Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки", м. Макіївка, про визнання права власності на будівлю торгівельного центру, загальною площею 3440,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, б. 7 "а", літ. А4.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно № 1/35-884 від 02.12.2011 р., повідомлення № 14.304/9922 від 11.11.2011 р., опис вкладення, поштову квитанцію, договір про відступлення права вимоги від 10.11.2011 р., договір від 10.11.2011 р. про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчені приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, ОСОБА_4 12 березня 2010 р. та зареєстрованим в реєстрі за № 287, кредитний договір № МР010/15 від 12.03.2010 р. з додатками, додаткову угоду № 1 від 22.04.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 2 від 25.05.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 3 від 18.06.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 4 від 09.08.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 5 від 25.08.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 6 від 24.09.2010 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., додаткову угоду № 7 від 20.09.2011 р. до договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., договір іпотеки від 12.03.2010 р., договір від 09.08.2010 р., про внесення змін до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., від 12.03.2010 р. та зареєстрованого у реєстрі за номером 287, вимогу № 14/304/8279 від 23.09.2011 р., поштову квитанцію, опис вкладення, акт відмови від підпису, матеріали інвентаризаційної справи № 83243, рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2009 р. по справі № 39/232, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23768424 від 04.09.2009 р., матеріали реєстраційної справи до договору оренди земельної ділянки, заяви на видачу готівки № 02 від 22.04.2010 р., № 01 від 25.05.2010 р., № 02 від 18.06.2010 р., № 07 від 09.08.2010 р., № 01 від 25.08.2010 р., № 05 від 24.09.2010 р., заяву на зміну умов кредитного договору від 28.10.2011 р., протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" № 16 від 11.11.2011 р., звіт суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 "Про незалежну оцінку об’єкта нерухомості – будівлі торгового центру літ. А-4 загальною площею 3440,4 кв.м., належної ОСОБА_3 та розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 11.11.2011 р.".

Ухвалою господарського суду від 14.12.2011 р. господарським судом в порядку ст. 27 ГПК України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Публічне акціонерне товариство "Український бізнес банк" та ОСОБА_3.

20.12.2011 р. представником позивача через канцелярію суду надано супровідний лист, згідно якого останній просив суд долучити до матеріалів справи докази наявності заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 12.03.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, незважаючи на належне повідомлення судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення.

Господарський суд приймає до уваги, згідно з ч. 1 ст. 59 ГПК України надання відзиву є правом, а не обов’язком відповідача, натомість наявні в матеріалах справи докази надають господарському суду провести належну кваліфікацію спірних правовідносин та є достатніми для вирішення спору, у зв’язку з чим, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи1 в судове засідання з’явився, через канцелярію суду надав письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог та матеріали кредитної справи за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р.

Представник третьої особи2 в судове засідання не з’явився, пояснень не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

12.03.2010 р. між третьою особою1 (банк) та третьою особою2 (позичальник) був укладений кредитний договір № МР010/15 (надалі Кредитний договір), який за своїм змістом та правовою природою є договором кредитування та підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність", ст.ст. 1046- 1056 ЦК України, ст. 345 ГК України.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов’язався надати позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити комісії банку та проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, встановлених даним договором:

сума кредиту – 1500000,00грн. (п. 1.2);

строк надання кредиту – з 12.03.2010 р. по 12.03.2015 р. (п. 1.3);

мета надання кредиту – реконструкція будівлі (п. 1.4);

процентна ставка за користування кредитом – 28% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/факт" згідно затверджених нормативних документів НБУ (п. 1.5).

Сукупна вартість кредиту, враховуючи вартість всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов’язань зазначається у додатку № 2 до Договору (п. 8.1 Кредитного договору).

Згідно з п. п. 2.1, 2.3 Кредитного договору банк прийняв на себе зобов’язання відкрити позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 для видачі кредитних коштів, та рахунок НОМЕР_2 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за даним Договором (сума кредиту, нарахованих процентів, сума комісій, штрафів). Надати позичальнику перший транш в сумі 500000,00грн. готівкою через касу банку, наступні транші видавати після укладення договору поруки (п. 2.2 Кредитного договору).

Позичальник, в свою чергу, прийняв на себе зобов’язання:

в процесі використання кредиту дотримуватись принципів кредитування: строковості, зворотності, платності, забезпеченості (п. 4.1);

погашати заборгованість за Договором (кредит, проценти за користування кредитом, суми комісій) в строки, визначені графіком та цим Договором (п. 4.2 );

сплати банку в день видачі грошових коштів через касу банку – комісію за касове обслуговування кредитного договору в розмірі 2% від суми виданого кредиту; щомісячно не пізніше дати погашення, зазначеної в графіку – комісію за супроводження кредитного договору в розмірі 0,52% на фактичну суму виданого кредиту (п. 4.3).

у випадку виникнення простроченої заборгованості сплатити банку 56% річних, що нараховується на суму простроченої заборгованості з даті виникнення такої заборгованості до дат її погашення (п. 4.4).

22.04.2010 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою сторони встановили новий Графік погашення заборгованості, без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.05.2010 р. між банком та позичальником була укладена Додаткова угода № 2 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу другого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 4 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

18.06.2010 р. між банком та позичальником була укладена Додаткова угода № 3 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу третього траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 5 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

09.08.2010 р. між банком та позичальником була укладена Додаткова угода № 4 до кредитного договору, якою сторони збільшили суму наданого кредиту до 3 200 000,00 грн., обумовили видачу четвертого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 6 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.08.2010 р. була укладена Додаткова угода № 5 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу п'ятого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 6 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

25.09.2010 р. між банком та позичальником буда укладена Додаткова угода № 6 до кредитного договору, якою сторони обумовили видачу шостого траншу кредиту позичальнику та змінили Графік погашення заборгованості (виклавши його у Додатку № 8 до Кредитного договору), без зміни остаточної дати сплати кредиту.

20.09.2011 р. між банком та позичальником була укладена Додаткова угода № 7 до Кредитного договору, якою сторони домовились зменшити суму відсотків, що сплачуються позичальником на прострочену заборгованість до 38,0 % річних, виклали пункт 6.3 Кредитного договору у новій редакції, згідно якої зазначили право банку вимагати від позичальника дострокового розірвання та/чи дострокової сплати кредиту та повернення кредитних коштів, сплати відсотків, нарахованих за кредитом, комісії, неустойки, збитків у перерахованих у цьому пункті випадках, серед яких є несплата позичальником відсотків та/чи щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком та несплата позичальником комісій (штрафу, нені), передбачених Договором.

Також, Додатковою угодою № 7 сторони доповнили кредитний договір пунктом 8.17. наступного змісту: "Позичальник дає Банку свою згоду на зміну кредитора по цьому Договору".

Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна – іпотеки, є Закон України "Про іпотеку" (898-15) .

Як встановлено судом, виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. щодо повернення кредиту в сумі 1500000,00грн., сплати процентів за користування ним у розмірі 28% річних, а також можливої неустойки в розмірі і у випадку, передбаченому кредитним договором забезпечені договором іпотеки від 12.03.2010 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., у відповідності з умовами якого іпотекодавець (позичальник) передав іпотекодержателю (банк) в іпотеку належне йому майно – будівлю торговельного центру, загальною площею 3440,40кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, б. 7 "а".

Згідно з п. 1.2 Договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 3000000,00грн.

У зв’язку зі збільшенням ліміту кредитної лінії за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р., 09.08.2010 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, згідно з яким сторони змінили та виклали в новій реакції:

-п. 1.1 "Цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що виливає з кредитного договору № МР010/15 від 12.03.2010 р. та додаткових угод до нього, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, надалі за текстом "кредитний договір" або "основне зобов’язання", за умовами якого останній зобов’язаний іпотекодержателю до 12.03.2015 р. повернути кредит в розмірі 3200000,00грн. та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 28,0% річних, а також можливу неустойку у розмірі та випадку, передбаченому кредитним договором. У відповідності до даного договору іпотекодежатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижчезазначених умовах";

-останній абзац п. 1.2 "Сторони цього Договору оцінюють предмет іпотеки у 3805000,00грн.".

За своєю правовою природою договір № МР010/15 від 12.03.2010 р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

На виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику грошові кошти наступними платежами: 22 квітня 2010 року в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, 25 травня 2010 року в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, 09 серпня 2010 року в сумі 100 000,00 (сто тисяч) гривень 00 копійок, 25 серпня 2010 року в сумі 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок та 24 вересня 2010 року в сумі 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень 00 копійок., факт чого підтверджується наявними в матеріалах справи довідками по особовим рахункам за період 12.03.2010 р. по 10.11.2011 р.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позичальник прийняті на себе зобов’язання за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2011 р. належним чином не виконував, встановлених графіком строків повернення кредиту, сплати процентів, комісії за кредитом не дотримувався, внаслідок чого за ним станом 10.11.2011 р. утворилася прострочена заборгованість:

642 290,97 грн. – сума простроченої заборгованості за кредитом;

607 843,55 грн. – сума прострочених відсотків за користування кредитом;

28 440,00 грн. – сума простроченої комісії.

Факт наявності заборгованості позичальника за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. суду не надано.

За своєю правовою природою укладений між третіми особами договір від 12.03.2010 р. є договором іпотеки, правовідносини за якими регулюються параграфом 6 глави 49 ЦК України (435-15) та Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Згідно ст. 1 названого Закону майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Статтею 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення ( ст. 576 ЦК України).

Окремим видом застави є іпотека, застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ( ст. 589 ЦК України, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

За приписами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 3.1.4 Договору іпотеки іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором, реалізувати його відповідно до п. 5.5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також інших витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Порядок та умови звернення стягнення на предмет іпотеки визначені розділом 5 Договору іпотеки.

Згідно з п. 5.2 Договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання у наступних випадках:

-якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповернені у строк, встановлений кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповернені у строк, встановлений кредитним договором, суми кредиту; та/або несплаті або частковій несплаті у строк, встановлений кредитним договором, процентів; при несплаті або частковій несплату встановлений кредитним договором строк, сум неустойки;

-у разі смерті іпотекодавця або боржника.

Пунктом 5.3 Договору іпотеки встановлено право іпотекодержателя вимагати дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки:

-у разі надання недостовірної інформації іпотекоджержателю згідно з п. 2.1 цього договору, в тому числі при попередженні іпотекодержателя про всі відомі іпотекодавцю права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки (в тому числі, що не зареєстровані у встановленому законом порядку);

-у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим або кредитним договором.

Звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 5.4 Договору здійснюється:

-за рішенням суду;

-у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

-згідно з договором про задоволення вимоги іпотекодержателя.

При цьому витрати іпотекодержателя, пов’язані з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечуються цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю у повному обсязі.

Способи задоволення вимог іпотекодержателя визначені п. 5.5 Договору іпотеки. Згідно з п. 5.5.1 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов’язань за цим бо кредитним договорами у встановлений іпотекодержателем строк такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно Закону України "Про іпотеку" (898-15) вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає наступні способи задоволення вимог іпотекодержателя:

-який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правоустановчим документом. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання здійснюється в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку";

-який надає право іпотекодержателю від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя згідно з п. 5.6 Договору іпотеки належить іпотекодержателю.

Як викладено вище, чинне законодавство та умови договору іпотеки надають іпотекодержателю (позикодавцю) право у разі невиконання позичальником (іпотекодавцем) зобов’язань за кредитним договором та/або договором іпотеки, звернути стягнення на майно, що є предметом договору іпотеки.

Таке право реалізується іпотекодержателем за умови дотримання визначеного Законом (898-15) та Договором порядку.

Так, відповідно до положень статей 33, 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Пунктом 5.1 Договору іпотеки визначено, що у разі порушення умов кредитного договору та/або цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у тридцяти денний строк з моменту отримання цього листа та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 30.09.2011 р. третьою особою1 у відповідності до п. 5.1 Договору іпотеки, ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку" та на підставі п.п. 6.3 додаткової угоди № 7 від 20.09.2011 р. до кредитного договору № МР010/15 від 12.03.2010 р., п. 5.3 Договору іпотеки (щодо права Банка вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором), на адресу ОСОБА_3 направлено вимогу № 14/304/8279 від 23.09.2011 р. щодо сплати:

2584058,96грн. – поточної заборгованості за тілом кредиту;

522102,19грн. – простроченої заборгованості зі тілом кредиту;

58449,72грн. – заборгованості по процентах;

448397,43грн. – простроченої заборгованості по процентах;

14220,00грн. – простроченої заборгованості по комісії та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання зазначеної вимоги у встановлений строк.

Факт направлення вимоги на адресу третьої особи2 (позичальника, іпотекодавця) підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальним чеком № 2943 від 30.09.2011 р. з доданим до нього описом вкладення у цінний лист.

У визначений Договором, Законом строк Позичальник (третя особа2) вимог Банку не виконав, заборгованість не сплатив.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 7 від 20.09.2011 р. до кредитного договору № МР010/15 від 12.03.2010 р. сторони дійшли згоди доповнити Кредитний договір п. 8.17 та викласти його в наступній редакції: "Позичальник надає Банку згоду на заміну кредитора по даному Договору".

Пунктом 8.6 Договору іпотеки від 12.03.2010 р. встановлено, що відступлення прав за цим договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за кредитним договором. Відступлення прав за цим договором іпотекодержателем здійснюється за правочином про відступлення, який посвідчується нотаріально. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою була проведена). Іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця про відступленя прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.

Правове регулювання заміни кредитора у зобов’язанні визначаються приписами ст.ст. 512- 519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положення ч. 1 ст. 513 ЦК України визначають, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як встановлено судом, 10.11.2011 р. між позивачем (Новий кредитор) та третьою особою1 (Первісний кредитор, банк) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого, Банк передав Позивачу всі свої права вимоги та інші права, що належали йому на підставі Кредитного договору № МР010/15 від 12.03.2010 р. з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.

За Договором відступлення права вимоги ТОВ "Торг-Інвест-Строй" одержало право замість Банку вимагати від ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №МР010/15 від 12 березня 2010 р., що визначена станом на дату укладання Договору відступлення права вимоги та складає:

2 463 870,18 (два мільйони чотириста шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят) гривень

18 копійок - сума строкової заборгованості за кредитом;

642 290,97 (шістсот сорок дві тисячі двісті дев'яносто) гривень 97 копійок - сума

простроченої заборгованості за кредитом;

23 029,02 (двадцять три тисячі двадцять дев'ять) гривень 02 копійки — сума строкової

заборгованості за відсотками;

607 843,55 (шістсот сім тисяч вісімсот сорок три) гривні 55 копійок - сума

прострочених відсотків за користування кредитом;

7 110,00 (сім тисяч сто десять) гривень 00 копійок - сума строкової комісії;

28 440,00 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок - сума

простроченої комісії.

Загальна сума заборгованості за Кредитним договором станом на дату укладання Договору відступлення права вимоги (а саме - на 10 листопада 2011 року) складала 3 772 583,72 (три мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) гривні 72 копійки.

У відповідності до положень п. 2.1. Договору відступлення права вимоги, ціна відступлення становить 3 772 583,72 (три мільйони сімсот сімдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) гривні 72 копійки, що були сплачені Позивачем Банку 10 листопада 2011 року.

У зв’язку з відступленням права вимоги за основним договором, Новому кредитору, згідно з п. 1.4 Договору передається право на отримання задоволення своїх вимог до Боржника, в тому числі і за рахунок предметів забезпечення, що відповідає змісту ст.ст. 546, 575, 593 ЦК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", оскільки іпотека, як вид забезпечення зобов’язання, має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Цим же пунктом сторони встановили, що до нового кредитора на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" переходять права, які забезпечують зобов’язання боржника за основним Договором, про що, одночасно, укладається окремий правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між первісним кредитором та новим кредитором, який має бути нотаріально посвідченим.

Згідно з вимогами ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

10.11.2011 р. між позивачем (Цесіонарій) та третьою особою1 (Цедент), у зв’язку з укладенням між Цедентом та Цесіонарієм договору про відступлення права вимоги № б/н від 10.11.2011 р. за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р., включаючи всі додаткові угоди до нього, було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., 12.03.2010 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 287.

Договір згідно вимог ст. 24 Закону України "Про іпотеку", ст. 513 ЦК України укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстр. № 5628.

Згідно з п. 1.1 Договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає всі права за іпотечним договором від 12.03.2010 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4. 12.03.2010 р. і зареєстрованого в реєстрі за № 287, та договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 09.08.2010 р., що зареєстрований в реєстрі за № 1141, посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., що укладені між Цедентом та ОСОБА_3 (Іпотекодавець), в забезпечення виконання зобов’язань Іпотекодавця за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. включаючи всі додаткові угоди до нього.

Відступлення прав за договором іпотеки, здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, в тому числі:

- право одержати задовлоення вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до умов договору іпотеки;

- будь-які інші права, що існують та/або можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору іпотеки (п. 1.2 Договору про відсутплення права вимоги за договором іпотеки від 10.11.2011 р.).

З моменту відступлення права вимоги Цесіонарій заміщає Цедента у всіх правовідносинах, які склались між ним та Іпотекодавцемна підставі договору іпотеки, а Цедент вибуває з будь-яких правовідносин, які склалися між ним (Цедент) та Іпотекодавцем на підставі договору іпотеки (п.п. 2.1, 2.2 Договоур про відступлення права вимоги за договром іпотеки від 10.11.2011 р.).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.2 Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 10.11.2011 р. встановлений обов'язок Банку сповістити ОСОБА_3 про відступлення права вимоги за Кредитним договором, Договором іпотеки, договором поруки шляхом направлення йому та поручителям письмового повідомлення.

На виконання умов п. 3.2 Договору банком (третя особа1) на адресу позичальника/іпотекодавця було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, що підтверджується долученими до матеріалів справи фіскальним чеком № 7504 від 11.11.2011 р. та описом вкладення.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог та наданих заперечень докази та викладені сторонами доводи, суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України).

Як вказано вище, виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р. щодо повернення кредиту в сумі 1500000,00грн., сплати процентів за користування ним у розмірі 28% річних, а також можливої неустойки в розмірі і у випадку, передбаченому кредитним договором забезпечені договором іпотеки від 12.03.2010 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4., у відповідності з умовами якого іпотекодавець (позичальник) передав іпотекодержателю (банк) в іпотеку належне йому майно – будівлю торговельного центру, загальною площею 3440,40кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, б. 7 "а".

У випадку невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель вправі отримати задоволення свої вимог за рахунок заставленого майна (п. 1.1 Договору іпотеки).

Також, згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Крім того, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Третьої особою1 на адресу третьої особи2 надсилались претензії на суму заборгованості. Однак, вимога позивача щодо сплати боргу позичальником/іпотекодавцем, який виник за кредитним договором, залишилась останнім без задоволення.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку", визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 5.5.1 Договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушених зобов’язань за цим бо кредитним договорами у встановлений іпотекодержателем строк такі вимоги іпотекодержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Це застереження згідно Закону України "Про іпотеку" (898-15) вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає наступні способи задоволення вимог іпотекодержателя:

Зазначене застереження, в силу ст. 23 Закону України "Про іпотеку", є підставою для виникнення у позивача права власності на заставлене майно.

Згідно звітів про оцінку ринкової вартості нерухомого майна, наданих суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 "Про незалежну оцінку об’єкта нерухомості – будівлі торгового центру літ. А-4 загальною площею 3440,4 кв.м., належної ОСОБА_3 та розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 11.11.2011 р.", ринкова вартість будівлі торгового центру літ. А-4 загальною площею 3440,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 3262537,00грн.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту положень розділу 9 Договору іпотеки, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки обумовлюється по-перше, фактом порушення основного зобов’язання та/або умов договору іпотеки іпотекодавцем, кредитного договору позичальником; по-друге, невиконанням у встановлений тридцяти денний строк вимоги позикодавця (іпотекодержателя) про усунення порушень зобов’язань; по-третє, прийняттям іпотекодержателем предмету іпотеки у власність.

На загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй", які відбулися 11.11.2011 р., у зв’язку з відступленням Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" прав вимоги за кредитним договором № МР010/15 від 12.03.2010 р., укладеного з ОСОБА_3 згідно з договором про відступлення права вимоги від 10.11.2011 р. та відступленням права вимоги за договором іпотеки від 12.03.2010 р, згідно з договором про відступлення прав за договором іпотеки від 12.03.2010 р., укладеного 10.11.2011 р., прийнято рішення набути право власності на будівлю торгівельного центру, літера А4, загальною площею 3440,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя СРСР, б. 7 "а".

рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" оформлене протоколом № 16 від 11.11.2011 р.

Згідно з даним рішенням загальними зборами уповноважено директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Інвест-Строй" на проведення реєстрації права власності на будівлю торгівельного центру, літера А4, загальною площею 3440,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя СРСР, б. 7 "а", на підставі договору іпотеки від 12.03.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в якому міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та яке на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку" вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а також на підставі договору про відступлення права вимоги від 10.11.2011 р.

Положення ст. 182 ЦК України, так само як і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) передбачають обов’язковість державної реєстрації речових прав на нерухомість, тобто державній реєстрації підлягає саме право, яке, в даному випадку, виникає на підставі ст. 37 Закону України "Про іпотеку", та відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, з моменту прийняття іпотекодержателем рішення про прийняття предмету іпотеки у власність.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", (1952-15) що визначено ст. 1 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" (z0157-02) установлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1878-17) та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Підставою для державної реєстрації прав, за змістом ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", є, зокрема, договори, укладені у порядку, встановленому законом; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Вимоги щодо подання разом із заявою правовстановлюючих документів, та визначених Положенням документів, встановлені п. 2 Тимчасового положення (z0157-02) .

З моменту прийняття заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстратором розпочинається розгляд заяви та доданих до неї документів (п.3.1 Положення). За результатами розгляду заяви державний реєстратор здійснює реєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна або приймає рішення про відмову у реєстрації права власності (п. 3.4 Тимчасового положення (z0157-02) ).

рішенням реєстратора КП "Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки" позивачеві відмовлено у проведені державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Макіївка, Центрально-міський район, вул. 250-річчя Донбасу, 7 "а", на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 1.7, п. 3.5.6, п. 3.5, п. 3.9 частини ІІІ Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації прав власності на інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (z0157-02) (зі змінами та доповненнями), у зв’язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим даним Законом (1952-15) , Положенням та іншим актам чинного законодавства.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ст. 392 ЦК України позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За своїм загальноправовим змістом, вимоги позивача щодо визнання за ним права власності будівлю торгівельного центру, загальною площею 3440,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. 250-річчя Донбасу, б. 7 "а", літ. А4 – є засобом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16, 392 ЦК України, 20 ГК України (436-15) .

Господарський суд приймає до уваги, що незважаючи на той факт, що набуття права власності іпотекодержателем на предмет іпотеки є позасудовим способом задоволення вимог іпотекодержателя, це не позбавляє його права на звернення до суду за захистом свого порушеного права, в разі невизнання або оспорювання його речових прав на спірний об’єкт, яке в даному випадку полягає у відмові державного реєстратора (КП "БТІ м. Макіївки") в реєстрації права власності на предмет іпотеки, у зв’язку з недостатністю документарних доказів наявності у позивача речових прав на спірне майно.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом із тим, частиною 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Отже, наведеними вище нормами законодавства (насамперед, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку") не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.