рішення прийняте 11.01.2012 у зв'язку із оголошеними у судовому засіданні перервами з 21.11.2011 до 12.12.2011 та з 12.12.2011 до 21.12.2011, з 21.12.2011 по 11.01.2012.

У судовому засіданні 11.01.2012 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 932 000,00 грн., та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі №35/372, розгляд справи призначено на 21.11.2011.

09.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/372 від 21.11.2011.

16.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов з додатками.

16.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №35/372 до закінчення розгляду кримінальної справи №16-2024 порушеної старшим слідчим СВ Обухівського РВ ГУ МВС в Київській області за фактом заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ТОВ "ДНК Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Представник позивача проти даного клопотання заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та дослідивши надані суду докази, суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Норма ст. 79 ГПК України не містить права або обов"язку суду зупиняти провадження у справі до розгляду (закінчення) кримінальної справи, а тому підстави для задоволення клопотання у суду відсутні.

У судовому засіданні 12.12.2011, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 21.12.2011.

15.12.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 21.12.2011, на підставі ст. 77 ГПК України представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України . Дане клопотання судом задоволене (ухвала суду від 21.12.2011 №35/372).

В судовому засіданні 21.12.2011, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 11.01.2012.

В судовому засіданні 11.01.2012, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

02.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК –ВР Коммерс"(далі –постачальник - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп"(далі –покупець - позивач) було укладено договір поставки нафтопродуктів №41МО (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник (відповідач) зобов’язався передати, а покупець (позивач) прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) на умовах, в кількості, в асортименті, цінам та строкам поставки згідно умов даного Договору.

Кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами та зазначається у відповідних рахунках-фактурах та заявках на поставку товару (Додаток №1), що є невід"ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Згідно п.3.2 Договору покупець (позивач) на основі поточних цін, про які він був повідомлений постачальником (відповідачем) направляє постачальнику (відповідачу) підписану та скріплену печаткою заявку на поставку товару з вказівкою про асортимент, кількість, якість, ціну товару, адресу нафтобази по формі, що вказана в додатку №1 до Договору поставки (факсокопія, електронне повідомлення є прийнятим) або передає відповідачу за допомогою телефонного зв"язку.

В разі погодження заявки покупця, постачальник на протязі робочого дня направляє покупцю рахунок-фактуру по факсу, електронній пошті або кур"єром на вибір постачальника (Додаток №2) (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору покупець зобов"язується оплатити товар на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником у повній відповідності до рахунку-фактури. Рахунок –фактура, не оплачена в строк, зазначений в рахунку-фактурі, є недійсним. Датою оплати є дата нарахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений в рахунку-фактурі.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що між сторонами мало місце лише підписання Договору. Сторони не дійшли згоди стосовно погодження істотних умов договору і фактично договір поставки є неукладеним.

Позивач також зазначив, що 09.11.2011 року ним було здійснено перерахування коштів відповідачу в розмірі 932 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких надані до позовних матеріалів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов"язаний повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 932 000,00 грн.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору та з боку відповідача було здійснено виконання умов договору та поставлений товар на виконання умов Договору (відзив на позов).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

02.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс"та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп"було укладено Договір поставки нафтопродуктів №41МО, за умовами якого відповідач зобов"язався передати, а позивач прийняти і оплатити нафтопродукти на умовах, в кількості, в асортименті, цінам та строки поставки відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору поставка товару здійснюється на базисі поставки FCA автоцистерни на естакадах наливу однієї з нафтобаз (нафтобази Васильків та Обухів).

08.08.2011 позивачем за допомогою електронної пошти, було направлено відповідачу заяву на відвантаження нафтопродуктів (бензин автомобільний А-95) на суму 1 372 700,00 грн. Відповідачем було виставлено позивачу рахунок №МО –0003577 на суму 1 372 700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до платіжних доручень від 09.09.2011 року позивачем була здійснена сплата за товар згідно Договору №41МО від 02.08.2011 на загальну суму 932 000,00 грн.

До матеріалів справи відповідачем наданий лист позивача за вих.№08/26 від 26.08.2011, яким позивач просив відповідача поставити товар згідно п.3.5 Договору, оскільки сплата за товар в розмірі 932 000,00 грн. була здійсненна позивачем 09.08.2011 року, та лист позивача за вих..№08/29-1 від 29.08.2011, в якому останній повторно просив відповідача поставити товар згідно п.3.5 Договору у зв"язку із його сплатою 09.08.2011.

В матеріалах справи також міститься копія постанови старшого слідчого СВ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області майора міліції Хижняк В.Ю., якою встановлено наступне:

"02.08.2011 року ТОВ "ДНК-Груп"та ТОВ "ТНК-ВР Коммерс"укладено договір поставки нафтопродуктів №41МО, відповідно до умов "FCA-автоцистерни"на естакадах наливу однієї з нафтобаз, що розташовані в м. Васильків Київської області, по вул. Паризької Комуни, 18, або в м. Обухів Київської області, по вул. Будьоного, 35.

Згідно умов укладеного договору покупець повинен направити продавцю підписану і скріплену печаткою заявку на поставку товару з зазначенням асортименту (бензин чи дизельне паливо). В разі погодження заявки поставщик на протязі одного робочого дня направляє покупцю рахунок-фактуру. Покупець зобов"язаний оплатити товар на підставі рахунку-фактури, яка повинна бути підписана обома сторонами. Постачальник зобов"язаний відвантажити, а покупець вивезти оплачений відповідно до рахунку-фактури товар на протязі п"яти банківських днів з моменту сплати коштів за товар.

На виконання умов договору, 09.08.2011 ТОВ "ДНК-Груп"перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "ТНК-ВР Коммерс"грошові кошти в сумі 932 000,00 грн. за дизельне паливо.

Невстановлені особи, діючи від імені службових осіб "ДНК-Груп", на підставі довіреності №05/08/2011 від 05.08.2011, оформленої на ім"я ОСОБА_3 отримали від "Нафтобази Обухів", що знаходиться в м. Обухів по вул. Будьоного, 35, бензин А-95 в кількості 68,776 тонн на суму 890 649,02 грн. Вказана довіреність від 05.08.2011 ТОВ "ДНК-Груп"на адресу ТОВ "ТНК-ВР Коммерс"не направлялась. Директор ОСОБА_3 вважає її підробленою.

Відповідно до копій товарно-транспортних накладних №ОБХ-001039, №ОБХ-001040, №ОБХ-001041 від 09.08.2011, що були надані ТОВ "ТНК-ВР Коммерс"та які належним чином не оформлені, на адресу ТОВ "ДНК-Груп"начебто відвантажено нафтопродукти –бензин АИ-95 (хоча оплата проводилась за дизельне паливо), які в дійсності ТОВ "ДНК-Груп"не отримувало. Грошові кошти ТОВ "ДНК-Груп"повернуті не були та нафтопродукти не поставлені.

Таким чином, невстановлені слідством особи, шляхом обману та зловживання довірою, діючи від імені ТОВ "ДНК-Груп"заволоділи чужим майном останніх, чим ТОВ "ДНК-Груп"завдано матеріальних збитків на суму 932 000,00 грн.

Враховуючи визначені обставини слідчим порушено кримінальну справу за фактом заволодіння шляхом шахрайства грошовими коштами ТОВ "ДНК-Груп"за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України".

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2 і 3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов"язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Надані суду докази (платіжні доручення позивача, листи позивача з вимогою виконання умов Договору, постанова слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області від 25.10.2011) спростовують факт недосягнення сторонами істотних умов договору та його не укладення, а тому кошти в розмірі 932 000,00 грн. сплачені позивачем як сплату за дизельне паливо згідно договору №41МО від 02.08.2011 не є безпідставно набутими.

Крім того, доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення коштів у зв"язку із невиконанням умов договору суду також надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодекс України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивачем не було надано суду належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача є не обґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

1. У позові відмовити повністю.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.