Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 06.12.2011 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 06.12.2011 р., 20.12.2011 р., 17.01.2012 р. В судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошено перерву до 02.02.2012 р., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз’яснено їх права згідно ст. 22 ГПК України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях. Просить позов задовольнити. Ствердив, зокрема, що між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір від 09.07.1998 р., за яким позивач передав відповідачу в оренду майно у м. Львів, вул. Хуторівка, 23. 09.07.1998 р. між сторонами було складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна. 14.07.2005 р. між сторонами був укладений договір, відповідно до п. 3 якого відповідач зобов’язався до 01.08.2005 р. повернути позивачу орендоване за договором від 09.07.1998 р. майно. Однак, відповідач майно не повернув, у зв’язку із чим відповідачу нараховано неустойку за період з 01.08.2005 р. по 31.01.2006 р. В судовому засіданні 02.02.2012р. заявив усне клопотання про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача позов заперечив з безпідставністю з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на необхідність застосування до спірних відносин норм ЦК УРСР (1540-06) 1963 р., які не передбачали норми, аналогічної ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки договір оренди майна був укладений 09.07.1998 р.

Посилається на сплив позовної давності. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство –14" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство –14", що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців АВ№700663 станом на 28.02.2011 р., рішенням господарського суду Львівської області від 15.03.2011 р. у справі №4/36-28/10 між тими ж сторонами та не заперечувалось сторонами по цій справі.

09.07.1998 р. між позивачем (сторона 1) та відповідачем (сторона 2) був укладений договір, за яким стороні 2 надано право протягом 5 років з дати підписання цього договору користуватись майном, зазначеним у договорі від 07.07.1998 р. (п. 2). Розмір орендної плати за користування майном становить 10% вартості орендованого майна і підлягає сплаті стороною 2 стороні 1 щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним, враховуючи індекс інфляції (п. 3). 09.07.1998 р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі, за яким за договором від 09.07.1998 р. позивач передав відповідачу основні засоби: побутові приміщення (2823,53 грн.); їдальня (8030,12 грн.), склад (2554,22 грн.), столярна майстерня (16737,52 грн.), арматурний цех (5026,96 грн.), майстерня К-1 (9070,25 грн.), склад Д-1 (668,54 грн.), склад Н-1 (1281,55 грн.), склад Л-1 (1511,79 грн.), гаражі В-1 (2263,55 грн.), гаражі Б-1 (1349,96 грн.), гаражі Г-1 (6938,96 грн.), адміністративний корпус (11525,49 грн.).

Таким чином, термін дії вказаного договору закінчився 09.07.2003 р.. Згідно ст. 260 ЦК УРСР, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця, договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна із сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць. Оскільки після закінчення строку договору від 09.07.1998 р. заперечень від наймодавця не поступило, згідно із приписами цієї статті він продовжився на невизначений термін. Зазначений факт встановлений постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 р. у справі №4/36-28/10 між тими ж сторонами.

14.07.2005 р. між тими ж сторонами був укладений договір, за яким сторони констатують, що станом на 14.07.2005 р. заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі з урахуванням індексу інфляції за договором від 09.07.1998 р. становить 615839,29 грн., пеня 643,94 грн. (п. 1). Боржник зобов’язується до 01.08.2005 р. перерахувати суму заборгованості на рахунок кредитора та повернути орендоване за договором від 09.07.1998 р. майно (п. п. 2, 3). Доказів повернення такого майна суду не надано.

Посилання відповідача на ту обставину, що, оскільки договір оренди був укладений сторонами 09.07.1998 р., до відносин сторін слід застосовувати норми ЦК УРСР (1540-06) 1963 р., не заслуговують на увагу враховуючи, що саме спірні відносини сторін, пов’язані з неповерненням орендованого майна після закінчення договору оренди, виникли на підставі договору від 14.07.2005 р., яким було встановлено термін повернення майна. Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень, до договорів, що були укладені до 01.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України (435-15) , застосуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів не залежно від дати їх укладення. При цьому, оцінку таким обставинам, зазначеним відповідачем у відзиві, вже було надано судовими інстанціями при розгляді справи №4/36-28/10 між тими ж сторонами.

Відносини сторін у даному випадку регулюються гл. 58 ЦК України (435-15) . Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач (відповідач) не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тобто, законодавець визначив правові наслідки для наймача, який користується майном після закінчення договору і порушує обов’язок щодо повернення майна. Зазначений висновок підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. у справі №4/36-28/10 між тими ж сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу нараховано у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку за період з 01.08.2005 р. по 31.01.2006 р. з розрахунку подвійного розміру орендної плати (який підлягав визначенню в сумі 10% вартості орендованого майна, скорегованої на індекс інфляції) в сумі 104969,48 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. Відповідач правильність розрахунку не заперечував, посилаючись на сплив позовної давності по даній вимозі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч. ч. 3 –5 ЦК України (435-15) , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач просить поновити пропущений строк, посилаючись, зокрема, на ту обставину, що дійсність договору оренди була предметом судового розгляду по справі №4/36-28/10 між тими ж сторонами, провадження у якій було порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 12.01.2007 р., а рішення суду у цій справі набрало законної сили з прийняттям постанови Львівського апеляційного господарського суду лише 10.08.2011 р. Оскільки вимога, яка ґрунтується на ч. 2 ст. 785 ЦК України може випливати лише з дійсного договору оренди, до встановлення зазначеної обставини позивач був позбавлений можливості звернутись із відповідним позовом. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги ту обставину, що доказів повернення майна відповідачем позивачу на дату розгляду справи суду не надано, усне клопотання про поновлення позовної давності підлягає задоволенню.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 260 ЦК УРСР, ст.ст. 3- 5, 58, 258, 261, 526, 530, 785 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство –14", м. Львів, вул. Хуторівка, 23 (ЄДРПОУ 01272120) на користь приватного акціонерного товариства "Ірокс", м. Львів, вул. Буйка,17а (ЄДРПОУ 23958651) - 104969,48 грн. неустойки, 2099,39 грн. судового збору.