Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест", с.Руська Лозова Дергачівського району Харківської області, заборгованість за Договором прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. в розмірі 300614,82 грн., у тому числі: 130819,09 грн. основного боргу, 6692,23 грн. пені, 8654,47 грн. індексації, 3612,39 грн. - 3% річних, 150836,64 грн. збитків. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/9333/11 та розгляд справи призначено на 21.11.2011р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2011р. розгляд справи було відкладено на 05.12.2011р. о 12:00 год., у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2011р. до спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі № 5023/9333/11 було прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" про визнання недійсним Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2011р., була оголошена перерва до 20.12.2011р. до 11:00 год. для надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх позицій у справі.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2011р. було продовжено строк розгляду справи за клопотанням сторін на 15 днів. Враховуючи усне клопотання представника відповідача за первісним позовом та необхідність надання додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 23.01.2012р.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2012р., представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечував, вважав його необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні.

Представники відповідача (за первісним позовом) проти первісного позову заперечували в повному обсязі, підтримали заявлену зустрічну позовну заяву, в якій просять визнати недійсним Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. В обґрунтування зустрічних позовних вимог представники позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надали додаткові письмові пояснення, які були долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.07.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (відповідачем) було укладено Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630, за яким позивач (лізингодавець) передає відповідачу (лізингоодержувачу) у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який є власністю лізингодавця та визначений у Додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором прямого лізингу виконав, передавши відповідачеві майно, а саме зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № 973, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 38 від 18.09.2009р.

Відповідно до п. 4.1. Договору, з моменту підписання Акту лізингоодержувач (відповідач) за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю (позивачу) чергові лізингові платежі, що включають:

- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;

- винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.2. Договору).

Тобто, з урахуванням акту приймання - передачі № 38 від 18.09.2009р. та п.4.1. Договору, відповідач повинен був сплатити 18.12.2009р. 34961,79 грн., 18.03.2010р. - 34551,16 грн. Проте, відповідач не сплатив зазначені лізингові платежі, чим допустив порушення умов Договору.

Пунктом 8.7. Договору передбачено, що за несплату протягом 30 календарних днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в строк не більше 7 (семи) календарних днів, повертає лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмета лізингу, а в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання його або некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмета лізингу.

Як вказує позивач за первісним позовом, у зв'язку з невиконанням умов Договору, предмет лізингу (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" № 973), був повернутий 06.05.2010р. позивачу, що підтверджується актом приймання - передачі від 06.05.2010р.

Згідно з Додатком № 2 до Договору, наступний лізинговий платіж після 18.03.2010р. мав настати 18.06.2010р., однак у зв'язку із поверненням 06.05.2010р. предмету лізингу, відповідач мав сплатити за період лізингу 18.03.2010р. по 06.05.2010р. - 18183,54 грн.

Крім того, згідно п. 7.4. Договору, в разі дострокового припинення дії Договору лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю збитки, в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу, недоїмки, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії Договору.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість зернозбирального комбайну КЗС-9-1 "Славутич" № 973 склала 446737,50 грн., залишкова вартість, у відповідності до умов Договору, станом на день вилучення склала 597574,14 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, збитки (різниця між залишковою та ринковою вартістю зернозбирального комбайну) становлять 150836,64 грн.

Також позивач зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість у сумі 43122,60 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення Договору, перераховує на рахунки лізингодавця комісію за організацію поставки в розмірі 7 (семи) відсотків невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати комісії є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.

Так, комісія за організацію поставки техніки складає 45990,00 грн., про що зазначено в Додатку № 1 до Договору.

Листом від 03.09.2009р. за № 98 відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати 45622,60 грн. з перерахованих 45990,00 грн. (комісія за організацію поставки техніки за Договором № 20-09-202бпл/630) в рахунок погашення заборгованості по лізинговим платежам за іншими договорами.

Тобто, за спірним Договором № 20-09-202бпл/630 залишок коштів, як комісія за організацію поставки техніки, становив 367,40 грн. (45990,00 - 45622,60 = 367,40).

05.10.2009р. відповідач сплатив комісію за організацію поставки техніки у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується копією виписки з банку.

Отже, заборгованість за Договором № 20-09-202бпл/630 в частині комісії за організацію поставки техніки склала 43122,60 грн. (45990,00 - 367,40 - 2500 = 43122,60).

Позивачем було надіслано на адресу відповідача листа від 14.10.2011р. вих. № 14/3094, який було отримано відповідачем 21.10.2011р. (згідно повідомлення про вручення), з вимогою сплатити 18183,56 грн. (платіж за час фактичного користування предметом лізингу), 43122,60 грн. (комісія за організацію поставки техніки) та 150836,64 грн. (збитки).

Відповідно до положень ст. 530, з урахуванням вимоги, отриманої відповідачем 21.10.2011р., термін сплати зазначеної вище заборгованості настав 29.10.2011р.

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Отже, за розрахунком позивача, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6692,23 грн.

Позивачем також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, було здійснено розрахунок індексу інфляції, що склав 8654,47 грн., та трьох процентів річних від простроченої суми, що становить 3612,39 грн.

Отже, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 300614,82 грн., у тому числі: 130819,09 грн. - сума основного боргу, 6692,23 грн. - пеня, 8654,47 грн. - сума індексації, 3612,39 грн. - сума трьох процентів річних, 150836,64 грн. - збитки (різниця між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу).

Не погоджуючись з позовними вимогами Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р., посилаючись на те, що укладаючи даний Договір директор ТОВ "Агро-Інвест" діяв із перевищенням своїх повноважень, визначених установчим документом товариства та законом, а саме укладення Договору було здійснено без відповідного рішення загальних зборів, що свідчить про невідповідність останнього вимогам законодавства.

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, представник Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" зазначив, що при укладенні Договору ТОВ "Агро-Інвест" було надано Протокол загальних зборів № 4 від 12.04.2007р., відповідно до якого директору ТОВ "Агро-Інвест" Зайцеву Ю.О. було надано повноваження укладати від імені ТОВ "Агро-Інвест" угоди без рішення зборів засновників.

Проте, під час судового розгляду справи судом було встановлено, що 06.11.2007р. до Статуту ТОВ "Агро-Інвест" було внесено зміни, крім іншого, щодо повноважень директора товариства.

Так, відповідно до п. 9.6.4. Статуту ТОВ "Агро-Інвест" (в редакції від 06.11.2007р., яка діяла на момент укладення оспорюванного Договору фінансового лізингу), директор мав право:

- без довіреності здійснювати дії від імені товариства;

- затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку;

- приймати та звільняти працівників;

- самостійно вчиняти правочини та чинити юридичні дії від імені товариства, окрім правочинів, сума яких перевищує 30000,00 грн.,та правочинів, предметом яких є відчуження будь-яким чином основних фондів товариства. Такі правочини вчиняються директором виключно за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, якій здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим ( директор, генеральний директор).

Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. В частині 3 даної статті визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) повідомив суду, що рішення загальних зборів ТОВ "Агро-Інвест", у порядку визначеному Статутом, щодо укладення оспорюваного Договору не приймалось.

Доказів проведення загальних зборів, на яких було вирішено питання щодо укладення спірного Договору прямого лізингу з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", суду сторонами не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що директор ТОВ "Агро-Інвест" Зайцев Юрій Олександрович, укладаючи оспорюваний Договір прямого лізингу № 20-09-202пл/630 від 02.07.2009р., діяв із перевищенням повноважень, наданих йому Статутом, а отже Договір укладено без наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності ТОВ "Агро-Інвест".

В абзаці ж другому частини третьої статті 92 ЦК України зазначено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 9.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111 (v_111800-99) передбачено, що припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Також суд зазначає, що сторонами при укладенні договору за звичаями ділового обороту перевірялись повноваження представників сторін та вивчались статутні документи .

В преамбулі спірного Договору зазначено, що директор ТОВ "Агро-Інвест" Зайцев Юрій Олександрович діє на підставі статуту.

Згідно із пояснень представника позивача за первісним позовом та наданих для огляду у судовому засіданні документів, вбачається, що укладення спірного договору відбулось за наявністю статуту який діяв на час укладення попередніх договорів за 2006 рік.

Стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців" визначає, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, а саме: перелік засновників (учасників) юридичної особи, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно та можуть надаватися у формі витягів та довідок.

Оскільки обов'язок перевіряти повноваження лежить на стороні з якою укладено угоду, то позивач не міг не знати та мав всі законні підстави бути обізнаним про проведення державної реєстрації змін до установчих документів відповідача, зміни складу засновників, та встановлень статутом у новій редакції обмеження повноважень директора Зайцева О.Ю.

Оскільки цей Договір було підписано повноважним представником ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", а отже фактично схвалено та погоджено таку редакцію преамбули Договору, суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) безперечно був ознайомлений із Статутом ТОВ "Агро-Інвест", а отже був обізнаний про обсяг повноважень його директора.

Відповідач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх заперечень проти зустрічних позовних вимог посилається на те, що ТОВ "Агро-Інвест" було фактично схвалено укладення Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. директором із перевищенням повноважень згідно ст. 241 ЦК України та п. 9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 (v_111800-99) . На думку позивача про це свідчить копія листа ТОВ "Агро-Інвест" від 03.09.2009р. № 98, в якому підтверджується перерахування комісії в сумі 45990,00 грн. за цим Договором, а також банківською випискою ТОВ "Агро-Інвест" про перерахування коштів в сумі 2500,00 грн. як комісію за організацію поставки техніки. Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що ТОВ "Агро-Інвест" прийняло в користування та користувалось предметом лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі від 18.09.2009р. та від 06.05.2010р.

Проте, суд не погоджується з відповідачем за первісним позовом, оскільки з Акту приймання-передачі № 38 від 18.09.2009р. вбачається, що предмет лізингу був прийнятий директором ТОВ "Агро-Інвест" Зайцевим Ю.О. та повернутий ним 06.05.2010р. згідно Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

Частина комісії за організацію поставки техніки в сумі 45622,60 грн., яка була перерахована ТОВ "Агро-Інвест", на прохання директора товариства Зайцева Ю.О. була зарахована як погашення заборгованості по лізинговим платежам по раніше укладених договорах.

З виписки ПАТ "Альфа-Банк" вбачається, що позивачем за зустрічним позовом 05.10.2009р. було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ НАК "Украгролізинг" в сумі 2500,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за комісію згідно Договору № 20-09-202бпл/_ від 02.07.2009р." Але з пояснень представника ТОВ "Агро-Інвест" вбачається, що здійснення платежів на підставі спірного Договору проводилось виключно директором цього товариства, а саме Зайцевим Ю.О., без відома засновників ТОВ "Агро-Інвест".

Дослідивши письмові докази, на які посилається позивач у цих тверженнях, з яких вбачається, що вони одноосібно підписані тією самою особою - директором відповідача Зайцевим О. Ю., який одноосібно і уклав оспорюваний Договір лізингу із перевищенням власних повноважень, суд вважає їх такими, що не доводять факту схвалення укладання оспорюваного договору відповідачем, як юридичною особою, адже вони жодним чином не відображають волевиявлення іншого учасника (засновника), який входить до складу вищого органу відповідача - загальних зборів учасників та має частку у розмірі 66,55 % статутного фонду відповідача.

Таким чином, суд не вважає за можливе кваліфікувати дії особи, направлені на подальше виконання Договору, укладеного цією особою із перевищенням своїх повноважень, як схвалення такого Договору юридичною особою, від імені якої діяла посадова особа.

Такої ж самої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 14.04.2009р. за № 20/228.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що при укладенні та виконанні оспорюваного Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. директор діяв із перевищенням своїх повноважень, визначених установчим документам товариства, а саме укладення Договору було здійснено без відповідного рішення загальних зборів, що свідчить про невідповідність останнього вимогам законодавства, дії виконавчого органу ТОВ "Агро-Інвест" по укладенню оспорюваного договору не відповідали волі відповідача за первісним позовом, яка мала бути виражена лише у формі прийняття відповідного рішення загальними зборами.

Зазначені вище обставини свідчать про порушення сторонами при укладенні Договору прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. вимог п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, що згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання даного Договору недійсним.

Таким чином, суд вважає зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агро-Інвест" обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому задовольняє їх у повному обсязі.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на те, що згідно п. 3.2. Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними", за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо.

Тобто, враховуючи, що предметом договору лізингу є передача предмету лізингу у користування, суд, з урахуванням приписів п. 3.2. вищевказаного Роз'яснення, визнає Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. недійсним на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи, що Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р. визнано судом недійсним, суд не вбачає підстав для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі цього Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні первісного позову повністю.

Слід також зазначити, що відповідач за первісним позовом не заперечує проти сплати за користування зернозбиральним комбайном КЗС-9-1 "Славутич" № 973 у період з 18.03.2010р. по 06.05.2010р. в сумі 18183,54 грн. та позивач за первісним позовом має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення збитків або будь-якими іншими вимогами до відповідача за первісним позовом в загальному порядку.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання первісного позову покладається на позивача за первісним позовом, за подання зустрічного позову - на відповідача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 92, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ' Текст '

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним Договір прямого лізингу № 20-09-202бпл/630 від 02.07.2009р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (код ЄДРПОУ: 30401456) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (код ЄДРПОУ: 32797012).

Стягнути з Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м.Київ, вул.Мечникова, 16-а; р/р 26001010890607 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346; код ЄДРПОУ: 30401456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" (62332, Харківська область, Дергачівський район, с.Руська Лозова, вул.Білгородська, 1; р/р 26003006531 в Райфайзен Банк "Аваль" м.Харків, МФО 350589; код ЄДРПОУ: 32797012) - 941,00 грн. витрат з оплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.