На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення з Приватного підприємства "МА-КРО" збитків у розмірі 197175,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором №01/51-д.т. від 05.09.2008 щодо введення поставленого обладнання в експлуатацію. Зазначене зумовило укладення договору на виконання робіт з пусконалагодження поставленого обладнання на суму 197175,80 грн. За таких обставин, позивач, керуючись ст. 224 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 197175,80 грн., завдані неналежним виконанням договору.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, а також ухвали про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

05.09.2008 між Приватним підприємством "МА-КРО", як продавцем та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, як покупцем укладений договір на закупівлю товару за державні кошти №01/51-д.т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець, як переможець торгів з процедури "Відкриті торги" щодо закупівлі виробничого обладнання для їдалень Центрів харчування: лот 1 – Центр харчування №1-141 найменування за державні кошти, зобов‘язався передати у власність покупця на умовах договору виробниче обладнання за ціною, вказаною в акцептованій тендерній пропозиції продавця, в зазначеній у специфікації кількості, а покупець зобов‘язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами затверджена специфікація до договору, згідно з якою вартість обладнання складає 3795212,80 грн.

Відповідно до п. 2.11 договору продавець зобов‘язується протягом 3 робочих днів з моменту передачі товару покупцю забезпечити прибуття своїх представників для здійснення монтажу товару.

Монтаж товару (повна підготовка товару до експлуатації) повинен бути здійснений продавцем в строк не більше 10 робочих днів з моменту прибуття уповноважених представників (п. 2.12 договору).

Даний договір діє до 31.12.2008 (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець, як переможець торгів з процедури "Відкриті торги" щодо закупівлі виробничого обладнання для їдалень Центрів харчування: лот 2 – Центр харчування №2, Центр харчування №3-170 найменування за державні кошти, зобов‘язався передати у власність покупця на умовах договору виробниче обладнання за ціною, вказаною в акцептованій тендерній пропозиції продавця, в зазначеній у специфікації кількості, а покупець зобов‘язався прийняти товар і оплатити на умовах цього договору.

Сторонами затверджена специфікація до договору, згідно з якою вартість обладнання складає 3954747,42 грн.

Відповідно до п. 2.11 договору продавець зобов‘язався також протягом 3 робочих днів з моменту передачі товару покупцю забезпечити прибуття своїх представників для здійснення монтажу товару.

Даний договір діє до 31.12.2008 (п. 7.1 договору).

Позивачем до матеріалів справи надано копію протоколу про розкриття тендерних (цінових пропозицій); протоколу оцінки тендерних (цінових) пропозицій; звіту про результати проведення процедур відкритих і двоступеневих торгів.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи витяг з акту ревізії фінансово –господарської діяльності позивача за 2008 рік, 2009 рік, завершений звітний період 2010 року від 18.03.2011 № 03-21/66, в якому встановлено, що обладнання по вказаним договорам позивачем отримано та оприбутковано згідно з видатковими накладними, однак обладнання в порушення умов вказаних договорів в експлуатацію не введено.

Оскільки обладнання в експлуатацію відповідачем на виконання умов договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т. не введено, строк дії договору закінчився, то 20.08.2009 між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем укладений договір на виконання пусконалагоджувальних робіт технологічного обладнання №057/14.

Згідно з п. 1.1 договору замовник замовляє, а виконавець виконує комплекс робіт з пусконалагодження обладнання на умовах, визначених договором.

В додатку №1 до договору сторонами погоджено перелік обладнання, з пусконалагодження якого відповідач виконує роботи, та вартість робіт у розмірі 197175,80 грн.

Розрахунки за договором №0574/14 проведені між позивачем та відповідачем на підставі актів виконаних робіт від 07.09.2009 №А-057/14-1, №А-057/14-2, №А-057/14-3 загалом на суму 197175,8 грн.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що у зв‘язку з невиконанням відповідачем п.2.11, п 2.12 договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т., понесені позивачем додаткові витрати на виконання відповідачем робіт з пусконалагодження (монтажу та введення обладнання в експлуатацію) по договору № 057/14 є збитками.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Уколені сторонами договори №01/51-д.т., №01/51а-д.т. містять елементи договору поставки та договору підряду.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення п.2.11, п 2.12 договорів №01/51-д.т., №01/51а-д.т. роботи з монтажу, введення в експлуатацію поставленого обладнання не виконав. Відповідач вказані обставини не спростував. За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов‘язань взятих на себе по вказаним договорам.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).

Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та її вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Враховуюче те, що судом встановлено порушення відповідачем господарського зобов‘язання, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано вину останнього у порушенні зобов‘язання, позивачем доведено суму здійснених витрат, які становлять суму реальних збитків, понесених ним в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, вимоги позивача про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "МА-КРО" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 6, кв. 14, код 33632433, з рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64, код 02070944) 197175 (сто дев‘яносто сім тисяч сто сімдесят п‘ять) грн. 80 коп. збитків, 1971 (одна тисяча дев‘ятсот сімдесят одна) грн. 76 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.