У судовому засіданні 18.01.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 276 389,25 грн., 5 411,85 Євро, 12 186,37 доларів США безпідставно списаних коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі №35/426, розгляд справи призначений на 05.12.2011.

02.12.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судовому засіданні 05.12.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 26.12.2011, а у судовому засіданні 26.12.2011 оголошувалась перерва до 18.01.2012.

У судовому засіданні 26.12.2012 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

18.12.2009 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.12.2009 у справі № 34/481 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта моторс" 33 589 168,34 грн. боргу, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 12 750,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги, надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.

25.12.2009 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби було також винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти у межах суми 33 267 654,34 грн., що належать боржнику та містяться на рахунках у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, Банку "Фінанси та кредит", "Райффайзен Банк Аваль".

Також, державними виконавцем були виставлені відповідачу платіжні вимоги №№1007/6, 1007/6-1, 1007/6-2 від 25.12.2009.

Відповідно до меморіального ордеру №2426 від 30.12.2009, меморіального валютного ордеру №888 від 06.01.2010, меморіального валютного ордеру №900 від 06.01.2010, платіжних доручень № 1262/1, 1262/2 від 06.01.2010 відповідач списав з кореспондентських рахунків позивача 276 389,25 грн. на підставі платіжної вимоги №1007/6, 5 411,85 Євро на підставі платіжної вимоги №1007/6-2 та 12 186,37 доларів США на підставі платіжної вимоги №1007/6-1.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем було порушено вимоги Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 (z0377-04) , безпідставно списано грошові кошти позивача з його кореспондентських рахунків, у зв'язку із чим позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 276 389,25 грн., 5 411,85 Євро та 12 186,37 доларів США, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.

У поданому відзиві на позов відповідач проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на те, що дії відповідача щодо списання грошових коштів з кореспондентських рахунків позивача на виконання наказу про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №34/481 є законними, правомірними та обґрунтованими і в діях відповідача відсутні порушення інструкцій, виданих Національним банком України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Як передбачено ч. 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно із п. 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом (п. 1.40 статті 1 Закону).

Як передбачено ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пп. 4 п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" (2346-14) ініціювання переказу, коли ініціатором переказу виступає стягував, здійснюється за платіжною вимогою.

Згідно із п. 1.25. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Пунктами 22.4., 22.6. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу . Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому Національним банком України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків на території України встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (z0377-04) (далі - Інструкція).

Пунктами 1.7., 1.8. Інструкцїї (z0377-04) передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції (z0377-04) ) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції (z0377-04) .

Платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Згідно із п. 2.1. Інструкції (z0377-04) розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції (z0377-04) та відповідних її глав.

Пунктом 2.4. Інструкції (z0377-04) визначено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції. При цьому, банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: "Платник", "Код платника", "Рахунок платника", "Банк платника", "Код банку платника", а також "М. П." та "Підписи платника" (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення);

Відповідно до п. 5.3. Інструкції (z0377-04) примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2009 у справі №34/481 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Моторс" до Відкритого акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" та стягнуто з останнього 30423770,82 грн. боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 №34/481 змінено рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2009 у справі №34/481, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" 33 589 168,34 грн. боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 12 750,00 грн. витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 господарським судом міста Києва 17.12.2009 видано наказ №34/481 про стягнення вищезазначених сум.

Також державними виконавцем були виставлені відповідачу платіжні вимоги №№1007/6, 1007/6-1, 1007/6-2 від 25.12.2009, відповідно до яких відповідач списав з кореспондентських рахунків позивача 276 389,25 грн., 5 411,85 Євро та 12 186,37 доларів США.

З наведеного вбачається, що дії відповідача щодо прийняття до виконання постанови державного виконавця про арешт коштів боржника та списання з кореспондентського рахунку позивача грошових коштів у сумі 435 891,76 грн. вчинені на підставах, передбачених законодавством України, є правомірними та відповідають положенням Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" (2346-14) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (z0377-04) .

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у позові судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню надмірно сплачене державне мито у розмірі 13 383,81 грн., 624,89 доларів США, 246,50 Євро.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

1. У позові відмовити повністю.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "Піреус банк МКБ" (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4, ідентифікаційний код 20034231) з Державного бюджету України державне мито у розмірі 13 383,81 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят три гривні 81 коп.), надмірно сплачене платіжним дорученням №9735563 від 31.10.2011, державне мито у розмірі 624,89 дол. США (шістсот двадцять чотири долари США 89 центів), надмірно сплачене платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 31.10.2011 та державне мито у розмірі 246,50 Євро (двісті сорок шість Євро 50 євроцентів), надмірно сплачене платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 31.10.2011

3. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.