ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-34/209-2012
01.02.12
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs23796309) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs28212223) )
За позовом
Приватного підприємства "Согдіана"
до
1)Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
третя особа –
Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
про
визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача –
ОСОБА_2, представник за довіреністю;
від відповідача-1 –
ОСОБА_3, представник за довіреністю;
від відповідача-2 –
не з’явився;
від третьої особи –
не з’явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У січні 2012 року Приватне підприємство "Согдіана" (далі –позивач або Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (далі –відповідач-1), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі –відповідач-2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавства, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірності вимог відповідача.
Позаяк нотаріус при вчиненні виконавчого напису, не здійснив всіх заходів щодо встановлення безспірності вимог Банку, чим порушив права Підприємства та норми Закону України "Про нотаріат" (3425-12) (далі –Закон), Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 №20/5 (далі –Інструкція), враховуючи вищевикладене його (виконавчий напис) слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі №5011-34/209-2012 та призначено її до розгляду на 30.01.2012.
Через відділ діловодства суду представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову повністю. Також відповідачем-2 подані заперечення на позовну заяву.
У судовому засіданні 30.01.2012 було оголошено перерву на 01.02.2012.
Подане позивачем клопотання про забезпечення позову суд відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
13 грудня 2007 року між ОСОБА_4 (далі –Позичальник або Боржник) та Банком укладено кредитний договір № 37.3/СК-009.07.1 (далі –Кредитний договір) та 20 листопада 2008 року додаткова угода до Кредитного договору (далі –Додаткова угода).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 250 000 доларів США терміном по 13 грудня 2017 року включно.
Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 15 процентів річних.
Пунктом 1 Додаткової угоди встановлено, що сторони дійшли згоди викласти пункт 1.3 Кредитного договору в наступній редакції: "процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 17 % процентів річних".
Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов’язується погашати кредит рівними частками в сумі 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) долари США 00 центів щомісячно, в строк (термін) до "10" числа кожного місяця починаючи з "січня"місяця 2007 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього Договору.
Згідно з пунктом 4.1.1 Кредитного договору Позичальник зобов’язується повернути одержаний кредит згідно з умовами цього Договору не пізніше 13 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також "13" грудня 2017 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу Банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.4 цього Договору. У разі, якщо день сплати процентів співпадає з вихідним (святковим, неробочим) днем, сплата процентів здійснюється в перший робочий день, що є наступним за вихідним (святковим, неробочим) днем.
Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору є іпотека нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 р. перейменовано на АДРЕСА_2 (надалі –нежиле приміщення).
13 грудня 2007 року між Банком та ПП "СОГДІАНА"(далі по тексту –Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 2680 (далі –Договір іпотеки).
Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки, Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором № 37.3/СК- 009.07.1 від "11"грудня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього (надалі - Кредитний договір) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитними договором, надалі - "основне зобов'язання", та цим Договором передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нежиле приміщення № 1-Б (один "Б"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 року (ra0932023-07) перейменовано на АДРЕСА_2.
Позивач в позовній заяві зазначає, що Кредитний договір №37.3/СК-009.07.1 між сторонами укладався 13 грудня 2007 року, а не 11 грудня 2007 року (як те зазначено в п. 1.1 Договору іпотеки).
Крім того, у тексті Кредитного договору мова йде про передану в іпотеку квартиру, (пунктах 3.3., 4.6. і 4.10. Кредитного договору), а не про нежиле приміщення.
Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що при непогашені заборгованості перед Банком у строк, передбачений п. 1.1 даного Договору, Банк звертає стягнення на передану, в іпотеку квартиру. При недостатності суми, вирученої від продажу переданої в іпотеку квартири, для повного задоволення вимог Банку він має право одержати суму, якої недостатньо для повного задоволення вимог, за рахунок іншого майна Позичальника відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що Банк має право, у разі порушення Позичальником умов цього Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за фактичний час користування кредитом, можливої пені за порушення строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, а у випадку невиконання цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 13 грудня 2007 року.
Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в пункті 1.3 цього Договору, від суми простроченого платежу.
18 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 8156, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - приміщення № 1-Б (один "Б"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 року перейменовано на АДРЕСА_2.
Згідно виконавчого напису, запропоновано звернути стягнення на передане у іпотеку майно, причому за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежилого приміщення, запропоновано задовольнити вимоги Банку, у розмірі:
- 245 272,12 (двісті сорок п'ять тисяч двісті сімдесят два) долари США12 центів –сума основного боргу по кредиту;
- 80 815,24 (вісімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) доларів США 24 центи -
сума несплачених відсотків;
- 50 599,14 (п'ятдесят тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) доларів США 14 центів - нарахована пеня,
що всього становить 376 686,50 (триста сімдесят шість тисяч шістсот вісімдесят шість) доларів США 50 центів, що є еквівалентом 2 972 056,49 (два мільйони дев'ятсот сімдесят дві тисячі п'ятдесят шість) гривень 49 копійок по курсу НБУ станом на 18 серпня 2010 року.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Цимбал О.П. від 09.09.2010 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №8156 виданим 18.08.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення боргу з ПП "СОГДІАНА"на користь ПАТ "РОДОВІД БАНК"у розмірі 2 972 056,49 грн. (ВП № 23756686).
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) ; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (z0283-04) ; далі –Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій).
Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року . Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічне положення міститься й у пункті 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) .
Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено, зокрема, строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) ) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов’язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника. При цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування.
Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) також передбачено, що у разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Виходячи з аналізу всіх вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо).
Доказами, які вказують на безспірність заборгованості, можуть бути ті докази, які підтверджують факт визнання боржником конкретної суми заборгованості (акт звірки, підписаний уповноваженими особами, у якому погоджені суми заборгованості; листи боржника про визнання конкретної суми заборгованості перед кредитором, тощо).
Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору.
Зі змісту частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) та статті 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Висновок нотаріусу про безспірність заборгованості у даному випадку та, як наслідок, вчинення спірного виконавчого напису, ґрунтувалися лише на тих документах, які ним було отримано від Банку.
Судом враховано, що розрахунок суми невиконаних зобов'язань за Кредитним договором (суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені) у виконавчому напису зроблено Банком одноособово без урахування думок, позицій та розрахунків позивача та Позичальника.
Разом з тим, розрахунок заборгованості, проведений самостійно Банком, не може визнаватися належним доказом, який підтверджує факт безспірності суми цієї заборгованості.
За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла у зв’язку із невиконанням ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором та для погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не була безспірною.
Крім того, відповідно до пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) виконавчий напис має містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.
Частинами 1 статей 251, 252, 253 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Зазначення та відповідно з’ясування зазначених дат впливає на право нотаріуса на вчинення виконавчого напису, оскільки, як передбачено статтею 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що у відносинах між підприємствами, установами та організаціями з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (z0283-04) встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При розгляді спору по суті, судом враховано, що частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України (далі – ГК України (436-15) ) передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вищевикладене, Банк мав право нараховувати пеню в розмірі, що встановлена за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та лише у межах шестимісячного строку, починаючи з дати виникнення прострочення. При цьому, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, стягнення нарахованої з дотриманням вимог частини 6 статті 232 ГК України пені, у межах строку давності, могло бути здійснено протягом одного року. Слід також звернути увагу на те, що, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов’язання, то право вимоги щодо стягнення пені у кредитора виникає починаючи з наступного дня останнього строку виконання цього грошового зобов’язання, та кожен наступний день протягом шести місяців (якщо інше не передбачено умовами договору). На дані обставини, зважаючи на положення статті 88 Закону України "Про нотаріат", повинні звертати увагу нотаріуси при вчиненні відповідних виконавчих написів, у яких зазначається про стягнення пені.
Також судом було враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду зазначеної категорії спорів (постанови Вищого господарського суду України: від 12 січня 2012 року у справі № 5010/1368/2011-26/57 (за позовом ЗАТ "Калуський машинобудівний завод" ПАТ "Кредобанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню); від 06 липня 2011 року у справі № 36/59 (за позовом ТОВ "Орікс"до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання виконавчого напису №2389 таким, що не підлягає виконанню); від 30 листопада 2010 року у справі № 9/87 (за позовом ЗАТ "Агромаш-ІФ" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а також від 26 травня 2010 року у справі № 22/166пн, від 14 квітни 2010 року у справі № 44/121а, від 31 березня 2010 року у справі № 44/167пн. та інші).
У зазначених постановах Вищого господарського суду України викладені такі ж правові позиції, до яких дійшов суд у даній справі.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Вищенаведені обставини свідчать про недоведеність факту того, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому суд вважає позовні вимоги законними й обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32- 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис, вчинений 18 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований у реєстрі за № 8156, яким звернуто стягнення на нерухоме майно –нерухоме майно - нежиле приміщення № 1-Б (один - "Б"), загальною площею 268,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007р. перейменовано на АДРЕСА_2, таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, ідентифікаційний код 14349442) на користь Приватного підприємства "Согдіана"(04209, вул. Мате Залки, буд. 2/12, кв. 254, ідентифікаційний код 30440977) 941 (дев’ятсот сорок одну) грн. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Сташків Р.Б.
рішення підписано 13.02.2012.