ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.11 Справа № 17/166пн/2011
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ
до Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтопроходка", м. Луганськ
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Луганської обласної дирекції залізничних перевезень, м. Луганськ
про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння
Суддя Фонова О.С.
в присутності представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 10.09.1996 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, представник за довіреністю № 870 від 18.11.2011; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2, виданий Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, представник за довіреністю б/н від 13.12.2011;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 2 від 29.11.2011, паспорт НОМЕР_3, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області, 21.12.2002;
від 3- ї особи - ОСОБА_4, довіреність № Н-01/1666 від 08.07.2010, паспорт НОМЕР_4, виданий Слов’яносербським РВ УМВС України в Луганській області, 22.06.2002.
Суть спору : позивачем заявлені вимоги:
- визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс" право власності на залізничну колію №25, загальною довжиною 219 м, розташовану на території відповідача за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2;
- витребувати з незаконного володіння відповідача залізничну колію №25, загальною довжиною 219 м, розташовану на території відповідача за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2.
Відповідач надав відзив на позовну заяву (т.1, а.с.112), згідно якого проти позову заперечує з підстав, виклеєних у віздиві, зокрема, зазначає, що до позову та матеріалів справи не додано жодного документу, який би свідчив про те, що позивач побудував шлях, на який претендує як власник (креслення, кошториси, акти виконаних робіт, приймання робіт, передачі в користування, акти виконаних робіт по обслуговуванню, ремонту шляхів). Немає документу, що свідчить про відведення і передачу в постійне користування землі, на якій розташовуються шляхи в районі 3-ої маневрової ділянки. Суду позивачем представлені суперечливі докази, так як довжини колій, що фігурують в документах- 219 м., 209 м., не мають ніякого підтвердження в натурі. Також не зрозуміло, що перейшло до основних фондів позивача чи 19,7 км, чи 20,0815 км, чи то 17,173 км. залізничних колій.
Позивачем також заявлено заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на залізничну колію № 25 у зв’язку з тим, що залізнична колія № 22 була розібрана невідомими особами, а тому існує можливість втрати спірного майна на момент виконання рішення.
У задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє з огляду на таке.
Відповідно до ст. 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду від 23.08.1994 №02-5/611 (v_611800-94) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Однак, заявником не наведено обґрунтування та не надано докази про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. Колія № 22 знаходилась не на території відповідача, крім того, розібрана вона була невідомими особами, як зазначає сам позивач, знову ж таки не відповідачем у справі.
Крім того, позивач в судовому засіданні 28.12.2011 просив залишити заяву про забезпечення позову без розгляду у зв’язку з втратою актуальності.
За таких обставин, вимога заявника про вжиття заходів забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
встановив:
Між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та орендним підприємством "Луганськспецбуд"30.07.1993 було укладено договір купівлі-продажу державного майна цілого майнового комплексу.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 №2163-ХІІ, в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу орендним підприємством "Трест Луганськспецбуд", єдиним (цілісним) майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства. Листом регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 29.08.2011 №11-08-04193 підтверджено той факт, що 19,7 км залізничних колій увійшли до складу цілісного майнового фонду при здійсненні приватизації.
До складу приватизованого майна цілісного майнового комплексу колективного підприємства "Луганськспецбуд" увійшло Об'єднане господарство залізничного транспорту, на балансі якого знаходились дані залізничні колії.
Відповідно до протоколу №2 засідання правління колективного підприємства - "Трест Луганськспецбуд"від 20.03.1998 було прийнято рішення про перетворення підрозділів, що входять до складу треста "Луганськспецбуд"в закриті акціонерні товариства. Таким чином, Об'єднане господарство залізничного транспорту перетворено в Закрите акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс"з передачею основних фондів, оборотних і грошових засобів, які включають всі будівлі, інше нерухоме майно цілісного майнового комплексу, а також залізничну колію.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , ЗАТ "Транспорт-Сервіс"перейменовано в ПрАТ "Транспорт-Сервіс"(позивач у справі). Право власності на 17173 м. залізничних колій було визнано рішенням Господарського суду Луганської області від 02.04.2002 №5/62пн.
Таким чином, ПрАТ "Транспорт-Сервіс"є правонаступником майнових та немайнових прав і обов'язків колективного підприємства "Трест Луганськспецбуд"в частині Об'єднаного господарства залізничного транспорту, та до його складу увійшли залізничні колії, в тому числі залізнична колія №25 розвантажувальна від стрілки 23 до воріт довжиною 219 м.
У зв’язку з перетворенням ПрАТ "Транспорт-Сервіс"на Товариство з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", вказане підприємство є правонаступником всіх прав та обов’язків ПрАТ "Транспорт-Сервіс" (пункт 1.1 Статуту ТДВ "Транспорт-Сервіс")
Вказана колія проходить через територію ДВАТ "Шахтопроходка"(відповідач у справі) за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача ПрАТ "Транспорт-Сервіс"направило листа з проханням надати допуск на його територію та здійснити обслуговування зазначеної колії. Будь-якої відповіді позивачу від відповідача з цього приводу не отримано, допуску на територію не надано.
У зв’язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогами, що є предметом позову.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442 (1442-2004-п) , споруди –земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Методичними рекомендаціями стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5 (v660_323-09) (далі - Рекомендації), наведено системний аналіз норм чинного законодавства, щодо регулюють питання класифікації об’єктів нерухомих речей, та виділено такі ознаки нерухомої речі:
- об’єкт розташований на земельній ділянці та нерозривно пов’язаний із землею;
- переміщення зазначеного об’єкту є неможливим без його знецінення та зміни його призначення.
Предметом спору є визнання права власності на залізничні колії, які є спорудами, що невідривно пов’язані із земельною ділянкою, на якій розташовані. Поділ залізничної колії на певні складові частини (шпали, гвинти та ін.) та від’єднання її від землі безумовно тягне за собою втрату колією свого специфічного функціонального призначення. Підїздна залізнична ж колія, призначена саме для спеціальних технічних функцій - виконання перевезень. Переміщення колії без зміни її призначення та знецінення є неможливим.
З урахуванням приписів чинного законодавства та фактичних обставин справи суд доходить висновку про те, що об’єктом, щодо якого виник спір, є саме нерухоме майно.
Згідно довідки позивача про балансову належність, спірні колії знаходяться на балансі позивача та балансова вартість колії № 25 складає 14667,00 грн. (т.1, а.с.18).
Як встановлено судом, в плані приватизації Орендного підприємства "Луганськспецбуд" вказано, що до складу майна Об’єднаного господарства залізничного транспорту, яке входить до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства Луганськспецбуд", відносяться 19,7 км. залізничних колій 1970 року будівництва, площею по місту 3,8 га.
Позивач набув право власності на вказані залізничні колії, що входили до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Луганськспецбуд", до підрозділу Об’єднане господарство залізничного транспорту, яке виділилось у ЗАТ "Транспорт-Сервіс" і правонаступником якого, є позивач, на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 30.06.1993 (т.1, а.с.19-21).
рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 у справі № 5/62пн за позивачем було визнано право власності на залізничні колії довжиною 17173 метрів. рішення мотивоване тим, що окрім договору купівлі-продажу від 30.07.1993, на підтвердження права власності позивачем було надано реєстраційне посвідчення від 22.09.1993 № 1/16 про право власності, видане Комітетом комунального майна м. Луганська. Крім того, право власності на об’єкти нерухомого майна підтверджено довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 04.02.1997 № 1-3/44, проте право власності в БТІ своєчасно зареєстровано не було.
рішення набрало законної сили.
У зв’язку з тим, що вказаним рішенням не визначено вид колій, їх номери, що є обов’язковою умовою для подальшого їх використання та експлуатації згідно зі Статутом залізниць України (457-98-п) та оформлення права власності, позивач звернувся до суду з заявою про роз’яснення рішення у справі № 5/62пн.
Ухвалою від 04.11.2011 у вказаній справі рішення було роз’яснено, зокрема, зазначено, що право власності позивача розповсюджується в тому числі на: залізничну колію № 25 від стрілки 23 до воріт, довжиною 219 метрів.
Також на підтвердження позовних вимог позивачем надано суду акт огляду умов роботи на під’їзній колії та станції примикання від 26.06.2006 (т.1, а.с.38-40), Інструкцію про порядок обслуговування під’їзної колії 2002 року (т.1, а.с.36-37), паспорт залізничних колій ЗАТ "Транс-сервіс" (т.1,а.с.26) та Єдиний технологічний процес, погоджений Донецькою залізницею (т.1, а.с.43-49).
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на під’їзні колії. При цьому, такими доказами відповідно з нормами ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (457-98-п) , до залізничних під’їзних колій належать колії, що з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності. Під’їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
При цьому, відповідно до вимог статті 67 Статуту залізниць України (457-98-п) , відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. На кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під'їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під'їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.
Аналогічні положення містяться і у п.п.1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 (z0875-00) , згідно з якими, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (457-98-п) . Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію (п.1.3. Правил (z0875-00) ).
На кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць (457-98-п) (п.1.4. Правил (z0875-00) ).
Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін (п.1.5. Правил (z0875-00) ).
Таким чином, вищенаведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які також є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під’їзну колію. Зокрема, такими документами є: акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під’їзної колії –для новозбудованої залізничної колії; масштабний план; технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд.
До того ж, аналогічний перелік документів міститься і ст.ст.80,82 Статуту залізниць СРСР, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 №270 (v0270400-64) .
Крім того, залізничні під’їзні колії не підлягають реєстрації як самостійний об’єкт, оскільки вони належать до споруджень виробничого призначення і є частиною майнового комплексу.
Більш того, згідно з наявним у матеріалах справи Паспортом колійного господарства Об’єднаного господарства залізничного транспорту тресту "Ворошиловградспецбуд" який складений станом на 1989 рік, під’їзна колія № 25 належить Об’єднаному господарству залізничного транспорту тресту "Ворошиловградспецбуд", правонаступником якого є позивач.
При цьому, як вище встановлено судом, технічний паспорт є одним із належних доказів наявності у особи права власності на залізничну під’їзну колію.
Разом з тим, наявні у справі матеріали по приватизації Орендного підприємства "Луганськспецбуд" свідчать про приватизацію цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Луганськспецбуд" Організацією орендарів, про що між Фондом державного майна України (продавець) і Організацією орендарів (покупець) 30.07.1993 укладений відповідний договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", в редакції Закону, що діяв на момент приватизації цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Луганськспецбуд", єдиними (цілісними) майновими комплексами є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства.
Звідси можливо дійти висновку, що до складу приватизованого Організацією орендарів майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Луганськспецбуд", в тому числі, увійшли і залізничні під’їзні колії, власником яких згідно з технічним паспортом на даний час позивач.
Водночас, в матеріалах справи наявні також акт обстеження під’їзних шляхів ЗАТ "Транспорт-Сервіс" від 16-24,26.05.2006, договір № 4/63 від 15.06.2007 на експлуатацію під’їзної колії, що належить ЗАТ "Транспорт-Сервіс" і примикає до колії № 5 та є його продовженням станції Лутовиновське селище ДП "Донецька залізниця", розгорнута довжина під’їзної колії 20081,5 погонних метри, укладений між ЗАТ "Транспорт-Сервіс" (власник колії) і ДП "Донецька залізниця"; Інструкція про порядок обслуговування залізничної під’їзної колії ЗАТ "Транспорт-Сервіс", що примикають до колій станції Лутовиновське селище Донецької залізниці.
Вищевказані документи приймаються до уваги судом в якості опосередкованих доказів наявності у позивача права власності на залізничну колію, оскільки відповідно до вимог п.2.1. Правил обслуговування залізничних під’їзних колій, договори про експлуатацію під’їзних колій укладаються між залізницею і власником під’їзних колій у разі обслуговування під’їзної колії власним або орендованим локомотивом.
Відповідачем право власності на спірну колію не підтверджено, вказано тільки про знаходження на балансі колії довжиною 160 м. інв № 479 (т.1, а.с.134).
З метою встановлення дійсної довжини колії № 25, суд зобов’язував сторін та 3-ю особу здійснити замір спірної колії з виходом на місце.
Однак, тристороннього акту підписано не було. Отже, відповідачем не доведено, що колія № 25 складає саме 160 м., як він посилається у відзиві.
Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів суд приймає до уваги як первісні документи надані сторонами на підтвердження права власності на спірні колії, так і опосередковані докази наявності у однієї зі сторін права власності на залізничну колію.
А тому, у зв’язку з викладеним суд дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на під’їзну залізничну колю № 25 загальною довжиною 219 м, розташовану на території відповідача за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2.
Стосовно вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача спірних колій, суд дійшов висновку про таке.
Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з вимогою про допуск на його територію для здійснення обслуговування спірних колій (лист № 773 від 28.12.2011) (т.2, а.с.37), проте відповіді не отримав. У зв’язку з чим, позивачем заявлено вимогу про витребування з незаконного володіння відповідача залізничної колії № 25, загальною довжиною 219 м, розташовану на території відповідача за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2.
Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України власнику майна надане право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, позивач був фактично позбавлений можливістю користуватись спірними під’їзними коліями, а тому йому слід було звертатись до суду з вимогою про усунення перешкод в користуванні, а не витребувані майна з незаконного володіння. Крім того, спірні колії є коліями, а не сукупністю рельсів, шпал, гвинтів та ін. тоді, коли вони невідривно пов’язані із земельною ділянкою, на якій розміщені. Поділ залізничної колії на певні складові частини та від’єднання її від землі безумовно тягне за собою втрату колією свого специфічного функціонального призначення, а витребувати вказані колії у відповідача, які до того ж знаходяться на його земельних ділянках, без їх знищення як колій, неможливо.
З огляду на зазначене, у задоволенні вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача спірних колій, слід відмовити.
У зв’язку з викладеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 263 від 23.09.2011, що знаходиться в матеріалах справи, сплачено 236,00 грн. на неналежні реквізити. Позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 327 від 28.10.2011 (т.1, а.с.67) про сплату 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за належними реквізитами. Таким чином, зайве сплачені 236,00 грн. платіжним дорученням № 263 від 23.09.2011 за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 183, ідентифікаційний код 01236561, право власності на залізничну колію №25, загальною довжиною 219 м, розташовану за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2.
3. У задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтопроходка", м. Луганськ залізничної колії №25, загальною довжиною 219 м, розташовану за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2, відмовити.
4. Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтопроходка", м. Луганськ, вул. Совєтская, 49, ідентифікаційний код 19073378, на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 183, ідентифікаційний код 01236561, державне мито в сумі 146,67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
5. Повернути Товариству з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 183, ідентифікаційний код 01236561, зайве сплачені 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підставою для повернення зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 03.01.2012.
Суддя О.С. Фонова