( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs26532319) ) ( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs23796453) )

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ПАТ "Ідея Банк",

вул. Валова, 11, м.Львів, 79008 (ідентифікаційний код 19390819)

до відповідача: ТзОВ "Європейські будівельні технології"

вул. Кобилянської, 24, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення боргу за кредитним договором № 507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15.12.06р.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1- представник, (довіреність № 12.2-18551 від 27.1.11)

від відповідача представники не з"явились.

Публічне акціонерне товариство "Плюс Банк" звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські будівельні технології" про стягнення 1 460 081,74 грн. заборгованості за договором № 507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15.12.06р., яка розрахована у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ долара США до гривні (7,9684 грн за 1 USD) станом на 11.05.11р., а саме : 1365 968,68 грн, - заборгованості по кредиту, 31570.92 грн - заборгованості по процентах, 62 542,14 - пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.11 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.06.11р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.11 зупинено провадження у справі до вирішення пов"язаної із нею справи № 5010/1455/2011-3/64 за позовом ТОВ "Європейські будівельні технології" до ПАТ "Плюс Банк" про визнання недійсним договору відкриття револьверної кредитної лінії № 507 від 15.12.06р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.11р. у справі № 5010/1455/2011-3/64 рішення господарського суду Івано-Франківської області залишено без змін.

Ухвалою суду від 06.01.12р. поновлено провадження по справі та замінено найменування позивача, а саме: з ПАТ "Плюс Банк" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7, ідентифікаційний код 19390819) на ПАТ "Ідея Банк" (79008, м.Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код 19390819)

Судові засідання відбувались 14.06.11р, 05.07.11р, 21.07.11р., 17.01.12р., 26.01.12р.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з"являється, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) "/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника позивача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Між ВАТ АКБ "Прикарпаття" (пізніше змінено назву на ПАТ "Плюс Банк",а згодом на ПАТ "Ідея Банк") та ТзОВ "Європейські будівельні технології" було укладено договір №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року (далі - Договір). Відповідно до п.1.1 Договору банк (позивач) відкриває мультивалютну револьверну кредитну лінію з можливістю одержання траншів кредиту в гривнях та доларах США на поточні потреби в сумі, еквівалентній 240 000,00 доларів США терміном до 15.12.09 зі сплатою 16 процентів річних (у випадку користування траншами кредиту у гривні) та 12 процентів річних (за користування траншами кредиту в доларах США) .

Відповідно до п.1.3 Договору підставою для надання кожного траншу кредиту є лист позичальника із зазначенням бажаної валюти траншу кредиту і документ, що підтверджує цільове використання кредиту.

13 червня 2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої з 18.06.08 збільшено плату за користування кредитом а саме - 18% річних в гривні та 14% річних в доларах США .

15 грудня 2009 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої пролонговано дію Договору до 15.12.11 з встановленням плаваючої процентної ставки за траншами, виданими в доларах США, у розмірі 18% річних та із встановленням графіку погашення залишку кредиту у сумі 240 000,00 доларів США .

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов"язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема, із договорів .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковий для виконання сторонами.

Приписами ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано кредит відповідачу, що підтверджується листами відповідача №б/н від 15.12.06р.та №б/н від 20.12.06р., копії яких містяться в матеріалах справи, та ордерами-розпорядженнями №1, №2 про видачу кредиту, копії яких також містяться в матеріалах справи

Відповідач, в порушення умов договору, не повернув отримані кошти у встановлені договором терміни, внаслідок чого станом на 11.05.11р. виникла заборогованість по кредиту в розмірі 1 365 968,68 грн. та 31 570.92 грн - заборгованость по процентах, що підтверджується розрахунком заборогованості по кредиту, який наявний у матеріалах справи.

20.01.11р. позивач звернувся до відповідача із претензією з вимогою сплати суми боргу, яка виникла внаслідок неоплати по кредитному договорі №507. Суду не подано доказів направлення відповіді на претензію позивачу, доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Отже, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 1 365 968,68 грн, та 31 570.92 грн - заборгованості по процентах, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вище вказаного Закону, вказує на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розділом 5 договір №507 встановлено, що за несвоєчасне надходження платежів на рахунок банку позичальник сплачує пеню у розмірі:

-за несвоєчасну чи неналежну сплату процентів за користування кредитом та передбачених договором комісій - 0,5 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочки;

-за несвоєчасне чи неналежне погашення кредиту - 0,5 відсотка від суми заборгованості по кредиту за кожний день прострочки.

Таким чином, враховуючи розділ 5 договору №507 та зазначені вище норми права, суд приходить до висновку, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 62 542,14 грн. - пені (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

-довідка розрахунок заборгованості ТзОВ "Європейські будівельні технології" за договором №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року станом на 11.05.11р.;

-копія договору №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року;

-копія додаткової угоди №1 до договору №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року;

-копія додаткової угоди №2 до договору №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року;

-копія ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту;

-копія ордеру-розпорядження №2 про видачу кредиту;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 15.12.06р.;

-копія листа про видачу кредиту №б/н від 20.12.06р.;

-копія листа - вимоги №01.3.3-87 від 20.01.11р.;

-копія повідомлення про вручення поштового відправлення;

-копія розшифровки заборгованості ТзОВ "Європейські будівельні технології" за договором №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року станом на 11.05.11р.;

-копія довідки-розрахунку заборгованості ТзОВ "Європейські будівельні технології" за договором №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року станом на 20.01.12р.;

-довідка розрахунок пені ТзОВ "Європейські будівельні технології" за договором №507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15 грудня 2006 року станом на 20.01.12р., визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України (1798-12) . На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 509, 549, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. ст.22, 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

позов задоволити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські будівельні технології" (вул. Кобилянської, 24, м. Івано-Франківськ, 76000, і.к. 33859883, п/р 26005300012883 у ПАТ "Ідея Банк" МФО 336310) на користь Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" (вул. Валова,11, м. Львів, і.к.19390819) заборгованість за договором № 507 про відкриття мультивалютної револьверної кредитної лінії від 15.12.06р., яка розрахована у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ долара США до гривні (7,9684 грн за 1 USD) станом на 11.05.11р., а саме : 1 365 968,68 грн, - заборгованості по кредиту, 31 570.92 грн - заборгованості по процентах, 62 542,14 - пені, 14 600,81 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.