Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоряна"звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"про стягнення 348 791,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу № 484 від 24.09.2007р. є неукладеним у зв’язку з тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Враховуючи, що за неукладеним договором у сторін не виникає прав та обов’язків, позивач просить стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 348 791,75 грн., які були сплачені в якості компенсації предмету лізингу.

Ухвалою від 05.01.2012 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 02.02.2012.

В судове засідання 02.02.2012р. представник відповідача не з’явився, подав через канцелярію суду письмовий відзив на позов, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.01.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2012 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24 вересня 2007р. між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № 484 (далі –договір), за умовами якого лізингодавець (відповідач) зобов’язався передати лізингоодержувачу (позивач) у платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з замовленням на ТЗ.

Відповідно до Додатку 1 до Договору Замовлення на ТЗ № 484/001 від 24.09.2007р. предметом лізингу було визначено сторонами Трактор CLASS Atles 946.

За актом прийому-передачі від 05.05.2008р. відповідач передав, а позивач прийняв визначений Замовленням транспортний засіб - Трактор CLASS Atles 946, шасі № Н4452ЕАА0100640, реєстраційний номер 07924 КС.

Додатком № 3 до Договору сторони визначили строк договору лізингу та розмір щомісячних лізингових платежів.

На виконання умов договору лізингу позивачем було сплачено на користь відповідача суму у розмірі 348 791,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2009р. по справі № 27/150-09 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011р. по справі № 5005/4759/2011 було встановлено про порушення відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

29 грудня 2010 року на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2370 від 01.12.2010р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції було вилучено у позивача предмет лізингу та передано відповідачеві, у зв’язку з наявною заборгованістю позивача перед відповідачем за договором, що підтверджується Актом вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В порядку ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивачу було передано відповідачем ТЗ відповідно до його Замовлення, відповідач користувався переданим за договором предметом лізингу протягом 2008 –2010 років та частково оплачував лізингові платежі.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Таким чином, позивач та відповідач в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору лізингу, договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В позові відмовити повністю.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.