розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" про розірвання договору купівлі-продажу нежилої будівлі, -

В засіданнях суду 30.01.2012 р. та 13.02.2012 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва "Одестрансбуд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою та уточненнями до неї (а.с. 58-61) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" про розірвання договору купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташованої на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1, який було укладено 21.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт". Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" був укладений договір купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні. Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 5422.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору купівлі-продажу позивач продав, а відповідач купив нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м, розташовану на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1.

У п. 1.2. договору купівлі-продажу зазначено, що будівля належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 447810, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.03.2005 року та право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 10128481, номер запису 3691 і книзі 42 неж-100.

Як вказує позивача у відповідності з п. 3.1 договору купівлі-продажу представники відповідача до підписання договору купівлі-продажу оглянули будівлю та не виявили під час огляду істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням.

Так, п. 2.1. договору купівлі-продажу передбачено, що продаж будівлі вчиняється за ціною 273 000,00 грн., яку відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до першого квітня дві тисячі восьмого року.

За ствердженнями позивача, 26 грудня 2007 року позивач передав відповідачу за актом прийому-передачі нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1.

Після підписання договору купівлі-продажу та реєстрації права власності відповідач надав позивачу копію виданого відповідачу Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в якому було зазначене наступне: номер витягу: 17224937; дата 26.12.2007 року; реєстраційний номер: 10128481; тип об'єкта: нежила будівля їдальні; адреса об'єкта: Одеська область, м. Одеса, вул. Новікова, буд. 5/1; номер запису: 3691 в книзі: 70неж-158; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 26.12.2007 р.

Згідно вищевказаного витягу нежила будівля їдальні на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, була зареєстрована 26.12.2007 року за новим власником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" з реєстраційним номером та номером запису: 3691 в книзі: 70неж-158.

Таким чином, позивач вказує, що повністю виконав свої обовязки, передбачені договором купівлі-продажу, що стало підставою для реєстрації права власності на будівлю за відповідачем. Однак, за ствердженнями позивача, відповідач станом на дату подання цього позову не виконав свої обовязки, передбачені договором купівлі-продажу, тоді як з умовами п 2.1. договору вартість будівлі в розмірі 273 000,00 грн. відповідач зобов'язався перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до 01.04.2008 р.

Такі дії відповідача, на думку позивача, суперечать діючому законодавству та є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2011 р. було порушено провадження у справі № 15/17-4914-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову не заперечував, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 84-85), при цьому зазначив, що свої зобовязання за договором відповідач не виконав та суму коштів за придбану нежилу будівлю не сплатив позивачу у звязку з відсутністю необхідних коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 27), за яким позивач як продавець продав, а відповідач як покупець купив нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташовану на земельній ділянці розміром 940 кв.м за фактичним користуванням за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1.

В п. 1.2 договору зазначено, що будівля належить продавцю - позивачу на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 447810, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.03.2005 року. Право власності зареєстровано в реєстрі права власності на нерухоме майно за № 10128481, номер запису 3691 і книзі 42 неж-100. Витяг про реєстрацію права власності виданий КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості" 10.03.2005 р. за № 6698680.

Згідно п. 2.1. вказаного договору продаж будівлі вчиняється за ціною 273 000,00 грн., які відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача терміном до першого квітня дві тисячі восьмого року.

В п. 3.1 договору зазначено, що будівлю оглянуто представниками відповідача (покупця) до підписання цього договору купівлі-продажу. Істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням під час огляду не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик будівлі покупець не має і приймає її у технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням.

За п. 3.6 договору останній підлягає державній реєстрації; також необхідно здійснити державну реєстрацію права власності. При цьому зазначено, що у відповідності зі ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на будівлю виникає у покупця після нотаріального посвідчення цього договору з моменту його державної реєстрації.

Так, вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений 21.12.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за № 5422. При цьому договір був зареєстрований 21.12.2007 р. в Державному реєстрів правочинів за № 2594709, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 5204463 від 21.12.2007 р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2007 року сторонами був складений акт прийому-передачі, за яким позивач передав відповідачу нежилу будівлю їдальні загальною площею 1483, 9 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1, вартістю 273000,00 грн.

Після підписання договору купівлі-продажу відповідачем було здійснено реєстрацію права власності на придбану нежилу будівлю їдальні, про що свідчить копія виданого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17224937 від 26.12.2007 року, згідно якого нежила будівля їдальні була зареєстрована 26.12.2007 року за новим власником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт", номер запису: 3691 в книзі: 70неж-158.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. 5 ст. 656 ЦК України).

В силу ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Так, вищевказаний договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання їх сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач та зясовано судом, позивач повністю виконав свої обовязки, передбачені договором купівлі-продажу, що стало підставою для реєстрації права власності на будівлю за відповідачем. Однак, як вказує позивач та підтверджено відповідачем, відповідач не виконав свої обовязки за вказаним договором купівлі-продажу та не сплатив вартість будівлі в розмірі 273000,00 грн., хоча згідно п. 2.1 договору зобов'язався перерахувати вказані кошти на поточний рахунок позивача у строк до 01.04.2008 р.

Саме вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору купівлі-продажу.

Між тим, як визначено п. 4.1 вказаного договору купівлі-продажу за згодою сторін зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладення правочину, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір купівлі-продажу може бути розірвано. При відсутності домовленості питання вирішуються у судовому порядку.

Як визначено ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, слід зазначити, що будь-які зміни щодо строків виконання зобовязань з оплати вартості вказаної будівлі до спірного договору купівлі-продажу сторонами не вносились, також угоди розірвання договору сторонами не укладались. Проте, викладене не позбавляє позивача права на звернення до суду із заявленим позовом.

Разом з тим, як вже зазначалось, п. 2.1 договору був встановлений строк оплати вартості об'єкту купівлі-продажу, а саме до 01.04.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, виключення з вказаного правила визначено ч. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

При цьому ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, чинне законодавство в імперативному порядку визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути належним чином доведене невиконання сторонами хоча б одного з його зобов'язань, передбачених договором.

Як вже зазначалось, відповідач умови договору купівлі-продажу щодо оплати вартості придбаної нежилої будівлі, у звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість за договором в розмірі вартості вказаної будівлі - обєкту купівлі-продажу, що визнається відповідачем.

Так, саме невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором щодо оплати вартості обєкту купівлі-продажу є підставою для розірвання цього договору у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 21.12.2007 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт".

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому слід зазначити, що порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. (3674-17) (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI (3828-17) ), який набрав чинності 01 листопада 2011 р. Так, згідно підпункту 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто на момент подачі позивачем заявленого позову у 2011 році - 941 грн. За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 941 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1.Позов Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" про розірвання договору купівлі-продажу нежилої будівлі задовольнити.

2.Розірвати договір купівлі-продажу нежилої будівлі їдальні загальною площею 1483,9 кв.м, розташованої на земельній ділянці розміром 940 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 5/1, що було укладено 21 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" (65026, м. Одеса, площа Катерининська, буд. 4; код ЄДРПОУ 01380524) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 21; код ЄДРПОУ 3524294), посвідчений 21.12.2007 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстрований у реєстрі за № 5422, а також зареєстрований 21.12.2007 р. в Державному реєстрів правочинів за № 2594709.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Консалт" (65082, м. Одеса, вул. Єлісаветинська, буд. 21; код ЄДРПОУ 3524294) на користь Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" (65026, м. Одеса, площа Катерининська, буд. 4; код ЄДРПОУ 01380524) витрати по сплаті судового збору у розмірі 941/девятсот сорок одна/грн. 00 коп.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.