розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м.Димитрове, Донецька область

про стягнення суми збитків у розмірі 8058,00грн.

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.№29-12/5--Д від 29.12.2010р.

від відповідача: ОСОБА_2- за дов. №2 від 04.01.2011р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство "Вугілля України", м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м.Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м.Димитрове, Донецька область про стягнення суми збитків у розмірі 8058,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки вугілля №46-01/2-К від 01.07.2005р., копії претензії №25-09-08/2-В, сертифікату відбору проб №U13Л/342Ш/2.2, протоколу засідання комісії від 17.05.2006р., відомості за користування вагонами №№055603, 05554, 054532, переліку ТехПД №№2405, 2905, рішення господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. №52/288, акт зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.09.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 03.01.2012р., у порядку до вимог ст. 69 ГПК України.

Відповідач 13.12.2011р. надав суду відзив №45 від 13.12.2011р. в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачем при пред’явленні позову про стягнення збитків у зв’язку з поставкою у травні 2006р. неякісної продукції у вагоні №66186966 за накладною №48204837, не доведено факт поставки вугілля у вагоні №66186966 та невідповідність якості цього вугілля саме за договором №46-01/2-К від 01.07.2005р.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

13.12.2011р. відповідач надав суду заяву №46 від 13.12.2011р. про застосування судом позовної давності, у якій просить суд застосувати загальну позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв’язку із пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

23.12.2011р. позивач надав суду заперечення на відзив відповідача №745-юр від 21.12.2011р., в яких зазначив, що рішенням від 08.04.2009р. по справі №52/288 встановлено факт поставки неякісного вугілля у вагоні №66186966 (с подальшим простоєм) постачальником якого є ДП "Красноармійськвугілля" та даний факт відповідно до ст. 35 ГПК України не підлягає доказуванню. Заперечення судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

01.06.2005р. між Державним підприємством "Вугілля України" (за договором покупець, далі-позивач) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (за договором-постачальник, далі - відповідач) був укладений договір поставки №46-01/2-К, згідно з пунктом 1.1, якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне марочного складу ГСШ, ДГСШ українського походження (далі-вугілля).

Марки, базові характеристики якості та ціна вугілля, яке буде поставлятися наводиться у Додатках до договору (п.1.2).

Розділом 2 договору сторони зазначили умови поставки.

Поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах та погодженим графіком (п.2.1).

Умови приймання по якості та кількості обумовлені сторонами у розділі 5 Договору, яким визначено, що приймання рядового вугілля та продуктів збагачення по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 (п.5.1).

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1-го робочого дня з моменту отримання результатів від вантажоотримувача направляє виклик постачальнику, який зобов’язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 год. з моменту отримання повідомлення (п.5.3).

Кожна з сторін має право перевірити якість поставленої партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) "ССI Україна ЛТД" дочірнє підприємство австралійської компанії "ССI Україна ЛТД" є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача (п.5.3.2).

У разі поставки вугілля, показники якості якого виходять за межі гранично-допустимих покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, про що повідомити постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе вугілля протягом 72 голин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.п 5.10.1 договору, а також постачальник зобов"язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5).

Відповідно до розділу 9 договору, вказаний договір набирає чинності з дати його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2005р. (п. 9.5)

У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить письмово іншій стороні про наміри припинення цього договору, договір вважається пролонгованим (продовженим на той самий строк і на тих самих умовах) (п.9.7).

В свою чергу, між ВАТ "Західенерго" (Покупець) та ДП "Вугілля України" (Постачальник) укладений договір постачання вугільної продукції №4-01/1-П від 28.01.2004р. згідно умов якого, постачальник зобов’язувався поставляти ВАТ "Західенерго" вугільну продукцію.

Як зазначає позивач, у травні 2006р., відповідачем на адресу Ладижинська ТЕС ВАТ "Західенерго" було відвантажено вугільну продукцію по залізничній накладній №48204837 у вагоні №66186966.

Проте, протягом розгляду справи позивачем не представлено суду залізничну накладну №48204837 в підтвердження факту відвантаження відповідачем спірної продукції.

Також в позовній заяві позивач зазначає, що при прийманні спірного вугілля за якістю на Ладижинській ТЕС ВАТ "Західенерго" виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, що підтверджується сертифікатами відбору проб та випробувань.

17.05.2006р. на території Ладижинській ТЕС відбулося спільне засідання комісії за участю представника відповідача, спільним рішенням якого вирішено залучити для визначення фактичної якості вугільної продукції незалежного експерта ДП "ССI Україна Лімітед".

За результатами хімічного аналізу незалежний експерт ДП "ССI Україна Лімітед", видав сертифікат відбору проб та іспитів, згідно до яких показники якості вугільної продукції у вагоні №66186966 перевищують максимально допустимі норми.

Внаслідок поставки неякісного вугілля, ВАТ "Західенерго" були завдані збитки, пов’язані із простоєм вагону №66186966 на загальну суму 8058,00грн.

В свою чергу, ВАТ "Західенерго", як вантажоотримувач, звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків у вигляді понесених витрат за поставку продукції неналежної якості.

рішенням господарського суду м.Києва від 08.04.2009р. по справі №52/288, з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" було стягнуто збитки в розмірі 139056,00грн., 1390,56грн.-витрат по сплаті державного мита та 118,00грн.- витрат на інформаційне –технічне забезпечення.

На виконання рішення суду від 08.04.2009р. по справі №52/288 між ДП "Вугілля України" та ВАТ "Західенерго" 21.09.2009р. було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, позивач вважає, що у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором постачання №46-01/2-К/264 від 01.06.2005р. позивач зазнав збитки у розмірі 8058,00грн.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 228 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме – наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані позивачем докази в підтвердження поставки відповідачем вугілля неналежної якості по договору №46-01/2-К від 01.06.2005р. суд виходив з наступного:

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №46-01/2-К від 01.06.2005р.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №46-01/2-К від 01.06.2005р., що виразилось в поставці вантажоотримувачу вугілля, якість якого не відповідала умовам договору.

Згідно п.1.2 договору, марки, базові характеристики якості та ціна вугілля, яке буде поставлятися наводиться у Додатках до договору.

Проте в матеріалах справи відсутні додатки, якими сторони визначили базові характеристики якості вугілля, що постачається за договором №46-01/2-К від 01.06.2005р.

В матеріалах справи відсутня залізнична накладна №48204837 в підтвердження факту відвантаження відповідачем спірної продукції.

Також в матеріалах справи відсутні докази, що спірне вугілля було відвантажене саме за умовами договору №46-01/2-К від 01.06.2005р., а також що відповідач є вантажовідправником вантажу.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на протокол засідання комісії від 17.05.2006р. за участі представника відповідача, оскільки вказаний протокол взагалі не визначає щодо якої партії продукції прийнято рішення, а також відсутні докази щодо наявності у представника відповідача відповідних повноважень.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що весь час простою вагонів, плата за користування якими складає 8058,00грн. відбувся з вини відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення збитків в розмірі 8 058,00грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82- 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Вугілля України", м.Київ в особі філії "Донецьквуглезбут", м.Донецьк до Державного підприємства "Красноармійськвугілля", м.Димитрове, Донецька область про стягнення суми збитків у розмірі 8058,00грн., відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.