Заявлено позов про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"заборгованості за Договором про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/10/2/ДНЮ-4 від 15.02.2010 та Договором про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/11/207/ДНЮ-4 від 13.07.2011 в розмірі 984 958,18 гри., в тому числі 961 441,52 грн. як майно отримане без достатньої правової підстави, 23626,66 грн. процентів користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2011 порушено провадження по справі № 53/513, розгляд справи призначено на 28.11.2011.

17.11.2011 позивачем через відділ діловодства суду подано заяву про вирішення питання про повернення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки ПАТ з 01.11.2011 набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (3674-17) , який вніс зміни до ст. 57 ГПК України, а саме: скасував сплату державного мита й передбачив сплату судового збору для подання позовної заяви. Так, ПАТ "Норинський щебзавод"при зверненні з позовом до суду було сплачено державне мита в сумі 19 699,17 грн. (платіжне доручення № 1274 від 31.10.2011) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (платіжне доручення № 1275 від 31.10.2011). 11.11.2011 платіжним дорученням № 1322 позивачем в порядку і розмірі, що визначені Законом України "Про судовий збір" (3674-17) , сплачено судовий збір у розмірі 19 699,17 грн.

В судове засідання 28.11.2011 з'явився представник позивача та надав суду документи на виконання вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР (475/97-ВР) ), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в засідання суду та не виконання останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, що перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи. Розгляд справи відкладався до 19.12.2011 року.

В судовому зсіданні у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 26.12.2011 року.

В судовому засіданні 26.12.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,

15.02.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Наринський щебзавод", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Норинський щебзавод"(позивач), та Державним територіального галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця"(відповідач) було укладено Договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/10/2/ДНЮ-4 (Договір на 2010 рік).

13.07.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/11/207/ДНЮ-4 (Договір на 2011 рік).

На виконання п. 2.2.1. Договору на 2010 рік у позивача для централізованих розрахунків із відповідачем було відкрито особовий рахунок № 7335092. У відповідності до п. 2.2.1. Договору на 2011 рік у позивача для централізованих розрахунків із відповідачем було залишено той самий особовий рахунок - № 7335092.

Як передбачено п. 3.1. Договору про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/11/207/ДНЮ-4 (Договір на 2011 рік) Вантажовласник"(позивач) здійснює попередню оплату Залізниці (відповідач) на рахунок №260360100504 в АБ "Експрес-Банк", МФО 322959, код 04713033. Одержувач: ЄТехПД ДТГО "Південно-Західна залізниця". Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги Вантажовласнику за цим договором, надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Зміст п. 3.1. Договору на 2010 рік тотожній змісту п. 3.1. Договору на 2011 рік.

В період з 30.06.2011 року по 29.07.2011року відповідач списав з особового рахунку позивача 801 109,60 грн., крім того ПДВ у розмірі 160 221,92 грн., що загалом складає 961 331,52 грн. Із вказаної суми, в якості збору за зберігання вагонів було списано 28 695,80 грн., крім того ПДВ у розмірі - 5 739,16 грн., що загалом складає 34 434,96 грн., в якості плати за користування вагонами було списано 772 413,80 грн., крім того ПДВ у розмірі - 154 482,76 грн., що загалом складає 926 896,56 грн. Це підтверджується складеними відповідачем переліками: №3006 від 30.06.2011р.; №0407 від 04.07.2011р.; №0507 від 05.07.2011р.; №0707 від 07.07.2011р.; №0807 від 08.07.2011р.; №2607 від 26.07.2011р. та №2907 від 29.07.2011р. Детальний розрахунок проведених списань наведено в: "Таблиця списань - збір за зберігання вагонів"

Позивач вважає, що вищезазначені грошові кошти у сумі 961 331,52 грн. були списані відповідачем з особового рахунку позивача безпідставно та необґрунтовано.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ним не підписувались накопичувальні картки і при складенні актів загальної форми та актів про затримку вагонів порушувались вимоги п.8 та п.10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 (z0165-99) ; позивач не підписував акти загальної форми і не отримував від відповідача повідомлень про затримку вагонів; затримка вагонів, як і їх подача була здійснена поза волею позивача і відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошті у сумі 1331,52 грн., як майно отримане без достатньої правової підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані вище грошові кошти були списані відповідачем з особливого рахунку позивача на підставі:

- накопичувальних карток : № 30060253 від 30.06.2011 р.; № 02070397 від 02.07.2011р.; № 02070188 від 02.07.2011 р.; № 02070862 від 02.07.2011 р.;№ 05070256 від 05.07.2011 р.; № 06070183 від 06.07.2011 р.; № 08070265 від 08.07.2011 р.; № 08070264 від 08.07.2011 р.; № 26070290 від 26.07.2011 р. та № 29070293 від 29.07.2011 р.

- актів загальної форми : № 590 від 23.06.2011 р.; № 591 від 24.06.2011 р.; № 592 від 24.06.2011 р.; № 582 від 22.06.2011 р.; № 594 від 24.06.2011 р.; № 601 від 26.06.2011 р.; № 602 від 26.06.2011 р.; № 603 від 26.06.2011 р.; № 607 від 26.06.2011 р.; № 281 від.01.07.2011 р.; № 545 від 12.06.2011 р.; № 546 від 12.06.2011 р.; № 457 від 17.06.2011 р.; №550 від 18.06.2011 р.;№551 від 18.06.2011 ;№ 552 від 18.06.2011 р.; № 553 від 18.06.2011 р.; № 560 від 18.06.2011 р.; № 561 від 18.06.2011 р.; № 562 від 18.06.2011 р.; № 563 від 17.06.2011 р.; № 564 від 17.06.2011 р.; № 565 від 17.07.2011 р.; № 566 від 15.06.2011 р.; № 567 від 15.06.2011 р.; № 568 від 15.06.2011 р.; №569 від 19.06.2011 р.; № 570 від 19.06.2011 р.; № 571 від 19.06.2011 р.; № 596 від 25.06.2011 р.; № 597 від 25.06.2011 .; № 288 від 04.07.2011 р.; № 285 від 03.07.2011 р.; № 611 від 29.06.2011 р.; № 572 від 20.06.2011 р.; № 559 від 18.06.2011 р.; № 579 від 21.06.2011 р.; № 558 від 18.06.2011 р.;№ 581 від 22.06.2011 р.;№ 580 від 21.06.2011р.;№ 578 від 21.06.2011 р.;№574 від 20.06.2011 р.;№573 від 20.06.2011 р.;№279 від 30.06.2011 р.;№575 від 21.06.2011 р.;№583 від 22.06.2011 р.;№ 559 від 25.06.2011 р.;№ 598 від 25.06.2011 р.;№ 584 від 22.06.2011 р.;№ 600 від 26.06.2011 р.;№ 557 від 18.06.2011 р.;№554від. 18.06.2011р. ;№ 612 від 29.06.2011 р.;№610від 28.06.2011 р.;№ 609 від 27.06.2011 р.;№ 608 від 26.06.2011 р.;№ 586 від 23.06.2011 р.;№ 555 від 18.06 2011 р.;№ 595 від 24.06.2011 р.;№ 556 від 18.06.2001 р.;№ 544 від 12.06.2011 р.;№ 587 від 23.06.2011 р.;№ 605 від 24.06.2011 р.;№585 від 23.06.2011 р.;№ 577 від 21.06.2011 р.; № 576 від 21.06.2011 р.

- актів про затримку вагонів : № 3 від 25.06.2011 р.; № 1 від 19.06.2011 р.; № 2 від 20.06.2011 р.;№ 10 від 17.06.2011 р.; № 12 від 13.06.2011 р.; №7 від 29.06.2011 р.

Як вбачається з наведених вище документів, копії яких долучені до матеріалів справи, підставами для нарахування і списання спірних коштів з особливого рахунку позивача, як стверджує відповідач, стали масові випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення Хайчнорин з причин не залежних від залізниці.

Позивач стверджує, що ним не підписувались накопичувальні картки, оскільки взагалі не надавались відповідачем для підпису.

Відповідач у своєму відзиві стверджує, що представник позивача відмовився від підписання накопичувальних карток: № 08070264 від 08.07.2011р.; № 29070293 від 29.07.2011р.; № 08070265; № 05070256 від 05.07.2011р.; № 26070290 від 26.07.2011р. та № 30060253 від 30.06.2011р., про що відповідачем надані до матеріалів справи акти про відмову від підпису.

Щодо накопичувальних карток: №02070397 від 02.07.2011р.; №02070862 від 02.07.2011р.; №0207188 від 02.07.2011р. та №06070183 від 06.07.2011р. відповідачем не надано актів про відмову позивача від їх підписання.

Однак, як вбачається з накопичувальної картки №30060253 від 30.06.2011р., її підписано зі сторони позивача особою, посадове становище і прізвище якої не зазначено, тобто невідомою особою.

При цьому відповідач надає копію акту загальної форми №1 від 30.06.2011р. у якому зазначено: "Вантажовласник ПАТ "Норинський щебзавод"в особі нач. цеху ОСОБА_1 відмовився від підпису накопичувальної картки №30060253".

Як вбачається з накопичувальної картки №05070256 від 05.07.2011р. її підписано "ОСОБА_1".

При цьому відповідач надає копію акту загальної форми №6 від 05.07.2011р. у якому зазначено: "Вантажовласник ПАТ "Норинський щебзавод"в особі нач. цеху ОСОБА_1 відмовився від підпису накопичувальної картки №05070256".

В накопичувальних картках №02070862 від 02.07.2011р. та №05070256 від 05.07.2011р. стоять підписи ОСОБА_1, які неозброєним оком відрізняються від підписів ОСОБА_1 на інших накопичувальних картках та первинних документах з його справжнім підписом.

Таким чином, судом встановлено, що накопичувальні картки, за якими списано спірні кошти позивачем не підписувались. Відповідачем не надано суду належних доказів та пояснень за яких обставин і яким чином, спірні накопичувальні картки надавались позивачу для підпису.

У відповідності до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) передбачено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику".

В наданих позивачем копіях накопичувальних карток № 08070264 від 08.07.2011р.; № 29070293 від 29.07.2011р.; № 08070265; № 05070256 від 05.07.2011р.; № 26070290 від 26.07.2011р. та № 30060253 від 30.06.2011р. відсутні відмітки про те, що представник вантажовласника відмовився від підписання накопичувальних карток.

У відповідності до п. 4 пар. 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці №147-Ц від 04.06.2003р. (в подальшому "Інструкція") всі примірники накопичувальних карток підписуються товарним касиром станції та уповноваженим представником платника. На право підпису у представника повинно бути доручення. В разі відмови представника підприємства від підпису накопичувальної картки, оформляється акт загальної форми ГУ-23. У цьому випадку у накопичувальній картці робиться відмітка про складання акту.

Позивачем надано довіреності (доручень) на працівників, які мають право представляти інтереси позивача у взаємовідносинах із відповідачем: №15 від 04.01.2011р. на ім'я майстра навантажувально-розвантажувального цеху ОСОБА_2, №239/а від 28.03.2011р. на ім'я майстра НРЦ ОСОБА_3, №11 від 04.01.2011р. на ім'я начальника НРЦ ОСОБА_1, №14 від 04.01.2011р. на ім'я майстра НРЦ ОСОБА_4 та №12 на ім'я майстра НРЦ ОСОБА_5 Всі перелічені доручення ідентичні за своїм змістом і делегують повіреним вичерпний перелік повноважень, а саме: замовлення рухомого складу під навантаження; підпис усіх документів на відвантаження вантажів по станції, та отримання документів від станції на відповідні вантажі; оформлення відмови від замовлених вагонів; підпису накладної про правильність завантаження та кріплення вантажів на відкритому рухомому складі відповідно до технічних умов та правил перевезення вантажів.

Інші повноваження, зокрема, для підписання накопичувальних карток, які пов'язані зі сплатою зборів за зберігання вагонів та плати за користування вагонами, представникам позивача не надавались.

Таким чином, відповідач безпідставно та необґрунтовано списав з особового рахунку Позивача 961 331,52 грн., оскільки позивач не підписував накопичувальні картки (навіть ззапереченнями) і, відповідно, не підтверджував факту надання додаткових послуг на зазначену суму.

Позивач у своїй позовній заяві звертав увагу на те, що всі акти загальної форми, які складались на підтвердження факту затримки вагонів, були складені відповідачем одноосібно без виклику представників аозивача для підписання цих актів. Позивач не засвідчував ні факту затримки вагонів, ні того, що така затримка сталася з вини позивача або з причин, які залежать від позивача.

Відповідач у своєму відзиві посилаючись на п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 (z0565-02) (в подальшому - "Правила складання актів"), стверджує, що у випадку складання акту загальної форми на підтвердження факту затримки вагонів, такий акт підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту та не потребує підпису представника вантажовласника.

В той же час, згідно п. 8 Правил користування вагонами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери".

Таким чином, в разі складення акту загальної форми з приводу затримки вагонів, необхідний також підпис вантажоотримувача.

Крім того, позивач стверджує, що в порушення вимог абз. 4 п. 10 Правил користування вагонами не був належним чином проінформований відповідачем про факт затримки вагонів.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що інформував позивача про факт затримки вагонів за допомогою мобільних телефонів працівників позивача.

Однак, у відповідності до абз. 4 п. 10 Правил користування вагонами передбачено, що станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини не пізніше двох годин після його отримання телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником.

Позивач не погоджував з відповідачем інших способів повідомлення про затримку вагонів ніж передбачені п. 10 Правил користування вагонами.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копії 59 повідомлень про затримки вагонів, з яких вбачається, що про факт затримки вагонів повідомлялось за допомогою мобільних телефонів працівників позивача.

В ході розгляду спору позивач заперечував факт отримання дзвінків від відповідача по фактам затримки вагонів, відповідні обставини відповідачем не спростовані, доказів того, що відповідні повідомлення були своєчасно та належним чином передані позивачу, суду не надано.

Виходячи із наданих позивачем копій документів (актів про затримку вагонів, актів загальної форми) вагони було затримано на п'яти станціях Відповідача: Бехи, Ігнатпіль, Велідники, Товкачівськ та Овруч. Однак, з наданих відповідачем повідомлень про затримку вагонів вбачається, що всі вагони затримано на станції Овруч.

Зі встановлених в ході розгляду спору обставин вбачається, що відповідач складав всі документи, на підставі яких списано спірні кошти позивача, в односторонньому порядку і про складення таких документів позивач своєчасно та належним чином не був проінформований.

Крім того, власником затриманих вагонів є ВАТ "Первая грузовая компания", яка є резидентом Російської Федерації. "Приватні"(власні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізні документи зі сплатою залізничного тарифу, мають правовий статус "вантажу"(вантаж на колесах ).

Позивач надав пояснення, щодо відсутності будь-яких договірних відносин між ним та ВАТ "Первая грузовая компания".

Посилання відповідача на те, що згідно ст. 7 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення залізнична накладна є договором перевезення, свідчить про те, що сторонами такого договору перевезення є вантажовідправник або власник вагонів (ВАТ "Первая грузовая компания") і перевізник (в тому числі - Відповідач).

Крім того, в графі 4 кожної із наданих відповідачем накладних зазначено "Оплата УЗ ООО ПГК В У КРАПНЕ 2052258".

Крім того, дослідивши надані відповідачем накладні, судом встановлено відсутність в них посилання на будь-які договори з позивачем чи інші підстави зазначення його вантажоотримувачем. Таким чином, не можливо встановити підстав виникнення у позивача цивільних прав та обов’язків за такими накладними.

Відповідач у відзиві стверджує, що затримка вагонів сталась з тих причин, що позивач не виконав плану перевезень у власних (орендованих) вагонах. На підтвердження цього твердження відповідач надає копію облікової картки виконання плану перевезень №15 за червень 2011 року. Із вказаної облікової картки вбачається, що план перевезень в червні 2011 року не було виконано, із запланованих 600 вагонів фактично було відвантажено 583 вагони. Таким чином було не відвантажено 17 вагонів.

Суд враховує, що не вивантаження 17вагонів не могло призвести скупчення та затримки наведених в Актах загальної форми та Актах про затримку вагонів.

Крім того, з наданої відповідачем облікової картки вбачається, що в червні 2011 року відповідач замість 600 запланованих вагонів, подав позивачу під навантаження власних 1022 власні (орендовані) вагони.

Таким чином, затримка вагонів сталась у зв'язку із тим, що відповідач всупереч умовам укладених із позивачем договорів про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПЗ/ДН-4/10/2/ДНЮ-4 від 15.02.2010р. та № ПЗ/ДН-4/11/207/ДШО-4 від 13.07.2011р., всупереч вимог Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. №873 (z1030-02) , в червні 2011 року порушив план перевезень вантажів у власних (орендованих) вагонах подавши 1022 вагони замість 600 запланованих вагонів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт"встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до п. 8 та п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами, обов'язок вантажовласника оплатити збір за зберігання вагонів та плату за їх використання у випадку їх затримки виникає виключно за умови, що така затримка сталась з вини вантажовласника або з причин, які залежать від вантажовласника.

За наслідками розгляду спору, судом не встановлено обставин, які свідчать про вину позивача у затримці вагонів.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також: майнові права та обов'язки.

Стаття 177 Цивільного кодексу України до речей відносить у тому числі гроші.

Таким чином, враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав у відповідача для списання спірних грошових сум з рахунків позивача, відповідач зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти у сумі 961 331,52 грн. як отримані без достатньої правової підстави.

Як передбачено ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу)".

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6. ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення відповідача, відповідна вимога обґрунтована і підлягає задоволенню. У зв’язкуз чим, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування грошовими коштами позивача станом на 01.11.2011 року включно в сумі 23626,66 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 3, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,-

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"(01034, м. Київ, вул. Лисенка, б, Ідентифікаційний код 04713033) на користь Публічного акціонерного товариства "Норинський щебзавод"(11154, Житомирська область, Овруцький район, с. Норинськ, вул. Шкільна, 16, Ідентифікаційний код 04865033) безпідставно отримані кошти в сумі 961 331,52 грн. (дев'ятсот шістдесят одна тисяча триста тридцять одна гривня п'ятдесят дві копійки), проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 23 626,66 грн. (двадцять три тисячі шістсот двадцять шість гривень шістдесят шість копійок), судовий збір у сумі 19 699,17 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень сімнадцять копійок) .

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Норинський щебзавод"(11154, Житомирська область, Овруцький район, с. Норинськ, вул. Шкільна, 16, Ідентифікаційний код 04865033) з Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у сумі 19 699,17 грн. сплачені згідно з платіжним дорученням № 1274 від 31.10.2011 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. сплачені згідно з платіжним дорученням № 1275 від 31.10.2011. Платіжні доручення № 1274, 1275 від 31.10.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/513.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.