позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Пайовик", м. Біла Церква, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.11.2011р. до відповідача –Білоцерківського районного споживчого товариства, м. Біла Церква, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Шкарівської сільської ради, в якому просить суд визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик"право власності на нежитлову будівлю літ. "К"- ковбасний цех, загальною площею 195,50 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл., Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Володарське шосе 1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.1997р. за договором здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому №35 отримав від Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки виробничий комплекс в складі ковбасного цеху, ХЗП, який розміщений за адресою Володарське шосе, 3км та складу шкірсировини, який розміщений за адресою Сквирське шосе, 22.

Крім того, 10.08.1998р. за договором про передачу земель в користування ТОВ "Пайовик"позивач отримав земельну ділянку в розмірі 0,93 га для проведення реконструкції забійного цеху під ковбасний, будівництво і проведення мереж електро-, водо- постачання та водовідведення, а також будівництво електрощитової.

Позивач згідно отриманих дозволів і погоджень здійснив реконструкцію приміщення бойні під ковбасний цех за власний рахунок та власними зусиллями. Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, затвердженим розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 28.09.1998р. № 261 було прийнято в експлуатацію закінчене реконструкцією приміщення бойні під ковбасний цех, акт оформлено товариством "Пайовик".

Між орендодавцем –Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки та орендарем –товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик"25.03.1999р. було підписано акт, згідно якого орендодавець передав, а орендар отримав в рахунок відшкодування вартості проведеної реконструкції частину майна –ковбасний цех.

У зв’язку з ліквідацією Білоцерківської райспоживспілки майно виробничого комплексу райкоопзаготпрому було передано у власність Білоцерківському районному споживчому товариству, відповідно 01.08.1999р. між Білоцерківським районним споживчим товариством (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик"(орендар) було укладено договір оперативної оренди основних засобів та співробітництва, згідно умов якого товариство "Пайовик"отримало відповідне нерухоме майно в строкове платне користування.

рішенням виконкому Шкарівської сільської ради від 08.04.2008р. № 35 виробничим об’єктам, розташованим по автошляху Біла-Церква –Володарка присвоєно назву та адресу –комплекс будівель худо-забійного пункту с. Шкарівка, Володарське шосе 1.

Позивач згідно розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 08.07.2011р. №539 отримав дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку за рахунок забудованих земель комерційного призначення загальною площею 0,9 га для обслуговування трансформаторної підстанції в адмінмежах Шкарівської сільської ради. Як свідчить Акт погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 15.10.2011р., це є та сама земельна ділянка, на якій розташований реконструйований товариством "Пайовик"об’єкт –ковбасний цех літ. "К".

Позивач просить суд визнати за ним право власності на спірну будівлю ковбасного цеху літ. "К"площею 195,5 кв.м. у складі комплексу будівель худо-забійного пункту в

с. Шкарівка, Володарське шосе 1, є тих підстав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Пайовик"здійснив реконструкцію цієї будівлі і створив з бойні ковбасний цех –нову річ, а відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву від 08.12.2011р. № 416, в якому проти задоволення позову заперечує. Відповідач твердить, що відповідно до ст. 233 ЦК України всі зобов’язання між товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик"та Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки та самою Білоцерківською райспоживспілкою є припиненими у зв’язку із ліквідацією Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки та самої Білоцерківської райспоживспілки.

Майно, яке перебувало у користуванні цих осіб, передано на баланс Білоцерківського районного споживчого товариства відповідно до постанов IV конференції споживчої кооперації Білоцерківського району від 27.05.1999р. та постанови Райспоживспілки № 15 від 09.03.1999р. та від 29.06.1999р. Білоцерківське районне споживче товариство оформило право власності на спірне майно та зареєструвало це право в установленому законом порядку, що підтверджено відповідним свідоцтвом на право власності від 29.03.2002р.

Крім того, відповідач твердить, що реконструкцію спірного майна провело Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки ще в 1995р., а не позивач, який як юридична особа був зареєстрований лише в 1997р. Крім того, на твердження відповідача, позивач не довів, що в процесі реконструкції була створена нова річ, оскільки ковбасний цех функціонував ще з 1995р. до державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Пайовик". Також відповідач твердить, що на час проведення реконструкції бойні, правовідносини сторін, пов’язані з поліпшенням орендованого майна, регулювалися статтею 272 ЦК УРСР, яка не передбачала можливість набуття орендарем права власності на будівлю у разі її поліпшення.

Відповідач також заявляє про порушення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з таким позовом, встановленого ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин.

Також відповідач твердить, що між сторонами у справі неодноразово в судовому порядку розглядалися спори щодо права власності на майно, в тому числі і на вказаний об’єкт ковбасного цеху. Так, рішенням господарського суду Київської області у справі № 5/205-08 встановлено, що в результаті реконструкції нової речі позивачем створено не було, оскільки це передбачало б одночасну зміну як функціонального призначення речі, так і її технічних характеристик. рішенням господарського суду Київської області та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 15/256-08/10-09 відмовлено в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Пайовик"про визнання його співвласником приміщення бойні в частині реконструйованого ковбасного цеху площею 195,5 кв.м. рішеннями господарських судів у справах № 134/4-03 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 190/19-05/10 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 17/259-08 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 10/742-07 (примусове виселення ТОВ "Пайовик"із нежитлових приміщень та вилучення орендованого майна власником –Білоцерківським райСТ), № 15/353-07 (визнання недійсним договору оренди з підстав відсутності права власності на спірне майно у орендодавця –Білоцерківського райСТ) досліджувались орендні відносини позивача та відповідача та приймались рішення на користь власника майна –Білоцерківського районного споживчого товариства.

Третя особа –Шкарівська сільська рада свого представника в судові засідання не направила. Від третьої особи до суду подано відзив на позовну заяву від 30.11.2011р. № 02-14-211, в якому третя особа з доводами позивача погоджується, позов підтримує та просить суд розглядати справу без участі представника Шкарівської сільської ради.

Ухвалами від 12.12.2011р., від 23.12.2011р. від 10.01.2012р., від 25.01.2012 р. розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 25.01.2012р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про колегіальний розгляд справи № 2/042-11.

В судове засідання 08.02.2012р. з’явився директор товариства з обмеженою відповідальністю "Пайовик"ОСОБА_1. та надав суду додаткові усні пояснення. Так, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Пайовик"пояснив, що в 1995р. силами працівників Райкоопзаготпромоб’єднання та за їх кошти було здійснено реконструкцію приміщення, яке було складовою худо-забійного пункту, та побудовано новий об’єкт –ковбасний цех. Ці працівники Райкоопзаготпромоб’єднання, які здійснили перебудову приміщення бойні на ковбасний цех, в 1997 році як засновники підписали установчий договір та створили товариство з обмеженою відповідальністю "Пайовик". 01.12.1997р. товариство "Пайовик"отримало зазначений ковбасний цех в оренду від Райкоопзаготпромоб’єднання і відповідно до договору завершило реконструкцію ковбасного цеху, здійснило підвід мереж електро- водо- постачання та водовідведення та в 1998р. ввело ковбасний цех в експлуатацію. Розпорядженням Білоцерківської райдержадміністрації від 08.07.2011р. № 539 товариству "Пайовик"надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 0,9 га. Це саме та ділянка, на якій розташована бійня та ковбасний цех. На думку позивача, надання дозволу на отримання зазначеної земельної ділянки в оренду є додатковим доказом права власності товариства "Пайовик"на будівлю літ. "К"- ковбасний цех. Директор товариства "Пайовик"пояснив, що засновники товариства з обмеженою відповідальністю "Пайовик"по багато десятків років пропрацювали в системі споживчої кооперації, власною працею та коштами брали участь у створенні майна споживчої кооперації, мають право на його частку, відповідно право власності на ковбасний цех має бути визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик"і позов підлягає задоволенню.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "Пайовик", м. Біла Церква (далі по тексту –ТОВ "Пайовик") до відповідача –Білоцерківського районного споживчого товариства, м. Біла Церква (далі по тексту –Білоцерківське райСТ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі по тексту –Шкарівська сільрада), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

01.12.1997р. між Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки (орендодавець) та ТОВ "Пайовик"(орендар) було укладено договір №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому, та підписано Акт прийняття-передачі основних засобів, у відповідності до умов яких орендодавець передав, а орендар отримав в оперативну оренду виробничий комплекс в складі ковбасного цеху, ХЗП, який розміщений за адресою Володарське шосе, 3км та складу шкірсировини, який розміщений за адресою Сквирське шосе, 22 (аркуші справи 36-37, 44-46). Договір оперативної оренди передбачав передачу орендареві права користування основними засобами, що належать орендодавцю на строк десять років. Згідно умов Договору:

- основні засоби передаються орендарю для використання їх в цілях заготівлі і переробки сільськогосподарської сировини, виробництва ковбасних виробів, заготівлі та збереження шкірсировини (пункт 1.2 Договору);

- передача основних засобів в оперативну оренду не спричиняє передачу орендареві права власності на майно. Власником орендованих основних засобів залишається орендодавець, а орендар користується ними протягом строку оренди, без права суборенди (пункт 2.2 Договору);

- орендар зобов’язується своєчасно здійснювати за свій рахунок поточний ремонт орендованих основних засобів. Капітальний ремонт здійснюється за домовленістю сторін згідно додаткової угоди, що є невід’ємною частиною цього договору (пункт 4.1.3 Договору);

- орендар має право з письмового дозволу орендодавця за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованих основних засобів. Відшкодування вартості добудови, дообладнання, реконструкції і модернізації об’єкта оренди проводиться за домовленістю сторін (пункт 4.2.1 Договору);

- строк дії договору з 01.12.1997р. по 01.12.2007р. У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення дії договору (пункти 6.1, 6.5, 6.6 Договору).

Під час розгляду справи № 15/256-08/10-09 (аркуш справи 110-114) судом було встановлено, що згідно Статуту районного кооперативного заготівельного промислового об’єднання Білоцерківської райспоживспілки майно об’єднання складається за рахунок належних Білоцерківській райспоживспілці на правах власності і переданих об’єднанню на праві повного господарського відання будівель, споруд, устаткування, інших грошових та матеріальних цінностей, при цьому об’єднання не має права без дозволу власника майна –райспоживспілки передавати це майно іншим суб’єктам підприємницької діяльності. В жовтні 1998р. було внесено зміни та доповнення до Статуту районного кооперативного заготівельного промислового об’єднання Білоцерківської райспоживспілки, і визначено, що передані на баланс Райкоопзаготпромоб’єднання обігові кошти, фонди, будівлі, приміщення, обладнання, устаткування та інші види основних засобів є власністю Білоцерківської райспоживспілки і передані в тимчасове користування Райкоопзаготпромоб’єднанню на умовах оперативної оренди для здійснення господарської діяльності.

Під час розгляду справи № 15/256-08/10-09 (аркуш справи 110-114) судом було встановлено, що відповідно до Свідоцтва на право особистої власності на будівлі від 26.11.1997р., виданого на підставі рішення Білоцерківської райради №59 від 20.06.1989р., нежитлові приміщення, які складаються з бойні, контори, котельної, насосної, складу, та знаходяться в м. Біла Церква по Володарській трасі, належали Райкоопзаготпромоб’єднанню Білоцерківської райспоживспілки.

Із наведеного вбачається, що на момент укладення договору №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому від 01.12.1997р. отримане ТОВ "Пайовик"в оперативну оренду майно належало Білоцерківськії райспоживспілці та перебувало у Райкоопзаготпромоб’єднання на праві повного господарського відання. Як вбачається з акту прийняття-передачі основних засобів від 01.12.1997р. (аркуш справи 44-46), що ковбасний цех з обладнанням був переданий орендарю –ТОВ "Пайовик"у складі орендованого за договором від 01.12.1997р. №35 майна.

Під час розгляду справи № 15/256-08/10-09 (аркуш справи 110-114) судом було встановлено, що з 1998 року у відповідності до Свідоцтва на право особистої власності на будівлі від 16.11.1998р., виданого на підставі рішення Білоцерківської райради від 20.06.1989р. №59, акту приймальної комісії від 1995р. та доповнення до статуту Райкоопзаготпромоб’єднання (аркуш справи 178), нежитлові приміщення, які складаються з бойні, контори, котельної, насосної, складу, вбиральні, та знаходяться в м. Біла Церква по Володарській трасі, належали Білоцерківській райспоживспілці і перебували у Райкоопзаготпромоб’єднання на правах оперативної оренди.

Розпорядженням Білоцерківської ради народних депутатів від 10.05. 1995р. №64 надано дозвіл Райкоопзаготпромоб’єднанню Білоцерківської райспоживспілки на проведення проектно-вишукувальних робіт по реконструкції існуючої бойні під ковбасний цех на площі 0,3 га з земель Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки. З пояснень директора ТОВ "Пайовик"додатково встановлено, що реконструкцію бойні під ковбасний цех здійснено працівниками Райкоопзаготпромоб’єднання власними зусиллями та власним коштом.

Листом від 02.08.1998р. № 50 (аркуш справи 39) Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки повідомило ТОВ "Пайовик"про те, що не заперечує проти проведення біжучого ремонту та проведення реконструкції по ковбасному цеху та бойні.

За таких обставин, судом встановлено, що реконструкція бойні під ковбасний цех була здійснена Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки і на момент укладення договору №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому від 01.12.1997р. ковбасний цех вже існував . Зазначене підтверджується також Актом прийняття-передачі основних засобів від 01.12.1997р. (аркуш справи 44-46), з якого вбачається, що ковбасний цех з обладнанням був переданий орендарю –ТОВ "Пайовик"у складі орендованого за договором від 01.12.1997р. №35 майна. Відповідно листом від 02.08.1998р. № 50 орендодавець –Райкоопзаготпромоб’єднання надало погодження орендарю – ТОВ "Пайовик"на ремонт та реконструкцію вже існуючого ковбасного цеху.

Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженим Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 28.09.1998р. № 261 (аркуш справи 43, 49-52) було прийнято в експлуатацію закінчене реконструкцією приміщення бойні під ковбасний цех в м. Біла Церква, Володарське шосе, 3-й км.

Із наведеного вище вбачається, що позивач –ТОВ "Пайовик"як виконавець будівництва відповідно до умов договору від 01.12.1997р. №35 та додаткової угоди до цього договору виконав роботи по реконструкції бойні та ковбасного цеху на підставі письмового дозволу орендодавця та на виконання письмового зобов’язання ввів реконструйований об’єкт в експлуатацію. При цьому виконавець будівництва не ототожнюється з власником об’єкта будівництва. Зазначені обставини також досліджувались судом під час розгляду справи № 5/205-08 (аркуші справи 104-106).

05.08.1998р. між Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки та ТОВ "Пайовик"було укладено додаткову угоду до договору здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому №35 від 01.12.1997р. (аркуш справи 42), з якої вбачається, що: 05.08.1998р. сторонами було погоджено кошторис на виконання робіт з реконструкції ковбасного цеху (аркуші справи 40-41). Згідно з абзацом другим пункту 2 цієї угоди, погоджені сторонами роботи виконані орендарем в повному обсязі та визнані орендодавцем. Сума витрат, згідно кошторису, склала 14 240,00 грн., в разі невідшкодування вказаної суми витрат протягом року з моменту підписання даної угоди, орендодавець, керуючись ст. 220 ЦК УРСР (яка передбачала припинення зобовязання угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами), передає орендареві право володіння, користування та розпорядження на частку майна, переданого в оренду, згідно пункту 1.1 Договору та акту прийому-передачі майна, а саме ковбасний цех; засвідчення факту передачі майна підтверджується актом прийому-передачі майна, що є невід’ємною частиною даної угоди. Відповідно до абзацу п’ятого пункту 2 угоди обов’язок введення в експлуатацію вищезазначеного майна та відображення його на балансі покладався на орендаря.

25.03.1999р. між Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки та ТОВ "Пайовик"було складено та підписано Акт прийому-передачі майна відповідно до додаткової угоди №1 від 05.08.1998р. до договору №35 від 01.12.1997р. (аркуші справи 48), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в рахунок відшкодування вартості проведених робіт по здійсненню реконструкції бойні під ковбасний цех, який розташований за адресою м. Біла Церква, Володарське шосе 3-й км. Вартість переданого майна становить 14080,00 грн. даний акт підтверджує, що сторони виконали свої обов’язки в повному обсязі і не мають одна до одної претензій майнового та немайнового характеру.

Постановою правління Білоцерківської райспоживспілки від 09.03.1999р. № 15 (аркуші справи 99-100) прийнято рішення про зобов’язання керівників власних господарств, у користування яких перебувало власне майно райспоживспілки (в тому числі Райкоопзаготпромоб’єднання), до 01.04.1999р. повернути з користування власне майно райспоживспілки на її баланс; про передачу після проведення реформування споживчої кооперації району в користування, володіння та розпорядження районному споживчому товариству; про ліквідацію власних господарств, в тому числі Райкоопзаготпромоб’єднання; про створення ліквідаційної комісії для ліквідації власних господарств.

01.04.1999р. між Райкоопзаготпромом та Білоцерківською райспоживспілкою підписано Акт прийняття-передачі основних засобів (аркуш справи 95-96), згідно якого Райкоопзаготпром передав, а Білоцерківська райспоживспілка прийняла з користування основні засоби, в тому числі будівлю бойні (1993 року побудови) та ковбасного цеху (1995 року побудови).

Постановою арбітражного суду Київської області від 22.09.1999р. у справі № 35/1б-99 Райкоопзаготпромоб’єднання Білоцерківської райспоживспілки визнано банкрутом та призначено ліквідаторів.

рішенням Конференції споживчої кооперації Білоцерківського району від 27.05.1999р. (аркуш справи 94) вирішено передати майно, основні засоби, які були у користуванні на правах оренди у власних господарствах та майно райспоживспілки у володіння, користування та розпорядження на баланс районного споживчого товариства.

29.06.1999р. між Білоцерківською райспоживспілкою та Білоцерківським райСТ було підписано Акт прийняття-передачі основних засобів (аркуш справи 97-98), згідно якого Білоцерківська райспоживспілка передала та Білоцерківське райСТ прийняло основні засоби, в тому числі будівлю бойні (1993 року побудови) та ковбасний цех (1995 року побудови).

рішенням господарського суду Київської області від 20.05.2005р. у справі № 99/3-05 скасовано державну реєстрацію Білоцерківської спілки споживчих товариств.

ТОВ "Пайовик"за собою право власності на спірні об’єкти не оформило і в подальшому укладало договори оренди щодо користування спірними об’єктами з новим власником –Білоцерківським райСТ.

Так, 01.08.1999 року між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір №1 оперативної оренди основних засобів та співробітництва між Білоцерківським районним споживчим товариством та ТОВ "Пайовик"(аркуші справи 58-62), згідно умов якого орендар прийняв в строкове платне користування основні засоби, склад та вартість яких визначено за даними балансу орендодавця, для використання в цілях заготівлі в переробки сільськогосподарської сировини, виробництво ковбасних виробів в асортименті, заготівлі та збереження шкірсировини. Орендні відносини позивача та відповідача досліджувались господарським судом під час розгляду справ № 134/4-03 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 190/19-05/10 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 17/259-08 (стягнення з ТОВ "Пайовик"заборгованості з орендної плати), № 10/742-07 (примусове виселення ТОВ "Пайовик"із нежитлових приміщень та вилучення орендованого майна власником –Білоцерківським райСТ), № 15/353-07 (визнання недійсним договору оренди з підстав відсутності права власності на спірне майно у орендодавця –Білоцерківського райСТ), копії судових рішень залучені до матеріалів справи.

Крім того, як свідчать додані до матеріалів справи копії листів від 11.11.2003р. (аркуш справи 149), від 15.06.2004р. (аркуш справи 150), від 04.10.2005р. (аркуш справи 151), від 04.11.2011р. (аркуш справи 152), позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією продати йому спірне майно.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 29.03.2002р. (аркуш справи 154) нежитлові будівлі бойні "А"(550,4 кв.м.), контори "А"(34,2 кв.м.), котельної "Б"(49,1 кв.м.), насосної "В" (6,7 кв.м.), склада "Г"(172,1 кв.м.), вбиральні "Д", що знаходяться в

с. Шкарівка по вул. Ставищанській 130 відповідно до рішення Шкарівської сільської ради від 10.07.2001р. № 70 (аркуш справи 53) належать на праві власності Білоцерківському райСТ.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Шкарівської сільради від 08.04.2008р.

№ 35 (аркуш справи 55) та довідки Шкарівської сільради від 02.12.2008р. № 02-18-1911 (аркуш справи 157) виробничому комплексу у складі ковбасного цеху, худозабійного пункту, що належать Білоцерківському райСТ, присвоєно юридичну адресу с. Шкарівка, Володарське шосе 1.

Позивач твердить, що у складі нерухомого майна, яке належить відповідачу на підставі вищевказаного Свідоцтва про право власності від 29.03.2002р., будівлі літ. "К"нема, відповідно у відповідача відсутне право власності на ковбасний цех.

Позивач твердить, що в результаті здійсненої ним реконструкції було створено нову річ –ковбасний цех літ. "К", за адресою с. Шкарівка, Володарське шосе 1, що відповідно до

ст. 331 ЦК України є підставою для набуття позивачем права власності на створену ним нову річ. Зазначене твердження позивача не відповідає законодавству та дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Між позивачем та відповідачем існує спір щодо права власності на об’єкт нерухомості, яким є реконструйоване приміщення ковбасний цех літ. "К".

Реконструкція об’єкту, на яку посилається позивач, здійснена протягом 1998р., і як свідчить Акт державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, була завершена до 28.09.1998р. Відповідно і право позивача на реконструйований об’єкт мало виникнути в 1998р.

Стаття 48 Закону України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних відносин, передбачає, що України законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом. Згідно ст. 49 Закону України "Про власність" володіння майном є правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин відносини сторін регулюються Цивільним Кодексом Української РСР (1540-06) , який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин сторін.

Відповідно до ст. 272 ЦК УРСР передбачено, що у разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором. За таких обставин, законодавством, чинним на момент виникнення спірних відносин, не було передбачено виникнення права власності на (реконструйований) поліпшений об’єкт оренди, а було передбачено право на відшкодування витрат наймача на таке поліпшення.

Крім того, не відповідає дійсним обставинам справи твердження позивача про те, що в процесі реконструкції ним була створена нова річ.

Копії інвентарних справ (аркуші справи 179-193) свідчать, що первинна технічна інвентаризація нерухомих об’єктів, в тому числі бойні первісно проводилась в 1994р. Комплекс будівель складався з контори ( 34,20 кв.м.), котельної (49,10 кв.м.), насосної (6,7 кв.м.), складу 172,10 кв.м.), бойні 379,0 кв.м.). В 2003р. Білоцерківським міжміським БТІ проведено технічну інвентаризацію об’єкту, згідно даних якої будівля бойні була збільшена на 195,5 кв.м. і дана перебудова була виділена в окрему літеру "К"- ковбасний цех. З матеріалів справи, в тому числі з актів прийняття-передачі основних засобів від 01.04.1999р. та від 29.06.1999р. вбачається, що рік побудови ковбасного цеху 1995р. як судом було встановлено раніше, реконструкція бойні під ковбасний цех була здійснена Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки і на момент укладення договору №35 здачі в оперативну оренду виробничого комплексу райкоопзаготпрому від 01.12.1997р. ковбасний цех вже існував. З актів прийняття-передачі основних засобів від 01.04.1999р. (від Райкоопзаготпромоб’єднання до Білоцерківської райспоживспілки) та від 29.06.1999р. (від Білоцерківської райспоживспілки до Білоцерківського районного споживчого товариства) вбачається передача будівлі бойні 1993 року побудови та цеху ковбасного цегляного 1995 року побудови .

Тобто в результаті ремонту та реконструкції в 1998р. позивачем було поліпшено існуючий об’єкт –ковбасний цех, а не був створений новий об’єкт з іншим цільовим призначенням та іншими технічними характеристиками.

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003р., правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Статтями 71, 74, 76 ЦК УРСР передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, реконструкція об’єкту, на яку посилається позивач як на підставу виникнення у нього права власності, здійснена в 1998р., і як свідчить Акт державної приймальної комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, була завершена до 28.09.1998р. Відповідно і право позивача на реконструйований об’єкт мало виникнути з 28.09.1998р.

Актом від 25.03.1999р., підписаним між Райкоопзаготпромоб’єднанням Білоцерківської райспоживспілки та ТОВ "Пайовик"відповідно до додаткової угоди №1 від 05.08.1998р. до договору №35 від 01.12.1997р. (аркуші справи 48), орендодавець передав, а орендар прийняв майно в рахунок відшкодування вартості проведених робіт по здійсненню реконструкції бойні під ковбасний цех, який розташований за адресою м. Біла Церква. Володарське шосе 3-й км.

Однак, 29.06.1999р. між Білоцерківською райспоживспілкою та Білоцерківським райСТ було підписано Акт прийняття-передачі основних засобів (аркуш справи 97-98), згідно якого Білоцерківська райспоживспілка передала та Білоцерківське райСТ прийняло основні засоби, в тому числі будівлю бойні та ковбасний цех. За таких обставин, з 29.06.1999р. у позивача виникло право на позов у зв’язку із порушенням його права на реконструйований об’єкт ковбасного цеху.

Відповідно до ст.ст. 75, 80 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, і закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовні вимоги про визнання права власності на майно не належать до вичерпного переліку вимог, щодо яких позовна давність не поширюється.

Відповідач заявив про пропуск позивачем строку позовної давності (аркуш справи 91).

За таких обставин позивачем порушено строк позовної давності щодо вимог про визнання права власності на спірний об’єкт ковбасний цех літ. "К", і позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності. Посилання позивача на те, що лише в 2011 році ним було отримано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,9 га, на якій розташований спірний об’єкт, судом відхиляється.

Відповідно до частини першої ст. 30 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р., чинного на момент виникнення спору про право власності) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 ст. 120 Земельного Кодексу (чинного на момент отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою відповідно до Розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 08.07.2011р. № 539), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Наведені норми Закону свідчать, що законодавством, чинним як на момент виникнення спірних відносин, і на момент звернення позивача до суду, передбачено перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю, а не навпаки.

За таких обставин право оренди (строкового платного користування) на земельну ділянку жодним чином не породжує права власності на будівлю. Отримання права оренди на земельну ділянку не є умовою для звернення до суду за захистом свого порушеного права власності. За таких обставин відсутність права користування на земельну ділянку, на якій розташований спірний об’єкт, не є підставою для визнання права власності на спірне нерухоме майно та не є поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 71, 80 ЦК УРСР, правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб’єктивного цивільного права і факту його порушення або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивач –ТОВ "Пайовик"не навів належних та допустимих доказів та правових норм, на підставі яких суд міг би встановити виникнення у нього права власності на спірний об’єкт нерухомого майна –ковбасного цеху літ "К"площею 195,5 кв.м. в селі Шкарівка, Володарське шосе 1. Участь громадян – засновників ТОВ "Пайовик"в створенні майна споживчої кооперації також не є підставою для визнання права власності на спірне майно за юридичною особою приватного права товариством з обмеженою відповідальністю "Пайовик".