За позовом Іллічівський транспортний прокурор Одеської області; в особі, якою є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; в особі, якою є Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря

до відповідача Закрите акціонерне товариство "Іллічівський маслоекстракційний завод"

про стягнення 766950,51 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від прокуратури: Сара О.В. по посвідченню №231

Від Міністерства охорони: не з"явився:

Від Державної екологічної інспекції: Фекліна Л.В. по довіреності

Від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Іллічівський транспортний прокурор Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" про стягнення 766950,51 грн..

16.06.2010р. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надало суду письмові пояснення, відповідно яких позовні вимоги Іллічівського транспортного прокурора Одеської області підтримує в повному обсязі.

Представники сторін звернулись до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи відповідно до ст.. 69 ГПК України (1798-12) на два місяці.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2010р. строк розгляду справи продовжений до 18.09.2010р. відповідно до ст. 69 ГПК України.

Крім того, 07.07.10р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 4/73-10-2175.

Обгрутовуючи своє клопотання відповідач посилався на те, що позовними вимогами Прокурора у даній справі є стягнення з Відповідача збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів Відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлених під час планової перевірки дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства, проведеної Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря у період з 19 жовтня по 4 листопада 2009 року.

Також, відповідач звернув увагу суду на те, що у той же час, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2010 року було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6202/10/1570 за адміністративним позовом Відповідача до Інспекції про визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення Перевірки та скасування припису Інспекції № 137 від 5 листопада 2009 року.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, приймаючи до уваги неможливість розгляду справи № 4/73-10-2175, до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 2а-6202/10/1570, провадження у справі № 4/73-10-2175 було зупинено ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2010р..

19.01.2012р. до суду надійшла заява Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про поновлення провадження у справі так як, 03.01.2012р. до інспекції надійшла ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011р. по справі № 2а-6202/10/1570 відповідно якої апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.04.11р. якою закритому акціонерному товариству "Іллічівський маслоекстракційний завод"відмовлено у задоволенні адміністративного позову, залишено без змін.

В судовому засіданні представник Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря звернувся до суду з клопотанням про заміну Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на його правонаступника Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

В обґрунтування клопотання представник Інспекціі надав копію Постанови КМУ від 14.09.2011р. № 995 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції" відповідно якої Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком. Установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов"язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Також, представник Інспекції в підтвердження клопотання надав копію Наказу Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. за №135 яким затверджено положення про Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

Суд задовольнив клопотання представника Інспекції та вважає замінити Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря на його правонаступника Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря.

03.02.2012р. відповідач звернувся до суду з телеграмою про відкладення розгляду справи, в зв"язку з участю представника в інших судових засіданнях, а саме у Київському апеляційному господарському суді.

Суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, так як відповідачем не надано належних доказів участі представника в інших судових засіданнях.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників судового процесу, суд встановив.

Згідно Положення затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011р. за №135 Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (далі –Інспекція, яка є правонаступником Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря ) є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища яке є центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, та входить до його управління.

Основним завданням Інспекції є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) та небезпечними хімічними речовинами, пестицидами й агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.

На виконання вказаного завдання Інспекцією у період з 19.10.2009р. по 04.11.2009р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" (далі - ЗАТ "ІМЕЗ").

В ході перевірки встановлено, що ЗАТ "ІМЕЗ'" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу на підставі Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01.07.2008 року за № 5110800000-18 (далі - Дозвіл) виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (термін дії Дозволу до 01.07.2013 р.). Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 06.09.2005 року за № 51408102, терміном дії до 01.10.2007р., продовжено листами Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області від 13.09.2007р. за № 358-07 (з 11.09.2007р. до 01.04.2008 р.) та від 31.03.08 р. за № 116-07 (з 28.03.2008 р. до 01.07.2008 р.).

Як вказує представник Інспекції, на території ЗАТ "ІМЕЗ" розташовано 27 джерел викиду, які обладнані газоочисними установками (далі - ГОУ).

Однак, в ході перевірки дотримання ЗАТ "ІМЕЗ" вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12) при експлуатації вищевказаних джерел викиду виявлено наступні порушення у галузі атмосферного повітря: на всіх ГОУ відсутня інструкція з експлуатації; не нанесені реєстраційні номери; па більшості ГОУ встановлено, розгерметизацію в результаті не закритого місця відбору проб, а саме на території робочої башти елеватора насіння, на території мехмайстерень та елеватору шроту, що є порушенням ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Крім того, встановлено недодержання вимог, передбачених діючим Дозволом на джерелах № 0011 та № 0012., а саме установки очищення газопилового потоку на зазначених джерелах забезпечують очищення менше ніж зазначено у Дозволі.

Також, встановлено порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу, виражене у перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел № 0001 та № 0013 під час їх експлуатації, що є порушенням ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферною повітря".

За фактом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря Інспекцією були складені: протоколи за фактом порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України №103578 від 05.11.2009р.. №103571 від 04.11.2009р.; постанови про накладення адміністративного стягнення №103585 від 05.11.2009р., №103592 від 04.11.2009р..

В наслідок викиду ЗАТ "ІМЕЗ" забруднюючих речовин в атмосферне повітря навколишньому природному середовища заподіяно збитки у сумі 766 950,51 грн., що підтверджується розрахунком розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ЗАТ,ІМЕЗ", який виконано відповідно до вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди №639 від 10.12.2008р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (z0048-09) .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритих судових засіданнях присутніх представників сторін, суд вважає задовольнити позовні вимоги Іллічівського транспортного прокурора Одеської області в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до статті 20 цього Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому частина 2 статті 2 зазначеного Кодексу зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інспекцією у період з 19.10.2009р. по 04.11.2009р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод".

За результатами перевірки було складено Акт перевірки "дотримання вимог природоохоронного законодавства"при здійсненні діяльності з переробки насіння соняшника та виробництва нерафінованої олії соняшника та шроту соняшника в якому зафіксовано, що ЗАТ "ІМЕЗ'" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу на підставі Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 01.07.2008 року за № 5110800000-18.

В акті також зазначено, що порушено порядок здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу, яке виражене у перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел № 0001 та № 0013 під час їх експлуатації.

За фактом викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря Інспекцією були складені: протоколи за фактом порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України №103578 від 05.11.2009р.. №103571 від 04.11.2009р.; постанови про накладення адміністративного стягнення №103585 від 05.11.2009р., №103592 від 04.11.2009р..

На підставі складеного Акту перевірки виконання природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря було складено розрахунок розміру шкоди згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди №639 від 10.12.2008р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (z0048-09) ..

Згідно вказаного розрахунку розмір шкоди, за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища України, складає 766950,51 грн..

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.

Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Згідно зі ст. 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишнього природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Статтею 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишньою природного середовища несуть особи, зокрема винні у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилої азоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Крім того, зобов'язані вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи винні в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря, несуть відповідальність згідно із законом, шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.6 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" №02-5/744 від 27.06.2001р. (v_744800-01) (з наступними змінами), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Дослідження матеріалів справи, та оцінка доказів наданих суду свідчить, що саме відповідачем здійснено порушення порядку викиду забруднюючих речовин в атмосферу, виражене у перевищенні гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел № 0001 та № 0013 під час їх експлуатації, що не спростовується відповідачем.

Статтею 17 закону України "Про відходи" встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; мати погоджений із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування; мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відходи" розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3".

Пунктом "а" частини 1 статті 42 Закону України "Про відходи" передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України (стаття 43 Закону України "Про відходи").

За таких обставин, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря цілком правомірно здійснено розрахунок відшкодування шкоди згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Мінприроди №639 від 10.12.2008р. та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064 (z0048-09) .

Таким чином, розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності; дослідивши, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Іллічівського транспортного прокурора Одеської області до Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" про стягнення 766950,51 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача до державного бюджету України підлягають стягненню витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" (код 32790234; адреса: 68000, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 7а) на користь на користь держави (Управління Держказначейства у м. Іллічівськ, код ЄДРПОУ 23215045, р/р 31516921700015, ГУДК України в Одеській області, МФО 828011, код платежу 101, код бюджетної класифікації 24062100, код платежу 101, валютний рахунок ОКПО 33139377, р/р 26006311006002 АКБ Південний, МФО 328209) 766950,51грн. збитків.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Іллічівський маслоекстракційний завод" (код 32790234; адреса: 68000, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 7а) до Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22030001, рахунок №31210206783008, отримувач –ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача –ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997, через Державну податкову інспекцію у м. Іллічівськ 7905,50 грн. судових витрат.

рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України.

рішення підписане 09.02.2012р.