ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 р.
№ 3/88-06
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. та рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2008р.
у справі №3/88-06 господарського суду Херсонської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
до відповідача Приватного підприємства "Жилсервіс"
про стягнення заборгованості
за участю представників:
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" –не з’явилися;
ПП "Жилсервіс" –не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Приватного підприємства "Жилсервіс" 999 831,33грн., у т.ч. 738 308,52грн. основної заборгованості за спожиту електроенергію, 123 425,46грн. пені, 108 636,39грн. збитків від інфляції, 24 423,44грн. в рахунок трьох процентів річних, 2 635,40грн. донарахованих згідно акта №123398 від 21.07.2005р., 2 402,12грн. донарахованих згідно акта №123601 від 21.07.2005р.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що:
- відповідач допустив порушення умов договору від 23.09.2004р. №364 про постачання електричної енергії, оскільки не у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо сплати коштів за відпущену електричну енергію у період з вересня 2004р. по січень 2006р.;
- проведеними перевірками встановлені порушення позивачем Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. №28 (z0417-96) , у вигляді бездоговірного та безоблікового споживання електричної енергії (т.1 а.с.2-3).
Відповідач у справі – ПП "Жилсервіс" у відзиві на позов вказує, що заборгованість по оплаті спожитої електричної енергії виникла у зв’язку з різницею у тарифах та прийняттям на обслуговування жилого фонду без приладів обліку (т.1 а.с.69-70).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, ПП "Жилсервіс" звернувся до господарського суду Херсонської області з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій та розстрочення суми заборгованості на 36 місяців (т.2 а.с.15-16).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.07.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду першої інстанції з ПП "Жилсервіс" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" стягнуто 268 079,06грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 5037,52грн. вартості необлікованої електроенергії, 39 504,10грн. збитків від інфляції, 8 881,30грн процентів, 1 грн. пені; у задоволенні позову в іншій частині – відмовлено (т.2 а.с.60-61).
Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач порушив зобов’язання за договором №364 від 23.09.2004р. в частині здійснення розрахунків за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк, допустивши заборгованість за період з вересня 2004р. по січень 2006р. у розмірі 268 079,06грн.;
- відповідач як особа, що допустила порушення грошового зобов’язання, має сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені;
- відповідач не здійснив оплати донарахованого йому обсягу електричної енергії у зв’язку з виявленими під час перевірок порушеннями.
Приймаючи рішення у даній справі суд, користуючись правом, наданим йому відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, враховуючи, що основною діяльністю відповідача є надання послуг з обслуговування будівель житлового та нежитлового фондів, обслуговування об’єктів зовнішнього благоустрою, надання житлово-комунальних послуг населенню; виконання сантехнічних, ремонтно-будівельних, побутових послуг, послуг з вивезення сміття, благоустрою тощо; та той факт, що заборгованість перед позивачем утворилась головним чином у зв’язку з несвоєчасною та не в повному обсязі оплатою населенням вартості його послуг; невідшкодуванням бюджетом різниці вартості наданих послуг.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2008р. залишено без змін (т.2 а.с.135-138).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши нове рішення, яким задовольнити позов, стягнувши з ПП "Жилсервіс" на користь ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 331 740,23грн.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.146-150).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У поданій позовній заяві позивачем об’єднано вимоги, які не зв’язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Так, однією з вимог позивача є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію за договором у період з вересня 2004р. по січень 2006р., а також застосування до відповідача відповідальності за порушення умов договору.
Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.
23.09.2004р. між сторонами у справі –ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та ПП "Жилсервіс" укладено договір №364, предметом є оплатне постачання електричної енергії.
Даний договір, згідно його п.9.4, діє до 31.12.2004р. і вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляд.
Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, що даний договір був розірваний сторонами, отже, його умови розповсюджують свою дію на взаємовідносини сторін у спірний період - з вересня 2004р. по січень 2006р.
За умовами укладеного договору позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати постачання електричної енергії в обсягах, визначених умовами договору, а відповідач –сплачувати вартість електричної енергії (п.2.1, 2.2. договору).
Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації визначений додатком №2 до договору, відповідно до якого рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом п’яти днів від дня його отримання (п.3).
Судами встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання в частині здійснення в установлений договором строк оплати за поставлену електроенергію порушив і такий висновок судів є правильним з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судами встановлено, що строки оплати, встановлені сторонами у договорі, відповідачем порушувались, внаслідок чого утворилась заборгованість за спірний період у розмірі 268 079,06грн.
Розмір заборгованості за спірний період, який визначив суд, скаржник вважає помилковим, посилаючись при цьому на порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Однак, такі твердження скаржника є невірними.
Зокрема, скаржник вважає невірним при визначенні розміру спожитої електричної енергії застосуванням норм Порядку визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов’язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.09.99р. №214 (z0917-99) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.12.99р. №917/4210 (z0917-99) ) з 22.07.2005р.
Між тим, сторонами у договорі встановлено саме такий порядок визначення обсягу споживання електричної енергії (додаток №2 до договору №364 від 23.09.2004р.), відповідно до якого обсяги споживання електричної енергії визначаються згідно наказу №214.
В силу п.9.1 договору, сторонами узгоджено, що, якщо після укладення договору набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого інакше регулюють умови цього договору, сторони зобов’язуються внести зміни до цього договору. При цьому, усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Однак, позивачем не надано допустимих доказів судам першої та апеляційної інстанції щодо внесення змін до договору в установленому порядку та формі.
Також, є необґрунтованими твердження скаржника про те, що суди при визначення розміру заборгованості виходили виключно з висновку судово-економічної експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, зібрані у справі докази оцінені судами відповідно до ст. 43 ГПК України, у їх сукупності.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення вимог про стягнення процентів та збитків від інфляції, визначивши їх розмір з урахуванням встановленого розміру заборгованості.
В силу ч. ст. 216, ч.1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу п.4.2.1. договору, сторонами встановлена відповідальність за порушення термінів внесення платежів у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (також п.5 додатку №2).
Враховуючи зазначене, висновок судів про обґрунтованість відповідних вимог позивача, з урахуванням дійсного розміру заборгованості, є правильним.
Згідно ч.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції скористався наданим йому вищевказаною нормою правом, правильно її застосувавши.
Також предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості донарахованої електроенергії відповідно до актів перевірки.
Так, судами встановлено, що 21.07.2005р. представники ВАТ Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" проведено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією ПП "Жилсервіс", за результатами якої складено акт №123398.
Зазначеним актом зафіксовано порушення пп.2.1, 2.6 Правил користування електричною енергією –бездоговірне безоблікове споживання електричною енергією за адресою м. Херсон, вул. Шенгелія, 4, 5 під’їзд (контора).
На підставі акта перевірки відповідачу донараховано 2635,40грн. та виставлено додатковий рахунок №364 за жовтень 2005р., який відповідачем оплачений не був.
Актом від 21.07.2005р. №123601 виявлено порушення пп.2.1, 2.6 Правил користування електричною енергією –бездоговірне безоблікове споживання електричної енергії за адресою : м. Херсон, вул. Шенгелія, перший поверх, під’їзд №2 (битовка).
На підставі акта від 21.07.2005р. №123601 донараховано 2 402,12грн. та виставлено додатковий рахунок №364 за жовтень 2005р., що не оплачений відповідачем.
Враховуючи, що наявність фактів порушень, які зафіксовані у актах відповідачем не спростовані відповідними доказами; донарахована вартість електроенергії не сплачена, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення донарахованих за актами сум.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2008р., якою залишено без змін рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2008р., не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 14.10.2008р. у справі №3/88-06 господарського суду Херсонської області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В. Судді Васищак І.М. Палій В.М.