Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про: - визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв. м, прохідна літера "Г" площею 125,4 кв. м, котельня літера "Д" площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м, склад літера "Л" площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера "С" площею 94,5 кв. м, кузня літера "О" площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв. м, уборна літера "У" площею 16,3 кв. м, гараж літера "X" площею 28,2 кв. м.; - витребування у відповідача (приватного підприємства "Реалспецсервіс") цілісного майнового комплексу загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв. м, прохідна літера "Г" площею 125,4 кв. м, котельня літера "Д" площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м, склад літера "Л" площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера "С" площею 94,5 кв. м, кузня літера "О" площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв. м, уборна літера "У" площею 16,3 кв. м, гараж літера "X" площею 28,2 кв. м., та повернення його державі в особі Кабінету Міністрів України, передавши у господарське відання державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик".

Крім того, у позовній заяві прокурор просить з метою забезпечення позову накласти арешт на вищевказаний цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56 та заборонити Приватному підприємству "Реалспецсервіс" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із зазначеним майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цього майна, до вирішення справи по суті.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 09.06.2011р. суд залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Верховну Раду України.

рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. в задоволенні позову було відмовлено.

07.12.2011р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора України та Першого заступника прокурора Рівненської області задоволено частково. рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області. Підставою скасування вказаних судових актів, згідно постанови Вищого господарського суду України від 07.12.11р., є те, що суди першої та апеляційної інстанцій не з’ясували всі суттєві обставини справи, які мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли до передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.01.2012р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "ЛАРД-СТАЙЛ-ЖИТОМИР"

На адресу суду 09.01.12р. повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 12.01.12р., направлена третій особі на стороні відповідача - ПП "Лард-Стайл-Житомир", з відміткою поштового відділення "За зазначеною адресою не проживає" (а.с.34-37, т.3).

Крім того, на запит суду від КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, 24.01.12р. надійшов лист, згідно якого останнє повідомляє, що надати Інвентаризаційну справу на цілісний майновий комплекс по вул. Коростишівській, 56 в м. Житомирі підприємство не в змозі, так як справа знаходиться в Прокуратурі Житомирської області (а.с. 38-40, т.3).

В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Надав для огляду в судовому засіданні матеріали інвентаризаційної справи на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56. Повідомив, що раніше подане клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи прокуратура не підтримує.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та позицію прокурора, суд також не вбачає підстав для проведення вищезазначеної експертизи.

Представник позивача-1 позов підтримала у повному обсязі, з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 22.06.2011р. (а.с. 29, т.2) підстав. В судовому засіданні подала письмові пояснення від 23.01.12р. (а.с.61-64, т.3).

Представники позивача-2 та третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27, 28, т.3).

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях (а.с.37-39, 144-146, т.1). В судовому засіданні заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтувавши його необхідністю ознайомлення з договором купівлі-продажу від 30.12.05р. та постановою ВГС України від 07.12.11р., у зв'язку із здійсненням дій по оскарженню останньої.

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Суд відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки, виходячи із обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для його задоволення.

Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з'явився.

В процесі розгляду справи суд оглянув матеріали справи №14/145-Д за позовом Прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України до Державного комплексного торгівельного підприємства "ХРЕЩАТИК", Приватного підприємства "Лард-Стайл-Житомир", Приватного підприємства "Реалспецсервіс" про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 30.12.05 та додаткової угоди до нього, а також договору купівлі-продажу від 19.02.2008р. та витребування майна у власність держави, яка в процесі підготовки справи до розгляду була витребувана з архіву господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

Як вбачається з позовної заяви, проведеною органами прокуратури перевіркою встановлено факт незаконного вибуття з державної власності майна, розташованого у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, загальною площею 5428,4 кв.м.

Зокрема, прокурор вказав, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №244522, виданого виконкомом Житомирської міської ради 01.11.05р. (а.с.30, т.1), зазначений цілісний майновий комплекс, що складається з будівель цілісного майнового комплексу: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв.м., станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв.м., прохідна літера "Г" площею 125,4 кв.м., котельня літера "Д" площею 376,8 кв.м., приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м., склад літера "Л" площею 530,5 кв. м., будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв. м., електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв. м., приміщення ПММ літера "С" площею 94,5 кв. м., кузня літера "О" площею 34,8 кв. м., будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв. м., склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв. м., уборна літера "У" площею 16,3 кв. м., гараж літера "X" площею 28,2 кв. м.., належить державі Україна, в особі Верховної Ради України (третя особа на стороні позивача), в повному господарському віданні державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" (позивач-2).

Разом з тим державне комплексне торгівельне підприємство "Хрещатик" (далі - ДКТП "Хрещатик"), у господарському віданні якого перебував зазначений цілісний майновий комплекс, продало вказане нерухоме майно приватному підприємству "Лард-Стайл-Житомир" (третя особа на стороні відповідача) за договором купівлі-продажу від 30.12.05р. (а.с.8-12, т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 у справі № 14/145-Д вказаний договір та додаткову угоду до нього визнано недійсними, у зв'язку з тим, що всупереч вимогам чинного законодавства, продаж спірного нерухомого майна відбувся поза процесом приватизації, а продавцем виступила не уповноважена на те законом особа (а.с.15-26, т.1). Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2010 зазначене судове рішення залишено в силі.

Посилаючись на ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, прокурор зазначає, що з огляду на викладене, договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений 30.12.2005 між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Лард-Стайл-Житомир", не створив для його сторін юридичних наслідків, у тому числі щодо переходу права власності на майно від держави до ПП "Лард-Стайл-Житомир".

Вказує, що зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, укладений між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Лард-Стайл-Житомир", визнано судом недійсним, тобто він є недійсним з моменту укладення, тому у ПП "Лард-Стайл-Житомир" не виникло на законних підставах права власності на цілісний майновий комплекс, розташований у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, а вказане майно на законних підставах з державної власності не вибувало.

Зазначає, що на теперішній час існують обставини, які перешкоджають державі здійснювати функції власника цього майна, оскільки ПП "Лард-Стайл-Житомир" продало цілісний майновий комплекс, розташований у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, Приватному підприємству "Реалспецсервіс" (відповідач) за договором купівлі-продажу від 19.02.08р. (а.с.147, т.1).

Посилаючись на ст. 321, ч.1 ст. 319 та ст. 658 ЦК України, прокурор наголошує, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Прокурор вказує, що лише Верховна Рада України, яка відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 244522, виданого виконкомом Житомирської міської ради 01.11.2005, здійснювала від імені держави повноваження власника цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, мала право приймати рішення про відчуження цього майна.

Окрім того, після набуття чинності Законом України від 21.09.2006 № 185-У "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) , повноваження щодо управління державним майном, відповідно до ст.ст. 4, 5 цього Закону, здійснює Кабінет Міністрів України (позивач-1). Разом з тим Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймали.

Вказує, що факт відсутності повноважень у ДКТП "Хрещатик" на продаж зазначеного майна підтверджений також вищезазначеною постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.2010.

Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що оскільки внаслідок продажу ДКТП "Хрещатик" цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, спірне майно вибуло з володіння власника - держави - поза його волею, вказане, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, є підставою для витребування цього майна від ПП "Реалспецсервіс".

Вважає, що здійснення ПП "Лард-Стайл-Житомир" та ПП "Реалспецсервіс" операцій купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого у м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, свідчить про невизнання ними права державної власності на вказане майно, що, згідно з приписами ст. 392 ЦК України, є підставою для пред'явлення позову про визнання права власності на це майно за державою.

У зв'язку з тим, що протиправне, поза волею держави вибуття з її володіння спірного цілісного майнового комплексу, перебування цього майна у незаконному володінні ПП "Реалспецсервіс" позбавляє державу як законного власника можливості здійснювати повноваження щодо користування та розпорядження належним їй майном, прокурор звернувся з даним позовом до суду для захисту економічних інтересів держави на підставі Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 36 Закону України "Про прокуратуру".

Також Прокурор вказує, що позивачем-1 за даним позовом є Кабінет Міністрів України, оскільки згідно зі ст.ст. 4, 5 цього Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) здійснює управління державним майном. ДКТП "Хрещатик" визначено другим позивачем, оскільки у останнього спірне нерухомим майном на час його протиправного вибуття з державної власності перебувало на праві господарського відання.

Крім того, прокурор у позовній заяві вказує, що зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірного державного майна, укладений 30.12.2005 між ДКТП "Хрещатик" і ПП "Лард-Стайл-Житомир" визнаний недійсний у судовому порядку 02.03.2010р., строк позовної давності для пред'явлення позову про визнання за державою права власності на цілісний майновий комплекс і про його витребування з чужого незаконного володіння пропущено з поважних причин та, відповідно до ст. 267 ЦК України, підлягає поновленню.

Кабінет Міністрів України (позивач-1), згідно письмових пояснень (а.с.29-31, т. 2; а.с. 61-64, т.3), позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України підтримав у повному обсязі. Зокрема, вказав, що: - Верховна Рада України, яка здійснювала повноваження власника цілісного майнового комплексу від імені держави, та Кабінет Міністрів України, у даному випадку, рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймали; - держава, в особі Кабінету Міністрів України не була обізнана з приводу вибуття з володіння цілісного майнового комплексу, що є підставою для витребування вказаного майна у ПП "Реалспецсервіс".

Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" (позивач-2), у письмових поясненнях на позовну заяву позов підтримує у повному обсязі, погоджується з юридичною мотивацією та фактичними обставинами, викладеними в ній (а.с. 116-119, т.1).

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с.37-39, т.1) вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає. Зокрема, вказав, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.08р., укладеного між ПП "Лард-Стайл-Житомир" та ПП "Реалспецсервіс", відповідачем були сплачені грошові кошти в сумі 920000,00грн., а вказаний Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів. Зазначає, що не знав і не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, а добросовісність набувача презюмується..

Вказує, що оскільки саме ДКТП "Хрещатик", у володінні якого знаходилося спірне майно, укладало Договір купівлі-продажу такого майна з ПП "Лард-Стайл-Житомир", відсутні підстави вважати, що це майно вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом. Також зазначає, що на реалізацію спірного майна було надано згоду і Міністерства аграрної політики України, в управлінні якого знаходилось зазначене майно. Тому вважає, що правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.02.08р., укладеного між ПП "Лард-Стайл-Житомир" та ПП "Реалспецсервіс", а також витребування цього майна від ПП "Реалспецсервіс" у власність держави, в особі органу, який повинен здійснювати управління майном, відсутні.

У додаткових письмових поясненнях (а.с.144-146, т.1), відповідач зазначає, що при розгляді справи №14/145-Д, судами було встановлено, що відповідач є добросовісним набувачем, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ДКТП "Хрещатик" не з його волі іншим шляхом. Вказує, що судовими актами по справі №14/145-Д відмовлено у задоволенні позову прокуратури про витребування майна від ПП "Реалспецсервіс", оскільки було встановлено відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача. Також відповідач вказує, що вимогу про повернення майна та визнання на нього права має заявляти власник майна, з володіння якого воно вибуло, тобто Верховна Рада України.

ПП "Реалспецсервіс" заперечує і щодо поновлення строку позовної давності, оскільки договір про відчуження спірного майна ДП КТП "Хрещатик" було укладено ще 30.12.2005р., тому особи, в інтересах яких діє прокурор знали про відчуження спірного майна з моменту укладення правочину. Підстав, які б підтверджували, що моментом порушення їх прав є інша дата, суду не надано.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відповідач заперечив стосовно застосування заходів по забезпеченню позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів, які обгрунтовують припущення, що спірне майно може бути відчужене у період провадження по справі.

Третя особа на стороні позивача, згідно письмових пояснень від 20.06.2011р. (а.с. 24-26, т.2), зазначила, що належне представництво інтересів держави у даній категорії справ, відповідно до чинного законодавства, здійснюють Кабінет Міністрів України та уповноважені органи виконавчої влади. Вказала, що погоджується з доводами заступника Генерального прокурора України щодо предмету спору, а прийняті за результатами розгляду справи рішення не вплинуть на права та обов'язки парламенту.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють спірні відносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу та вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 07.12.11р., господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГП України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, і визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення права..

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном... Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 388 ЦК України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс Житомирського САТП - 0601 від 01.11.05р., виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 27.10.05р. за №729, об'єкт, що розташований в м. Житомирі по вул. Коростишівській, 56, належить Державі Україна в особі Верховної ради України, в повному господарському віданні державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" на праві загальнодержавної власності (а.с.30, т.1).

30 грудня 2005 року між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" та Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" було укладено договір купівлі-продажу індивідуально визначеного окремого нерухомого майна (а.с. 8-12, т.1) - нежитлових приміщень, будівель та споруд загальною площею 5428,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56. 27 січня 2006 року між сторонами вищезазначеного договору купівлі-продажу було укладено додаткову угоду (т.1. а.с.55) до даного договору, якою внесено зміни до наступних пунктів: 3.2, 3.4, 4.1, 4.2.

В подальшому, вказаний майновий комплекс був проданий Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" Приватному підприємству "Реалспецсервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 19.02.08р. (а.с. 147, т.1).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.10р. по справі №14/145-Д (а.с.15-26, т.1) визнано недійним Договір купівлі- продажу спірного нерухомого майна, укладений 30.12.05р. між ДКТП "Хрещатик" та ПП "Лард-Стайл-Житомир", що вказує на факт незаконного відчуження майна врезультаті укладення цього договору.

Враховуючи, що позовні вимоги грунтуються на факті незаконного вибуття державного майна саме поза волею власника, слід зазначити, що Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , який діяв на час укладення договору від 30.12.2005р., на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади накладено здійснення функції щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності. Міністерства та інші підвідомчі КМУ органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Так, пунктом 4.4 статуту Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" передбачено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Згідно з п.4.5 Статуту підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно за попередньою згодою Органу управління майном.

При цьому пунктом 1 статті 32 Закону України "Про власність" №697-XII від 07.02.1991р. було визначено, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.

Відповідно до пункту п. 1 статті 33 Закону України "Про власність" №697-XII від 07.02.1991р., який був чинним на момент видачі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №244522 від 01.11.2005р. та вибуття майна з володіння держави, управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.

В подальшому, наведена норма втратила чинність на підставі Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №139-V від 14.09.2006р. (139-16)

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" №997-V від 27.04.2007р. (997-16) , Закон України "Про власність" №697-XII від 07.02.1991р. (697-12) втратив чинність.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За приписами п. 5 ст. 116 Конституції України, п. 6 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" №2591-VI від 07.10.2010р., статей 1, 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" №185-V від 21.09.2006р. до повноважень Кабінету Міністрів України належить управління об'єктами державної власності, зокрема, реалізація прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України.

Так, згідно Листа Міністерства аграрної політики України від 24.11.05р. №37-24-1-13/18183, що міститься в матеріалах господарської справи №14/145-Д, як орган, що здійснював управління майном ДКТП "Хрещатик" (п.1.1 Статуту), керуючись ст. 75 Господарського кодексу України, надало згоду ДКТП "Хрещатик" реалізувати приміщення (літери Б,Д,Л,В,З,Е, М,О,Т,Р,У,Х,С,Г) філії №7 "Житомирське САТП-0601", розташовані в м. Житомирі, вул. Коростишівська, 56, загальною первісною вартістю 539772,00грн. та загальною балансовою (залишковою) вартістю станом на 01.07.05р. - 249206,89грн. Також в листі зазначається, що після отримання цього дозволу, продаж зазначеного майна здійснити відповідно до чинного законодавства, виключно на конкурентних засадах шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу.

Таким чином, із змісту вказаного листа вбачається, що згоду на продаж майна надано лише за наявності умови - його реалізації шляхом проведення публічних торгів (аукціону), конкурсу.

Саме у зв'язку з тим, що не були дотримані вимоги чинного законодавства, що регулюють порядок приватизації державного майна, тобто, була порушена процедура відчудження спірного майна - без проведення конкурсу, а продавцем виступила неуповноважена особа, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.03.10р., по справі №14/145-Д, було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.05р., розташованого за адресою м. Житомир, вул. Коростишівська, 56 (нежитлові приміщення, будівлі та споруди загальною площею 5428,4 м. кв.) та додаткову угоду від 27.01.06р., до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.12.05р., укладені між Державним комплексним торгівельним підприємством "Хрещатик" і Приватним підприємством "Лард-Стайл-Житомир" (а.с. 15-26, т.1).

Водночас, враховуючи вищенаведені приписи законодавства щодо здійснення повноважень власника майна державної власності, суд вважає за необхідне вказати, що згідно матеріалів справи, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України рішення щодо відчуження спірного нерухомого майна не приймали та не були обізнані з його вибуттям із державної власності. Доказів зворотнього, як матеріали справи №14/145-Д, так і матеріали справи №5/5007/17/11, не містять.

Враховуючи наведені в описовій частині рішення твердження та заперечення сторін, слід зазначити, що Верховний суд України в Узагальненнях від 24.11.08р. "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначив, що на відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл. 29 ЦК (435-15) є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

При цьому п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність Держави.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що при розгляді справи №14/145-Д судами було встановлено відсутність підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, оскільки в даному випадку приписи ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані, так як склад сторін у справі №5/5007/17/11 та у справі №14/145-Д є різним. До того ж юридична оцінка обставин справи, відповідні правові висновки судів щодо прав та обов'язків сторін не є преюдиціальними. Вказане також зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 07.12.11р. по справі №5/5007/17/11 (а.с.144-148, т.2).

Що стосується заперечень відповідача в частині невірного визначення позивача по справі, то вони спростовуються вищенаведеними приписами законодавства, про що зазначено і в постанові Вищого господарського суду України від 07.12.11р.

Враховуючи вказане, вимога прокурора про визнання за державною в особі Кабінету міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв.м., що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, та повернення його державі в особі КМУ, шляхом передачі у господарське відання державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", є правомірною.

Що стосується клопотання прокурора про поновлення строку позовної давності та викладеної у відзиві на позовну заяву позиції відповідача щодо пропуску прокуром строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Так, суд розцінює викладені відповідачем обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності, як таку заяву.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак пунктом 5 вказаної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи, що з позовною заявою про визнання недійсним Договорів купівлі продажу спірного майна прокурор звернувся у 2008 році, а укладений 30.12.05р. між ДКТП "Хрещатик" і ПП "Лард-Стайл-Житомир" визнаний недійсним у судовому порядку лише 02.03.10р., суд вважає, що причини пропуску є поважними, а відтак порушене право підлягає захисту.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позов обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідач є добросовісним набувачем, тобто, спірна ситуація виникла не з вини останнього, а позов подано саме для відновлення порушених прав позивача, керуючись приписами ст. 49 ГПК України, суд не вбачає підстав для покладення державного мита на ПП "Реалспецсервіс" .

Стосовно заяви прокурора про застосування заходів до забезпечення позову, слід зазначити, що відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачені ст. 67 цього кодексу заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, проаналізувавши в сукупності вищевказане, а також вимоги позивача щодо забезпечення позову, наведену у позовній заяві мотивацію необхідності вчинення таких дій, наявні у справі документи, суд встановив, що викладені в заяві обставини не підтверджено належними доказами. Тому у суду відсутня можливість встановити правомірність та, відповідно, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи викладене, заяву позивача про забезпечення позову суд відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 69, 82- 85 ГПК України, господарський суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв. м, прохідна літера "Г" площею 125,4 кв. м, котельня літера "Д" площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м, склад літера "Л" площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера "С" площею 94,5 кв. м, кузня літера "О" площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв. м, уборна літера "У" площею 16,3 кв. м, гараж літера "X" площею 28,2 кв. м.;

3. Витребувати у приватного підприємства "Реалспецсервіс" (10007, м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, код 35688928) цілісний майновий комплекс загальною площею 5428,4 кв. м, розташований за адресою: м. Житомир, вул. Коростишівська, 56, який складається з будівель: адміністративна будівля літера "Б" площею 1774,6 кв. м, станція технічного обслуговування літера "В" площею 1894,3 кв. м, прохідна літера "Г" площею 125,4 кв. м, котельня літера "Д" площею 376,8 кв. м, приміщення для охорони машин літера "З" площею 374,4 кв. м, склад літера "Л" площею 530,5 кв. м, будівля для зберігання води літера "Е" площею 86,7 кв. м, електроцех, акумуляторна літера "М" площею 65,6 кв. м, приміщення ПММ літера "С" площею 94,5 кв. м, кузня літера "О" площею 34,8 кв. м, будівля мийки літера "Р" площею 10,8 кв. м, склад ПММ літера "Т" площею 15,5 кв. м, уборна літера "У" площею 16,3 кв. м, гараж літера "X" площею 28,2 кв. м. та повернути його державі в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), передавши у господарське відання державного підприємства комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" ( 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968).