ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" січня 2012 р. Справа № 5023/9426/11 (н.р. 38/352-09)
вх. № 9426/11 (н.р. 9777/6-38)
( Додатково див. рішення господарського суду Харківської області (rs14158772) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18683406) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs24303321) ) ( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs15872646) ) ( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs21839959) )
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, директор, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за дорученням
відповідача - ОСОБА_4, за дорученням
3-ї особи ' Текст ' відповідача - ' Текст ' 3-ї особи ' Текст '
розглянувши справу за позовом Підприємства "Біон" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків 3-я особа ' Текст '
до ФОП ОСОБА_5, м. Харків 3-я особа ' Текст '
про відшкодування збитків та зобов"язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд заборонити відповідачу будь-яке використання у господарську звороті творів позивача у будь-якій формі копіювання чи будь-якій формі відтворення та оригінальних назв творів художнього характеру "Лаванда Таблетована" та "Кедр Таблетований", а також стягнути з відповідача на свою користь збитки, завдані порушенням авторського права в сумі 39110,00,00 грн. і компенсацію у розмірі 50000 мінімальних заробітних плат. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем у відповідності до ст. 418 ЦК України "права інтелектуальної власності позивача на результат його інтелектуальної та творчої діяльності" на твір художнього характеру "Упаковка" і оригінальні назви творів художнього характеру "Лаванда Таблетована" та "Кедр Таблетований", посилаючись при цьому на ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 4, 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".
рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року в задоволенні позову Підприємства "Біон" ЛТД у формі ТОВ відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2011 року рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2011 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року були скасовані, а справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Погореловій О.В.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
28.12.2011 року до господарського суду, на виконання вимог ухвали суду від 20.12.2011 року, від експерта ОСОБА_6 надійшли пояснення на питання сторін щодо висновку експерта.
Суд, дослідивши надані пояснення, долучає їх до матеріалів справи.
03.01.2011 року від позивача надійшов відзив на судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності № 7580 від 13.12.2010 року на відповіді експерта ОСОБА_6 на запитання сторін в судовому засіданні 20.12.2011 року, з урахуванням постанови ВГСУ від 18.10.2011 року.
Суд, дослідивши наданий відзив долучає його до матеріалів справи.
В судовому засіданні представники позивача підтримують позов у повному обсязі та просять суд його задовольнити.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2001 року між ОСОБА_1 –автором твору та Підприємством "Біон" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю був укладений авторський договір на передачу виключних майнових прав на використання товару, який уявляє собою: фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", "ЕВКАЛІПТ ТАБЛЕТОВАНИЙ" яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару. Власник передає правонаступнику (позивачу у справі) виключне право на використання вказаного твору, перешкоджати неправомірному використанню вказаного твору, в тому числі й забороняти таке використання.
Твори, фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", "ЕВКАЛІПТ ТАБЛЕТОВАНИЙ" яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару створені ОСОБА_1 у 1992 році, про що свідчить підпис автора на малюнках творів.
У цьому зв’язку 30.08.2007 року, згідно з закупівельним актом на торговому місці №10-4062 у торговому центрі біля станції метро "Академіка Барабашова", було придбано "Засіб для ароматизації речей, одягу, приміщень "Таблетована лаванда" та "Засіб для ароматизації речей, одягу, приміщень "Таблетований кедр", виготовлені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, тобто відповідачем за цією справою.
Позивач, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, стверджує, що він є власником майнових авторських прав стосовно двох згаданих художніх творів, які являють собою ескізи до упаковки певного товару та які містили, крім іншого, оригінальні назви: "Таблетована лаванда" та "Таблетований кедр".
Згідно з тими ж поясненнями позивача, допущене відповідачем порушення полягало в тому, що він незаконно без дозволу власника та не сплативши йому авторської винагороди, переробив зазначені твори, а також відтворив використані в цих творах їх оригінальні назви, і досягнутий таким чином результат у подальшому використав у своїй комерційній діяльності.
Наявну у відповідача можливість для вчинення таких дій позивач пояснює тим, що у серпні 2005 року художній твір "Лаванда таблетована" був ним оприлюднений, а отже інформація про нього стала відомою необмеженому колу осіб, тобто і відповідачу.
Згідно ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Матеріали справи не містять документів, які б могли спростувати пріоритет автора ОСОБА_1 на твір "Фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ".
Висновком Харківської державної академії дизайну і мистецтв № 6/09 від 15.12.2009 р., наданим Позивачем, визначено схожість до можливості сплутання пакування засобів від молі "Лаванда таблетована", "Кедр таблетований" (виробник підприємство "БІОН"ЛТД в формі ТОВ) та пакування засобів від молі "Лаванда таблетована", "Кедр таблетований" (виробник ФОП ОСОБА_5).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2010 року було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса.
Відповідно до висновку експерта: мало місце відтворення частин творів "фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", а саме їхніх оригінальних назв, при створенні упаковки для продукції "Лаванда таблетована" та "Кедр таблетований", виробником яких є ОСОБА_5
Стаття 50 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначає, що порушенням авторського права є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
Пункт 3 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначає, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти відтворення творів.
З метою додаткового та повторного дослідження питань, які були досліджені при проведенні судової експертизи та додаткових питань сторін, в судове засідання був викликаний фахівець з питань авторського права, судовий експерт ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса - ОСОБА_6, яка у судовому засіданні 20.12.2011 р. надала пояснення по суті справи, а саме:
- назва твору "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" є оригінальною. Оригінальність назви твору - словосполучення "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" с точки зору авторського права пояснюється тим, що оригінальність не повинна бути абсолютною, оскільки авторське право допускає інтелектуальну творчість на основі вже існуючих елементів;
- оригінальність назви твору - словосполучення "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" пояснюється с точки зору авторського права тим, що оригінальність не повинна бути абсолютною, оскільки авторське право допускає інтелектуальну творчість на основі вже існуючих елементів. Головне, щоб твір або його частина, якою є назва, відрізнялася від своїх попередників та не була копією або імітацією іншого твору або його частини.
Суд погоджується з висновком експертизи, що об’єкт "Фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" є твором –таким що охороняється Законом України "Про авторське право та суміжні права" (3792-12) .
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права", частина твору, яка може використовуватися самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно з законом "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) .
Частина твору, його назва твору "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" є оригінальною. Оригінальність назви твору - словосполучення "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" с точки зору авторського права пояснюється тим, що оригінальність не повинна бути абсолютною, оскільки авторське право допускає інтелектуальну творчість на основі вже існуючих елементів.
Судом встановлено, що мало місце відтворення частин творів "Фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ" позивача, а саме їхніх оригінальних назв при створені упаковки для продукції "Лаванда таблетована", "Кедр таблетований", виробником якої є ОСОБА_5
За авторським договором на передачу виключних майнових прав на використання твору, укладеним 19.09.2001 року, підприємству "БІОН" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю власником твору ОСОБА_1 було передано виключне право на використання творів: фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару, надання дозволу на використання вказаного твору, перешкоджання неправомірному використанню вказаному твору, в тому числі й забороняти таке використання. Твори, фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", "ЕВКАЛІПТ ТАБЛЕТОВАНИЙ" яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах і може використовуватися для пакування та рекламування конкретного товару створені ОСОБА_1 у 1992 році, про що свідчить підпис автора на малюнках творів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі – Закон № 3792-ХІІ (3792-12) ) відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Похідним твором є твір, який є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову; а примірником твору –копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі.
Згідно із статтями 9, 11 цього ж Закону частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (3792-12) . Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Як вбачається із змісту статті 15 Закону № 3792-ХІІ, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
- виключне право на використання твору;
- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, у тому числі, і відтворення творів, а також переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів.
Суд не може погодитися з наданими поясненнями представника відповідача та вважає, що при передачі цілісного комплексу інтелектуальної власності –твору "Фактичне зображення упаковки виробу "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", "ЕВКАЛІПТ ТАБЛЕТОВАНИЙ", яке виконане у різних реальних або фантазійних обставинах, природньо, було здійснено передачу всіх його елементів, в тому числі оригінальних назв "ЛАВАНДА ТАБЛЕТОВАНА", "КЕДР ТАБЛЕТОВАНИЙ", "ЕВКАЛІПТ ТАБЛЕТОВАНИЙ", які є невід’ємною частиною зображень, наведених в додатках до авторського договору від 10.09.2001 року.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що порушив авторське право позивача за договором від 19.09.2001 року.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання є відшкодування збитків.
Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.
Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи зі змісту ст. ст. 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин, притягнення до відповідальності за яке можливо лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення. До складу правопорушення входять такі елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом –правовідносини по зобов’язаннях; об’єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, противоправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов’язання, причинний зв’язок між противоправною поведінкою боржника і збитками; суб’єктивну сторону правопорушення складає вина. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на кредитора, на боржника –покладається обов’язок факту доведення відсутності вини.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
На підставі зазначених правових норм, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (v0006700-92) та з урахуванням пункту 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215 (v_215800-94) , суд зазначає наступне. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є: наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) наявність обов’язку відповідача утриматись від дій, які можуть привести до порушення авторських прав позивача; 2) факт порушення цих прав; 3) наявність витрат понесених позивачем та їх розмір; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідача.
Згідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині заборони відповідачу будь-яке використання у господарську звороті творів позивача у будь-якій формі копіювання чи будь-якій формі відтворення та оригінальних назв творів художнього характеру "Лаванда Таблетована" та "Кедр Таблетований" та стягнення з відповідача на свою користь збитків, завданих порушенням авторського права в сумі 39110,00,00 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 50000 мінімальних заробітних плат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Тобто при винесенні рішення судом може бути винесено рішення про стягнення або збитків, або компенсації. Оскільки судом задоволена позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 39110,00 грн., то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення компенсації.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 4300,00 грн. витрат пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі слід покласти на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44- 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Заборонити ФОП ОСОБА_5 (61172, АДРЕСА_1, іін НОМЕР_1) будь-яке використання у господарському звороті творів позивача у будь-який формі копіювання чи будь-який формі відтворення.
Заборонити ФОП ОСОБА_5 (61172, АДРЕСА_1, іін НОМЕР_1) будь-яке використання у господарчому звороті оригінальних назв творів художнього характеру "Лаванда Таблетована" та "Кедр Таблетований" та назв, схожих з ними.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 (61172, АДРЕСА_1, іін НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Підприємства "БІОН" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61004, м. Харків, вул. Маршала Конєва, 21, код ЄДРПОУ 21212344, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 39110,00 грн. завданих збитків, 4300,00 грн. витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Стягнути з ФОП ОСОБА_5 (61172, АДРЕСА_1, іін НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного бюджету України (Управління Державного Казначейства України в Дзержинському районі м. Харкова, ЄДРПОУ 24134567, МФО 851011, номер рахунку 31210206700003, код одержувача 03500039) - 561,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Суддя
Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 04 січня 2012 року