ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2009 р.
№ 11/145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін котрі позивача відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
не з'явились, повідомленні належним чином Жуков А.М., дов. від 30.10.07року№130/17.3.2 Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Львівської філії
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
08.10.2008 року
у справі
№11/145
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Львівгуртбакалія"
до
Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Львівської філії
про
стягнення 29 866,68 грн.
Відкрите акціонерне товариство "Львівгуртбакалія" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом, в якому просило стягнути заборгованість в сумі 29 866,68 грн., яка виникла у зв'язку із зменшенням в односторонньому порядку (з боку відповідача) виплат комісійних по залишку коштів на рахунку позивача. Позовні вимоги вмотивовані тим, що дії відповідача, щодо зменшення в односторонньому порядку виплат комісійних по залишку коштів на рахунку, порушують умови договору від 05.01.2001 року про відкриття рахунку на розрахункове касове обслуговування, у зв'язку із чим перед позивачем у відповідача виникла заборгованість.
Господарський суд Львівської області рішенням від 31.07.2008 року (суддя Сало І.А.) позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь позивача 22756,73 грн. боргу та судові витрати. Рішення вмотивоване посиланнями на порушення відповідачем приписів статей 526, 1061 Цивільного кодексу України та пункту 6.3 договору про відкриття рахунку на розрахункове касове обслуговування, оскільки внесення змін до умов договору в односторонньому порядку не допускається. В стягненні 7109,95 грн. суд відмовив, пославшись на пропуск строку позовної давності.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 08.10.2008 року (судді Мурська Х.В., Давид Л.Л. Кордюк Г.Т.) рішення господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.
Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Львівської філії звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, з огляду на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема: статей 509, 525, 1061, 1070 Цивільного кодексу України. Крім того, на думку скаржника судами попередніх судових інстанцій не враховано пункт 1.2 договору, за умовами якого, клієнт здійснює оплату банку за касове обслуговування та надання інших послуг відповідно до "Тарифу комісійної винагороди за надання банківських послуг".
Відкрите акціонерне товариство "Львівгуртбакалія" направило на адресу Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк", в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові акти без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалених судових актах, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В процесі розгляду справи господарським судом Львівської області та Львівським апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Львівською філією акціонерного комерційного банку "Мрія" (првонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк") та Відкритим акціонерним товариством "Львівгуртбакалія" укладено договір на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування від 05.01.2001 року. Зазначений договір укладений з протоколом розбіжностей. В своїх позовних вимогах Відкрите акціонерне товариство "Львівгуртбакалія" просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість в сумі 29 866,68 грн., яка виникла у зв'язку із зменшенням в односторонньому порядку (з боку відповідача) виплат комісійних по залишку коштів на рахунку позивача. При цьому, позивач вважав, що його вимоги щодо розміру комісійної винагороди ґрунтується на умовах договору від 05.01.2001 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарські суди попередніх судових інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення умов договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування від 05.01.2005 року не сплатив позивачеві у встановленому цим договором розмірі відсотки за користуванням залишком грошових коштів, які знаходились на його рахунку в період з квітня 2006 року по квітень 2008 року. Проте, висновок до якого дійшли місцевий та апеляційний господарські суди є передчасним з огляду на наступне.
Статтею 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Таким нормативним актом є зокрема Цивільний кодекс України (435-15) .
Порядок відкриття та обслуговування банківських рахунків унормовані главою 72 Цивільного кодексу України (435-15) . Стаття 1066 цього Кодексу визначає, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу (стаття 1070 Цивільного кодексу України ). Отже, в розумінні зазначених норм договір банківського рахунку є відплатним, якщо сторонами в договорі не було обумовлено інше.
В процесі розгляду справи, скаржник наголошував на тому, що відсотки за користування грошима на рахунку повинні сплачуватися та були сплачені ним у розмірах визначених в частині 2 статті 1070 Цивільного кодексу України, оскільки, розмір комісійної винагороди за користування грошами договором не передбачено. Оскільки, проценти за вкладами на вимогу змінювалися то, відповідно, змінювались проценти за користування грошовими коштами, що знаходились на рахунку клієнта. В свою чергу, позивач вважав що тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг є такими, що встановленні договором на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування, а відтак, у відповідача не було правових підстав для їх зменшення.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести всі доведені фактичні обставини справи та на їх підставі встановити дійсні правовідносини, що склалися між сторонами.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В матеріалах справи міститься додаток (б/н, б/д) до договору на відкриття рахунку та розрахунково-касове обслуговування, яким визначені тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг. Проте, розглядаючи спір, суди не дослідили чи є зазначений додаток додатком до спірного договору від 05.01.2001 року та чи встановлює він тарифи за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта. Тобто, чи є він належним доказом у справі, на якому ґрунтується вимога позивача щодо розміру комісійної винагороди.
Викладене свідчить про те, що господарськими судами попередніх інстанцій не вжито заходів для всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з’ясованими обставинами справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119–11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 31.07.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.2008 року у справі №11/145 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Львівської філії - задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова Судді Т.Гоголь В.Швець