Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, представника відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" м. Вишневе Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" м.Умань Черкаської області про стягнення 168147,95 грн., -

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 168147,95 грн., у тому числі: 100 000,00 грн. боргу з неповернутої фінансової допомоги, 501,37 грн. пені, 3700,00 грн. інфляційних втрат, 3000,00 грн. 3% річних, 50000,00 грн. 50% договірного штрафу, 3760,28 грн. за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору поворотної фінансової допомоги від 15 грудня 2010 року позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн., які останній у встановлений договором строк - 15 квітня 2011 року, не повернув, тому з нього підлягають стягненню сума неповернутої фінансової допомоги, договірні санкції, інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування чужими коштами, нараховані у зв'язку з простроченням повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідач не отримував від позивача фінансової допомоги по договору від 15.12.2010 року і він є неукладеним; у виписці, доданій до позову, вказано "повернення фінансової допомоги згідно договору від 14.10.2010 року", між сторонами існують спори, які розглядаються господарським судом Київської області, щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за договорами підряду.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, спростовуючи доводи відповідача, пояснив, що відповідачу була надана поворотна фінансова допомога, яку відповідач не повернув, також вказує, що у прохальній частині позовної заяви допущені описки у сумах, заявлених до стягнення, тому уточнює позовні вимоги стосовно стягнення суми пені, а саме просить стягнути пеню у сумі 7420,55 грн., що вказана у тексті позовної заяви, а не прохальній її частині;

- представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві на позов, просив відмовити у позові, оскільки кошти, які позивач вважає поворотною фінансовою допомогою, надійшли від нього на погашення заборгованості, яку має позивач перед відповідачем, про що свідчить призначення платежу "повернення фінансової допомоги", надане позивачем платіжне доручення не підтверджує виконання Договору поворотної фінансової допомоги від 15 грудня 2010 року, на який посилається позивач.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

15 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до умов якого позикодавець (позивач у справі) передає, а позичальник (відповідач у справі) приймає перераховані на поточний рахунок грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., з зобов'язанням позичальника повернути позикодавцю на поточний рахунок до 15 квітня 2011 року відповідну суму (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору позикодавець надає суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника не пізніше 23 грудня 2010 року.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути суму (або неповернену її частину у випадку дострокового погашення частини позики) не пізніше останнього дня строку, встановленого п.1.1 цього Договору.

Відповідно до пунктів 4.1 Договору в разі порушення строків повернення фінансової допомоги, зазначених у п.1.1 цього Договору, позикодавець застосовує до позичальника штраф у розмірі 20% від суми поворотної фінансової допомоги. В разі неповернення позичальником позикодавцю відповідної суми коштів до 31 квітня 2011 року, штраф накладається на позичальника у розмірі 50% від позиченої суми. Крім зазначених штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, позичальник виплачує пеню в розмірі 1 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, а сума позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.

У виписці по особовому рахунку №26001405657161 ТОВ "Спеціалізована пересувна механізована колона №1" за 15.12.2010 року, видана Київською міською філією ПАТ "Укрсоцбанк", значиться кореспондент - ТОВ "Граніт", сума дебет - 100 000,00 грн., призначення - "повернення фінансової допомоги зг.дог. Б/Н від 14.10.10р. в т.ч. ПДВ 20% - 16666,67грн."

Також позивачем надане платіжне доручення №1052 від 15.12.2010 року, у якому зазначено: платник - ТОВ "СПМК-1", отримувач - ТОВ "Граніт", сума - 100 000,00 грн., призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги зг.дог.Б/Н від 14.10.10р., в т.ч. ПДВ20% - 16666,67 грн.".

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення поворотної фінансової допомоги та застосованих договірних санкцій, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими коштами.

Сторони спірних правовідносин є суб’єктами господарювання - юридичними особами.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст. 173, 179 ГК України).

Договір поворотної фінансової допомоги, на підставі якого позивач звернувся із позовом, за своєю правовою природою є договором позики.

Нормами ГК України (436-15) не встановлено порядку укладення та виконання договорів позики, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення глави 71 ЦК України (435-15) "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Так, згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, на підтвердження передачі відповідачу грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., надані платіжне доручення №1052 від 15.12.2010 р. та банківська виписка від 15.12.2010 року.

Однак, вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують виконання умов Договору від 15.12.2010 року щодо передання відповідачу на виконання цього Договору позики, оскільки у них зазначено про "повернення фінансової допомоги зг.дог. Б/Н від 14.10.10р.", а не про надання поворотної фінансової допомоги по Договору від 15.12.2010 року; дата договору, на який посилання у платіжному документі, інша, а саме: 14.10.10р., а не 15.12.2010.

Позивачем не надано інших доказів, які б підтверджували реальне виконання Договору від 15.12.2010 року та фактичне передання відповідачу позики в сумі 100 000,00 грн., на виконання договору від 15.12.2010 року. Отже позивачем не спростовані доводи відповідача про те, що позивач перерахував вказані кошти на погашення його заборгованості перед відповідачем.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд відмовляє у позові повністю за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Відмовити у позові повністю.

рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.