Позивач - Міністерство аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відповідача - Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" про визнання недійсним статутів Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" в редакції 2005, 2006, 2009 років та відновлення частки корпоративних прав держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в розмірі 52 відсотка та викладення п. 1.1 Статуту Українського державно-кооперативного проектно-розвідувального і науково- дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" в такій редакції: "п. 1.1 Учасниками об'єднання є: Держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, як правонаступника послідовно Держагропрому, Мінсільгоспу і Мінагрополітики України, з розміром частки в статному фонді 52 відсотка".

Позивач також подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" та заборони йому відчужувати майно та корпоративні права третім особам, в тому числі вчиняти будь-які дії стосовно зменшення або збільшення частки в статутному фонді, вчиняти дії щодо відчуження часток в статутному фонді підприємств, в яких відповідач є засновником або співзасновником, проводити зміни в керівницькому складі відповідача до прийняття рішення по суті та заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо змін до статутних документів відповідача, проводити зміни щодо керівницького складу відповідача.

Проте суд відмовляє в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Також, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2011р. порушено провадження у справі № 57/468, призначено справу до розгляду на 09.12.2011р., залучено до участі у справі третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України та третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції "Діпроплодоовочгосп".

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 09.12.2011р., у зв’язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному, справу № 57/468 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2011р. суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 57/468 до свого провадження та призначено її розгляд на 23.12.2011р.

21.12.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача –Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "Укрндіагропроект" надійшов відзив на позовну заяву, згідно з якого відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову. Також відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності відносно позовних вимог.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 22.12.2011р., у зв’язку з виходом судді Гулевець О.В. з лікарняного та в зв’язку з великою завантаженістю судді Пригунової А.Б., справу № 57/468 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

В судовому засіданні 23.12.2011р. представник третьої особи-1 - Фонду державного майна України надав суду письмові пояснення по справі згідно з якими запречує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2011р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 57/468 відкладено на 14.02.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2012р. проти позовних вимог заперечує та просить суд у позові відмовити.

Представник третьої особи 1 –Фонду державного майна Україна в судовому засіданні заперечив позовні вимоги.

Представник третьої особи 2 –Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств по переробці плодоовочевої продукції "Діпроплодоовочгосп" надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

В позовній заяві позивач зазначає, що Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об’єднання "УкрНДІагропроект" засновано у 1986 році відповідно до постанови ЦК КПРС та РМ СРСР від 14.11.1985 року за № 1114 та наказу Держагропрому УРСР від 11.04.1986 року за № 139 (v0139400-86) на основі злитгя Українського головного проектного та науково- дослідного інституту "УкрНДІдіпросільгосп" (державна форма власності), Українського проектно-технологічного інституту "Укрсільгосппроект" (державна форма власності), Республіканського проектно-вишукувального інституту "Укрколгосппроект" та його філіалів (кооперативна форма власності). Згідно зі Статутом об'єднання частка державного майна в головному інституті на момент створення складала 52%, кооперативна - 48 %.

Наказом Мінагропромполітики України від 12.02.2002 року № 232 об'єднання включено до "Переліку державних підприємств і організацій, що належать до сфери управління Мінагропромполітики України".

Позивач зазначає, що в статутному фонді відповідача в період з 1986 по 2003 рік співвідношення розміру державної та кооперативної часток власності в майні неодноразово змінювалося.

Відповідно до Акта комісії з визначення частки держави в майні відповідача - Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект", який затверджено наказом Фонду державного майна України від 14.04.2003р. за № 2 АК, державна частка в майні відповідача станом на 01.03.2003р. становила 15,10 %.

У 2003 році спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації розглянула та надала оцінку Статуту відповідача –Українського державного-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект", затвердженого Заступником Міністра сільського господарства України 21.06.1993 року (із внесеними до нього змінами та доповненнями), наказам Державного агропромислового комітету Української РСР щодо вдосконалення управління проектно-пошуковими організаціями Держагропрому УРСР (від 11.04.1986 року № 139 (v0139400-86) ) та розпорядчим рішенням Кабінету Міністрів України стосовно вилучення у об'єднання його майна (приміщень). Як було встановлено, аналіз та норми чинного законодавства засвідчили, що порядок створення і діяльності відповідача, форми і способи управління ним, практика володіння майном та вилучення його із об'єднання кваліфікують Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об’єднання "Укрндіагропроект" як наукову організацію державної форми власності.

У зв'язку із зменшенням державної частки майна з 52% до 15,10% відбулася зміна організаційної форми підприємства, що як вважає позивач, є порушенням умов реорганізації державного підприємства, яка здійснена без дотримання вимог законодавства і без рішення позивача як власника всупереч вимогам ст. 33 Закону України "Про власність" та ч. 1 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

Позивач зазначає, наказ Фонду державного майна України від 14.04.2003р. за № 2-АК на підставі якого визначалася державна частка у майні відповідача не проходив державної реєстрації у Міністерстві юстиції України і не може бути нормативно- правовим актом, в підтвердження чого позивач посилається на роз'яснення Міністерства юстиції України від 09.06.2004 р. за № 21.26-1447.

Позивач вважає, що зміни організаційної форми відповідача відбулось без рішення уповноваженого органу на управління цим підприємством, що є порушенням чинного законодавства, та у свою чергу є порушенням законних прав позивача, яке призвело до втрати долі в статутному фонді відповідача державної частки.

Також позивачем вказується, що загальні збори учасників відповідача проводилися без кворуму всупереч вимогам ч. 8 ст. 41, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства".

Таким чином позивач стверджує, що є всі підстави для визнання Статутів відповідача в редакції 2005, 2006, 2009 років недійсними, а позивач має право на відновлення частки в розмірі, що існувала на момент створення відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Міністерства аграрної політики України від 20.05.2002 року за №37-17-1-10/4824 про здійснення заходів з визначення державної частки в статутному фонді відповідача –Українського державного-кооперативного проектно-вишукувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект", Фонд державного майна України відповідно до Положення "Про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка" затвердженого наказом ФДМ України від 14.08.2000 року за №1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції від 30.08.2000 року за №562/4783 (z0562-00) , наказом від 31.05.2002 року за №963 прийняв рішення про проведення визначення державної частки та підтвердження складу засновників відповідача.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" серед основних повноважень державних органів приватизації, зокрема передбачено, що державні органи приватизації виступають з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності.

Таким чином, на державні органи приватизації покладені управлінські функції щодо державних часток у майні суб'єктів господарювання із змішаною формою власності. Тобто, саме державні органи приватизації здійснюють від імені держави повноваження власника стосовно державних часток у майні таких суб'єктів.

Особливістю реорганізації суб'єкта господарювання із змішаною формою власності є те, що рішення про визначення розміру державної частки та про здійснення змін організаційної форми цього суб'єкта приймає державний орган приватизації.

У 2002-2003 pp. порядок визначення розміру державної частки в майні суб'єктів підприємницької діяльності із змішаною формою власності регулювався, зокрема, Порядком визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженого наказом ФДМУ від 30.08.2000 № 1800, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2000р. за № 626/4847 (z0626-00) .

Згідно з цим Порядком розрахунок розміру державної частки у майні Відповідача здійснювався відповідною комісією, до складу якої входив і представник Міністерства аграрної політики України.

Відповідно до рішення прийнятого на засіданні комісії з передприватизаційної підготовки Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект", оформленого протоколом №1 від 28.03.2003р. відповідач –Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об"єднання "УкрНДІагропроект" є міжгосподарським підприємством із змішаною формою власності. Частка держави в майні підприємства складає 15,10 % майна інституту. Інша частка власності в розмірі 84,90 % належить недержавним засновникам.

Згідно з Актом комісії з визначення частки держави в майні підприємства створеного за участю недержавних суб’єктів господарювання Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" від 28.03.2003р. зазначено, що комісія на підставі протокольного рішення від 12 березня 2003 року № 1 засідання комісії з визначення державної частки в майні підприємства Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект", створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання відповідно до Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого наказом ФДМУ від 14.08.2000 року за № 1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08. 2000 року за № 562/4783 (z0562-00) , здійснила перевірку наявності державної частки у майні Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" за станом на 01.03.2003 року. Комісією встановлено, що державна частка на момент здійснення розрахунків згідно з Порядком визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затвердженим наказом ФДМУ від 30.08.2000 року за № 1800 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2000р. за №626/4847 (z0626-00) є наявною і складає 15,10% майна підприємства.

Актом комісії з визначення частки держави в майні підприємства створеного за участю недержавних суб’єктів господарювання Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" від 28.03.2003р. затверджений наказом ФДМУ від 14.04.2003р. за № 2-АК, на підставі якого у подальшому відбулися зміни розміру частки держави в майні відповідача.

Таким чином матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що зміна організаційної форми відповідача в результаті зменшення розміру частки держави в майні останнього відбулась з порушенням вимог законодавства щодо реорганізації державного підприємства.

Таким чином, посилання позивача, що наказ Фонду державного майна України від 14.04.2003р. за № 2-АК яким затверджено Акт комісії з визначення частки держави в майні підприємства створеного за участю недержавних суб’єктів господарювання Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" від 28.03.2003р., не проходив державної реєстрації у Міністерстві юстиції України і не може бути нормативно-правовим актом, то суд вважає зазначене твердження позивача безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.4 Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2002 № 102/5 (z0915-02) (чинного на час видання наказу ФДМУ від 14.04.2003 № 2-АК), нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи (має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування і дія не вичерпується одноразовим виконанням).

Відповідно до п. 2.2. Розділу 2 цього Порядку та п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (731-92-п) , на державну реєстрацію не подають акти персонального характеру та/або дії яких вичерпуються одноразовим застосуванням.

Крім того, згідно з п. 1 мотивувальної частини рішенням Конституційного Суду України від 23.06.1997 за № 2-зп (v002p710-97) (справа про акти органів Верховної Ради України) ненормативні правові акти за своєю природою, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскільки наказом Фонду державного майна України від 14.04.2003 № 2-АК затверджено Акт комісії з визначення частки держави у майні відповідача, то даний наказ не містить норми права та має персоніфікований характер, а отже не є нормативно-правовим актом, який підлягає обов’язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Реєстрація змін щодо частки держави в майні відповідача, відбулась шляхом викладення Статуту Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект" у новій редакції. Державну реєстрацію таких змін було проведено 11.05.2005 року Державним реєстратором Солом'янської РДА .

Статут у новій редакції 2005 року затверджено Загальними зборами учасників об'єднання, оформлених протоколом №1 від 09.02.2005р.

Щодо Статутів в редакції 2006 та 2009 p.p., то позивач пов'язує їх недійсність з неправомірною зміною частки держави в майні відповідача - Українського державно-кооперативного проектно-вишукувального та науково-дослідного об’єднання "УкрНДІагропроект", що першочергово визначена в Статуті відповідача у редакції 2005 року.

Також Статут відповідача у редакції 2005 року було погоджено Заступником Міністра аграрної політики України В.П.Яковенко - 25 лютого 2005 року.

При цьому, позивачем, як вбачається з матеріалів справи, затверджено зміни щодо частки держави в майні відповідача.

Таким чином можна зробити висновок, що реєстрація Статутів відповідача в редакції 2005, 2006, 2009 років за будь-яких обставин не порушила права та законні інтереси позивача.

З приводу посилань позивача, що загальні збори учасників відповідача проводились без кворуму, що є порушенням ч. 8 ст. 41, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" слід зазначити, що ці норми регулюють проведення загальних зборів відповідно акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, а тому не беруться судом до уваги.

Виходячи із вищезазначеного, підстави для визнання недійсними Статутів відповідача в редакції 2005, 2006, 2009 років відсутні, затвердження (прийняття) спірних Статутів здійснено з дотриманням вимог законодавства. А тому права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені.

Позивачем також заявлено вимогу про відновлення частки корпоративних прав держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в розмірі 52 відсотка та викладення п. 1.1 Статуту Українського державно-кооперативного проектно-розвідувального і науково- дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" в наступній редакції: "п. 1.1 Учасниками об'єднання є: Держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, як правонаступника послідовно Держагропрому, Мінсільгоспу і Мінагрополітики України, з розміром частки в статному фонді 52 відсотка".

Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу (436-15) та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 122 Господарського кодексу України господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання. Вищий орган господарського об'єднання, зокрема затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього.

У відповідності до викладених приписів законодавства, внесення змін до Статуту об’єднання є виключною компетенцією загальних зборів учасників об’єднання, а тому дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Також, не підлягає задоволенню, вимога про відновлення частки корпоративних прав держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в розмірі 52 %, оскільки як встановлено судом вище, частка держави у майні відповідача у розмірі 15,10% була визначена у встановленому чинним, на момент її визначення, законодавством порядку.

Окрім того, відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності, в обґрунтування чого, відповідач зазначає, що позивачу було відомо про зміни щодо розміру частки держави в майні об'єднання, а повноважні представники позивача приймали участь, як на етапі визначення частки так і на етапі прийняття рішень про внесення змін до Статутних документів, таким чином, позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позовної заяви, вимогою позивача є визнання недійсними Статутів відповідача –Українського державно-кооперативного проектно-розвідувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" в редакції 2005, 2006 років, про внесення змін до яких позивачу було відомо в 2005 та 2006 роках. У відповідності до положень ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо даної вимоги позивачем пропущено.

Проте, строк позовної давності щодо вимоги позивача про визнання недійсним Статуту відповідача –Українського державно-кооперативного проектно-розвідувального і науково-дослідного об'єднання "УкрНДІагропроект" в редакції 2009 року, враховуючи приписи законодавства та обставини справи, позивачем –Міністерством аграрної політики та продовольства України, не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена відповідачем вимога про застосування позовної давності, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог .

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, -

У задоволенні позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.