ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2009 р.
№ 5020-11/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Волковицької Н.О. -головуючого Данилової Т.Б., Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
відповідача
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
третьої особи
не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постанову
від 22.10.2008 року Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 5020-11/157 господарського суду міста Севастополя
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2
третя особа
Управління з контролю за використанням та охороною земель у
місті Севастополі
про зобов'язання припинити здійснювати підприємницьку діяльність та збов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2про зобов'язання припинити здійснювати підприємницьку діяльність та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.06.2008 року позов задоволено в повному обсязі.
Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_2усунути перешкоди у користуванні фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1земельною ділянкою площею 0,0120 га, яка розташована за АДРЕСА_1 шляхом припинення здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці площею 0,0120 га, яка розташована за АДРЕСА_1.
За апеляційною скаргою Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року скасоване. У позові відмовлено.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернулась до Вищого господарського сду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року скасувати, а рішення господарського суду м. Севастополя від 09.06.2008 року залишити без змін.
На думку скаржника постанова апеляційного суду прийнята при неповному дослідженні обставин, які мають значення по справі.
При цьому, заявник посилається на те, що відповідно до листа Державного комітету України по земельних ресурсах Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі від 21.09.2007 року № 1765 до адміністративної відповідальності за самовільний захват земельної ділянки в районі кладовища 5 км. Балаклавського шосе була притягнута гр. ОСОБА_3. Згідно з постановою про накладання адміністративного стягнення від 22.11.2007 року № 000666 та акта перевірки вимог земельного законодавства встановлено, що гр. ОСОБА_3порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка на 5-му км. Балаклавського шосе орієнтовною площею 8 кв.м. використовується ОСОБА_3для здійснення торгівельної діяльності.
Згідно повідомлення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 24.04.2008 року за №3759/10/17-1 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2здійснює підприємницьку діяльність з залученням найманих працівників ОСОБА_3. та ОСОБА_4
Також, заявник посилається на те, що апеляційна скарга Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі була подана з порушенням вимог статті 27, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи 25.06.2007 року між Севастопольською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1було укладено договір оренди земельної ділянки 0,0120 га для будівництва та обслуговування торгівельного павільйону "Квіти" з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, який знаходиться за АДРЕСА_1
Звертаючись з позовом ОСОБА_1. просила усунути перешкоди у користуванні зазначеною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2. припинити торгову діяльність за АДРЕСА_1
Свої доводи позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_2. неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за незаконну торгівлю у непередбачених місцях, а ОСОБА_3. за самовільне зайняття земельної ділянки в районі кладовища 5 км. Балаклавського шосе.
Розглядаючи спір по суті господарський суд першої інстанції встановив, що підприємець ОСОБА_2. здійснює торгівельну діяльність без відповідного дозволу за адресою Монастирське шосе (район міського кладовища 5 -го км. Балаклавського шосе) орієнтовною площею 8 кв.м., за що притягалась до адміністративної відповідальності.
Крім того, до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення притягалась ОСОБА_3., яка є найманим працівником ОСОБА_2.
За таких обставин суд першої інстанції застосував положення пунктів 1, 3 статті 212 Земельного кодексу України та задовольнив позовні вимоги.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності факту притягнення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2до адміністративної відповідальності за самовільний захват будь-якої земельної ділянки в межах адміністративно-територіального утворення м. Севастополя.
Відповідно до листа № 1765 від 21.09.2007 Державного комітету України по земельних ресурсах Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі (т.1, а.с.21) до адміністративної відповідальності за самовільний захват земельної ділянки в районі кладовища 5 км. Балаклавського шосе була притягнута гр. ОСОБА_3. Аналогічні по суті листи були надіслані на адресу позивача Державним комітетом України по земельних ресурсах Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі 11.09.2007 року за вих. № 1682, 16.11.2007 року за вих. № 2161 та 27.02.2008 року за вих. № 617 (т.1, а.с. 20, 22, 23).
Посилаючись на постанову про накладення адміністративного стягнення від 22.11.2007 року № 000666 (т.1, а.с.36) та акт перевірки вимог земельного законодавства (том 1, а. с. 37) апеляційний суд дійшов висновку, що гр. ОСОБА_3порушено вимоги статті 125, 126 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка на 5-му км. Балаклавського шосе орієнтованою площею 8 кв. м. використовується ОСОБА_3для здійснення торгівельної діяльності.
Також, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Гагарінського районного суду міста Севастополя від 16.04.2008 року у справі № 3-5338/08 та від 17.04.2008 року у справі № 3-5334/08 (т.1, а.с.108, 109) дійшов висновку про порушення норм статті 185 Кодексу про адміністративне правопорушення України (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції) саме громадянкою ОСОБА_3., а не відповідачем.
Посилання місцевого суду на лист Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 24.04.2008 року №3759/10/17-1 (а.с.60, т.1), як на належний доказ, що обґрунтовує позовні вимоги, апеляційним судом не прийнятий до уваги, оскільки він є суперечливим та не свідчить про торгівлю квітами саме на тій земельній ділянці, яка була відведена в оренду позивачу.
Крім того, апеляційний суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази дійшов висновку, що вони не свідчать безумовно, а є лише припущенням про самовільне зайняття ОСОБА_3. саме ділянки ОСОБА_1., а також, що ОСОБА_3. здійснювала діяльність на користь відповідача.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Твердження заявника, викладені у касаційній скарзі, були предметом розгляду в апеляційній інстанції і відхилені нею, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року у справі № 5020-11/157 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
Головуючий суддя Н. Волковицька С у д д і Т. Данилова Л. Рогач