ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2011 року Справа № 16/5026/2227/2011
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs22528637) )
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - особисто; за участі ОСОБА_2 - адвокат;
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю;
третя особа ОСОБА_4: ОСОБА_5 -за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за
позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полянецьке"
про визнання недійсним рішення загальних зборів
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів учасників ТОВ "Полянецьке" від 15.09.2011 року з мотивів порушення процедури проведення зборів та ущемлення прав позивача прийнятими рішеннями. В ході розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просять їх задовольнити. В останнє засідання в якості представника позивача прибув адвокат ОСОБА_2 (без довіреності, договору або витягу з нього), якого суд не допустив до участі у справі з мотивів порушення вимог ч. 6 ст. 28 ГПК України про те, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Угода (договір) одночасно не може бути ордером, а тому наданий адвокатом документ із такою подвійною назвою судом не приймається.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю та не вбачає порушення процедури проведення зборів та прав позивача прийнятими рішеннями.
Ухвалою від 11.10.2011 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено
другого учасника ТОВ "Полянецьке" -- ОСОБА_4 Представник третьої особи підтримує точку зору відповідача по справі та просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доводи і пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Між сторонами виник спір щодо реалізації позивачем своїх корпоративних прав, які у відповідності до ст. 167 ГК України виражаються у
правах особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно ст. 12 ГПК України, до підвідомчості господарським судам відносяться справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Відповідачем за позовом про визанння недійсним рішення загальних зборів є саме товариство, а не решта його учасників.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є учасником ТОВ "Полянецьке" із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 15%, що підтверджується статутом товариства у редакції 2009 року та не заперечується іншими учасниками процесу.
У відповідності до ч. 5 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів товариства можуть бути оскаржені учасником товариства до суду.
За доводами сторін, 15 вересня 2011 року учасниками ТОВ "Полянецьке" було проведено загальні збори, прийняті рішення на яких відображено у протоколі № 1 (а.с. 18).
Позивач просить визнати недійсними всі рішення спірних загальних зборів від 15.09.2011 року з таких підстав:
- позивача не було завчасно повідомлено про збори 15.09.2011 року та не надано достатньо часу ознайомитися із питаннями та документами, які виносяться на розгляд зборів;
- на зборах були присутні сторонні особи, які не є учасниками товариства (ОСОБА_5 та ОСОБА_6), а головою зборів було обрано ОСОБА_5, який не є учасником товариства та не працює на товаристві;
- збори не підтримали жодної пропозиції позивача щодо порядку проведення зборів та про запрошення на збори головного бухгалтера товариства;
- в протоколі переплутано місцями стадійність процедури зборів - спочатку вказано що збори вирішили, а потім як учасники проголосували за це;
- зборами обрано голову товариства, хоча така особа не передбачена статутом товариства в редакції 2009 року;
- вирішено питання про звільнення з посади директора ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_1 без надання йому можливості захиститися від звинувачень у завданні збитків товариству;
- при вирішенні питання про внесення змін до статуту слід було не одразу приймати нову редакцію, а проводити кількаразові читання статуту, приймати його за основу, допрацьовувати та вносити до нього зміни на кількох зборах;
- головою контрольної комісії обрано родичку другого засновника товариства, а сама комісія як колегіальний орган, не створена.
Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, судом було встановлено наступне:
У відповідності до ст. 1 ГПК України, зацікавлені особи звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законних інтересів.
Верховним Судом України листом від 01.08.2007 року про практику розгляду судами корпоративних спорів увагу судів було звернуто на те, що вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) зазначено, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим господарським судам необхідно керуватися тим, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах;
- рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.
... не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу прямої вказівки закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону N 1576-XII);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону N 1576-XII);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону N 1576-XII).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Господарські суди також мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову.
Суд вважає, що сторона позивача не надала на вимогу суду переконливих доказів порушення прийнятими всіма рішеннями спірними зборами 15.09.2011 року корпоративних прав та інтересів позивача. Позивач також чітко не вказав суду які негативні наслідки вже настали для нього в силу прийняття рішень загальними зборами 15.09.2011 року, а тому суд вважає, що таких наслідків немає.
У статутному капіталі ТОВ "Полянецьке" позивач володіє лише часткою в розмірі 15% (як передбачено статутом), а тому всі рішення фактично приймаються лише волевиявленням другого учасника товариства - ОСОБА_4, який володіє 85% голосів, хоча за позивачем залишається його невід'ємне право переконувати іншого учасника у прийнятті чи неприйнятті певного рішення.
З протоколу спірних зборів від 15.09.2011 року вбачається, що по всіх питаннях, які виносилися на розгляд загальних зборів, позивачу була надана можливість висловитися, однак жодного разу збори не прийняли рішення у відповідності до волевиявлення позивача. В цьому суд порушення прав позивача не вбачає, оскільки право прийняти участь у зборах та в обговоренні питань на голосуванні позивачу було забезпечено, а розклад голосів (85 проти 15) формально не забезпечує позивачу жодного шансу на прийняття потрібних йому рішень.
Доводи позивача про неповноту протоколу суд до уваги не приймає з мотивів, що позивач не надав суду ніяких доказів крім слів про те, що (можливо) питання порядку денного для обговорення позивач підготував більш широко, чи пропонував обговорювати інші питання і т.ін. і подав їх зборам (відмітки на доповіді позивача чи поштового повідомлення про вручення документів загальним зборам у позивача немає).
В ході розгляду справи з пояснень сторін було з'ясовано, що перелік питань порядку денного із повідомлення позивача про збори (а.с. 17) відповідає переліку питань порядку денного, який викладено у спірному протоколі зборів від 15.09.2011 року і сторони проти цього не заперечують.
Позивач на дані збори прибув та прийняв у них участь, а тому доводи про те, що позивачу не було надано достатньо часу для ознайомлення із питаннями, які виносилися на збори (що свідчить про порушення прав позивача), суд до уваги не приймає, оскільки явка на збори підтверджує готовність позивача взяти в них участь.
Про це також вказано у п. 2.14 Рекомендацій Президії ВГСУ від 28.12.2007 р. N 04-5/14 (v5_14600-07) "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", яку суд вважає за можливе застосувати по аналогії із товариством з обмеженою відповідальністю ---- якщо під час розгляду справи судом буде встановлено, що допущені акціонерним товариством порушення порядку персонального повідомлення акціонера не призвели до неможливості його участі у загальних зборах, а також у разі встановлення судом факту присутності акціонера на загальних зборах, зазначені порушення не є підставами для визнання рішень загальних зборів акціонерів недійсними.
При проведенні зборів учасників мало місце корегування кількості питань порядку денного.
Саме по собі рішення загальних зборів про виключення із порядку денного кількох питань через неможливість їх розгляду, на думку суду, не є незаконним, оскільки за змістом ст. 61 ЗУ "Про господарські товариства", законом встановлені обмеження лише щодо зміни питань порядку денного у бік їх заміни, збільшення кількості, а не простого зменшення їх переліку.
Прямої заборони зняття зборами із розгляду деяких питань порядку денного з будь-яких підстав, в т.ч. і з підстав неготовності зборів до їх розгляду (п.2 і 3 порядку денного), чинне законодавство не містить.
Як вбачається із протоколу зборів, зняття із розгляду питань про затвердження звітів та балансів з фінансово-господарської діяльності за 2007-2010 роки, про виплату частки прибутку учасникам товариства, про штатний розпис керівного складу товариства та про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства в протоколі зборів обумовлене нестворенням ревізійної комісії товариства, яка робить висновки по звітах, а питання про штатний розпис керівного складу товариства та проведення аудиторської перевірки не є виключною компетенцією зборів, а ці питання можуть бути вирішені і виконавчим органом також.
По пунктах 2,3,7,8 порядку денного, які були зняті із розгляду загальних зборів, ніякі обов'язкові для учасників товариства рішення прийняті не були. Формальне визнання недійсним рішення зборів про виключення питань із порядку денного не тягне за собою ніяких наслідків для позивача - ці питання не стають автоматично розглянутими зборами.
Мотиви підстав для зняття питань порядку денного із розгляду, в даному випадку не мають значення і піддавати їх аналізу на предмет відповідності чинному законодавству у суду немає потреби. Ці питання (корегування розкладу порядку денного) є внутрішнім ділом товариства і не є компетенцією суду. Порушення чинного законодавства у даному питанні немає.
Крім того, суд вважає, що прийняття зборами рішення про зняття деяких питань порядку денного із обговорення відноситься лише до організаційних питань ведення загальних зборів, а не до функції прийняття зборами обов'язкових для учасників рішень, які учаснику можна оскаржити на підставі ч. 5 ст. 98 ЦК України.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту права через можливість реального відновлення порушеного права позивача за його допомогою, суд також констатує, що при оскарженні позивачем через суд організаційного рішення зборів по виключенню деяких питань із порядку денного, ніякі права позивача відновлені бути не можуть -- оскаржене рішення зборів в цій частині не стає автоматично розглянутим і вирішеним на користь позивача. Дана обставина сама по собі може свідчити про неналежний спосіб захисту права, обраний позивачем.
З протоколу № 1 загальних зборів від 15.09.2011 року вбачається, що головою та секретарем зборів було обрано запрошених на збори осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не учасників товариства - позивача та третю особу по справі. В даній обставині позивач вбачає порушення свого права, однак не розкриває його суті.
Норми ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) не містять прямої заборони на обрання голови та секретаря загальних зборів не із складу учасників товариства, і лише ст. 62 містить пряме застереження, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства. На момент проведення спірних зборів директором товариства був позивач по справі - ОСОБА_1
За доводами представників відповідача та третьої особи, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яких було обрано головою та секретарем зборів, виконали лише технічну функцію ведення засідання та складення протоколу, не маючи ніякого впливу на прийняті зборами рішення.
У відповідності до п. 9.2. статуту ТОВ "Полянецьке" голова зборів учасників товариства "організує ведення протоколу" і більше не має ніяких функцій. На думку суду, повноваження голови та секретаря зборів (логічно) повністю припиняються після проведення загальних зборів. За даними протоколу зборів від 15.09.2011 року, дані особи (голова та секретар зборів), не приймали участі у голосуванні. За даними протоколу, фактично збори вели голова зборів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (учасник товариства).
Позивач не зміг чітко вказати суду, які порушення прав позивача були допущені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при проведені загальних зборів 15.09.2011 року, коли вони виконували функції голови та секретаря зборів. Голова зборів ставив на розгляд питання порядку денного, пропонував за них голосувати, слово позивачу надавалося, його думка заслуховувалася, протокол зборів складався. Доводи позивача про те, що протокол не містить всіх виступів позивача, перевірити якимись достовірними доказами не можливо. Сторони мають лише словесні доводи про те, що в протокол всі виступи внесено чи не внесено, на що суд при встановленні істини по справі спертися не може.
Таким чином суд вважає, що обрання головою та секретарем загальних зборів осіб, які не є учасниками товариства ( тобто, фактично для виконання лише технічних функцій), не є порушенням чинного законодавства та прав учасників товариства. Норми чинного законодавства прямої заборони про це не містять. Протилежне позивачем суду не доведено, оскільки не вказано, які порушення (чи негативний вплив на результати прийняття рішень) були допущені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при виконанні ними функцій голови та секретаря зборів.
Суд вважає, що в частині доведення свого порушеного корпоративного права обранням головою та секретарем зборів осіб, які не є учасниками ТОВ "Полянецьке", позивач повинен довести, що обрання цих осіб знаходиться у прямому причинному зв'язку із прийняттям зборами незаконних рішень. Доказів про це у справі немає. Впливу цих осіб на результати голосування за даними протоколу від 15.09.2011 року суд не вбачає. Обрання головою і секретарем зборів осіб, з якими позивача не згоден, саме по собі не порушує прав позивача на управління підприємством (як складова частина корпоративних прав).
З наданих сторонами у справу копій постанов про порушення учасниками ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_4 і ОСОБА_1 один проти одного кримінальних справ, на думку суду, беззаперечно доводиться факт, що учасники перебувають між собою у конфлікті. При такій ситуації обрання головою зборів та секретарем учасників товариства - позивача і ОСОБА_4, могло б призвести до того, що протокол зборів міг бути не складеним взагалі та не підписаним одним із учасників, що негативно впливатиме на подальшу діяльність підприємства. За таких обставин суд вважає виправданим залучення на збори учасників сторонніх осіб для виконання технічної функції голови та секретаря зборів (які гарантовано оформлять протокол), якщо чинне законодавство цього прямо не забороняє.
В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник звертали увагу суду також і на вади оформлення протоколу зборів.
Суд констатує, що протокол № 1 зборів учасників ТОВ "Полянецьке" від 15.09.2011 року в цілому складено за правилами для документів даного виду. Саме по собі порушення стадійності викладення вчинених дій на зборах (на першому аркуші спершу вказано про те, яке рішення було прийнято, а потім про те, як було за нього проголосовано), на думку суду, не свідчить про незаконність прийняття таких рішень, а лише про недоліки оформлення протоколу. Позивач жодного разу не зауважив суду, що викладені у протоколі рішення зборами не приймалися взагалі або голосувалися по іншому, чи прийняте рішення оголошувалося ще до моменту голосування за нього.
Згідно остаточного переліку питань порядку денного, загальними зборами 15.09.2011 року було прийнято рішення по таких питаннях: про обрання голови товариства; прийняття статуту ТОВ "Полянецьке" у новій редакції; звільнення з посади директора ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_1; про обрання керівних органів товариства.
З приводу питання про обрання голови товариства суд констатує, що статут в редакції 2009 року, який був чинним на момент проведення загальних зборів 15.09.2011 року, дійсно не містить в собі положення про голову товариства та його статус.
Дана особа точно не відноситься до керівних органів товариства, оскільки вона не згадується у відповідному розділі статуту ТОВ "Полянецьке".
ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) вказівку на особу голови товариства містить лише в двох статтях - ст. 58 передбачає, що загальні збори учасників товариства обирають голову товариства, а ст. 61 вказує, що позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
З кого обирається голова товариства (обмеження в цьому питанні), кому він підзвітний, які його повноваження та строк виконання своїх обов'язків, в ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) та у статуті ТОВ "Полянецьке" не вказано.
За доводами відповідача, голову товариства було обрано загальними зборами "наперед", до часу внесення змін до статуту, щоб діяльність ТОВ "Полянецьке" відповідала нормам ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) .
Дане рішення зборів суд також досліджує через питання про порушення прав позивача внаслідок його прийняття.
На переконання суду, до складу корпоративних прав учасника товариства відноситься участь у керівництві товариством, що кореспондується із правом вимагати управління товариством лише з боку законних осіб.
Доказів про те, що обраний голова товариства наділяється правами управління товариством та прийняття обов'язкових для всіх учасників товариства рішень, позивач суду не надав і з наявних у справі документів це не вбачається.
У відповідності до ст. 23 ЗУ "Про господарські товариства" -- управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства. Голова товариства тут не згадується.
Крім того, загальними зборами ТОВ "Полянецьке" від 15.09.2011 року було прийнято статут у новій редакції, яким передбачено особу голови товариства (розділ 14). В даному розділі прямо вказано, що голова товариства не є посадовою особою товариства і виконує функцію голови зборів, веде протокол зборів, підписує контракти із керівниками виконавчого органу, за рішенням учасників здійснює інші організаційні повноваження ( а.с. 102). Тобто, навіть на майбутнє голова товариства не ущемлюватиме прав позивача, оскільки ця особа не здійснює управління товариством.
Таким чином, порушення прав позивача в питанні обрання зборами учасників голови товариства суд не вбачає і позивачем це не доведено.
В частині рішення зборів про звільнення із посади директора ТОВ "Полянецьке" ОСОБА_1 судом було встановлено наступне:
Зборами дане питання було вирішено позитивно - ОСОБА_1 звільнено з посади директора за перевищення службових повноважень, утримання печатки та документації товариства, дезорганізації роботи товариства. Позивач порушення своїх прав вбачає у тому, що йому не було надано можливості захиститися від висунутих обвинувачень, збори слова йому не надали та відхилили клопотання запросити на збори головного бухгалтера ОСОБА_7, яка також могла б висловитися на захист позивача і надати необхідні докази.
У відповідності до ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Спір між сторонами в цій частині не є трудовим, оскільки позивач не просить поновити його на посаді чи визнати недійсним наказ про своє звільнення (або змінити формулювання запису у трудовій книжці), а позовна вимога стосується саме визнання недійсним рішення загальних зборів з конкретного питання.
Верховним Судом України у рішенні від 17 листопада 2010 року вказано, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Тому такі рішення уповноваженого органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління товариством.
У відповідності до ч.3 ст. 99 ЦК України - члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України від 12.01.2010 року передбачено, що усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків на підставі ст. 99 ЦК України за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах КЗпП України (322-08) , а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права. Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним. У зв'язку з цим "усунення" відповідно до частини третьої статті 99 ЦК є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлено специфічним статусом члена виконавч ого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті ст. 46 Кодексу законів про працю.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що дане питання слід вирішувати виключно через оцінку питання процедури прийняття даного рішення зборами учасників, їх компетенції, а не лише через питання правомірності чи істотності підстав для звільнення позивача із посади керівника товариства. Лише в цьому випадку буде дотримано вирішення судом саме корпоративного спору, що є компетенцією господарського суду.
Суд не погоджується із доводами представників позивача про те, що в даному випадку має істотне значення чи було позивача звільнено з посади директора, чи його усунуто, чи відсторонено, оскільки, на думку суду, в аспекті п. 4 ст. 99 ЦК ці терміни слід приймати як синоніми, які мають однакове регулювання.
Цей висновок суд базує також і на Узагальненні Верховного Суду України "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007 року, де ці терміни прямо вказані як синонімічні один одному ---- звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) у розділі "Підвідомчість (підсудність) корпоративних спорів господарським судам".
Статутом ТОВ "Полянецьке" не передбачено підстав для звільнення директора зі своєї посади. Таким чином, в світлі положення ч.4 ст. 99 ЦК України, звільнення директора ТОВ "Полянецьке" за рішенням загальних зборів може відбуватися і взагалі безмотивно, а корпоративні права позивача при цьому не можуть вважатися порушеними, бо звільнення позивача із посади директора ТОВ не тягне за собою втрату ним свого статусу учасника товариства.
Крім того, суд враховує і зміст набравшого законної сили рішення господарського суду Черкаської області від 13.09.2011 року у справі № 18/5026/1810/2011, прийнятого у спорі між тими ж сторонами про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Полянецьке" від 09.08.2011 року, в якому суд фактично погодився із правомірністю прийняття ТОВ "Полянецьке" попереднього рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора без будь-яких мотивів на підставі ч. 4 ст. 99 ЦК України, а права позивача були порушеними при цьому лише внаслідок неповідомлення ОСОБА_1 про проведення спірних зборів ( а.с. 41-47).
Таким чином, при розгляді даного спору (як корпоративного) щодо прийнятого загальними зборами рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ, суд не зобов'язаний досліджувати доведеність та обґрунтованість причин цього звільнення з позицій позивача та відповідача по справі, оскільки загальні збори в даному випадку мають законне право на безмотивне звільнення з посади свого директора товариства. Крім того, рішення про звільнення з посади директора знову ж таки було прийнято за рахунок переваги голосів учасника ОСОБА_4 (85%) над голосами ОСОБА_1 (15%).
Отже в даному питанні порушення чинного законодавства та корпоративних прав позивача суд не вбачає.
Позивач також просить визнати недійсним рішення загальних зборів від 15.09.2011 року в частині вирішення питання про внесення змін до статуту товариства (прийняття статуту в новій редакції).
Дане питання було вирішено позитивно - проект статуту в новій редакції спочатку було прийнято за основу, а потім прийнято в цілому.
Оскільки предметом позову в даному випадку є визнання незаконним рішення загальних зборів (тобто, оцінка судом проводиться виключно за компетенцією та процедурою їх прийняття), то суд вважає, що він не вправі брати до уваги доводи сторони позивача про те, в чому він вбачає незаконність положень статуту ТОВ "Полянецьке" у новій редакції, оскільки це б призвело до незаконного вирішення судом питання про законність чи незаконність положень статуту з виходом за межі предмету спору (вимога про це у даному позові не заявлена). Для визнання статуту недійсним повинен заявлятися самостійний позов.
Так, Верховним Судом України листом від 01.08.2007 року в узагальненні практики розгляду судами корпоративних спорів сказано, що статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.
Підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.
Стосовно процедури прийняття загальними зборами учасників 15.09.2011 року рішення щодо затвердження статуту товариства у новій редакції, судом було встановлено наступне:
Згідно п. 9.5. статуту відповідача в редакції 2009 року --- зміна і доповнення статуту товариства відносяться до виключної компетенції загальних зборів учасників (а.с. 34).
рішення про прийняття статуту в новій редакції було прийнято зборами учасників при забезпеченні кворуму на прийняття даного рішення та внаслідок позитивного голосування за це рішення учасника товариства ОСОБА_4 з 85%-ми голосів.
Обґрунтованість підстав голосування "проти" позивачем по справі, який був не згоден із введенням посади генерального директора та наполягав на збільшенні своєї частки на 11%, судом не перевіряється, оскільки дані питання матимуть значення лише при вирішенні самостійного спору щодо відповідності нового статуту ТОВ "Полянецьке" положенням чинного законодавства.
Суд також не погоджується із доводами позивача про те, що статут у новій редакції необхідно було розглядати на кількох зборах -- спочатку приймати за основу, вносити до нього зміни, кілька разів обговорювати, лише потім остаточно голосувати. Такого порядку прийняття статуту в новій редакції не передбачає ні ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) , ні статути ТОВ "Полянецьке" в редакції 2009 року та в новій редакції.
За доводами представників обох сторін, статут товариства у новій редакції вже зареєстровано у встановленому порядку ( а.с. 93).
В зв'язку із прийняттям статуту ТОВ "Полянецьке" у новій редакції зборами учасників 15.09.2011 року було також прийнято і рішення про "обрання керівних органів товариства" за нормами цього статуту.
Так, зборами було призначено генерального директора товариства та обрано голову контрольної комісії.
У відповідності до п. 13.1.3 та 16.2. статуту ТОВ "Полянецьке" у новій редакції ( а.с. 101, 103), призначення та звільнення Генерального директора і голови контрольної комісії відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.
Згідно п. 13.6. статуту у новій редакції, загальні збори є повноважними, якщо на них присутні учасники з більш ніж 60% голосів. Розподіл часток (85% ОСОБА_4 та 15% ОСОБА_1) у статуті в новій редакції також збережено.
За доводами сторони відповідача, потреба прийняття статуту у новій редакції викликана необхідність приведення статуту до положень ЗУ "Про господарські товариства" (1576-12) .
Так, у відповідності до ст. 62 цього Закону, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.
У відповідності до ст. 63 Закону, контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.
За доводами представника відповідача, оскільки у ТОВ "Полянецьке" лише 2 учасника, а ревізійну комісію можна створити у кількості не менше 3х чоловік, то в статуті у новій редакції було введено контрольну комісію з однієї особи -- голови контрольної комісії.
Оцінка правомірності існування контрольної комісії та генерального директора ТОВ виходить за межі предмету спору, а тому судом не проводиться, оскільки це потягне за собою оцінку статуту ТОВ "Полянецьке" у новій редації на предмет відповідності його вимогам чинного законодавства.
Як вказано вище, розгляд позовних вимог про визнання рішень зборів недійсними за всіма питаннями судом повинен проводитися лише з точки зору компетенції зборів на прийняття рішення та дотримання процедури скликання і проведення зборів згідно статуту товариства, а питання про відповідність норм статуту чинному законодавству виходить за межі предмету спору.
Суд також відхиляє і доводи позивача про те, що обирати керівні органи товариства за статутом у новій редакції можна було лише після реєстрації нової редакції статуту у встановленому порядку, оскільки статут для учасників ТОВ (не для третіх осіб) є чинним вже з часу його прийняття, а на момент розгляду справи статут вже й було зареєстровано і позивач не заявляв позову про визнання його недійсним, погодившись із ним. Згідно чинного законодавства, підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що рішення загальних зборів учасників товариства є правочинами і позивачу треба визначити норму закону, на підставі якої рішення зборів слід визнати недійсним. Правочином є домовленість її рівноправних учасників, з якої для них витікають права та обов'язки, рішення ж загальними зборами приймаються відповідно до процедури та компетенції, яка передбачена чинним законодавством та статутом товариства.
На підставі викладеного, оскільки позивач не довів недотримання вимог закону та установчих документів під час проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, а також не довів порушення своїх корпоративних прав прийнятими зборами учасників від 15.09.2011 року рішеннями, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.
При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя
Н.М. Спаських
Повний текст рішення підписано 03 cічня 2012 року