За позовом Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017, ідентифікаційний код 13773991)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000); 2) Сімферопольська міська рада (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95000)

Про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення та спонукання до виконання певних дій

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – ОСОБА_8 директор; ОСОБА_5, предст., дов. №2/И-2 від 10.01.2012 р.

Від відповідача - не з’явився (клопотання).

Від третіх осіб: 1) не з’явився; 2) не з’явився.

Суть спору: Комунальне підприємство "Сімферопольський "Будинок кіно" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд:

- зобов’язати відповідача звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення по АДРЕСА_2 які перебувають на балансі Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно";

- зобов’язати відповідача передати за актом прийому-передачі нежилі приміщення по пр. Кірова, 37 в м. Сімферополі балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Сімферопольський "Будинок кіно".

Позовні вимоги мотивовані тим, що після спливу строку дії договору оренди відповідач відмовляється звільняти приміщення та продовжує користуватися ними, не зважаючи на багаторазові звернення орендодавця про необхідність повернення об’єкта оренди через припинення дії договору.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.04.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради та Сімферопольська міська рада.

Ухвалою ГС АР Крим від 17.05.2011 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Центральним районним судом м. Сімферополя адміністративної справи №2-а-2520/11.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.12.2011 р. провадження у справі було поновлено.

Відповідач у судове засідання не з’явився, однак направив до суду клопотання, в якому повідомив про подачу ним апеляційної скарги на ухвалу ГС АР Крим від 17.05.2011 р. у цій справі, у зв’язку з чим просить суд не проводити судове засідання та вжити заходи по відправленню апеляційної скарги до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Однак, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Крім того, з доданого відповідачем до клопотання примірника апеляційної скарги вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить не скасувати, а змінити спірну ухвалу суду, виклавши її резолютивну частину в іншій редакції. Таким чином, суд вважає, що подання вищевказаної скарги жодним чином не впливає вирішення спору по суті, а тому, приймаючи до уваги те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Треті особи у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

23.03.2005 р. між комунальним підприємством "Сімферопольський "Будинок кіно" (Орендодавець) і приватним підприємцем ОСОБА_6 (Орендар) був укладений договір №2 оренди нежилих приміщень по АДРЕСА_2 (а. с. 10-14).

Відповідно до п. 1.1 даного договору, орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету від 25.02.2005 р. №268, передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежилі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 площею 34,7 кв. м. (колишні каси Блакитної зали), що знаходяться на балансі КП "Сімферопольський "Будинок кіно", вартість яких визначена згідно незалежної оцінки від 28.02.2005 р. і складає 39935,00 грн. Приміщення передаються в оренду для розташування кафе-бару.

Згідно з п. 2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування нежитловими приміщеннями в строк, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору і акту прийому-передачі нежитлових приміщень.

Відповідний акт приймання-передачі приміщень був підписаний між сторонами 23.03.2005 р. (а. с. 15).

Згідно п. 10.1. даного договору він укладений строком на 11 місяців і діє з 23.03.2005 р. по 22.01.2006 р. включно.

Додатковою угодою від 22.12.2006 р. сторони продовжили строк дії договору оренди №2 від 23.03.2005 р. до 21.11.2007 р. (а. с. 16).

Додатковою угодою від 16.10.2008 р. сторони продовжили строк дії вищевказаного договору оренди до 14.10.2009 р. включно, та внесли зміни до акта прийому-передачі нежилого приміщення та до тексту договору оренди №2 від 23.03.2005 р. в частині зазначення площі приміщення, а саме: "приміщення площею 46,7 кв. м."(а. с. 17).

Відповідно до п. 10.8 договору оренди, дія даного договору припиняється у зв’язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містить стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір найму, відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України, укладається на строк, встановлений договором.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, законодавчо закріплена можливість автоматичної пролонгації договору оренди за мовчазною згодою сторін. Заборона такої пролонгації в договорі сторонами закріплена не була.

Матеріали справи свідчать, що повідомлення про сплив строку дії договору, відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини та, як наслідок, необхідність повернення об’єкта оренди, були викладені позивачем лише в листах №10/И-10 від 21.01.2011 р. (а. с. 18), №34/И-34 від 05.04.2011 р. (а. с. 22). Іншого суду доведено не було, у той час як відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, оскільки протягом місяця з 14.10.2009 р. від жодної із сторін не надходила заява про намір припинити його дію, то договір вважається продовжений на той же строк і на тих же умовах, тобто до 14.10.2010 р. За аналогічних обставин договір продовжив свою дію до 14.10.2011 р.

В свою чергу, враховуючи наявність вищевказаних листів №10/И-10 від 21.01.2011 р. та №34/И-34 від 05.04.2011 р., саме з 15.10.2011 р. договір припинив свою дію, а тому спірні приміщення зайняті відповідачем без достатньої правової підстави.

При цьому слід зазначити, що хоча частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди. Така позиція викладена, зокрема, в пункті 12 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000 р. N 02-5/237 (v_237800-00) (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно пунктів 2.3, 5.10 укладеного між сторонами договору в разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний звільнити і повернути балансодержателю орендоване приміщення у належному стані за актом прийому-передачі.

Враховуючи, що всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, відповідач не надав суду належних доказів повернення орендованого майна після спливу строку дії договору, яким у даному випадку є саме акт приймання-передачі, суд вважає, що вимоги Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" є обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення по АДРЕСА_2 які перебувають на балансі Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017, ідентифікаційний код 13773991).

3. Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передати за актом прийому-передачі нежилі приміщення по пр. Кірова, 37 в м. Сімферополі балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Сімферопольський "Будинок кіно" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017, ідентифікаційний код 13773991).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Сімферопольський "Будинок кіно" (пр. Кірова, 37, м. Сімферополь, АР Крим, Україна, 95017, ідентифікаційний код 13773991) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

рішення підписано 10.01.2012 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.