Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"(далі –позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"(далі –відповідач) про стягнення 21 454,32 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування № V2.0.13663 від 14.04.2008р., було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 21 454,32 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 30.11.2011р. порушено провадження у справі № 1/400 та призначено розгляд на 26.12.2011 р.

26.12.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору, заявив клопотання про доручення додаткових документів по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд застосувати строк позовної давності до частини позовних вимог позивача.

Згідно ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

14.04.2008 між ПрАТ "СК ПЗУ Україна"(далі –позивач) як страховиком, та ОСОБА_3 укладено договір страхування №V2.0.13663, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки "Шевроле Лачетті", державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/3846073, страховиком ВАТ "СК "Універсальна" було забезпечено транспортний засіб –автомобіль марки "Мерседес Бенс", державний номерний знак НОМЕР_2.

13.06.2008р. у м.Києві на вул. Набережно-Хрещатицькій, сталася ДТП за участю транспортного засобу "Шевроле Лачетті", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить представництву ОСОБА_3, під його керуванням та транспортного засобу "Мерседес Бенс", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, під його керуванням.

Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 05.08.2008 у справі № 3-24992/2008р., гр. ОСОБА_4, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 601/09/08 від 29.09.2008р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Шевроле Лачетті", державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 20 161,50 грн., які були виплачені згідно платіжних доручень №№ 10296 від 18.08.2008р., 10298 від 18.08.2008р., 42331 від 25.11.2008р.

Позивач у своєму позові, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 21 454,32 грн. боргу, а саме: 20 161,50 грн. –страхового відшкодування, 1292,82 грн. - пені та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: "Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України "Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 37.2 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідачем у судовому засіданні 26.12.2011р. заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення 14 298,62 грн.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначено, що законом може встановлюватись спеціальна позовна давність для окремих видів вимог а саме, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання, тобто страхової виплати.

Згідно позовної заяви № 365/3/2010/ИР від 22.10.2011, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 23.11.2011, про що свідчить штамп на конверті, проте виплата страхового відшкодування відбулась декількома платежами, згідно платіжних доручень №№ 10296 від 18.08.2008р., 10298 від 18.08.2008р. на суму 14 298,62 грн., що відбулось після спливу встановленої, законом, позовної давності для розгляду даного спору.

Щодо стягнення 5862,88 грн., що були виплачені згідно платіжного доручення № 42331 від 25.11.2008р., то дана сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 292,82 грн., то дана вимога не підлягає задоволенню, так як спеціальним законодавством, яке застосовується до даних правовідносин – Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресними вимогами до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Враховуючи викладене та беручи до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору, вимога позивача про стягнення в порядку регресу є такою, що підлягає задоволенню в частині 5 862,88 грн..

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"(код ЄДРПОУ 20113829, адреса: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького 48-А) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"(код ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 40) суму заборгованості в розмірі 5862 (п’ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 88 коп., 381 (триста вісімдесят одну) грн. 11 коп. – судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог –відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.