Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Лопушанського Т.В., представників відповідача Оголєва І.Ю., Турчина Я.М., Дудяка Р.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд", м.Городок до Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62", м.Новий Розділ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України, м.Львів про стягнення 1 076 451 грн. 10 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд", м.Городок звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62", м. Новий Розділ про стягнення 1076451 грн. 10 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.11.2011 р. призначив розгляд справи на 28.11.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалася перерва. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою від 08.12.2011 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західне Управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір №11 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 1-й блок-секції 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м. Львові від 08.04.2008 р. та договір №11-1 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м. Львові від 15.09.2008 р. Позивач свої зобов’язання по цьому договору виконав в повному об’ємі, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 року. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості робіт не виконав в повному обсязі, на дату звернення до суду заборгованість становить 852 892 грн. 80 коп. Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних у сумі 65 494 грн. 79 коп., втрати від інфляції у сумі 158 063 грн. 53 коп. Відтак, просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 076 451 грн. 10 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні. В своїх запереченнях зазначив, що умовами договорів передбачено, що договірна ціна може переглядатися за погодженням сторін. Загальна вартість робіт по обох договорах, які б мав відповідач заплатити позивачу, становить 2 618 400 грн. 60 коп. Відповідач оплатив за виконання підрядних робіт по вищевказаних договорах 2 182 923 грн. 60 коп. Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення 852 892 грн. 80 коп. свідчить про односторонню зміну позивачем договірних умов в частині вартості робіт. Акт №1, в якому зазначено перелік та вартість робіт, заявлених позивачем до стягнення, не відповідає дійсності, оскільки такий акт з боку відповідача не складався, не підписувався і не погоджувався. Наявність печатки відповідача і підпису кошторисника пояснюється тим, що у 2008 році відповідач надсилав три примірники акта приймання виконаних підрядних робіт замовнику –третій особі - з оригінальними печатками і підписами. Однак, вказаний акт не був погоджений замовником, і жоден з трьох примірників акта приймання виконаних підрядних робіт не був повернутий відповідачу. Відтак, відповідач стверджує про використання сторінки з печаткою відповідача і підписом кошторисника саме з акта приймання виконаних підрядних робіт, надісланого відповідачем замовнику і не повернутого останнім. Також зазначив, що роботи, про стягнення вартості яких позивачем заявлено вимогу, були виконані позивачем власними силами і засобами, що підтверджується довідками про наявність і кваліфікаційний рівень працівників відповідача, матеріально-технічної бази, машин, механізмів та обладнання та ліцензією на здійснення певних видів діяльності. Таким чином, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що жодних договорів підряду та інших господарських договорів замовник-третя особа і субпідрядник - ТзОВ "Дельтабуд" у 2007-2011 роках між собою не укладали, в тому числі і з приводу будівництва 120-квартирного будинку по вул.Стрийській, 85Б у м. Львові. Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 р. на суму 852 892 грн. 80 коп. ТзОВ "Дельтабуд" не має жодної юридичної сили, так як підписаний з боку третьої особи лише інженером технічного нагляду Леочко М.Г., який підтвердив тільки фізичні об’єми БМР. Однак, начальник ЗУКБ Міністерства оборони України не підписував і не погоджував вищевказаний акт приймання виконаних підрядних робіт, що і призвело в подальшому до його анулювання. Враховуючи наведене, представник третьої особи зазначив, що акт №1 виконаних підрядних робіт за березень 2009 року ТзОВ "Дельтабуд" на суму 852 892 грн. 80 коп. є недійсним.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 17.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, суд встановив наступне.

8 квітня 2008 р. між ТзОВ "Дельтабуд" (позивач) та ЗАТ "Будівельне управління-62" (відповідач) було укладено договір №11 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 1-й блок-секції 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м. Львові.

15 вересня 2008 р. між ТзОВ "Дельтабуд" та ЗАТ "Будівельне управління-62" було укладено договір №11-1 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт в 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м. Львові.

За цими договорами генпідрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) приймає на себе зобов’язання своїми силами, відповідно до проекту, в межах договірної ціни виконати та здати в обумовлені в договорі терміни наступні внутрішні сантехнічні роботи в 1-й, 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м. Львові:

- монтаж системи опалення;

- монтаж системи гарячого водопостачання;

- монтаж системи господарського-питного водопроводу;

- монтаж побутової та дощової каналізації, внутрішніх водостоків.

Згідно п.1.2 договорів генпідрядник зобов’язується прийняти вище перераховані в п.1.1 договорів роботи та оплатити їх.

Відповідно до умов вищевказаних договорів, позивач виконав, а відповідач прийняв обумовлені роботи, що підтверджується актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009 р. на загальну суму 852 892 грн. 80 коп.

Пунктом 3.4 договорів встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт.

Актом державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 18.12.2008р., будинок по вул.Стрийська, 85 Б, у м.Львові, у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію. Акт було затверджено згідно рішення Львівської міської ради від 26.12.2008 р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язання є зокрема договори, правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України).

На виконання умов договору №11-1 від 15.09.2008 року у березні 2009 року між позивачем, відповідачем та третьою особою було підписано акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2009р. за формою КБ-2в на суму 852 892,80 грн. Підписавши акт виконаних підрядних робіт за березень 2009р. та скріпивши його печатками, сторони погодились, що роботи, визначені в п.1.1. договору №11-1 від 15.09.2008 року, виконані та прийняті відповідачем. Зауважень чи претензій до обсягу, повноти, якості виконаних робіт згідно договору підряду №11-1 від 15.09.2008 року в момент підписання акту відповідач не висловлював.

Згідно п.3.4 договору підряду №11-1 оплата за виконані роботи проводиться протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач, враховуючи вимоги чинного законодавства та п.3.4 договору №11-1, зобов’язаний був оплатити виконанні роботи в строк до 11 квітня 2009 року.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості виконаних робіт по договорах підряду виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 852 892 грн. 80 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції за період з 13.04.2009р. по 28.10.2011р. в сумі 158 063,53 грн. та 3% річних за період з 13.04.2009р. по 28.10.2011р. в сумі 65 494,79 грн., правильність нарахування яких судом перевірено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 13.04.2009р. по 28.10.2011р. підлягають до задоволення.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача на позов з огляду на наступне.

Відповідач зазначає, що згідно підпункту 1.1 пункту 1 договору № 11 та підпункту 1.1 пункту 1 договору №11-1 відповідач (генпідрядник) доручає, а позивач (субпідрядник) приймає на себе зобов'язання своїми силами відповідно до проекту в межах договірної ціни виконати певні роботи. Підпунктом 3.1 пункту 3 договору №11 регламентовано, що вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 782 400,00 грн. Підпунктом 3.1. пункту 3 договору №11-1 регламентовано, що вартість та витрати на виконання робіт по договору становлять 1 836 000,00 грн. Відтак, на думку відповідача, загальна сума по обох договорах, які б мав відповідач заплатити позивачу за виконання підрядних робіт становить 2 618 400 грн., з яких відповідач оплатив позивачу 2 182 923,60 грн. Решту обсягів підрядних робіт (в межах договірної вартості робіт) за договорами №11 і №11-1 позивачем не виконано на суму 446 237,00 грн., оскільки відповідні акти приймання-здавання таких робіт відсутні, у зв'язку з чим відповідачем не здійснено відповідну оплату. На думку відповідача, сума вартості виконаних робіт по спірному акту перевищує межі договірної вартості і витрат на виконання робіт по обох договорах, в той час як змін та доповнень до договорів № 11 і № 11-1 щодо зміни договірної ціни (вартісних обсягів робіт) за погодженням чи угодою сторін не проводилось.

Однак відповідачем не враховано вимоги пунктів 3.1 обох договорів, згідно яких вартість та витрати на виконання робіт по договорах є договірними і узгоджуються актами приймання-здавання. Вартість робіт по акту виконаних робіт за липень 2008 року, акту за вересень 2008 року, акту №3 за вересень 2008 року, акту №4 за вересень 2008 року, акту за жовтень 2008 року, акту за грудень 2008року, як і по акту №1 за березень 2009 року узгоджена сторонами, оскільки сторони підписали ці акти, відповідач без застережень прийняв виконанні роботи. Замовник (третя особа на стороні відповідача) підтвердив фізичні об'єми та вартість робіт по акту №1 за березень 2009 року в розмірі 852 892.80 грн.

Посилання відповідача на п.3.2 обох договорів не заслуговують на увагу, оскільки вказаним пунктом передбачено лише випадки, за умови настання яких договірна ціна може переглядатися сторонами. Підписавши запропоновані позивачем акти виконаних робіт відповідач фактично погодився як із обставинами, які спричинили зміну договірної ціни, так і з сумою такої зміни.

Ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов’язаний здійснювати будівництво та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Частиною 2 цієї статті визначено, що договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов’язана надати відповідну документацію.

В порушення вищезгаданих приписів, до договорів №11 та №11-1 сторони не затвердили ні кошторису, ні додатків, в яких би були детально регламентовані конкретні види, обсяги та вартість відповідних робіт. За таких обставин судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про перевищення договірної ціни по акту №1 за березень 2009 року, оскільки, якщо таке перевищення і було, то воно могло мати місце по будь-якому з попередньо підписаних та оплачених відповідачем актів виконаних робіт за період з 2008 по 2009 роки.

Одним з аргументів на підтвердження своєї правової позиції відповідач називає той факт, що в акті звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.10.2010 року, що підписаний і погоджений сторонами, немає жодної згадки про 852 892,80 грн., які ніби-то відповідач заборгував позивачу.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

В силу вищенаведених приписів акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним документом, а тому доводити чи спростовувати факт здійснення господарської операції між сторонами.

Представником відповідача також було зазначено, що спірний акт за березень 2009 року не може вважатися доказом у справі в силу того, що:

- відповідачем не складався, не погоджувався та не підписувався;

- на акті відсутні печатка і підписи уповноваженого представника замовника - Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України, який, окрім того, не є стороною договору №11-1, укладеного між позивачем і відповідачем;

- форма спірного акта за березень 2009 року не відповідає формі актів приймання виконаних підрядних робіт, оформлених між позивачем і відповідачем в минулому.

Вищезазначені доводи відповідача спростовуються наступним.

З боку відповідача спірний акт був підписаний, підпис особи був скріплений печаткою товариства. Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до п.3.4.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17 (z0264-99) і яка була чинною на момент підписання спірного акту за березень 2009 року, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності. Таким чином, відбиток печатки відповідача та третьої особи на спірному акті свідчить, що акт підписаний уповноваженою особою. Відповідачем не подано доказів того, що ним було втрачено печатку підприємства, а також доказів повідомлення правоохоронних органів про втрату (незаконне заволодіння) печатки.

Слід зазначити, що і клопотань від відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи на адресу суду не надходило.

Вказаний акт також підписаний, а підпис скріплений гербовою печаткою третьої особи - Західного Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України. Факт додаткового підписання зазначеного акту третьою особою, чи навіть його непідписання, а також те, що на першій сторінці даного акту третя особа зазначена як замовник, жодним чином не спростовує дійсності цього акту.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у акті приймання виконаних робіт за вересень 2008 року, який підписаний сторонами та оплачений відповідачем, також на першій сторінці акту зазначено як замовника Західне Управління капітального будівництва Міністерства Оборони України, яка не є стороною укладених між позивачем та відповідачем договорів підряду. Відтак доводи відповідача щодо невідповідності форми спірного акту за березень 2009 року формі актів, оформлених між позивачем і відповідачем в минулому, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом відхиляються як безпідставні аргументи відповідача щодо неможливості використання акту виконаних робіт за березень 2009 року як доказу в силу того, що відсутня підписана між сторонами довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, з огляду на наступне. Пунктом 4.4 договору №11-1 встановлено, що субпідрядник зобов'язаний виконати всі роботи, обумовлені даним договором згідно з проектом і здати виконану роботу, шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Чинним договором №11-1 не передбачено обов’язку у сторін щодо оформлення довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3. Відповідні положення щодо передання-прийняття робіт та їх оформлення містяться також і в Цивільному кодексі України (435-15) . Так ч.4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо того, що позивачем не представлена відповідна виконавча документація по вказаних договорах (акти на приховані роботи, акти випробування систем, акти прийняття внутрішніх систем водопостачання, каналізації, опалення), не надані ним підтверджуючі документи (накладні на матеріали, розрахунки), що засвідчують повноту, якість і вартість виконаних субпідрядних робіт, оскільки такий обов’язок відповідача не передбачений договором №11-1, крім того роботи згідно акту за березень 2009 року прийняті відповідачем без застережень та зауважень..

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем не доведено належними доказами, що роботи з монтажу систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і каналізації в 1-й, 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м.Львові виконувались іншими субпідрядниками відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази звернень відповідача до позивача з вимогою розірвати чи змінити договори №11 та №11-1 у зв’язку із відсутністю подальшої необхідності у послугах позивача.

Письмові докази, долучені представником відповідача до матеріалів справи на підтвердження факту виконання сантехнічних робіт відповідачем самостійно, зазначених обставин не доводять, оскільки з їхнього аналізу неможливо однозначно ствердити, що вказані матеріали придбавались та були використані саме при монтажі систем опалення, холодного та гарячого водопостачання і каналізації в 1-й, 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м.Львові.

Поряд з цим заслуговують на увагу доводи позивача щодо того, що використання останнім матеріалів при виконанні робіт згідно договорів №11 та №11-1 підтверджується і самим відповідачем, який звертався в господарський суд Львівської області з вимогою до ТзОВ "Дельтабуд" сплатити йому суму боргу за поставлені матеріали. Зокрема, у своїй позовній заяві про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 50 442 грн. відповідач зазначає: "для потреб ТзОВ "Дельтабуд" по виконанню робіт за договором №11 від 08.04.2008р. та договором №11-1 від 15.09.2008р. ЗАТ "Будівельне управління-62"було відпущено йому протягом періоду з 30.07.2008р. по 30.01.2009р. будівельні матеріали загальною вартістю 206 721 грн. 08 коп., що підтверджується відповідними рахунками, накладними, довіреностями". Таким чином відповідач сам підтвердив, що позивач до 30.01.2009р. придбавав матеріали, які в подальшому використовувались при виконанні робіт згідно договору №11-1.

Факт належного виконання саме позивачем робіт з монтажу системи опалення, холодного та гарячого водопостачання і каналізації в 1-й, 2-й та 3-й блок-секціях 120 квартирного житлового будинку по вул.Стрийській в м.Львові згідно договорів №11 та №11-1 підтвердила і третя особа в листі №237 від 13.09.2010р., адресованому позивачу (т.4, а.с.25).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Інших доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду надано не було. Клопотань від відповідача про витребування таких доказів чи про призначення у справі судової експертизи на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегіть встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає: 852 892,80 грн. основного боргу, 65 494,79 грн. 3% річних, 158 063,53 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610, 612, 625, 626, 837, 875 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231 ГК України та ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельне управління-62" (м.Новий Розділ, вул.Шевченка, 6, код ЄДРПОУ 01272427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтабуд" (м.Городок, вул.І.Мазепи, 58, код ЄДРПОУ 22345998) 852 892,80 грн. основного боргу, 65 494,79 грн. 3% річних, 158 063,53 грн. інфляційних втрат, 10 764.52 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.