( Додатково див. постанову Севастопольского апеляційного господарського суду (rs24270702) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Севастополя (rs14432200) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs17291652) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs25381791) )

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_1 (довіреність № 9 від 25.02.2011);

відповідача –ОСОБА_2 (довіреність б/н від 03.01.2012);

ОСОБА_5 (директор, наказ № 3 від 29.10.2005);

третьої особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки

(95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс –ВЛ"

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 171, кв. 3 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кримська республіканська спілка споживчих товарів

(95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30)

про визнання договору про дольову участь недійсним

11.05.2005 Управління кооперативної торговлі та ринків Кримспоживспілки (далі –позивач, Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс - ВЛ" (далі –відповідач, ТОВ "Експресс - ВЛ") про визнання недійсним договору від 12.02.1997 про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку. У позові, зокрема зазначає, що укладений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у директора Севміськкоопринкторгу були відсутні повноваження на відчуження майна або передачу його в оренду без згоди власника, яким є позивач, крім того, вважає, що зазначений договір суперечить меті діяльності позивача. У зв’язку з викладеним просить позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили та зазначили, що спірний договір відповідає вимогам законодавства України, а зміни в найменуванні Севміськкоопринкторг, що є структурним підрозділом об’єднання кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, є тільки технічною помилкою при складанні договору. Вважає, що оскільки Севміськкоопринкторг став структурним підрозділом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки тільки після 05.06.1998, то до цієї дати він був юридичною особою і повноваження у його директора ОСОБА_3, на момент укладення спірного договору, були. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із відповідним позовом до суду. На підставі зазначеного, просить у задоволені позову відмовити повністю.

рішенням суду від 30.03.2011, позовні вимоги задоволено повністю - договір сторін про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії від 12.02.1997 визнаний недійсним, як такий, що невідповідає ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 рішення місцевого суду скасовано і в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована ст. 63 Цивільного кодексу Української РСР де зазначалось, що у разі наступного схвалення угоди особою, від імені якої вона укладена неповноважним представником, така угода створює, змінює і приймає цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2011 касаційна скарга позивача задоволена частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 30.03.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 скасовані, справа № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя, оскільки судами не досліджені всі фактичні обставини справи, а саме: достеменно не з’ясовано хто був власником майна, що підлягало реконструкції, в якому порядку власник приймає рішення про реконструкцію, в чому вона полягає, яке реконструйоване майно в даному випадку отримав власник? Хто був власником майна в період з 1989 до 1997 року? Коли дійсно будувалось кафе "Експресс-ВЛ" і хто дійсно давав згоду на будівництво кафе на перекритті ринку.

Ухвалою суду від 15.08.2011 справу прийнято до провадження суддею Янюк О.С.

Ухвалою від 03.10.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Кримську республіканську спілку споживчих товариств.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях (т.8 а.с.33-38). Додатково зазначив, що спірний договір, який передбачав будівництво кафе, був укладений через пару років після його зведення. Вважає, що договір необхідний був відповідачу лише для вводу в експлуатацію кафе та оформлення права власності на нього. Дані обставини свідчать про те, що спірний договір був заключний без наміру створенню юридичних наслідків, у зв’язку з чим зазначена угода є удаваною.

Представники відповідача проти позову заперечили, та надали пояснення аналогічним викладених у своїх запереченнях (т.7 а.с.85-89, т.8 а.с.5-8).

Представник третьої особи підтримала вимоги позовної заяви з підстав, аналогічним, що і позивач, та надала письмові пояснення (т.8 а.с.105-106), у яких, зокрема додатково зазначила, що майно, яке є предметом спірного договору, передано на праві повного господарського відання Управлінню кооперативної торгівлі та ринків. Відповідними статутними документами Кримспоживспілки передбачалась процедура узгодження щодо будь-яких дій пов’язаних із зазначеним майном, шляхом отримання згоди від останнього. Вважає, що у весь період дії договорів оренди взагалі не існувало договору про дольову участь, а виготовлений він був після 2001 року. Окрім цього, на факт виготовлення цього договору після 2001 року вказує навмисне не інформування позивача про наявність права власності на кафе "Експресс" та наміри розірвати договір оренди майна.

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

30.11.1993 на підставі розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації (ОКПО №22240466) проведена державна реєстрація відповідача як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.68-86; т.4 а.с.113-114).

05.08.1998 здійснена державна реєстрація позивача - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (ОКПО 30026756) як юридичної особи із структурними підрозділами (філіями), у тому числі в місті Севастополі (т.1 а.с.20-24; т.3 а.с.6; т.4 а.с.68-69, 95). Ця юридична особа входить до Кримської республіканської спілки споживчих товариств (ОКПО 05501267) (т.1 а.с.94-105; т.3 а.с.7; т.4 а.с.96). До цього, в місті Севастополі існували засновані Кримською республіканською спілкою споживчих товариств юридичні особи:

з 24.01.1994 Севастопольський міськкоопринкторг (ОКПО 20750312), яке зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 13.06.1994 за №ПК-11/6955, про що 18.09.1996 видане відповідне свідоцтво (т.1 а.с.23);

постановою засновника від 12.06.1997 №108 Севастопольський міськкоопринкторг підлягав реорганізації в філію позивача –Севастопольський міський ринковий торг управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки. 12.08.1998 позивачем затверджено Положення про цю філію, за яким філія є правонаступником юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312); вказане Положення про філію позивача було зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 28.03.2000 за №ФЛ-11/10755 та того ж дня внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про філію з ОКПО 20750312, тобто з тим же ОКПО, який мала юридична особа Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (т.1 а.с.18-19, 28-29, 36-37).

19.11.2003 Севастопольською міською державною адміністрацією за №ФЛ-11/12491 погоджено Положення про Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (т.1 а.с.30-35), за цим Положенням Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (скорочена назва "Міськкоопринкторг") є структурним підрозділом (без права юридичної особи) Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, але має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках, печатку та штамп з своєю назвою.

Отже, на час укладення спірного договору існувала юридична особа споживче госрахункове підприємство Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга" (Севастопольський міськкоопринкторг), який діяв на підставі Статуту споживчого госрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році (т.2 а.с.49-51).

Так, 12.02.1997 між ТОВ "Експресс –ВЛ" в особі директора ОСОБА_5, діючої на підставі Статуту, та Севміськкоопринкторгом, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі директора ОСОБА_3, діючого на підставі Статуту, уклали договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку (т.1 а.с.13-15, далі - Договір).

Предметом Договору є спільна діяльність сторін по дольовій участі у реконструкції вже існуючого приміщення лабораторії (частини головного корпусу центрального ринку), результатом якої є побудова будівлі на перекритті та стінах лабораторії для розміщення в ньому кафе "Експрес ВЛ", що розташована на земельної ділянці по вулиці Щербака в місті Севастополі на території Центрального ринку (п.п.1.1 Договору). Договір набирає сили з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.п.4.1 Договору).

Розділом 5 Договору встановлено, що після закінчення реконструкції та здачі об’єкту в експлуатацію, розподіл результатів спільної діяльності здійснюється у наступному порядку:

у власність відповідача переходить кафе "Експрес ВЛ", площею будівлі за зовнішньою стороною 89,4 кв.м, що зазначене на плані літерою А2, внутрішня площа будівлі 73,4 кв.м (п.п.5.1 Договору); незавершене будівництво, обладнання, матеріали та інші цінності, що придбані для реконструкції об’єкту за Договором (п.п.5.2);

Севміськкоопринкторг отримує зазначені у п.2.1 Договору виконані роботи загальною кошторисною вартістю 13 332 грн (прибраний та заасфальтований майданчик біля входу в пасаж площею 30 кв.м, реконструйовані сходи та встановлення чавунних грат, асфальтування площі 100 кв.м біля входу в пасаж).

За угодою до Договору, що є невід’ємною частиною договору, сторони домовилися, що збудоване за рахунок відповідача кафе "Експресс-ВЛ" загальною площею 89,4 кв.м. є власністю відповідача (т.1 а.с.16).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, акт безвідплатного прийому-передачі колгоспними ринками м. Севастополя ринку Управління від червня 1987 (т.8 а.с.132-137), акт прийому-передачі Управління колгоспними ринками м. Севастополя із відання Управління торгівлі Кримоблспоживспілки від 28.07.1987 із відання Управління торгівлі у відання Кримоблспоживспілки передано, зокрема, Центральний ринок (т.7 а.с.5-8). Право власності на головний корпус Центрального ринку та підземний туалет в цілому, який складається, зокрема, з головного корпусу літ."А", яке розташоване на вул.Щербака,1, оформлено позивачем 30.10.2002, про що останньому було видано свідоцтво від 30.10.2002 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 №971-р (т.2 а.с106)

Відповідно до п.39 Статуту Кримспоживспілки, що був прийнятий на ХІІ з’їзду споживчої кооперації Криму 24.12.1993 (т.7 а.с.95-121), Кримспоживспілка самостійно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Він реалізує права власника через свої органи (з’їзд, рада, правління) у відповідності з їхньою компетенцією, визначеною цим Статутом.

Відповідно до абз.2 розділу І Статуту споживчого госрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році, що діяв на час підписання спірного Договору (т.2 а.с.49-51), підприємство є споживчим госрозрахунковим та знаходиться у власності Кримспоживспілки. Підприємство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, Республіки Крим, постановами Кримспоживспілки та даним Статутом.

Розділом ІІІ зазначеного Статуту визначені повноваження директора підприємства, зокрема, що останній розпоряджається на основі права повного господарського відання майном та коштами, закріпленими за підприємством, укладає договори, відкриває в установах банку розрахункові та інші рахунку; без погодження власника (Кримспоживспілки) не має право на відчуження майна, або передачи в оренду.

Під час укладення Договору ОСОБА_3 був директором Севміськкоопринкторга та був звільнений розпорядженням від 28.07.1998 №181-р з 28.07.1998 (т.2 а.с.19-20), з 29.07.1998 директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений ОСОБА_4 (т.2 а.с.22-23). Проте, за висновком судової експертизи по даній справі підпис від імені ОСОБА_3 виконаний ним (т.3 а.с.84-88), але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (т.3 а.с.91-106).

Спірний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Станом на травень 2001 року відповідачем за погодженим проектом (який розроблений Севастопольською філією державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Дніпроектреконструкція") здійснена реконструкція перекриття лабораторії пасажу, в результаті якої створена нова річ - кафе "Експресс-ВЛ", цей об’єкт нерухомості 17.10.2001 прийнятий в експлуатацію державною комісією, про що складений Акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об’єкту реконструкцією лабораторії з прибудовою кафе "Експрес ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 від 11.10.2001.

Із змісту даного Акту вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв.м. (миюча і кухня 45,6 кв.м., обідня зала - 73,4 кв.м). Будівельно-монтажні роботи здійснювались з 1989 по 1991 роки. У склад державної комісії входить директор Севміськкоопринкторгу ОСОБА_4, який підписав зазначений акт та скріпив його печаткою. Проте, зазначений факт спростовуються висновками експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 якою встановлено, що відтиснення печатки "горкоопринторг код 20750312" на зазначеному акті не відповідають відтисненням печатки "горкоопринторг код 20750312", представленим на дослідження як зразки. Щодо наявного підпису в акті напроти прізвища ОСОБА_4, то відповідно до висновку експерта від 26.07.2005 №2/136 (т.3 а.с.70-71) підписи від імені ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Посилання позивача на п.6.4. Договору на проект реконструкції від 2001 року (т.1 а.с.15), на підставі якого дійсно відбувалась реконструкція (т.1 а.с.111-130) суд не може прийняти до уваги, оскільки відсутність факту додруковування, на чому наполягає відповідач, спростовується висновками експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 (т.3 а.с.91-106).

30.10.2001 право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А2" площею 73,4 кв.м. до будівлі №1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.5 а.с.25).

У період з 1998 по 2005 роки, крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом існували правовідносини з оренди торгового павільйону площею 104 (105) кв.м., на Центральному ринку (т.1 а.с.38-54).

По кримінальній справі з обвинувачення ОСОБА_5 (керівника відповідача) по ч.2 ст.366, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190, ст.15, ч.4 с.190 Кримінального кодексу України (2341-14) вироку не прийнято, ця справа за постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 17.10.2007 направлена на додаткове досудове слідство.

05.11.2008 кримінальна справа відносно ОСОБА_5 припинена за відсутністю в її діях складу злочину по ч.2 ст. 364 та ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, за недоведеністю - по ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 358, ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України, але порушена справа по факту ознак злочину по ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України; з 26.11.2008 - зупинена через не встановлення особи, яка здійснила злочин (т.3 а.с.122-124, 133-134; т.4 а.с.15-27, 29, 31, 33, 40, 97-105, т.7 а.с. 3-4).

Ураховуючи викладене та вказівки Вищого господарського суду України, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (далі- ЦК України (435-15) ) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше (п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) ).

Оскільки Договір було укладено до набрання чинності ЦК України (435-15) від 16.03.2003, суд при розгляді даної справи до правовідносин між сторонами застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 (надалі – ЦК УРСР (1540-06) ).

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст. 71 ЦК УРСР).

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності (ст. 74 ЦК УРСР).

Згідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).

Як стверджує позивач про своє порушене право він дізнався з листа від 21.01.2005 №4, у якому відповідач уперше заявив про наявне у нього права власності на обідню залу кафе. Крім того, вважає, що на зазначені правовідносини поширюється дія ст. 83 ЦК УРСР (т.2 а.с.62-64). Проте із зазначеним твердженнями суд погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян . П роте предмет даного спору є визнання договору недійним, а не повернення державного майна із незаконного володіння, а тому обґрунтування своїх вимог зазначеним приписом є помилковим.

Із змісту Статуту Кримспоживспілки, що був прийнятий на ХІІ з’їзду споживчої кооперації Криму 24.12.1993 (т.7 а.с.95-121) та діяв під час укладення спірного договору, вбачається, зокрема, що власність Кримспоживспілки складається з майна, переданого йому споживчими товариствами, райспоживспілками та іншими його членами, а також коштів, отриманих від господарської діяльності, підпорядкованих йому підприємств та організацій, реалізації цінних паперів та іншої діяльності (п.33 Статуту). Із змісту п.35 Статуту вбачається, що у Кримспоживспілки діє ревізійна комісія, яка контролює додержання підрозділами апарату Кримспоживспілки, підприємствами та організаціями її власного господарства вимог Статуту Кримспоживспілки, фінансову-господарську діяльність правління Кримспоживспілки. Згідно із списку підприємств та організацій власного господарства Кримспоживспілки станом на 01.10.1994 Севастопольський міськкоопринкторг включений до його складу (т.7 а.с.117).

Тобто, фінансово-господарська діяльність Севастопольського міськкоопринкторгу контролюється відповідною ревізійною комісією Кримспоживспілки, а тому про будь-які порушення як позивач так і Кримспоживспілка повинні були знати, у тому числі про дії, які суперечать приписам Статуту, зокрема розпорядженням майном без відповідного погодження.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що директор Севміськоопринкторгу ОСОБА_4 входив у склад державної технічної прийомної комісії з прийому в експлуатацію закінченого реконструкції кафе "Експресс-ВЛ" (т.9 а.с.3-4). Доказів протилежного, позивач суду не надав.

До того ж, позивач має право власності, зокрема, на головний корпус Центрального ринку в цілому, який складається, зокрема, з головного корпусу літ."А", яке розташоване на вул.Щербака,1, про що останньому було видано свідоцтво від 30.10.2002 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 №971-р (т.2 а.с106). У свою чергу свідоцтво про право власності на кафе "Експресс-ВЛ" було видано відповідачу (до внесення у нього виправлень) 30.10.2001, також Севастопольською міською державною адміністрацією в цілому на майно, яке знаходиться на вул.Щербака,1 (т.8 а.с.24).

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що позивач повинен був знати про спірний договір. У свою чергу суд вважає, що укладення відповідних договорів оренди на перекриття лабораторії у період з 1998 по 2005 роки, лист відповідача щодо перерахунку орендної плати з 2001 року, непідписання акту державної технічної комісії про прийом в експлуатацію закінченого об’єкта реконструкції лабораторії з пристроєм кафе "Експресс-ВЛ"від 11.10.2001 не підтверджують факту необізнаності відповідача протягом більш ніж 8 років про існування спірного договору, який порушує його права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, у розумінні ст. 33 ГПК України, що спростовують зазначені обставини позивач та третя особа суду не надали.

Так, спірний договір укладений між сторонами 12.02.1997, отже перебіг строку позовної давності починається з 13.02.1997 та закінчується 13.02.2000. До суду позивач звернувся 11.04.2005, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно із ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із відповідним позовом після спливу строку позовною давності, що в свою чергу є підставою для відмови у його задоволені.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2011 у справі № 5004/545/11.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду).