Суть спору: Позивач - Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі - підприємець ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фарконт"про стягнення з відповідача збитків у сумі 38 724 грн. 72 коп., моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Представники позивача позовну заяву підтримують, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач - ТОВ "Фарконт"проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

З метою повного та всебічного розгляду справи, ухвалою суду від 23.12.2011р. до участі у справ у якості іншого відповідача судом залучено Південну митницю Державної митної служби України. Представник Південної митниці в судовому засіданні проти позовних вимог до Південної митниці заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Письмового відзиву на позовну заяву від Південної митниці до суду не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22 січня 2010р. між підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та фірмою SUN MOON DEVELOPMENT CO., LTD (Продавець) був укладений Контракт на покупку фільтрів очищення води та частин фільтрів очищення води на умовах FOB - НИНГБО (INCOTERMS 2000), у відповідності з інвойсом на кожну поставку.

27 липня 2011р. між ТОВ "Фарконт"(Експедитор) та підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений Договір № 102 транспортного експедирування, згідно якого Експедитор зобов’язався за плату та за рахунок Клієнта виконати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортно-експортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів Клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Позивач зазначає, що 18 липня 2011р. на виконання умов Контракту від 22.01.2010р. Продавець відвантажив контейнер DFSU6002447, що був відправлений коносаментом №1107042 в Одеський морський торгівельний порт на морському судні KADO v. KADO80W". 05 серпня 2011р. на адресу ТОВ "Фарконт"були направлені всі необхідні документи для отримання Експедитором товару, було повідомлено про дату приходу судна в порт та надано інформацію про масу товару та спосіб його пакування. Крім того, платіжним дорученням № 191 від 04.08.2011р. на користь Експедитора було перераховано 12 000 грн. у якості оплати морського фрахту.

21 серпня 2011р. судно прибуло у Одеський морський торговельний порт, контейнер DFSU6002447 був вивантажений на контейнерний термінал ДП " ГПК (1798-12) -Україна"Одеського порту, але, лише 09 жовтня 2011р. контейнер з Одеського порту був направлений на Миколаївську митницю, а 10 жовтня 2011р. було здійснено його остаточне оформлення, і лише 11 жовтня 2011р. товар був триманий позивачем.

Позивач у справі зазначає, що ТОВ "Фарконт"неналежним чином виконало свої зобов’язання за Договором № 102 транспортного експедирування від 27.07.2011р., що призвело до понесення позивачем додаткових витрат, що не були передбачені умовами Договору, а саме: зберігання товару по 09.10.2011р. на суму 17 011 грн. 18 коп., демередж по 12.10.2011р. на суму 21 139 грн. 62 коп., продовження наряду на суму 573 грн. 92 коп., а всього 38 724 грн. 72 коп., які позивач вважає реальними збитками та просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем не було виконано п.1.2 Договору та ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також п. 2.1.2. Договору щодо права Експедитора представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами та іншими організаціями, підприємствами, установами, і ТОВ "Фарконт"не вжило всіх заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов’язань, враховуючи інтереси позивача та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач не звернувся до керівництва СБУ в Одеській області або до прокуратури зі скаргою на протиправні дії працівників даної установи щодо не випуску з порту контейнера з товаром позивача.

Позивач зазначає що спричинені йому збитки підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Позивач також зазначає, що йому, безпосередньо як фізичній особі, так і як суб’єкту підприємницької діяльності була нанесена значна моральна шкода, яка полягає у тому, що за весь час неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, підприємець ОСОБА_1 постійно знаходився у нервовому стані, так як у даний скрутний фінансово-господарський час затримка у торгівельній діяльності несе за собою втрату існуючого положення на ринку даних товарів та втрату постійних і нових клієнтів, які користуються відповідними товарами. Позивач також зазначає, що він був вимушений здійснювати додаткові морально-психологічні зусилля, спрямовані на попит зобов’язати відповідача виконувати свої зобов’язання за Договором, що завдало позивачу душевних страждань та душевного болю. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що на виконання умов Договору № 102 транспортного експедирування від 27.07.2011р., отримавши необхідну для митного оформлення вантажу документацію від позивача, а також лист –факс від морського перевізника ТОВ "ПІЛ України"з інформацією про орієнтовну дату прибуття в Одеський морський торговельний порт контейнера DFSU6002447, ТОВ "Фарконт"19.08.2011р. було складено наряд № 5370 для митного оформлення вантажу. Згідно сервісного коносаменту KADO81E-ODS, контейнер DFSU6002447 був розвантажений з судна "KOTA KADO v. KADO80W"на контейнерний терміна Одеського порту 21.08.2011р. ТОВ "Фарконт"було організовано і проведено розвантаження контейнера з вантажем позивача з судна на контейнерний термінал, організовано і проведено санітарно-епідеміологічний контроль, радіологічний контроль, отримано від зазначених органів дозвіл ввезення вантажу та митну територію України.

Відповідач зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 83 Митного кодексу України, 26.08.2011р. він надав наряд № 5370 від 19.08.2011р. з дозвільним пакетом документів співробітникам відділу митного оформлення № 3 митного поста "Одеса-Порт"Південної митниці для митного оформлення вантажу, про свідчить відповідний штамп митниці. За таких обставин відповідач зазначає, що всі залежні від нього дії щодо митного оформлення вантажу були виконані ним протягом 5 днів - з 21.08.2011р. по 26.08.2011р.

Але, у митному оформленні вантажу брали участь співробітники Управління СБУ в Одеській області шляхом проведення оперативно-пошукових заходів. За таких обставин, вивіз контейнера з товаром був дозволений лише 09.10.2011р.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 2.4.7 Договору № 102 транспортного експедирування від 27.07.2011р. у разі огляду вантажу в контейнері і \або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і \ або транспортному засобі в портах навантаження \ розвантаження, перевалки, прибування на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових і правоохоронних органів, Клієнт відшкодовує Експедитору витрати з оплати вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж \ детеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання) судноплавної контейнерної лінії –власника контейнерного обладнання, згідно з рахунками організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій. Відповідно до п. 2.4.13 Договору Клієнт зобов’язався оплатити Експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження \ розвантаження, перевалки, прибування, а також демередж / детеншн відповідно до рахунків портів, морських перевізників \ їх агентів.

Представник відповідача –Південної митниці, зазначив, що у спричиненні збитків підприємцю ОСОБА_1 вина Південної митниці відсутня, адже, 02.09.2011р. на адресу Південної митниці надійшов лист Управління СБУ в Одеській області щодо проведення перевірки законності ввезення на митну територію України вантажів, зокрема, у контейнері DFSU6002447, у зв’язку з чим мав бути здійснений ретельний митний догляд вантажу за участю співробітників спецпідрозділу БКОЗ Управління СБУ в Одеській області. Такий догляд контейнера DFSU6002447 за участю співробітника СБУ в Одеській області був проведений 07.10.2011р. та 09.10.2011р. дозволений вивіз контейнера.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2011р. між ТОВ "Фарконт"(Експедитор) та підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений Договір № 102 транспортного експедирування, згідно якого Експедитор зобов’язався за плату та за рахунок Клієнта виконати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов’язаних з організацією та забезпеченням перевезення імпортно-експортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажів Клієнта, а також виконати і організувати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Частина 1 ст. 623 Цивільного кодексу України покладає на боржника, який порушив зобов'язання, обов'язок відшкодувати збитки, що стали насідком зазначеного порушення.

Статтею 22 цього Кодексу визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Визначення поняття збитків наводяться також у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Позивач під збитками в даному випадку визначає реальні збитки –додаткові витрати, що не були передбачені умовами Договору, а саме: зберігання товару по 09.10.2011р. на суму 17 011 грн. 18 коп., демередж по 12.10.2011р. на суму 21 139 грн. 62 коп., продовження наряду на суму 573 грн. 92 коп., а всього 38 724 грн. 72 коп.

Але, відповідно до п. 2.4.7 Договору № 102 транспортного експедирування від 27.07.2011р. у разі огляду вантажу в контейнері і \або транспортному засобі або затримки вантажу в контейнері і \ або транспортному засобі в портах навантаження \ розвантаження, перевалки, прибування на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контролюючих, наглядових і правоохоронних органів, Клієнт відшкодовує Експедитору витрати з оплати вантажних операцій, зберігання контейнера, простою транспортних засобів, а також демередж \ детеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання) судноплавної контейнерної лінії –власника контейнерного обладнання, згідно з рахунками організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій. Відповідно до п. 2.4.13 Договору Клієнт зобов’язався оплатити Експедитору вартість зберігання вантажу в портах навантаження \ розвантаження, перевалки, прибування, а також демередж / детеншн відповідно до рахунків портів, морських перевізників \ їх агентів.

Крім того, відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007р. №04-5\239 (va239600-07) "Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994р. №02-5\215 (v_215800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Виходячи з вимог ст. 33 ГПК України позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки.

З матеріалів справи не вбачається, що витрати за зберігання товару по 09.10.2011р. на суму 17 011 грн. 18 коп., демередж по 12.10.2011р. на суму 21 139 грн. 62 коп., продовження наряду на суму 573 грн. 92 коп., а всього 38 724 грн. 72 коп., були понесені у зв’язку з протиправною діяльністю або бездіяльністю ТОВ "Фарконт", Південної митниці, адже, затримка митного догляду контейнера DFSU6002447 відбулася у зв’язку із наявністю листа Управління СБУ в Одеській області щодо проведення перевірки законності ввезення на митну територію України вантажів, що надійшов до Південної митниці 02.09.2011р., та був складений на підставі ст.ст. 12, 18 Закону України "Про організаційно –правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п. 4 цієї статті моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем у справі не надано жодних доказів у підтвердження спричинення йому моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, на думку суду, позовна заява підприємця ОСОБА_1 є необґрунтованою, матеріалами справи не підтверджена, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд -

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.