08.12.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель"(далі-ДП "Кюне і Нагель"/відповідач) про стягнення 175 676,43 грн. вартості пошкодженого майна.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2011р. порушено провадження у справі №21/169-11 та призначено справу до розгляду на 26.12.2011р.

20.12.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2011р. розгляд даної справи відкладено на 10.01.2012р.

В судові засідання 26.12.2011р. та 10.01.2012р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

25.01.2010р. господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення у справі №3/134-17/152 за позовом "Кюне і Нагель" до ФОП ОСОБА_1, за участю третіх осіб: ТОВ "Українська побутова техніка"та ОСОБА_3., про стягнення 242 145,28 грн. вартості пошкодженого вантажу, яким позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача 236 726,43 грн. вартості пошкодженого вантажу та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Як встановлено судом, 20.04.2008 між ТОВ "Українська побутова техніка" та ДП "Кюне і Нагель" укладено договір транспортного експедирування №КН-353-FO/LWO, за яким експедитор (ДП "Кюне і Нагель") зобов’язався надати ТОВ "Українська побутова техніка" послуги з транспортно-експедиційного обслуговування (послуги, що безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом).

Згідно пункту 3.1.1 договору транспортного експедирування, ДП "Кюне і Нагель" укладено з ФОП ОСОБА_1 договір перевезення №22 7277 809-018 від 30.09.2008р., за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався здійснити перевезення побутової техніки в кількості 282 шт. (пральних машинок ARDO FLO86E - 190 шт.; ARDO FLS0105S - 92 шт.), які є власністю ТОВ "Українська побутова техніка".

04.10.2008 року під час здійснення перевезення вищезазначеної побутової техніки водій автомобіля, який належить ФОП ОСОБА_1 здійснив зіткнення на автодорозі Західний обхід м. Львова з іншим транспортним засобом, який рухався попереду. В результаті ДТП, яке мало місце на митній території України, вантаж, зазнав ушкоджень, внаслідок чого не був доставлений одержувачу, а повернутий на місце завантаження власнику - на територію ТОВ "Українська побутова техніка".

Актом експертизи №В-462 від 10.10.2008р., складеним головним спеціалістом-експертом Івано-Франківської торгово-промислової палати на замовлення ТОВ "Українська побутова техніка" визначено, що пральні машини в загальній кількості 199 шт., а саме: ARDO FLO86E - 135 шт.; ARDO FLS0105S - 64 шт., мають пошкодження, що спричинили втрату товарного вигляду та пошкодження не сумісні з їх функціональною придатністю. По результатах тестування придатними для використання визнано пральні машини: ARDO FLO86E - 55 шт.; ARDO FLS0105S - 28 шт., які підлягають пакуванню в нову транспортну тару. Розмір збитків, завданих внаслідок ДТП становить 242 145,28 грн.

Оскільки господарським судом встановлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 зобов'язання за договором перевезення; факт пошкодження товару, внаслідок ДТП; вину ФОП ОСОБА_1; доведено розмір збитків, колегія суддів господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 236 726,43 грн. В частині вимоги про стягнення 5 418,85 грн. вартості пошкодженого товару судом відмовлено з огляду на той факт, що згідно акта про списання №АК+000353 від 15.12.2008р., акта №379/1 від 15.12.2008р. про утилізацію партії пошкоджених пральних машин та довідки №11/02 від 10.12.2009р., загальна вартість відходів металобрухту, отриманого замовником внаслідок утилізації вищевказаних пошкоджених пральних машинок становить 5 418,85грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 22.12.2010р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010р. скасовано частково, в задоволенні позовної вимоги про стягнення 175 675,43 грн. відмовлено, а врешті рішення залишено без змін.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та винесенні постанови про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 175 675,43 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір збитків які підлягають відшкодуванню слід визначати не з вартості пошкодженого майна (242 145,28 грн.), а з вартості відновлювального ремонту пошкодженого вантажу, у сумі 61 050,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2011р. постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 22.12.2010р. скасовано, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010р. залишено без змін.

Посилаючись на те, що вищезазначеним рішенням з позивача стягнуто загальну вартість пошкодженого вантажу (236 726,43 грн.), а не суму, на яку зменшилась вартість вантажу (61 050,00 грн.), пошкоджений вантаж не був повернутий позивачу, останній просить суд стягнути з відповідача 175 676,43 грн. вартості утилізованих пральних машин в загальній кількості 199 шт., а саме: ARDO FLO86E - 135 шт.; ARDO FLS0105S - 64 шт. з підстав ст. 224, 314 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 224, 314 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Втім, законодавством, на яке посилається позивач як на підставу позовних вимог, не передбачено ані обов’язку потерпілої особи по поверненню пошкодженого товару особі, яка відшкодувала його вартість, ані обов’язку по відшкодуванню його вартості у зв'язку з утилізацією такого майна.

Крім того, при винесенні даного рішення судом враховано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2010р. у справі №3/134-17/152, яке набрало законної сили 04.03.2011р., згідно постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2011р., встановлено обґрунтованість вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 236 726,43 грн. загальної вартості пошкодженого вантажу з підстав ст. ст. 22, 611, 614, 623, 924 ЦК України та ст. ст. 224, 307, 308, 314 ГК України.

Посилання ж позивача на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) передбачено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Виходячи з системного аналізу зазначеного положення, суд дійшов висновку, що питання про передачу пошкодженого майна особі, відповідальній за шкоду вирішується тим судом, який приймає рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості пошкодженого майна, а не в межах окремого позовного провадження, як помилкового вважає позивач.

За таких обставин, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 175 676,43 грн. вартості утилізованих пральних машин в загальній кількості 199 шт., а саме: ARDO FLO86E - 135 шт.; ARDO FLS0105S - 64 шт. з підстав ст. 224, 314 ГК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.