До Господарського суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство "Березанський комбікормовий завод"з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"про визнання недійсним генерального кредитного договору №089 від 28.12.2006р. з додатками до нього –Кредитним договором №089/1 та №089/2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2011р. порушено провадження у справі. В судових засіданнях 13.12.2011р. та 20.12.2011р. судом оголошувались перерви.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" (v_123600-07) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові та наданих суду письмових поясненнях обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували та просили в позові відмовити, з підстав, викладених у відзиві, а також просили застосувати позовну давність.

Крім того, дослідивши надані відповідачем установчі документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання правонаступництва та заміни на підставі ст. 25 ГПК України відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик".

В судовому засіданні 10.01.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані сторонами оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

28 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") та Відкритим акціонерним товариством "Березанський комбікормовий завод"(Позивач) було укладено Генеральний кредитний договір №089 (тут і надалі –Генеральний кредитний договір №089).

Згідно п. 1.1 Генерального кредитного договору №089 кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 36 місяців з 28.12.06 по 28.12.09, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід’ємною частиною цієї угоди.

Відповідно до п.1.5 Генерального кредитного договору № 089 відсоткова ставка в гривні –19% річних.

27.12.07 сторони підписали зміни № 1 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.5 договору виклали в наступній редакції: "Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/1 від 28.12.06 становить 19,5 % річних. Відсоткова ставка в гривні по кредитному договору № 089/2 від 28.12.06 становить 19 % річних.".

28.02.08 сторони підписали зміни № 2 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.1 договору виклали в наступній редакції: "Кредитор встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у розмірі 5 400 000,00 грн. терміном на 72 місяці з 28.12.06 по 28.12.12, в межах якого здійснюються кредитні операції в гривні за окремими кредитними договорами, що будуть укладені в рамках цієї угоди, в порядку і на умовах, передбачених цією угодою та договорами. При цьому договори є невід’ємною частиною цієї угоди.".

01.07.2008 року сторонами було підписано зміни № 3 до Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06, відповідно до яких п.1.5 договору виклали в наступній редакції: "Відсоткова ставка в гривні –25 % річних", п.10.2 виклали в наступній редакції: "У разі несвоєчасного повернення кредиту в гривні позичальник зобов’язаний повернути прострочену суму кредиту з урахуванням індексу інфляції, який мав місце у період прострочки, та сплатою 25 % річних від простроченої суми кредиту.".

На виконання умов та у межах Генерального кредитного договору № 089 від 28.12.06 між сторонами було укладено:

- кредитний договір № 089/1 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 1 900 000,00 грн. на строк 12 місяців: з 28.12.06 по 27.12.07, зі сплатою 19 % річних. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 1900000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін –28.12.2012, відсоткова ставка –25% річних;

- кредитний договір № 089/2 від 28.12.06, згідно з яким позичальнику відкрита невідновлювана кредитна лінія з лімітом 3 500 000,00 грн. на строк 36 місяців: з 28.12.06 по 28.12.09, зі сплатою 19 % річних.. До вказаного кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни, відповідно до внесених до кредитного договору змін початок погашення кредиту у сумі 3500000,00 грн. встановлений згідно з графіком погашення, починаючи з 28.02.09, кінцевий термін –28.12.2012, відсоткова ставка –25% річних;

Виконання зобов’язань за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 забезпечується іпотекою належного на праві власності позичальнику нерухомого майна –цілісного майнового комплексу, загальною площею 8 669,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Маяковського, 12, згідно з Іпотечним договором № 1215/089, посвідченим 28.12.06 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Череневим В.В. за реєстровим № 6266.

Також на забезпечення виконання зобов’язань за Генеральним кредитним договором № 089 від 28.12.06 та кредитних договорів до нього № 089/1 та № 089/2 між сторонами також було укладено Договір застави №1219/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1211/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1214/089 від 28.12.2006р., Договір застави №1220/089 від 28.12.2006р.

Позивач вважає, що Генеральний кредитний договір № 089 суперечить вимогам законодавства, що діяло на момент укладання договору, і зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів належить (п. "і") затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства і повноваження, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів не можуть бути передані іншим органам товариства.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 8.12 Статуту Позивача передбачено погодження угод, що укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% статутного фонду, при цьому Статут Позивача в редакції на момент укладання спірного договору не містив приписів про делегування загальними зборами повноважень щодо затвердження договорів понад суми, визначені в статуті, іншим органам управління. Генеральний кредитний договір №089 та додатки до нього кредитні договори №089/1 та №089/2 укладені на суму 5 400 000,00 грн., що перевищує 15% статутною фонду Позивача, і на думку Позивача Генеральний кредитний договір №089 не був належним чином затверджений загальними зборами акціонерів товариства Позивача, тому суперечить вимогам ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства", що є підставою для визнання його недійсним згідно ст. ст.ст. 203 215 ЦК України (435-15) .

Крім того позивач зазначає, що визнання недійсним Генерального кредитного договору №089 на думку Позивача у відповідності до ст. 216, 548 ЦК України є підставою недійсності зобов’язань (вищеописаних іпотечного договору та договорів застави), укладених з метою забезпечення основного зобов'язання за Генеральним кредитним договором №089.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Як на підставу недійсності Генерального кредитного договору №089 Позивач посилається не невідповідність його вимогам Статуту та ст.ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства".

Разом з тим, відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, що діяла станом на момент укладення Генерального кредитного договору №089 (редакція діє з 14.12.2006р. відповідно до Закону України N 3107-IV від 17.11.2005р. (3107-15) ), учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства"у вказаній вище редакції, вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

При цьому, в ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" у вказаній вище редакції зазначено, що повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Обмежень щодо делегування повноважень встановлених п. "і"іншим органам товариства, окрім загальних зборів акціонерів, Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) (в редакції, що діяла станом на момент укладення Генерального кредитного договору №089) не передбачено; таких обмежень не містить і Статут Позивача в редакції станом на час укладення Генерального кредитного договору №089.

Натомість п. 8.12 Статуту Позивача у вказаній редакції передбачає, що до компетенції Спостережної ради товариства належить погодження угод, які укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% розміру статутного фонду товариства та надання згоди правлінню на одержання кредитів, укладання договорів застави майна товариства.

Відповідно до п. 8.13 Статуту, Правління товариства складається з 5-ти осіб і роботою Правління керує Голова правління, який у відповідності до п. 8.16 Статуту уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення Загальних зборів акціонерів та спостережної ради акціонерів, укладати угоди від імені Товариства.

Протоколом №25 від 01.11.2006р. Засідання Спостережної ради та Правління Позивача ухвалено рішення про отримання кредиту у формі не відновлювальної кредитної лінії у Відповідача на суму 5 400 000 грн. (п. 1 протоколу), про укладення договорів в забезпечення зобов’язань по кредитному договору (повний перелік майна наведено в п. 2 протоколу) та уповноважено Голову Правління на укладення кредитного договору, договору іпотеки, договору застави від імені Позивача з ВАТ КБ "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач) загальною сумою 5 400 000 гривень, з яких 1 900 000 гривень, на закупівлю сільськогосподарської продукції, терміном на дванадцять місяців під 19 % річних, та 3 500 000 гривень, на закупівлю обладнання та реконструкції комбікормового цеху, терміном на 36 місяців під 19% річних.

Судом відхиляються заперечення Позивача, що оскільки ні статутом ні законом не передбачено такого органу управління як "збори спостережної ради та правління", то прийняте ними рішення у вигляді протоколу №25 від 01.11.2006р. є недійсним, оскільки чинне на час складення вказаного протоколу законодавство та редакція Статуту Позивача не забороняли проводити спільні засідання органів управління товариства; відповідачем не доведено суду протилежного.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що вказаний Протокол №25 від 01.11.2006р. було скасовано або визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Щодо посилань Позивача, що передбачене п. 8.12 Статуту повноваження Спостережної ради товариства "погоджувати угоди"не є тотожним поняттю "затверджувати угоди" передбаченим ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", суд зазначає наступне.

Статут Позивача передбачає погодження угод "взагалі"(а не окремо визначених типів угод, як наприклад - про купівлю акцій) лише з боку Спостережної ради, а формулювання "затвердження угод"в Статуті відсутнє.

Отже, оскільки обмеження щодо делегування повноважень встановлених п. "і"іншим органам товариства, окрім загальних зборів акціонерів, Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) (в редакції на момент укладення Генерального кредитного договору №089) не передбачено, і таких обмежень не містить Статут Позивача, а формулювання "затвердження угод"в Статуті відсутнє, то вказане в п. 8.12 Статуту Позивача повноваження Спостережної ради товариства погоджувати угоди, які укладаються правлінням на суму, що перевищує 15% розміру статутного фонду товариства, суд розглядає як не заборонене Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) делегування (розподіл) повноважень, між органами управління товариством щодо "затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства", оформлене не у вигляді довіреності, а у вигляді прямого зазначення такого делегування в установчих документах товариства.

Позивачем крім того нормативно не обґрунтовано і не доведено суду свою позицію, що таке делегування повноважень повинно бути оформлено лише у вигляді окремої довіреності, а не іншим чином, в тому числі в установчих документах товариства.

Враховуючи все вищенаведене, Позивачем не доведено невідповідність укладеного 28 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик"(правонаступником якого є Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик") та Позивачем Генерального кредитного договору №089 вимогам Статуту та ст.ст. 10, 41 Закону України "Про господарські товариства", і оскільки Позивач не довів суду належними засобами доказування обґрунтованість своїх позовних вимог, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення.

Крім того, в поданому до суду відзиві від 29.11.11р., Відповідач, окрім заперечень по суті заявленого позову, також просив суд застосувати позовну давність.

Позивач заперечує проти застосування позовної давності до вимог по даному позову, і зазначає, що оскільки відповідно до п. 3.3 Роз’яснення ВГСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, і тому строк позовної давності на думку Позивача не повинен застосовуватись і до вимог даного позову.

Судом заперечення Позивача відхиляється, оскілки не застосування строку позовної давності зазначене в п. 3.3 Роз’яснення ВГСУ від 12.03.99 р. N 02-5/111 (v_111800-99) стосується саме недійсних угод, натомість судом в межах даного спору встановлено, що Генеральний кредитний договір №089 є дійсним, по ньому правовідносини між сторонами фактично склалися, і даний договір породив для сторін визначені його умовами права та обов'язки (що не потребує доведення у відповідності до ст. 35 ГПК України та рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2010р. по справі №33/660), а тому на вимогу про визнання його недійсним строки позовної давності розповсюджуються.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорюваний Позивачем Генеральний кредитний договір №089 укладено 28 грудня 2006 року, і саме з цієї дати Позивачу були відомі умови укладеного договору та контрагент за договором, а обґрунтовуються заявлені позовні вимоги тим, що на думку Позивача при укладенні договору було допущено порушення –договір не було затверджено загальними зборами акціонерів товариства Позивача.

Отже, право вимоги про визнання Генерального кредитного договору №089 недійсним у Позивача виникло з дати укладання та (на думку Позивача) не затвердження договору - з 28.12.2006р., та припинилось зі спливом трьох років.

Враховуючи наведене, 28.12.2009р. було останньою датою, коли Позивач міг заявити позовні вимоги про визнання Генерального кредитного договору №089 недійсним з підстав, наведених у позові.

Позовна заява надійшла до суду 10.11.2011 (направлена позивачем поштою до суду 09.11.11р., вх. суду від 10.11.2011р.), тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В у відзиві на позов Відповідач письмово звернувся до суду про застосування до позовних вимог строку позовної давності та відмову в позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Поважності причин пропуску позовної давності Позивачем суду обґрунтовано та доведено не було, а тому суд, за заявою Відповідача, застосовує позовну давність.

Враховуючи наведе, вимоги Позивача про визнання недійсним генерального кредитного договору №089 від 28.12.2006р. з додатками до нього –Кредитним договором №089/1 та №089/2, задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В задоволенні позову відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.