СУТЬ СПОРУ: фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про поділ в натурі нежилого приміщення та земельної ділянки, визнання права власності, припинення права спільної власності із залученням до участі у справі Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивачка посилається на неможливість досягнення згоди із відповідачем про виділ частини нежитлового приміщення та земельної ділянки в натурі.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.07.2011р. порушено провадження у справі, розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 27.09.2011р. призначено судову будівельно –технічну експертизу, зупинено провадження у справі.

У зв’язку з отриманням господарським судом висновку будівельно –технічної експертизи №1168 від 11.11.2011р., провадження у справі поновлено ухвалою від 19.12.2011р.

Представник позивача подав у судове засідання 05.01.2012р. клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по оплаті проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2946 грн. Представник відповідача клопотав перед судом про надання можливості ознайомитися з висновком експерта. Враховуючи клопотання представника відповідача, у судовому засіданні 05.01.2012р. оголошувалась перерва до 17.01.2012р.

У судовому засіданні 17.01.2012р. оголошувалась перерва до 18.01.2012р., а в останньому засіданні за клопотанням сторін, суд продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 30.01.2012р.

Представник відповідача у клопотанні від 18.01.2012р. просив відмовити у задоволенні позовної заяви, враховуючи, що спірний об’єкт нерухомого майна придбаний громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не суб’єктами господарювання –приватними підприємцями. За наведених обставин спір непідвідомчий та непідсудний господарському суду. Крім того, зазначає відповідач, позивачем не подано доказів у підтвердження відповідності самочинного будівництва вимогам Державним будівельним нормам України тощо, висновок експерта №1168 є незаконним.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки останній належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

26 вересня 1998 року укладений договір купівлі-продажу, за яким Кіцманська районна спілка споживчих товариств передала у власність громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, а також малоцінний інвентар, згідно додатку, а покупці зобов’язалися прийняти майно та сплатити ціну згідно умов, що зазначені в цьому договорі. На земельній ділянці знаходилася цегляна будівля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 307 кв.м.

Державну реєстрацію зазначеного договору купівлі-продажу проведено 28.09.1998р. в Кіцманському районному бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстрову книгу № 2, за реєстровим № 258, сторінка 60. З відповіді на адвокатський запит Кіцманського районного бюро технічної інвентаризації від 20.05.2010р. № 448 вбачається, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частки будівлі магазину, що розташована в АДРЕСА_1.

Після придбання будівлі магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", з метою здійснення господарської діяльності, сторони самочинно провели реконструкцію вказаної нежитлової будівлі і до цього часу користуються розподіленими між собою приміщеннями, але договору про поділ нерухомого майна, згідно ст. 372 Цивільного кодексу України не уклали, оскільки відповідач ухиляється від його укладання.

Після проведення реконструкції зазначеної будівлі магазину сторонами замовлено виготовлення інвентарної справи. Позивач є користувачем: - Ѕ котельні позначеної "І"площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним "1-1" площею 69,30 кв.м., - торговим залом позначеним "1-2"площею 60,20 кв.м., кабінетом позначеним "1-3"площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5"площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м. Відповідач користується: - Ѕ котельні позначеної "І" площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним "2-1"площею 54,60 кв.м., - підвалом позначеним "2-2"площею 9,80 кв.м., - підвалом позначеним "2-3"площею 2,60 кв.м., - торговим залом позначеним "2-4"площею 67,10 кв.м., - убиральня позначена "2-5"площею 2,20 кв.м. - службове приміщення позначене "2-6"площею 4,00 кв.м., всього загальною площею 143,70 кв.м.

Відповідно до ст. ст. 2, 55 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є, зокрема, суб'єкти господарювання –учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб’єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.

Стаття 4 Господарського кодексу України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (435-15) , одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України (436-15) .

Поряд з цим, стаття 50 Цивільного кодексу України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Згідно ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Таким чином, у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є суб’єктом підприємницької діяльності з 21.08.2003р., а відповідач зареєстрований суб’єктом підприємництва з 24.02.1994р., що підтверджено відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 45 Господарського кодексу України щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Згідно із ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а ст. 320 ЦК України дозволяє використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

рішенням виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області від 17.01.2007р. №14/1 дозволено приватному підприємцю ОСОБА_1 розмістити та відкрити торгову точку по продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1, де знаходиться спірна будівля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Матеріалами підтверджено, що спірна будівля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, у м.Кіцмань використовувалася сторонами для здійснення підприємницької діяльності по продажу продовольчих товарів.

Статтею 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З аналізу наведених норм суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору господарським судам.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2004 сторони придбали у Кіцманської міської ради у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 0,07820 га, розташовану по вул. Незалежності, 58-Б м.Кіцмань та виготовили державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 093852 від 12 січня 2005 року.

З довідки виконавчого комітету Кіцманської міської ради Чернівецької області від 14.05.2010р. № 373 вбачається, що наведений вище договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстрований в Кіцманській міській раді за № 26 від 29.12.2004 року.

Позивач 06.07.2007 року звернувся до відповідача з вимогою укласти письмову угоду про поділ нежитлових приміщень магазину та земельної ділянки та посвідчити його в нотаріуса. Однак, пропозиція залишилася без відповіді відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Статтею 355 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, як це передбачено ст.ст. 358, 361 Цивільного кодексу України.

Статтею ст. 364 Цивільного кодексу України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної частково власності на нього припиняється.

Згідно з ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до п.2.1. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. за №55 (z0774-07) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007р. за № 774/14041 (z0774-07) єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомості. Пунктом 2.2. вище зазначеної Інструкції передбачено, що поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд, тобто, вільно обирає спосіб захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено судом, відповідач уникав укладення договору про виділ майна позивача зі складу майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові майна належить право володіти, користуватися, та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним правом особи. Подібне положення міститься і у ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Висновком №1168 будівельно-технічної експертизи від 11.11.2011р., проведеної судовим експертом ОСОБА_4, встановлено наступне:

· об’ємно-планувальні та конструктивні рішення реконструйованого (перепланованого) нерухомого майна, а саме будівлі магазину (літ. А), що розташована по вул.Незалежності, 58-Б в м.Кіцмань Чернівецької області, загальною площею 291,00 кв.м., відповідають вимогам державних будівельних норм і правил;

· технічний стан оцінюється як добрий. Пошкоджень деформацій немає. Є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту;

· поділ в натурі на рівні частки, по 1/2 кожній із сторін будівлі магазину (літ. А), із влаштуванням відокремлених входів та наданням кожній стороні окремих ізольованих нежитлових приміщень технічно можливий і фактично виконаний на день проведення експертизи. Виділити в самостійний об'єкт нерухомості виділені сторонам нежитлові приміщення в будівлі магазину (за варіантом запропонованим Кіцманським РБТІ) технічна можливість наявна;

· з врахуванням існуючого фактичного поділу між сторонами будівлі магазину із незначним відступленням від рівності площ приміщень наявний лише один варіант розподілу приміщень магазину по вул. Незалежності, 58-Б в м. Кіцмань Чернівецької обл. (Таблиця № 1 до Висновку експертизи).

· загальна площа приміщень магазину на час придбання його підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складала 307,00 м2, на час проведення експертом обстеження - 291,10 м2 .

· зменшення загальної площі приміщень магазину сталося в результаті проведеної реконструкції кожним із співвласників на свій розсуд –змін конструктивних елементів будівлі (в тому числі збільшення товщини стін) та перепланування внутрішніх площ (влаштування перегородок); на час проведення експертизи фактичний поділ будівлі магазину збережено, але частка кожного із співвласників в площі приміщень не відповідає ідеальній;

· наявна загальна площа приміщень належна кожному із співвласників не виходить за межі площі, що відповідає ідеальним часткам;

· ринкова вартість будівлі магазину на день оцінки 24.11.2011р. становить 1 244 206, 00 грн.

Таким чином, згідно наведеного поділу спірного магазину в Таблиці № 1 до Висновку експертизи, площа приміщень магазину позивача становить 147,30 м2, а площа відповідача 143,70 м2 .

Відтак, суд дійшов висновку про можливість поділу в натурі між позивачем та відповідачем спірного майна-нежилого приміщення, що є спільною частковою власністю та визнання права власності позивача на виділену частку нерухомого майна.

Позовні вимоги про виділення позивачеві земельної ділянки площею 0,03911 із спільної часткової власності підлягають задоволенню з урахуванням такого.

Земельна ділянка площею 0,07820 га, що розташована по вул. Незалежності, 58-Б м. Кіцмань Чернівецької області перебуває у спільній частковій власності сторін даного спору, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 093852 від 12 січня 2005 року.

Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України, у разі недосягнення згоди щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, учасник такої власності має право вимагати в судовому порядку виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Земельного Кодексу України підставою припинення права власності на земельну ділянку є добровільна відмова власника від права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Для виділення в натурі належної позивачеві частини земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 було замовлено експертне дослідження спеціаліста-будівельника. Висновком № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельник від 25.09.2007 року визначено, що враховуючи фактичне користування будівлею магазину експерту надається можливим запропонувати лише один варіант поділу земельної ділянки по вул. Незалежності в м. Кіцмань Чернівецької області (таблиця № 1 до висновку дослідження) по 0,0391 га кожному із співвласників (а.с.35-63).

У зв’язку з задоволенням позову судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної господарським судом, покладаються на відповідача. Витрати по оплаті за проведення та виготовлення висновку № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельника в сумі 1100 грн. не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України, а тому не покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1. Позов задовольнити.

2. Виділити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в окреме володіння та користування (в натурі) в самостійний об'єкт власності земельну ділянку площею 0,0391 га, що розташована по АДРЕСА_1, та позначена синім кольором у висновку № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельника від 25.09.2007 року на таблиці № 1 (проект розподілу) до висновку № 1689 експертного дослідження спеціаліста-будівельника від 25.09.2007 року.

3. Припинити фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) право спільної часткової власності на 1/2 частину належної їй земельної ділянки площею 0,0391 га розташованої по АДРЕСА_1.

4. Поділити нежилу будівлю (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1, виділивши фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в натурі - котельню позначеної "І"площею 3.40 кв.м., - підвалом позначеним "1-1"площею 69,30 кв.м., - торговим залом позначеним "1-2"площею 60,20 кв.м., - кабінетом позначеним "1-3"площею 5,20 кв.м., -службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5"площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

5. Виділити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в натурі з нежилої будівлі (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 - котельню позначену "І"площею 3.40 кв.м., - підвал позначений "1-1"площею 69,30 кв.м., - торговий зал позначений "1-2"площею 60,20 кв.м., - кабінет позначений "1-3"площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5"площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

6. Припинити фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) право спільної часткової власності на 1/2 частки нежилої будівлі (літ. А) загальною площею 291,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 147,30 кв.м., до якої входить - котельня позначена "І"площею 3.40 кв.м., - підвал позначений "1-1"площею 69,30 кв.м., - торговий зал позначений "1-2"площею 60,20 кв.м., - кабінет позначений "1-3"площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5" площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м.

7. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) право власності на: - котельню позначену "І"площею 3,40 кв.м., - підвал позначений "1-1" площею 69,30 кв.м., - торговий зал позначений "1-2"площею 60,20 кв.м., - кабінет позначений "1-3"площею 5,20 кв.м., - службове приміщення позначене "1-4"площею 8,00 кв.м., - убиральня позначена "1-5"площею 1,20 кв.м., всього загальною площею 147,30 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 (літ. А) - як на окремий об'єкт нерухомого майна.

8. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код -НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код -НОМЕР_1) державне мито 876,97 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн., витрати по оплаті проведення судової будівельно-технічної експертизи 2946,00 грн.