ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 р.
№ 05-5-35/11717
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В. –головуючий Полянський А. Г. Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційної скарги
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
на ухвалу
Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року
у справі
№ 05-5-35/11717 Господарського суду міста Києва
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області
до про
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газетна "Біржа" стягнення в сумі 35 215,52 грн.
За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:
не з'явились не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газетна "Біржа" про стягнення в сумі 35215,52 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року по справі №05-5-35/11717 (суддя Літвінова М. Є.) повернуто позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області та додані до неї матеріали без розгляду.
Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року, в якій стверджує про порушення судом норм процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу на розгляд суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Статтею 111-13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було вказано повної назви відповідача, документи на підтвердження позовних вимог не засвідчені належним чином, відсутній розрахунок суми заборгованості, не додано доказів надсилання копії позовної заяви відповідачу.
На підставі вищенаведеного, місцевий суду дійшов висновку, що позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області підлягає поверненню без розгляду з посиланням на п. п. 2, 3, 6 ст. 63 ГПК України.
Колегія суддів з таким висновком не погоджується з таким висновком з наступних причин.
Пункт 2 частини 2 статті 54 ГПК України передбачає, що позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку зазначення позивачем скороченої назви позивача не було перешкодою для прийняття позовної заяви до розгляду, оскільки вказане скорочення є загальновідомим, і воно дозволяє чітко визначитись щодо повної назви відповідача.
Подача відповідачем ксерокопій документів, не засвідчених належних чином, не є підставою для повернення позовної заяви, як це передбачено в п. 3 ст. 63 ГПК України, оскільки за змістом цієї норми підлягає поверненню позовна заява, в якій не вказані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини. Неналежне виконання позивачем своїх обов'язків щодо подачі належним чином оформлених доказів за приписами чинного Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не може бути підставою для повернення позовної заяви. Відповідно до положень ст. ст. 36, 38 ГПК України суд повинен зобов'язати сторону надати документи, оформлені належним чином.
Також колегія не погоджується з висновком суду першої про те, що позивачем порушено п. 2 ст. 57 ГПК України, оскільки із доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви позивач надав фіскальний чек, у якому зокрема є відомості про направлення листа відповідачу. В разі наявності сумнівів щодо виконання позивачем вимог п. 2 ст. 57 ГПК України суд не позбавлений можливості з'ясувати це шляхом витребування додаткових доказів.
Колегія погоджується з твердженням скаржника, що розрахунок суми заборгованості, доданий до позовної заяви, є достатнім для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, а якщо він є неповним, неточним чи незрозумілим, суд має можливість зобов'язати позивача скласти більш розширений чи уточнений розрахунок. Повнота та правильність розрахунку є за своїм змістом оцінкою доказів, а тому не може здійснюватися на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду.
З урахуванням вищенаведеного колегія приходить до висновку, що ухвала місцевого суду підлягає скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа - передачі до місцевого господарського суду для розгляду по суті.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року по справі №05-5-35/11717 скасувати.
Справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова