На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА МОТОРС" про визнання недійсними з моменту укладення договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 р. та договору про передачу майна (цінних паперів) від 14.12.2007 р. в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 21.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 37/343 та призначено її розгляд на 14.11.2011 року, залучено до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортник 13066", зобов’язано учасників судового процесу надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.11.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2011 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав оригінали доданих до позовної заяви документів та витяг державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з’явилися, вимог ухвали суду від 21.10.2011 р. не виконали, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 14.11.2011 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке він мотивував тим, генеральний директор ТОВ "ДЕЛЬТА МОТОРС" поїхав в інше місце для переговорів з контрагентами, у зв’язку з чим у відповідача не має можливості у встановлений термін надати суду необхідні документи.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, відповідач не надав доказів в обґрунтування обставин, викладених у його клопотанні, у зв’язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим.

Враховуючи наведене, з метою витребування у відповідача необхідних документів у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 14.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 12.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та повідомив, що через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.12.2011 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду від 14.11.2011 р. не виконав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про зо свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2011 р., яке підтверджує отримання ним 29.11.2011 р. ухвали від 14.11.2011 р. у даній справі.

Враховуючи наведене, у зв’язку з нез’явленням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням нею вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, а також для дослідження доказів у справі, розгляд даної справи був відкладений до 21.12.2011 р.

У судовому засіданні 21.12.2011 р. представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на його необґрунтованість.

Представники третьої особи у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суду не повідомили, вимог ухвали не виконали, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений до 28.12.2011 р.

У судове засідання 28.12.2011 р. з’явився лише представник позивача, який позов підтримав.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

13.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк"(надалі за текстом - банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА МОТОРС"був укладений кредитний договір № К/07-43, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 6 550 000, 00 доларів США терміном до 13.12.2014 р.

З метою забезпечення виконання відповідачем даного кредитного договору, 14.12.2007 р. між банком та ТОВ "ДЕЛЬТА МОТОРС"був укладений договір застави цінних паперів № 3/07-71/К та договір про передачу майн (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості.

У відповідності до умов договору застави відповідачем були передані в заставу банку цінні папери –прості іменні акції Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортник 13066"в кількості 5 922 410 шт., вартість яких станом на дату укладення договору застави сторони оцінили в 33 165 496, 00 грн.

Позивач вважає, що зазначені договір застави та договір про передачу цінних паперів підлягають визнанню господарським судом недійсними, оскільки вони були укладені банком під впливом помилки. Зокрема, позивач вважає, що помилка полягає в тому, що згідно зі Статутом третьої особи(пунктом 4.2. статуту) в редакції, що була чинною на момент укладення оскаржуваних договорів, статутний капітал третьої особи був поділений на 7 103 745 простих іменних акцій. Враховуючи, що в заставу банку було передано 5 922 410 акцій, то банк вважав, що відсоткове значення кількості цих акцій (5 922 410) відносно загальної кількості акцій (7 103 745) становило 83,3703%. Тому, виходячи з такого відсоткового відношення, передані в заставу акції були оцінені сторонами на суму 33 165 496, 00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що на момент укладення договір застави та договір про передачу цінних паперів він добросовісно вважав, що отримав в заставу від відповідача акції, що відповідають 83,3703% статутного капіталу третьої особи, і що ц разі невиконання відповідачем кредитного договору (неповернення суми кредиту) банк отримає у власність таку кількість акцій третьої особи (5 922 410), що відповідатиме 83,3703% її статутного капіталу, що, на думку позивача, було помилкою щодо цінності предмету застави, а не помилкою щодо розрахунку одержання користі від вчинення правочину.

Проте, ще до укладення оспорюваних договорів, зокрема: 29.08.2007 р. на Загальних зборах третьої особи було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу шляхом випуску 32 000 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 8 000 000, 00 грн., що підтверджується інформацією з офіційного друкованого видання –Відомостей Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 133 від 13.07.2007 р., № 154 від 13.08.2007 р., № 175 від 12.09.2007 р., № 207 (208) від 26.10.2007 р. та № 233 від 03.12.2007 р.

За словами позивача, про прийняте 29.08.2007 р. рішення збільшити загальну кількість акцій третьої особи ще на 32 000 000 штук відповідач на момент укладення оспорюваних договорів банку не повідомляв. Той факт, що відповідачу було відомо про таке рішення, випливає з того, що відповідачу належало 83,3703% від загальної кількості акцій третьої особи і саме за рахунок такої кількості акцій (голосів) приймалося рішення про додаткову емісію акцій третьої особи.

У результаті зазначеного випуску акцій загальна кількість акцій третьої особи, згідно з новою редакцією її статуту, зареєстрованою 29.01.2008 р., становила 39 103 745 штук. Отже, виходячи з такої загальної кількості акцій (39 103 745), відсоткове відношення кількості акцій, яка була передана в заставу банку, зменшилося з 83,3703% до 15, 1454%, про що, за словами позивача, банку не було відомо.

Протоколом № 71/2/10-К від 31.10.2008 р. засідання Правління Відкритого акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ", правонаступником якого є позивач, було вирішено прийняти у власність банку прості іменні акції третьої особи у кількості 5 922 410 штук. Таким чином, був виконаний оспорюваний договір про передачу цінних паперів.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними з моменту укладення договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 р. та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 р., а також про застосування наслідків недійсності правочину.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3 (v0003700-78) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути судом визнаний недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Договір застави цінних паперів від 14.12.2007 р. не містить жодних посилань на те, що предметом застави сторони визначили саме 83, 3703% акцій від загальної кількості акцій.

Крім того, зміни розміру статутного капіталу були проведені раніше, ніж був укладений договір застави цінних паперів від 14.12.2007 р., проте АТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" погодив договірну вартість, передбачену пунктом 3.1 вказаного договору.

Статтею 582 ЦК України встановлено, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства (частини 1, 3 статті 12).

Відповідно до стаття 53 Закону України "Про заставу", застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про заставу" (2654-12) та положень вказаного вище договору, вартість предмета застави має встановлюватись самими сторонами договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 січня 2010 року у справі № 34/481 (за позовом ТОВ "Дельта Моторс" до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" про стягнення 36 074 666,38 грн. різниці між розміром вимог відповідача як заставодержателя і вартістю предмета застави) встановлено, що загальна сума майна, переданого ТОВ "Дельта Моторс" до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" за договором застави акцій та іпотеки в рахунок погашення заборгованості нерухомого майна становить 35 565 920,97 грн., з яких 33 165 496 грн. - вартість заставлених акцій.

Таким чином, Вищим господарським судом України було встановлено, що вартість акцій, які були передані в рахунок погашення заборгованості, становить саме 33 165 496,00 грн.

Більше того, при розгляді Вищим господарським судом України справи № 32/487 за позовом ВАТ "Автотранспортник 13066" до ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", третя особа - ТОВ "Дельта Моторс" про стягнення суми в розмірі 33 589 168, 34 грн. різниці між розміром вимог відповідача як заставодержателя і вартістю предмета застави, ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" стверджувало, що на момент укладення договору застави цінних паперів вартість акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" у кількості 5 922 410 штук була оцінена сторонами в 33 165 496, 00 грн. За твердженням ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", вартість була визначена виходячи з того, що пакет акцій відповідає частці у статутному капіталі ВАТ "Автотранспортник 13066" в розмірі 83,3703%. Внаслідок збільшення 30.07.2008 ВАТ "Автотранспортник 13066" розміру статутного капіталу шляхом випуску 32 000 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. на загальну суму 8 000 000,00 грн., розмір частки акцій ВАТ "Автотранспортник 13066", що перебував у заставі ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", зменшився з 83,3703% до 15,1454%, а отже - була зменшена і їх справедлива вартість.

З таким твердженням ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові від 15.08.2011 року у справі № 32/487 не погодилась і встановила, що на момент укладення договору застави цінних паперів вартість акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" у кількості 5 922 410 штук була оцінена сторонами в 33 165 496,00 грн. Отже, сторони оцінили предмет застави в сумі 33 165 496, 00 грн.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" зверталось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Автотранспортник 13066" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів 15.11.2007 р., укладеного між ВАТ "Автотранспортник 13066" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестгруп-ЛТД", про передачу у власність ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД" простих іменних акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" в кількості 32000000 штук, загальною вартістю 8000000 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на те, що між ВАТ "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ", та ТОВ "Дельта Моторс" укладені кредитні договори № К/07-43 та № К/07-44 від 13.12.2007 р. З метою забезпечення зобов’язань за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р. між ними був укладений договір застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 р., відповідно до якого були передані в заставу цінні папери - прості іменні акції ВАТ "Автотранспортник 13066", що на момент їх передачі в заставу складало 83,3703 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066". Оскільки ТОВ "Дельта Моторс" належним чином не виконало зобов'язання за кредитним договором № К/07-43 від 13.12.2007 р., позивач набув право власності на вказані цінні папери. Проте, під час оформлення права власності позивачу стало відомо, що фактично вказана кількість акцій складає не 83,3703 %, а 15,15 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066".

За твердженням позивача, вказане зменшення відсоткової кількості акцій сталося внаслідок укладення договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.11.2007 р. між ВАТ "Автотранспортник 13066" та ТОВ "Промінвестгруп-ЛТД".

За таких обставин позивач зазначав, що оспорюваний договір є фіктивним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому просив суд визнати його недійсним. Поданими доповненнями до позовної заяви позивач доповнив позовні вимоги додатковими вимогами, а саме - просив скасувати реєстрацію проспекту емісії акцій від 19.10.2007 р. та звіту про результати відкpитого (публічного) розміщення акцій від 19.10.2007 р.; скасувати реєстрацію випуску акцій ВАТ "Автотранспортник 13066" та визнати свідоцтво про реєстрацію випуску акцій і даного 30.07.2008 р. недійсним.

рішенням Господарського суду м. Києва від 09.10.2009 р. у даній справі № 14/75 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 14/75 апеляційну скаргу ВАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" на рішення зазначеного рішення залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2009 року у справі № 14/75 - без змін. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 14/75 набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, сторони укладаючи договір про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості визначили ціну даного договору та вартість цінних паперів у кількості 5 922 410 штук у розмірі 33 165 496 грн. Отже, сторони оцінили вартість предмета застави у вигляді цінних паперів у розмірі 33 165 496 грн.

Таким чином, оскільки позивач не довів того, що на момент укладення оспорюваних договорів йому було не відомо про те, що фактично вказана кількість акцій складає не 83,3703 %, а 15,15 % від загальної кількості акцій ВАТ "Автотранспортник 13066", а також не довів, що вжив усіх необхідних заходів для встановлення дійсної частки цінних паперів третьої особи, то за таких обставин господарський суд не вбачає при укладенні цих договорів помилки.

Викладені вище факти свідчать про те, що підстави для визнання договору застави цінних паперів № 3/07-71/К від 14.12.2007 року та договору про передачу майна (цінних паперів) в рахунок погашення заборгованості від 14.12.2007 року недійсними відсутні, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.