За позовом – Прокурора м. Феодосії (98100, Ар Крим, м. Феодосія, вул.. Українська, 5) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим, м. Сімферополь (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114) та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Ширяєва,5).

до відповідача Феодосійської міської ради (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Земська, 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реґіна-про" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Адміральська, 6)

Про визнання недійсним договору оренди землі, визнання недійсним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

За участю представників:

Від позивача – Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим – ОСОБА_4, довіреність №1376/10-29 від 26.08.10р. представник;

Від позивача - Державної Азово – Чорноморської екологічної інспекції – не з’явився.

Від відповідача - Феодосійської міської ради – ОСОБА_5 довіреність №02-29-2526 від 01.09.11р., представник;

Від відповідача - ТОВ "Регіна – Про" – ОСОБА_6, представник, дов. б/н від 04.12.2011р.

Від прокуратури – Тітков К.С., посвідчення № 11146.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Прокурор міста Феодосії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Державної Азово – Чорноморської екологічної інспекції звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна – Про", в якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 14.11.2005р., зареєстрований в книзі запису за № 040601900230 від 10.10.2006р. та повернути надану за цим договором земельну ділянку площею 5,3 га вартістю 18237306,42 грн. територіальній громаді; визнати недійсним та скасувати рішення Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005р.; зобов’язати відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.11.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 10.11.2011р., від 24.11.2011р., від 06.12.2011р., від 12.12.2011р., від 19.12.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 (v0075600-02) – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що технічна земельна документація на спірну земельну ділянку не повинна була складатися, у в зв’язку із тим, що вона є новоствореною, тобто межі якої не були винесені в натуру і, відповідно, повинна бути відведена за проектом землеустрою із узгодженням спеціалістами екологічного контролю та санепідемслужби, а також обов’язковим проходженням державної експертизи.

Відповідач Феодосійська міська рада проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на невідповідність доводам Прокурора дійсним обставинам, оскільки на думку відповідача земельна ділянка не є новоствореною, проте належала ТОВ "Водний світ", а отже порядок щодо проведення експертизи в даному випадку не застосовується.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Відповідно до рішення 42 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005р. затверджено технічну документацію з землеустрою зі складання документів, що затверджують право на земельну ділянку ТОВ "Реґіна-Про" для будівництва комплексу розваг та відпочинку, код цільового використання -1.11.6 та передати в орену на строк до 21.10.2054р. земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, Керченське шосе, ( район автокемпінга "Золотий пляж"), кадастровий номер 01 11 60 00 00 000150 485, площею 5, 2 га (а.с. 27).

14.11. 2005 р. між Феодосійською міською радою та ТОВ "Реґіна-Про" укладений договір оренди землі ( а.с. 18-20).

Прокурор зазначає, що проект землеустрою з відведення земельної ділянки не пройшов обов’язкової державної експертизи, внаслідок чого рішення селищної ради не відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а як наслідок, договір оренди землі, – недійсним.

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв’язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних.

Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Феодосійська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

З положень пункту 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) вбачається, до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 124 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного рішення визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду, відповідно до якого передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Так, однією з підстав для скасування оспорюваного рішення Прокурор зазначає неотримання висновку державної землевпорядкувальної експертизи.

Досліджуючи вказану обставину, слід зазначити таке:

Приписами статті 20 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній на момент винесення оспорюваного рішення встановлено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі:

а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель;

б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України;

в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;

г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути);

ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою;

д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель. Так, як Прокурор зазначає в позовній заяві? що при винесенні спірного рішення Радою порушені вимоги статей 88, 90 Водного кодексу України.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядкувальної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають:

загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Феодосійська міська рада не погоджується із доводами прокурора, вважаючи, що спірна земельна ділянка раніше належала ТОВ "Водний світ", а отже в даному контексті має місце не створення нової земельної ділянки, а передача вже існуючої ділянки в оренду, а отже складання проекту землеустрою і, відповідно, проведення землевпорядкувальної експертизи в даному випадку не є актуальним, в розумінні норм діючого законодавства.

З посиланнями на ідентичність земельних ділянок, які виступали предметом збору документації ТОВ "Водний світ" та ТОВ "Реґіна-Про" неможливо погодитись, оскільки, як вбачається із рішення 17 сесії 24 скликання Феодосійської міської ради № 1498 відщ 28.05.2004р. ( а.с. 41), затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ "Водний світ" та передано в оренду на строк до 19.12.2052р. земельну ділянку кадастровий № 01 11 60 00 00 0001 50 163.

Так, на момент прийняття оспорюваного рішення, діяла Вказівка "Про присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель" від 20.03.2002 р. N 12 (втратила чинність 15.02.2010р.), в якій визначалось поняття кадастрового номеру, як унікального (неповторного на всій території України) номеру, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Проте, предметом розгляду на 42 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради була технічна документація з землеустрою із складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку із відмінним кадастровим номером 01 11 60 00 00 0001 50 485 .

У відповідності до пункту 1.4. Порядку, закріпленого у вищенаведеній Вказівці, Кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

Частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно з Наказом "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" |Держкомзему від 02.07.2003, № 174 (z0641-03) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Поземельна книга – це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, і містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Пунктом 12.7.3 цього порядку передбачено, що номер Поземельної книги збігається з кадастровим номером земельної ділянки.

Беручи до уваги, що кадастровий номер - це індивідуальний цифровий код (номер), що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці при здійсненні її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки, в даному випадку неможливо твердити, що предметом передачі ТОВ "Водний Світ" та ТОВ "Регіна -Про" була одна й та сама земельна ділянка і, відповідно, неможливо застосовувати документацію, складену ТОВ "Водний Світ" в процесі підготовки до землевідведення земельної ділянки із кадастровим № 01 11 60 00 00 0001 50 163 при складанні відповідної документації ТОВ "Реґіна –Про", оскільки предметом оспорюваного рішення була земельна ділянка із кадастровим №01 116 000 000 001 50 485.

Що ж до посилань відповідача на те, що Прокурором невірно застосовані приписи статті 123 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, в редакції на час винесення спірного рішення, передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України, знову таки, в редакції від 22.09.2005р. землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

З оспорюваного рішення вбачається, що частина переданої земельної ділянки виділена за рахунок земель не переданих у власність або користування, тобто із земель запасу. До того ж спірна земельна ділянка була передана ТОВ "Реґіна-Про" саме під будівництво комплексу розваг та відпочинку, тобто саме для забудови.

Отже, передача в оренду спірної земельної ділянки повинна здійснюватися за проектом відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Пункт 6 вищенаведеної статті 123 Земельного кодексу України передбачає, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом (2768-14) , приймають рішення про надання земельної ділянки.

Таким чином, посилання відповідача на вищенаведені обставини, спростовуються матеріалами справи.

До того ж, неможливо й погодитись із доводами відповідача стосовно того факту, що межі земельної ділянки вже винесені внатурі під час складання землевпорядкувальної документації ТОВ "Водний світ". Так, не ідентичність земельних ділянок встановлена вище, проте й безпосередньо з оспорюваного рішення самої Ради вбачається, що ТОВ "Реґіна-Про" зобов’язано спірним рішенням протягом двох місяців після прийняття рішення виконати роботу із виносу в натуру меж земельної ділянки та оформити договір оренди, як то передбачено пунктом 3.2 рішення. Тобто відповідач Феодосійська міська рада вводить суд в оману зазначаючи, що межі в натуру вже винесені, а оскільки безпосередньо своїм же рішенням зобов’язала відповідача ТОВ "Реґіна-Про" винести межі в натуру.

Неможливо й не звернути увагу на те, що навіть безпосередньо з планів вбачається відрізнення ділянки, переданій ТОВ "Водний світ" та ТОВ "Реґіна-Про" ( а.с. 145-146).

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити таке:

Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26 травня 2004 р. N 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" (677-2004-п) Проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли:

земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проте, як вже було зазначено вище, межі спірної земельної ділянки в натурі встановлені не були.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведені обставини, суд змушений дійти висновку, що в даному випадку була необхідність оформлення Проекту відведення земельної ділянки із проходженням всієї передбаченої Законом процедури, в тому числі й із проведенням землевпорядної експертизи.

Не можуть бути прийняті в якості доказу надані відповідачами документи, а саме комплексний висновок № 22-01-2007 ( а.с. 2 т.2), оскільки зазначена документація стосується саме безпосередньо будівництва об’єкту, проте не стосується самої земельної ділянки.

З посиланнями відповідача ТОВ "Реґіна-Про" на можливість застосування спрощеного порядку надання земельної ділянки в оренду неможливо погодитись, оскільки ці посилання ґрунтуються саме на проведенні всієї процедури стосовно ділянки, що передавалась ТОВ "Водним світ", а як вже було встановлено вище, земельні ділянки різняться, межі в натуру на оспорювань земельну ділянку винесені не були.

Що ж стосується посилань Прокурора на порушення вимог Водного Законодавства, суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Приписи статті 90 Водного кодексу України твердять наступне: прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрибів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Проте в чому саме виразився факт порушення вищенаведених статей Закону, Прокурор суду так і не зміг пояснити. Пояснення інженера відділу комунальної гігієни ДЗ "Феодосійської міської санепідемстанції" не можуть слугувати належним та припустимим в рамках господарського процесуального законодавства доказом відсутності центральної каналізації на території, а тим більш інженер не є вповноваженою та \кваліфікованою особою в питаннях щодо віднесення тих чи інших земельних ділянок в двокілометровій прибережній захисній смузі.

Таким чином посилання Прокурора на порушення вимог Водного кодексу (213/95-ВР) Радою при винесенні спірного рішення не підтверджуються документально, як того вимагають приписи Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Проте, неправильне розуміння відповідачами вимог діючого законодавства, невірне трактування Земельного кодексу (2768-14) та невірна ідентифікація земельних ділянок призвели до грубого порушення Радою при винесенні спірного рішення вимог Земельного кодексу України (2768-14) , Закону України "Про землеустрій" (858-15) , наслідком чого буди визнання судом оспорюваного рішення недійсним.

Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною ж 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, оскільки суд дійшов висновку щодо невідповідності рішення Феодосійської міської ради вимогам Закону, а отже, як наслідок – його скасування, укладений на підставі недійсного рішення договір оренди підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1 статі 80, статтями 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Феодосійської міської ради № 2439 від 21.10.2005р.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 14.11.2005р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіна-про" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Адміральська, 6) та Феодосійською міською радою (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Земська, 4)

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-про" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Адміральська, 6, ідентифікаційний код 33281956) в доход Державного бюджету України (р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: ГУ ДК України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) 42, 50 грн. державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-про" (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Адміральська, 6, ідентифікаційний код 33281956) в доход державного бюджету (р/р 31214264700002; отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ - 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь) 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В частині позовних вимог щодо зобов’язання Держкомзему в м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі провадження у справі припинити.

7. В частині позовних вимог Прокурора в інтересах держави в особі Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції в позові відмовити.

8. Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.12.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 28.12.2011р.

рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91- 93 Господарського процесуального кодексу України. рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.