ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 р.
№ 29/289-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Л.І. Рогач - головуючого Н.О. Волковицької С.В. Бакуліної
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені
належно)
відповідачів
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені
належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від
23.09.2008р.
у справі
№ 29/289-08
господарського суду
Харківської області
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про
звільнення приміщення
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення та виселення разом з усім майном з нежитлового приміщення 1-го поверху, площею 97, 7 кв.м., яке знаходиться за АДРЕСА_1, на підставі статей 759, 793 Цивільного кодексу України.
Позивач вказує, що відсутні правові підстави для зайняття спірного приміщення відповідачем, оскільки договір найму від 16.12.2006р. між ТОВ "Харківський центр технічного обслуговування" та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1укладений в простій письмовій формі, всупереч частини 2статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент підписання договору.
Відповідач не виклав своєї позиції щодо предмету спору, в зв'язку з чим спір вирішувався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.07.2008р. (суддя -Тихий П.В.) задоволено позовні вимоги повністю; виселено суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1разом з усім майном із займаного нежитлового приміщення 1-го поверху, площею 97, 7 кв.м., у будівлі літ. "В-3", за АДРЕСА_1
Судове рішення вмотивовано недодержанням відповідачем необхідних для укладення правочину найму вимог передбачених статтею 793 Цивільного кодексу України і як наслідок необхідністю застосування статті 215 та 220 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 р. (судді: Івакіна В.О. - головуючий, Лакіза В.В., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Харківської області залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне незастосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 43, частина 2 статті 58 Господарського кодексу України, статей 216, 220 Цивільного кодексу України.
Скаржник вважає помилковими висновки судів про недійсність правочину, оскільки сторони договору найму домовились щодо всіх його істотних умов та виконання якого відбувається по теперішній час; орендодавець ухилився від нотаріального посвідчення, наслідком чого є подання позовної заяви про визнання цього договору дійсним.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав. Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_3. та ОСОБА_2. 23.05.2008р. було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов якого ОСОБА_2. приймає у власність нежитлову будівлю, літ "В-3", загальною площею 909, 5 кв.м., яка знаходиться за АДРЕСА_1.
Відповідно до п.2 договору вищевказана нежитлова будівля належить ОСОБА_3на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2008р. з ТОВ "Харківський центр технічного обслуговування" та відповідно до акту прийому-передачі від 20.05.2008р., зареєстрованого в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 21.05.2008р. за реєстраційним №19197738, номер запису:1983 в книзі:1, витяг № 18895279.
Як встановлено господарськими судами 16.12.2006р. ТОВ "Харківський центр технічного обслуговування" та суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1було укладено договір оренди№ 1/07 нерухомого майна, відповідно до умов якого ТОВ "Харківський центр технічного обслуговування" передав суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 97, 7 кв.м., розташованого за АДРЕСА_1, на 1-му поверсі будинку, для розміщення офісу та магазину "Оптика".
Відповідно до пункту 9.1 договору даний договір укладений строком на 5 років та 2 тижня та діє з 16.12.2006р. по 31.12.2011р.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаний договір найму (оренди) було укладено у простій письмовій формі.
Статтею 23 Цивільного кодексу України зокрема встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно частини статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на однин рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до пункту 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав у відповідача для зайняття нежитлового приміщення площею 97, 7 кв.м., що знаходиться за АДРЕСА_1 на першому поверсі будівлі, і тому правомірно задовольнили позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті - 111 -5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Як наслідок, прийняті судові рішення відповідають вимогам статей 43 та 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976р. "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.
Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі про порушення судами норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними матеріалами справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року у справі № 29/289-08 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2008р. залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач Судді: Н. Волковицька С. Бакуліна