Позивач, Приватне підприємство "Гермес–РО", м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м.Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 160710грн.19коп., пені в сумі 146676грн.26коп., інфляційних втрат у розмірі 4579грн.94коп., 3% річних у розмірі 2100грн.90коп., штрафу в сумі 110786грн.16коп.

Ухвалою від 30.09.2011р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №33/170, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 28.11.2011р. господарський суд за клопотанням представника відповідача за первісним позовом продовжив строк розгляду спору на п’ятнадцять днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.12.2011р. справу №33/170 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Подколзіної Л.Д., судді Овсяннікової О.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2107/10 від 21.07.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 160710грн.19коп. та підстави для нарахування пені у розмірі 146676грн.26коп., інфляційних втрат у розмірі 4579грн.94коп., 3% річних у розмірі 2100грн.90коп., штрафу у розмірі 110786грн.16коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №2107/10 від 21.07.2010р., додатків до договору, додаткових угод до договору, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011р., актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 16 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України.

18.10.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна" до Приватного підприємства "Гермес-РО" про стягнення 21609грн.10коп.

Ухвалою від 18.10.2011р. господарським судом прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна" до Приватного підприємства "Гермес-РО" про стягнення 21609грн.10коп. до розгляду з первісним позовом по справі №33/170 в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви заявник посилається на той факт, що сторони узгодили суму договору №2107/10 від 21.07.2010р., яка склала 1107861грн.60коп., однак перераховано відповідачу (за зустрічним позовом) 1129470грн.75коп. Таким чином, правових підстав для утримання суми у розмірі 21609грн.10коп. у відповідача не має, тому зазначена сума підлягає поверненню.

На підтвердження вказаних обставин позивач (за зустрічним позовом) надав копії банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 20, 60 Господарського процесуального кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 637, 654, 837, 843, 1212 Цивільного кодексу України

03.11.2011р. позивач (за первісним позовом) надав заперечення щодо зустрічного позову, за якими заперечує проти зустрічних позовних вимог та посилається на те, що згідно п.3.1. договору №2107/10 від 21.07.2010р. загальна орієнтовна сума договору складає 1107861грн.60коп., відповідно не є твердою. Та зазначив, що підрядні роботи за актами за лютий 2011р. на суму 160710грн.19коп. виконувались на підставі договору №2107/10 від 21.07.2010р.

10.11.2011р. представником відповідача (за первісним позовом) надано письмові пояснення, за якими останній зазначає, що договір №2107/10 від 21.07.2010р. між сторонами розірвано з 24.05.2011р. на підставі п.9.9. зазначеного договору. На підтвердження зазначеного, посилається на лист №12-2292 від 13.05.2011р. ПрАТ "Міллер Брендз Україна" направлений ПП "Гермес-РО", за яким відправник повідомляє адресата про дострокове розірвання договору №2107/10 від 21.07.2010р. з 24.05.2011р.

21.11.2011р. представником відповідача (за первісним позовом) надано письмові пояснення, за якими останній зазначає, що особи, які підписали акти за лютий 2011р. вийшли за межі своїх повноважень, наданих довіреністю, оскільки згідно до довіреності, виданої ОСОБА_4 зазначено, що вона має право підписувати акти до укладених договорів тільки за умови, що у разі підписання сума договору не збільшиться. Аналогічні обмеження містить довіреність, що видана ОСОБА_5 Вищезазначені особи були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень. На підтвердження вказаного представник надав копії довіреностей на ОСОБА_4, ОСОБА_5, наказів №69/1, №27/1.

23.11.2011р. представником позивача надано заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою зменшив розмір пені та штрафу і просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 160710грн.19коп., пеню у розмірі 12405грн.76коп., штраф у розмірі 16071грн.02коп., 3% річних у розмірі 2100грн.90коп., інфляційні втрати у розмірі 4579грн.94коп.

23.11.2011р. представником позивача (за первісним позовом) надані письмові пояснення щодо заперечень відповідача на первісний позов, за якими останній зазначає, що про накази №69/1, №27/1, а також про перевищення повноважень особами, які підписували акти виконаних робіт, відповідач не повідомив позивача ні під час виявлених порушень, ні під час розірвання відносин, не вказав цього в своїй претензії, нічого не повідомляв до 21.11.2011р.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

21.07.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Сармат" (замовник) та Приватним підприємством "Гермес-РО" (підрядник) укладено договір №2107/10 (далі – Договір), за умовами якого підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи по демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ЗАТ "Сармат", за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059 (п.1.1. Договору).

За частиною 1 розділу 1 статуту ПрАТ "Міллер Брендз Україна" Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна" (надалі – за текстом Товариство) є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до статуту, які пов’язані з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) та зміною найменування Закритого акціонерного товариства "Сармат", яке є правонаступником Спільного україно-американського підприємства "Донецький пивоварний завод" у формі акціонерного закритого типу, що було створено за рішенням Організації орендарів Донецького пивоварного заводу та Корпорацією D.B.S. Amerika Inc. (США) та зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 14.01.1994р. №32-р., на Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна". Приватне акціонерне товариство "Міллер Брендз Україна" є правонаступником всіх прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства "Сармат", що вперше було зареєстровано в Реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.2001р. за реєстраційним №04052844Ю0060420.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного вище Договору недійсним сторонами не представлено.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Додатковою угодою №1 від 22.10.2010р. до Договору п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: "1.1. Підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху та котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху ЗАТ "Сармат" за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059".

Додатковою угодою №2 від 08.11.2010р. до Договору п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: "1.1. Підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху та котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, прибирання будівельного сміття на території ЗАТ "Сармат" за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059".

Додатковою угодою №3 від 22.11.2010р. до Договору п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: "1.1. Підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху, котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, елеватора, прибирання будівельного сміття та демонтаж металоконструкцій на території ЗАТ "Сармат" за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059".

Додатковою угодою №4 від 17.12.2010р. до Договору п.1.1. змінено та викладено в наступній редакції: "1.1. Підрядник зобов’язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху, котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, елеватора, прибирання будівельного сміття на території ЗАТ "Сармат" за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059".

Відповідно до п.9.7. Договору (в редакції додаткової угоди №5 від 21.12.2010р.) цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2011р., однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

Загальна орієнтовна сума договору складає 1107861грн.60коп., в тому числі ПДВ – 184643,60грн. Загальна сума договору може корегуватись у відповідності з п.3.3. цього договору (п.3.1. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 17.12.2010р. до нього).

Відповідно до п.3.3. Договору загальна сума договору може бути змінена сторонами на підставі укладеної додаткової угоди у випадках:

3.3.1. зміна складу та обсягів робіт;

3.3.2. зміна за погодженням сторін кількості та ціни матеріалів та механізмів, що використовуються, передбачених кошторисом.

Відповідно до п.4.4. Договору при завершенні робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт встановленої форми. Замовник протягом 3-х календарних днів з дня отримання акту зобов’язаний направити підряднику підписаний акт, у випадку відсутності претензій з боку замовника щодо якості виконаних робіт.

Так, з жовтня 2010р. по лютий 2011р. підрядником виконано підрядні роботи на загальну суму 1129470грн.75коп., про що свідчать акти приймання виконаних робіт підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Заперечень щодо якості та вартості підрядних робіт сторонами суду не представлено. Отже, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті замовником без заперечень.

За п.3.2.2. Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання замовником акту виконаних робіт (форми КБ-2в).

Так, відповідно до банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи, замовником сплачено підряднику 1129470грн.75коп. Як вбачається з вказаної вище банківської виписки в призначенні платежу підставою здійснення оплати зазначено "договір №2107/10 від 21.07.2010р.".

Крім того, сторонами 01.02.2011р. та 18.04.2011р. підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. на суму 98200грн.80коп. та 62509грн.39коп. відповідно. Належність вказаних актів до Договору підтверджується посиланням на вказаний договір безпосередньо у зазначених актах. Підписи представників на вказаних актах скріплені відбитками печаток підприємств.

Відповідно до п.4.5. Договору у випадку наявності претензій до виконаної підрядником роботи сторонами складається акт розбіжностей з переліком претензій замовника, також із зазначенням необхідних доробок та строку їх проведення. У відповідності з актом розбіжностей, недоліки в роботі, які виникли з вини підрядника, усуваються підрядником самостійно за свій рахунок без збільшення загальної суми оплати за цим договором. Замовник підписує акт виконаних робіт після усунення всіх недоліків в роботі зазначених в акті розбіжностей.

Отже, враховуючи, що вказані вище акти за лютий 2011р. підписані уповноваженими особами замовника та скріплені відбитками печаток підприємств, суд робить висновок, що вказані роботи прийняті останнім без заперечень.

Так, враховуючи умови Договору, кінцевий термін оплати виконаних за актом за лютий 2011р. на суму 98200грн.80коп. становить 15.02.2011р., за актом за лютий 2011р. на суму 62509грн.39коп. – 04.05.2011р.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін.

Проте, у зазначений термін відповідач не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість з 16.02.2011р. на суму 98200грн.80коп. та з 05.05.2011р. на суму 62509грн.39коп.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України (435-15) .

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем (за первісним позовом) суду не представлено.

Відповідач (за первісним позовом) зазначає, що особи, які підписали акти за лютий 2011р., вийшли за межі своїх повноважень, наданих довіреністю, оскільки згідно до довіреності, виданої ОСОБА_4 зазначено, що вона має право підписувати акти до укладених договорів тільки за умови, що у разі підписання сума договору не збільшиться. Аналогічні обмеження містить довіреність, що видана ОСОБА_5 У зв’язку із чим, відповідач за первісним позовом вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за актами за лютий 2011р. у розмірі 160710грн.19коп. є необґрунтованими.

Проте, доказів повідомлення позивача під час виявлених порушень про перевищення повноважень особами, які підписували акти виконаних робіт відповідачем суду не представлено. Окрім того, в матеріалах справи міститься копія листа №2824 від 10.06.2011р. відповідача адресованого позивачу, за яким відповідач зазначає про те, що на виконання умов договору №2107/10 від 21.07.2010р. ПП "Гермес-РО" була виконана частина робіт з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ПрАТ "Міллер Брендз Україна" на загальну суму 160710грн.19коп., а саме:

- на суму 98200грн.80коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ "Міллер Брендз Україна" 02.02.2011р.,

- на суму 62509грн.39коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ "Міллер Брендз Україна" 24.03.2011р.

Також зазначено, що на дату складання цього листа згідно з даними бухгалтерського обліку ПрАТ "Міллер Брендз Україна" у ПрАТ "Міллер Брендз Україна" перед ПП "Гермес-РО" існує кредиторська заборгованість по договору №2107/10 від 21.07.2010р. на суму 160710грн.19коп.

Враховуючи викладене, суд вважає вищевказані твердження відповідача такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, відповідач за первісним позовом посилається на той факт, що кошторис до Договору є твердим, відповідно ціна може змінюватись виключно угодою сторін. Так, за п.3.1. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 17.12.2010р. до договору загальна орієнтовна сума договору складає 1107861грн.60коп. Однак, як вище встановлено, на підставі вказаного Договору підрядником виконано роботи на суму 1129470грн.75коп., які прийняті замовником без заперечень та оплачені в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п.3.1. Договору загальна сума договору є орієнтовна та підрядником фактично виконані підрядні роботи, які прийняті без заперечень замовником, вказане вище твердження суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 160710грн.19коп. є обґрунтованими, доведеними, такими, що підтверджуються матеріалами справи, у зв’язку із чим, підлягають задоволенню.

Також, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 12405грн.76коп., штраф у розмірі 16071грн.02коп., 3% річних у розмірі 2100грн.90коп., інфляційні втрати у розмірі 4579грн.94коп.

За п.6.1. Договору за порушення сторонами строків виконання зобов’язань за договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний тиждень прострочення від повної вартості договору. При невиконанні сторонами своїх зобов’язань більше 90 днів, додатково до пені стягується штраф із розрахунку 10% від загальної вартості суми договору. При нарахуванні неустойки сторони керуються Цивільним кодексом України (435-15) .

За приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок не суперечить приписам чинного законодавства, у зв’язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 16071грн.02коп. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд дійшов висновку, що позивачем вказаний розрахунок здійснений невірно, зокрема, невірно встановлено дату початку здійснення вказаних нарахувань. Так, позивач здійснював вказані нарахування на суму 98200грн.80коп. з 10.02.2011р., на суму 62509грн.39коп. з 28.04.2011р. Однак, судом вище встановлено, що у відповідача перед позивачем заборгованість виникла на суму 98200грн.80коп. з 16.02.2011р. та на суму 62509грн.39коп. з 05.05.2011р.

Здійснивши перерахунок вказаних вище нарахувань відповідно до приписів чинного законодавства за період з 16.02.2011р. по 18.08.2011р. на суму 98200грн.80коп., з 05.05.2011р. по 18.08.2011р. на суму 62509грн.39коп., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені підлягають задоволенню частково, а саме: 3% річних у розмірі 2029грн.72коп., інфляційні втрати у розмірі 2152грн.85коп., пеня у розмірі 10361грн.79коп.

Як вище зазначалося, в обґрунтування зустрічної позовної заяви заявник посилається на той факт, що сторони узгодили суму договору №2107/10 від 21.07.2010р., яка склала 1107861грн.60коп., однак перераховано відповідачу (за зустрічним позовом) 1129470грн.75коп. Таким чином, правових підстав для утримання суми у розмірі 21609грн.10коп. у відповідача не має, тому зазначена сума підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.

Як вище зазначалось, з жовтня 2010р. по лютий 2011р. підрядником виконано підрядні роботи на загальну суму 1129470грн.75коп., про що свідчать акти приймання виконаних робіт підписані з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Зазначені роботи були прийняті замовником без заперечень.

В свою чергу на виконання умов Договору замовником сплачено підряднику 1129470грн.75коп. Як вбачається з наданої банківської виписки в призначенні платежу підставою здійснення оплати зазначено "договір №2107/10 від 21.07.2010р.".

Враховуючи викладене, в даному спорі суд не може застосовувати норми статті 1212 ЦК України, оскільки кошти нараховувалися та сплачувалися не безпідставно, а за договором №2107/10 від 21.07.2010р., тобто правовідносини між сторонами щодо виконання робіт дійсно мали місце, вони були врегульовані умовами зазначеного договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення 21609грн.10коп. є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв’язку із чим, задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 549, 610, 612, 625, 837, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позовні вимоги Приватного підприємства "Гермес–РО", м.Донецьк до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м.Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 160710грн.19коп., пені в сумі 12405грн.76коп., інфляційних втрат у розмірі 4579грн.94коп., 3% річних у розмірі 2100грн.90коп., штрафу в сумі 16071грн.02коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна" (83059, м.Донецьк, пр.Ілліча, буд.106, код ЄДРПОУ 00377457) на користь Приватного підприємства "Гермес–РО" (83112, м.Донецьк, пр.Ленінський, 100, 1, код ЄДРПОУ 34798785) суму основної заборгованості у розмірі 160710грн.19коп., пеню у розмірі 10361грн.79коп., 3% річних у розмірі 2029грн.72коп., інфляційні втрати у розмірі 2152грн.85коп., штраф у розмірі 16071грн.02коп., державне мито у розмірі 1913грн.26коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 106грн.28коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У зустрічному позові Приватного акціонерного товариства "Міллер Брендз Україна", м.Донецьк до відповідача, Приватного підприємства "Гермес–РО", м.Донецьк про стягнення 21609грн.10коп. відмовити.

У судовому засіданні 24.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.