Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м. Харків, 6635403,28 грн. основного боргу, 532577,67 грн. пені, 193101,32 грн. інфляційних витрат, 164166,36 грн. 3% річних та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 06/10-2407 ТЕ-31 від 20.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 січня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 січня 2012 року.

В судовому засіданні 23 січня 2012 року було оголошено перерву до 31 січня 2012 року.

30 січня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заборгованість за договором № 06/10-2407 ТЕ-31 від 20.12.2010 р. виникла через невідповідність діючого тарифу на теплову енергію економічно обгрунтованому тарифу, та заявлена основна заборгованість у розмірі 6635403,28 грн. перед позивачем виникла не з вини відповідача, а з незалежних від відповідача обставин, а тому при відсутності вини суд має право зменшити розмір відповідальності, повністю або частково звільнити відповідача від відповідальності. Щодо стягнення штрафних санкцій відповідач зазначив, що вказана сума заявлена позивачем необгрунтовано та підлягає відхиленню, оскільки всі види господарських санкцій стягуються при наявності вини порушника господарських зобов"язань, проте порушення строків господарських зобов"язань сталось не з вини відповідача, у зв"язку з чим просив суд зменшити розмір пені до 50% з підстав викладених в окремому клопотанні, та у зв"язку з тяжким фінансовим станом надати відповідачу розстрочку виконання рішення.

30 січня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд надати розстрочку виконання рішення суду в частині задоволеної суми позову, починаючи з квітня 2012 року по квітень 2014 року включно шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку.

30 січня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення та зменшення пені заперечував.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд задовольнити клопотання про надання розстрочки по сплаті боргу та штрафних санкцій та зменшити розмір пені на 50%.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

20 грудня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (відповідач) був укладений договір № 06/10-2407 ТЕ-31, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Пунктом 4.1 договору передбачений остаточний порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

28 січня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода, якою сторони виклали п. 10.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01 січня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року включно, а в частині розрахунків за газ- до їх повного здійснення".

03 жовтня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 5 до вказаного договору, в якій домовились про те, що вважати договір № 06/10-2407 ТЕ-31 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 9674596,55 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу від 31.01.2011 р., від 28.02.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

У вказаний актах зазначений договір № 06/10-2407-ТЕ-31 від 20.12.2010 р., що свідчить про те, що природний газ був поставлений саме на виконання цього договору.

Як було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Відповідач частково розрахувався за природний газ на суму 3039193,27 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 6635403,28 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі – 6635403,28 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 193101,32 грн. та 3% річних у сумі 164166,36 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Ст.ст. 193, 198 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем п. 4.1 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідачу нарахована пеня, яка складає 532577,67 грн. Відповідач надав заяву про зменшення суми нарахованої позивачем пені, посилаючись на те, що даний випадок є винятковим та зобов*язався добровільно усунути порушення та його наслідки. При цьому зазначив, що згідно п. 1.1 договору № 06/10-2407 ТЕ-31 від 20.12.2010 р., газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, та основний прибуток у КПТМ- це оплата юридичним та фізичним особам послуг з теплопостачання, в той час, коли станом на 01.01.2012 року загальний борг споживачів перед КПТМ складає 22075,7 тис. грн., в тому числі борг населення Харківського району - 13792,1 тис. грн., що складає 62,48% від загальної суми боргу. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово - комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003 р. (554-15) № 554- КПТМ з населенням укладено договори про реструктуризацію заборгованості з оплати послуг з теплопостачання на загальну суму 1418547,13 грн. та згідно ст. 5 вищезазначеного Закону України, на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу пені), яка підлягає зі сторони, що порушила зобов’язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України у винятковому випадку зменшити розмір пені на 50% та стягнути її у розмірі 266288,83 грн. В решті заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 266288,84 грн. пені - відмовити.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду починаючи з квітня 2012 року по квітень 2014 року включно шляхом щомісячної сплати боргу рівними частинами згідно графіку.

Під розстрочкою слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/467 від 18.04.2001 (v_467800-01) )

Розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки по сплаті боргу та штрафних санкцій, враховуючи скрутне фінансове становище Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації суд дійшов висновку про його задоволення.

Відповідно до статті 44 та 49 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 599, 610, 611, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 ГПК України, суд –

Задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені на 50%.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м. Харків(62466, Харківська область, смт. Хорошеве, вул. Горького, 1, р/р № 260383023297 в ВАТ "Ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33561415) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 6635403,28 грн. основного боргу, 266288,83 грн. пені, 193101,32 грн. інфляційних витрат, 164166,36 грн. 3% річних та 54462,10 грн. судового збору.

В стягненні 266288,84 грн. пені відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2012 року по справі № 5023/128/12 задовольнити.

Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у такі строки згідно графіку: квітень 2012 року- 302456,66 грн., травень 2012 року- 302456,66 грн., червень 2012 року- 302456,66 грн., липень 2012 року- 302456,66 грн., серпень 2012 року- 302456,66 грн., вересень 2012 року- 302456,66 грн., жовтень 2012 року- 302456,66 грн., листопад 2012 року- 302456,66 грн., грудень 2012 року- 302456,66 грн., січень 2013 року- 302456,66 грн., лютий 2013 року- 302456,66 грн., березень 2013 року- 302456,66 грн., квітень 2013 року- 302456,66 грн., травень 2013 року- 302456,66 грн., червень 2013 року- 302456,66 грн., липень 2013 року- 302456,66 грн., серпень 2013 року- 302456,66 грн., вересень 2013 року- 302456,66 грн., жовтень 2013 року- 302456,66 грн., листопад 2013 року- 302456,66 грн., грудень 2013 року- 302456,66 грн., січень 2014 року- 302456,66 грн., лютий 2014 року- 302456,66 грн., березень 2014 року- 302456,66 грн..