На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Подільського трамвайного ремонтно –експлуатаційного ДЕПО до Закритого акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту" про визнання дій відповідача щодо безпідставного користування майном, яке закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київпастранс", а саме: нежилими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,132, на І –ІІ поверхах корпусу №2, загальною площею 3446,80 кв.м та позначеними на плані літерою "Б", та нежилими приміщеннями на 1-му поверсі і мезоніном корпусу №7 загальною площею 1186,4 кв.м, які позначені на плані літерою "В", неправомірними; про усунення перешкод у користуванні майном, яке закріплене на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київпастранс" та зобов‘язання відповідача звільнити незаконно зайняті нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,132, на І –ІІ поверхах корпусу №2, загальною площею 3446,80 кв.м та позначені на плані літерою "Б" протягом 10 днів після набрання рішенням суду законної сили; про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4178896,48 грн.

Позивач заявою від 17.11.2011 року зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків та просить стягнути збитки у розмірі 4141924,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно займає спірні приміщення, в результаті чого позивачу завдані збитки у розмірі 4141924,40 грн. у формі неотриманої орендної плати.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

Відповідно до додатку №6 до Наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10.04.2002 №2 за трамвайним депо ім. Красіна на праві повного господарського відання станом на 01.01.2002 закріплено основні фонди, зокрема, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 132: виробничо-мийне відділення загальною площею 1374 кв.м, адміністративний корпус загальною площею 2211,5 кв.м, виробничо-технологічний корпус загальною площею 9111,2 кв.м.

Згідно наказу Комунального підприємства "Київпастранс" від 23.04.2004 №120 "Про зміни організаційної структури КП "Київпастранс" на базі Лук’янівського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо та трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо ім. Красіна шляхом їх злиття створено філію КП "Київпастранс" –Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо.

Як зазначає позивач, 25.12.2009 йому стало відомо, що нежилі приміщення, розташовані в м. Києві по вул. Фрунзе, 132, а саме на І –ІІ поверхах корпусу №2, загальною площею 3446,80 кв.м, які позначені на плані літерою "Б"; на 1-му поверсі і мезоніні корпусу №7 загальною площею 1186,4 кв.м, які позначені на плані літерою "В"; в корпусі "А" загальною площею 299,5 кв.м, без відома позивача використовує відповідач - Закрите акціонерне товариство "Київський завод електротранспорту".

В підтвердження вказаних обставин позивач надає копію акту від 25.12.2009, складеного головним інженером ДЕПО Мерзлюк Л.М., головним механіком Топоровським Л.Л. та начальником заготівельної дільниці ДЕПО Загроша В.В., в якому зазначено, що нежитлові приміщення займають працівники Закритого акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту".

В подальшому, як вказує позивач, відповідач добровільно звільнив частину нежилих приміщень; решту приміщень, які зазначені у позовній заяві, відповідач продовжує займати по теперішній час.

Позивачем до матеріалів справи надано копії актів від 05.08.2011, від 14.11.2011, що складені головним інженером ДЕПО Мерзлюк Л.М., головним механіком Топоровським Л.Л. та начальником заготівельної дільниці ДЕПО Загроша В.В., в яких зазначено, що на території Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 132 нежилі приміщення на 1-ому та 2-ому поверхах (будівля "Б") загальною площею 3446,80 кв.м займають працівники Закритого акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту". Зазначені акти підписані вказаними особами без печатки підприємства.

Позивач зазначає, що жодних договорів та/або угод з відповідачем щодо передачі останньому у користування спірних нежитлових приміщень, не укладав.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії листів від 11.04.2011 № 263, від 01.06.2011 №372, з якими позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість по оренді за період з 25.12.2009 по 01.03.2011 у розмірі 3139769,39 грн. та надати документи, що підтверджують право оренди на спірні нежитлові приміщення.

Однак, як зазначає позивач, відповідач спірні приміщення не звільнив та продовжує користуватись ними за відсутності правових підстав, у зв’язку з чим позивачем і заявлено позов.Нормативно позивач посилається на ст. ст. 16, 22, 387, 509, 611, 623, 1166 Цивільного кодексу України, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб‘єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

В підтвердження знаходження нежитлових приміщень в м. Києві по вул. Фрунзе, 132 у господарському віданні за позивачем та на балансі його філії Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного ДЕПО, позивачем надано до матеріалів справи наказ від 10.04.2002 № 30 та додаток №6 до нього, в якому вказаний перелік основних засобів, що закріпляються за трамвайним депо ім. Красіна на правах повного господарського відання станом на 01.01.2002 року. Також позивачем надано витяги з його статутів, в яких закріплено, що до складу позивача входять філії, зокрема Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо.

Ухвалою суду від 19.12.2011 року позивача зобов‘язано надати докази на підтвердження перейменування/правонаступництва Подільським трамвайним ДЕПО прав трамвайного депо ім. Красіна.

Позивачем на виконання вимог суду надано наказ Комунального підприємства "Кипївпастранс" від 23.04.2004 № 120, відповідно до якого створено філію –Подільське трамвайне ремонтно- експлуатаційне депо на базі Лук‘янівського трамвайного ремонтно - експлуатаційного депо та трамвайного ремонтно - експлуатаційного депо ім. Красіна шляхом їх злиття.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується закріплення за позивачем на праві господарського відання нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 132, а саме: виробничо-мийне відділення загальною площею 1374 кв.м., адміністративний корпус загальною площею 2211,5 кв.м., виробничо-технологічний корпус загальною площею 9111,2 кв.м.(додаток №6 до наказу №30).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів .

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав та охоронюваних законом інтересів, і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

В підтвердження факту порушення свого права, позивач як вже було вказано вище, надав суду копії актів від 25.12.2009, 05.08.2011, від 14.11.2011, в яких зазначено, що на території Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 132 нежилі приміщення на 1-ому та 2-ому поверхах (будівля "Б") загальною площею 3446,80 кв.м. займають працівники Закритого акціонерного товариства "Київський завод электротранспорту".

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт наявності порушення його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши вказані акти, суд відзначає, що останні не є належними та допустимими доказами в підтвердження факту користування відповідачем спірними нежитловими приміщеннями. Зазначені акти є односторонніми, складені тільки представниками Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо. В актах не зазначено конкретних осіб відповідача і не наведено посилань на посади, прізвища цих осіб, не зазначено про знаходження на спірних приміщеннях виробничих чи будь –яких інших потужностей, майна відповідача, керівних органів відповідача.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані незаконним користуванням відповідачем нежитловими приміщеннями, то судом були витребувані належні докази того, що саме відповідач займає спірні нежитлові приміщення.

Проте позивач, окрім вищевикладених актів, не надав інших належних доказів користування відповідачем спірних нежитлових приміщень.

Крім того, позивач у позовних вимогах про визнання неправомірними дій відповідача вказує на незаконне користування нежитловими приміщеннями на 1-му поверсі і мезоніні корпусу №7 загальною площею 1186,4 кв.м. Однак в позовних вимогах про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями, позивач не просить зобов‘язати відповідача звільнити вказані приміщення.

Дослідивши зміст листів позивача до відповідача від 11.04.2011 № 263, від 01.06.2011 №372, суд відзначає, що у вказаних листах позивач посилається на договір оренди, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод електротранспорту" від 04.07.2008 № 05/35-08 та на постанову Вищого господарського суду України від 24.02.2011, в якій встановлено, що договір оренди припинив свою дію 24.12.2009.

Як свідчать матеріали справи, позивач у 2010 році звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Київський завод електротранспорту" заборгованості за оренду нежитлових приміщень та комунальні послуги у розмірі 3110740,35 грн., яка виникла на підставі договору оренди від 04.07.2008 № 05/35-08.

рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2010 № 30/186, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2011, позов задоволено частково на суму 2470836,49 грн.

В рішення суду від 12.10.2010 зазначено, що об‘єктом оренди по договору від 04.07.2008 були нежилі приміщення на другому поверсі в корпусі № 1 загальною площею 384,60 кв. м, для розміщення адміністративного персоналу (офісу); виробничі приміщення в корпусі № 2 загальною площею 3618,60 кв. м. під виробництво; мийне відділення корпус №7 загальною площею 1 355,60 кв. м. під виробництво.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт користування відповідачем нежитловими приміщеннями по вул. Фрунзе,132, на І –ІІ поверхах корпусу №2, загальною площею 3446,80 кв.м, позначеними на плані літерою "Б" та нежилими приміщеннями на 1-му поверсі і мезоніном корпусу №7 загальною площею 1186,4 кв.м, які позначені на плані літерою "В".

За таких обставин, вимоги позивача про зобов‘язання відповідача звільнити вказані приміщення не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо користування відповідачем нежилими приміщеннями розташованими за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе,132, на І –ІІ поверхах корпусу №2, загальною площею 3446,80 кв.м. та позначені на плані літерою "Б" та нежилими приміщеннями на 1-му поверсі і мезонін корпусу №7 загальною площею 1186,4 кв.м., які позначені на плані літерою "В", також задоволенню не підлягають у зв‘язку з невірним обраним способом захисту порушеного права.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 4141924,40 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода можу бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Оскільки даний спір між сторонами щодо відшкодування збитків виник не у зв’язку з порушенням однією із сторін зобов’язань, що випливають з договору, а у зв’язку зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, то слід керуватись главою 82 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вини.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Дослідивши розрахунок позивача збитків, судом відзначається, що позивачем до складу збитків віднесено розмір орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за користуванням майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 34/91 (ra-034023-06) , відшкодування вартості спожитої електроенергії, холодної води та водовідведення, розмір земельного податку. Однак вказаний розмір збитків позивачем не доведений, оскільки не надано жодних розрахунків та доказів в підтвердження останнього, відшкодування вартості спожитої електроенергії, холодної води та водовідведення, розміру земельного податку, тобто не підтверджені реальні витрати. Стосовно включення до складу збитків розміру орендної плати, то суд відзначає, що розмір орендної плати погоджується сторонами в договорі, який в даному випадку відсутній. Розмір збитків у формі упущеної вигоди (неотриманої орендної плати) також позивачем не підтверджений, оскільки не надано жодних доказів в підтвердження вжиття позивачем заходів на отримання орендної плати та реальності цих доходів (укладання договору оренди з відповідачем або іншими особами, існування пропозицій від третіх осіб щодо оренди спірних приміщень). За таких обставин, розмір збитків позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, суд вважає не доведеним факт протиправної поведінки відповідача, понесення позивачем збитків, наявності вини відповідача, а також наявність причинного зв’язку між поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками у розмірі 4141924,40 грн..