ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2009 р.
№ 45/417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Добролюбової Т.В.,
суддів
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши касаційні скарги
1)Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія"; 2)Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2008 року
у справі
№ 45/417
господарського суду
міста Києва
за позовом
Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія"
до
Міністерства транспорту та зв'язку України
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим"
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
про
визнання частково недійсним наказу від 25 березня 2003 року № 54
за участю представників сторін від:
позивача: Степаненко О.Б. (дов. від 15.01.09),
відповідача: Висоцький М.В. (дов. від 10.01.09),
третьої особи 1): Полєтаєва Г.І. (дов. від 20.02.08),
третьої особи 2): Краснопір Н.О. (дов. від 29.05.07),
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року Державна організація "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання частково недійсним наказ Державного комітету зв'язку та інформації України "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Укртелеком" № 54 від 25.03.03 у частині передачі будівлі під станцію Алтай за адресою Історичний бульвар, б/н у м. Севастополі, яка значиться у додатку до наказу під номером 50.
У січні 2008 року Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим" (як третя особа з самостійними вимогами) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання частково недійсним наказу Державного комітету зв'язку та інформації України "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Укртелеком" № 54 від 25.03.03.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.08 (суддя Балац С.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 33, 34 Закону України "Про власність" і Положенням про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою КМ України від 05.07.93 № 508 (508-93-п) , на підставі яких суд дійшов висновку, що спірний наказ відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.08 (колегією суддів у складі: Корсак В.А. –головуючий, Коршун Н.М., Авдеєва П.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим" і Державна організація "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.
Державне підприємство "Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим" у поданій ним касаційній скарзі просить рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.08 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.08 скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статті 12 Закону України "Про господарські товариства", посилаючись на те, що спірна будівля знаходиться на балансі Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим" на підставі наказу Міністерства зв'язку РСР № 216 від 16.10.68 та іншим юридичних особам не передавалося.
У касаційній скарзі Державна організація "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" просить рішення і постанову у даній справі скасувати, а справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначив про неповноту розгляду судами всіх обставин справи, що мають важливе значення для правильного вирішення спору. Позивач зазначив, що спірний наказ підписаний зі сторони Державного комітету зв'язку та інформації України неуповноваженою особою, на що суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги.
Вищий Господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 27.12.99 Державним комітетом зв'язку та інформації України № 155, яким, відповідно до Указу Президента України від 15.06.93 № 210/93 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" на базі цілісного майнового комплексу українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" було створено ВАТ "Укртелеком". З виданням наказу № 155, на підставі статті 21 Закону України "Про власність" та статті 12 Закону України "Про господарські товариства" ВАТ "Укртелеком" стало власником цілісного майнового комплексу, на базі якого воно було створено. Наказ № 155 від 27.12.99 недійсним не визнавався. 25.03.2003 між Держкомзв'язку та ВАТ "Укртелеком" було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Укртелеком" по Севастопольській дирекції, в якому під порядковим номером 50 значиться будівля під станцію Алтай по Історичному бульвару. Наказом Державного комітету зв'язку та інформації України № 150 від 23.12.99 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком", до складу якого була включена будівля під станцію Алтай по Історичному бульвару, що підтверджується наявністю відомості розрахунку балансової вартості основних засобів станом на 01.07.99 щодо спірного майна, яке включене до статутного фонду ВАТ "Укртелеком". Таким чином, суди обох інстанцій дійшли висновку, що право власності на всі активи та пасиви УДПЕЗ "Укртелеком" в тому числі на нерухоме майно, про яке йдеться в наказах № 150 від 27.12.99 та № 54 від 25.03.03 перейшло у власність ВАТ "Укртелеком" з моменту державної реєстрації товариства. Відмовляючи у задоволенні позову, суди обох інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ Державного комітету зв'язку та інформації України від 25.03.03 № 54 було прийнято на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформації України від 23.12.1999 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.2002 № 109. При цьому, оскаржуваним наказом № 54 не було врегульовано нові правовідносини та не встановлено нові права та обов'язки сторін, а лише конкретизований перелік об'єктів нерухомого майна, яке передавалося у власність Севастопольської дирекції ВАТ "Укртелеком" на підставі зазначених наказів, тобто наказ № 54 випливає з наказів №№ 150, 155, 109. При цьому, накази від 23.12.99 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.02 № 109 є чинними, законними та в судовому порядку не скановані. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, приймаючи накази від 23.12.99 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.02 № 109 та оспорюваний наказ від 25.03.03 № 54 діяв на підставі законодавства та в межах наданих повноваженьё а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаним висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, право колективної власності виникає на підставі перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства. Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Згідно з п. 15 "Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.93 (508-93-п) , з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви підприємств структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство є правонаступником прав та обов'язків корпоратизованого підприємства.
Касаційна інстанція враховує, що з моменту державної реєстрації ВАТ "Укртелеком", тобто з 05.01.00 право власності на всі активи та пасиви УДПЕЗ "Укртелеком", в тому числі і на нерухоме майно зазначене в наказах від 27.12.99 № 155 та від 25.03.03 № 54 перейшло у власність ВАТ "Укртелеком". При цьому, у спорах, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що даний наказ є вірним по суті та прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства.
У касаційній скарзі Державна організація "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" зазначила про порушення судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень вимог ДСТУ 6.38-90 "Системи організаційно-розпорядчої документації". Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 125 від 03.09.01 "Про розподіл обов'язків між Головою і заступниками Голови Державного комітету зв'язку та інформатизації України" в разі відсутності Голови Державного комітету його обов'язки виконує перший заступник Голови. Під відсутністю, крім перебування посадової особи у відрядженні, відпустці та під час її тимчасової непрацездатності, розуміється також перебування поза даним місцем у певний час. Зазначене свідчить про те, що спірний наказ було підписано уповноваженою на те особою. Відсутність же на спірному наказі ініціалів та прізвища заступника Голови комітету, який підписав наказ не спричинило прийняття незаконного акта, тому підстави для визнання недійсним наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 54 від 25.03.03 відсутні.
Щодо інших доводів касаційних скарг, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції, визначених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновками судів обох інстанцій про недоведеність позивачем в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з прийняттям оспорюваного наказу, а відтак суди дійшли вірних висновків про відсутність правих підстав для задоволення позову. У зв'язку з чим, оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" і касаційну скаргу Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки Крим" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2008 року у справі Господарського суду м. Києва № 45/417 - залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова Судді: Т. Гоголь В. Швець