та довіреністю ЗАТ "Українські ковбаси"на отримання матеріальних цінностей серії ЯНШ №706369 (арк. спр. 144-145 т. І).

Разом з тим, суд при ухваленні рішення виходив з наступного.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) . Відповідно до статей 1, 2 вказаного Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (723/97-ВР) . Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про фінансовий лізинг"предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. За приписами статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг"договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. За приписами статті 807 цього ж Кодексу предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно умов договору фінансового лізингу відповідачу повинно бути передано зерносховище, зокрема, силос металевий вентильований уніфікований типу СМВУ 110. К. 2Н. 4Т. ЗС500 АР-П.

На неодноразові вимоги суду позивачем так і не надано технічної або іншої спеціальної документації, яка б дала змогу з’ясувати принципи будівництва, роботи та технічні можливості предмета лізингу.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що технічна та інша супроводжувальна документація товариству не передавалася.

Так, згідно українського юридичного термінологічного словника зерносховище –це спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

Згідно даних Вікіпедії елевамтор (англ. elevator - той, що підіймає ) —зерносховище, обладнане для підіймання, сушіння і зберігання великої (10 —150 тис. т) кількості зерна.

Елеватор є спорудою, що складається з кількох силосів —ємностей для зерна. Силос являє собою залізобетонну башту висотою 30-50 м з круглим (діаметром 6-10 м) або квадратним (3-4м) перерізом, або сталевий циліндр висотою до 30 м і діаметром до 20 м. Зерно з прийомних бункерів підіймають транспортерами нагору будівлі на надсилосний поверх, зважують, вичищають від домішок, висушують і по конвеєрах засипають його до силосів. Висипають зерно через воронки на дні силосу у підсилосному поверсі. Температура зерна регулюється по всіх рівнях.

Наукова бібліотека "Буковина"дає наступні дані щодо значення терміну "зерносховище".

Сучасне зерносховище — складна інженерна споруда. Її будують за типовими проектами, які розробляють спеціалізовані проектні організації. Біль шість сучасних типових проектів зерносховищ передбачають на явність стаціонарних засобів механізації для проведення заванта жувально-розвантажувальних і транспортних робіт, установки для активного вентилювання природним і штучно охолодженим повіт рям, аерожолобів, а також робочих споруд для приймання насіння з відділенням для протруювання і затарювання, автоматичних вагів та ін. В Україні є зерносховища таких типів: елеватори й одноповерхо ві приміщення з горизонтальними або похилими підлогами. Сучасні склади будують за проектами, які передбачають завантаження зерна конвеєрами, використання принципу самопливу зерна і т. ін. Місткість їх стано вить 500, 1000, 1300, 1500, 2000, 2300, 3600, 5000 т. Типове насіннєсховище місткістю 500 т (типовий проект № 08 - 106) будують з цегли, каменю або дерева. Склад із збірних залізобетонних елементів найкраще відповідає завданням індустріалізації складського будівництва і має такі пе реваги: будівництво може здійснюватись незалежно від пори року та скорочення на будівельному майданчику кількості працюючих; високою є якість будівництва із збірних залізобетонних елементів, що виготовляються в заводських умовах; маса будівельних матеріа лів зменшується до 35 %. Перший збірний залізобетонний склад місткістю 5500 т був спро ектований з панельних конструкцій. У подальшому розробили типовий проект складу із стінами кар касної конструкції, а потім для зниження витрат бетону, сталі та лісоматеріалів на будівництво збірних складів розробили новий типовий проект. Основні відмінності полягають тільки в то му, що в поперечному напрямку склад мав рамну систему, створену колонами, ригелями і фермою, вузли кріпились за допомогою болто вих з'єднань, відстань між зовнішніми колонами становила до 6 м. Насіннєсховища силосного типу — це елеватори із залізобе тону і цегли, спеціально побудовані для зберігання насіння, з висо тою силосної частини 12 —16 м і більше. Як правило, до такого типу сховищ примикає спеціальна башта, де розміщують необхідне обла днання для потокової обробки насіння. У такому сховищі повністю механізовано всі процеси, а в деяких —і автоматизовано. Елеватор —це повністю механізоване зерносховище, призначе не для зберігання зерна і виконання там необхідних операцій. На відміну від складів із стаціонарною механізацією, елева тор досить компактний завдяки великій висоті споруд. Елеватор, як повністю механізоване зерносховище, призначений для виконання всіх завантажувально-розвантажувальних робіт, повної технологічної обробки та зберігання зерна. Його можна роз глядати як комплексне поєднання основного обладнання та споруд: робоча башта з технологічним і транспортним обладнанням; силос ний корпус з транспортним та іншим обладнанням; обладнання для приймання зерна з автомашин, вагонів, суден; обладнання для від пуску зерна на різні види транспорту і зернопереробні підприємст ва; цех відходів; системи аспірації і видалення відходів. Таким чином, з наведених визначень можна зробити висновок, що зерносховище –елеватор (силос металевий вентильований уніфікований) типу СМВУ являє собою конструкцію, яка складається з декількох великих металевих ємностей (силосів) з вентильованими отворами-аерожелобами, з’єднаних між собою відповідним технологічниим та транспортним обладнанням, споруджених за допомогою бетонної основи на земельній ділянці.

Силоси типу СМВУ розробляються відповідно до Технічних умов та повинні бути сертифіковані. Зазначена конструкція повинна збиратися у відповідності із проектом, розробленним спеціалізованою проектною організацією, монтується та вводиться в експлуатацію за відповідним актом з додержанням вимог безпеки праці на виробництві, на спеціально виділеній для цих цілей земельній ділянці.

Отже, по своїй суті Зерносховище СМВУ 110.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П у кінцевому (зібраному) вигляді являється об’єктом нерухомого майна з окремим технологічним циклом виробництва.

Умовами договору та лізингового законодавства передбачено, що лізингодавець передає або зобов'язується передати лізингоодержувачеві у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності (ст. 806 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (723/97-ВР) .

У відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Статтею 12 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках і в порядку, передбачених законом.

У відповідності із ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положеннями статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець зобов'язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Отже, у лізинг повинно передаватися майно, яке можна використовувати за його цільовим призначенням.

Зазначене є логічним, оскільки в разі несплати лізингових платежів, лізингодавець, крім іншого, має право розірвати договір лізингу та повернути собі передане у лізинг майно.

Із пояснень сторін випливає, що зерносховище знаходилось в розібраному стані, отже на момент передачі фактично не могло виконувати свої функції за призначенням - зберігання зерна, виходячи з того, що зерносховищем - є спеціально обладнане місце для зберігання зерна.

Крім того, у матеріалах справи є акт встановлення технічного стану та комплектації зерносховищ СМВУ, отриманих відповідачем за договором фінансового лізингу від 15.07.2009 р., підписаний комісією позивача і скріплений печаткою останнього, згідно якого зерносховище поставлено у неповному обсязі, у зв’язку з чим його не можна зібрати та використовувати за призначенням.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства, можна дійти висновку, що при передачі у лізинг об’єктів нерухомого майна, зокрема зерносховища, останнє повинно належати лізингодавцю на праві власності та існувати у стані, необхідному для використання за призначенням, а власником такого майна лізингодавець стає після закінчення будівництва споруди зерносховища, введення його в експлуатацію та проведення державної реєстрації.

В свою чергу, договір лізингу нерухомого майна, в силу положень ст. 657 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про фінансовий лізинг", повинен пройти нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов; предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ст.ст. 1, 3 Закону України "Про фінансовий лізинг"). Разом з тим, враховуючи попередні висновки, випливає, що заявка лізингоотримувача на поставку зерносховища СМВУ 110. К. 2Н. 4Т. ЗС500 АР-П не може вважатися визначальною і достатньо інформативною, оскільки не містить посилань на індивідуальні властивості речі, враховуючи, що визначена індивідуальними ознаками річ, це річ, яка наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи конкретно її.

Акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 09.11.07 №10 також не містить інформацію достатню для ідентифікування та індивідуалізації об'єкта, який передається за ним.

Позивачем, в свою чергу, не доведено в розумінні ст. 33 ГПК України, що визначене у специфікації маркування зерносховища відповідає вимогам нормативних документів ( технічним умовам, стандартам).

У відповідності з ухвалою суду від 08.07.2011р. на вимогу відповідача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу для вирішення питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у видатковій накладній № 202 від 09.11.2007р. самим ОСОБА_3 або іншою особою? Проведення експертизи було доручено Миколаївському відділенню Одеського науково дослідного інституту судових експертиз. Із отриманого судом висновку експерта №2789 від 08.09.2011р. вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 в графі: "Одержав"видаткової накладної №202 від 09.11.2007р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3.

Що стосується доводів позивача стосовно відсутності відповідальності перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, тощо, то суд прийшов наступного.

Статтею 808 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Відповідно до п.п. 2.5-2.7 договору лізингу порядок гарантійного обслуговування та відшкодування витрат і збитків, пов’язаних з ремонтом предмета лізингу у гарантійний період експлуатації, встановлюється відповідним договором поставки, лізингодавець звільняється від обов’язків та відповідальності щодо гарантійних зобов’язань постачальника та якості предмету лізингу, розрахунки по видатках, позовах і компенсаціях, пов’язаних із гарантіями та якістю предмета лізину, проводяться безпосередньо між лізингоодержувачем і постачальником.

Згідно з п. 3.4 договору лізингоодержувач має право пред’являти постачальнику всі права та вимоги, що випливають з договору поставки предмета лізингу, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, ремонтів у гарантійний період тощо, однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору поставки між лізингодавцем і постачальником, або змінювати його умови (п.п. 3.4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АП "Українські ковбаси"неодноразово зверталося листами №14 від 16.01.2008 р., №86 від 20.05.2008 р., №71 від 07.04.2009 р. та №75 від 08.04.2009 р. до ТОВ ТПК "Лорд", в яких вказувало на недоліки поставленого обладнання та негайне усунення постачальником вказаних недоліків, однак, постачальник на вказані листи відповіді не наддав.

21.02.2008 р. ТОВ АП "Українські ковбаси"уклало з ТОВ ТПК "Лорд"договір №142/Е на виготовлення і поставку товару та договір від 22.02.2008 р. №224/М на виконання робіт зі збирання обладнання, раніше виготовленого і поставленого.

Як установлено у процесі розгляду справи, вказані договори не стосуються виконання робіт зі збирання зерносховища СМВУ 110. К. 2Н. 4Т. ЗС500 АР-П.

Згідно ст. 4 Закону України "Про фінансовий лізинг" суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Вищезазначені позивачем доводи щодо відсутності відповідальності перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, тощо відхиляються судом, оскільки такі правовідносини ставлять сторін, зокрема лізингоодержувача, у нерівне по відношенню до лізингодавця становище. ТОВ АП "Українські ковбаси"не являється стороною у договорі поставки №05-445/б від 18.04.2005 р., а тому відповідно не має можливості в повному об’ємі захистити свої права у зв’язку із неналежним виконанням ТОВ ТПК "Лорд"своїх зобов’язань щодо якості та комплектності поставленого товару, так само як і ТОВ ТПК "Лорд", в свою чергу, не є стороною договору фінансового лізингу, хоча за умовами цього договору несе відповідні зобов’язання перед лізингоодержувачем.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що умови договору фінансового лізингу щодо визначення предмету лізингу, способу виконання договору та умови передачі предмета лізингу не відповідають вимогам чинного законодавства, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Керуючись п. 2.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції", ст. 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2012 року.