в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (пл. Повсталих, буд. 6, Ленінський район, м. Севастополь, 99008; ідентифікаційний код 20677058)

До відповідачів: 1.Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (с. Новорибацьке, Красноперекопський район, АР Крим, 96025; ідентифікаційний код 00476702)

2.Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, буд. 82-А, Шевченківський район, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 25592421)

про визнання недійсним договору зберігання

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача 1 – ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність б/н від 02.09.2011 р.

Від відповідача 2 – не з’явився.

Прокурор – Кузнєцов К.В., посвідч. №11261

Суть спору: Красноперекопський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 р., укладений між ДП "Укрриба" і ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат". Також прокурор просить поновити строк пред’явлення позовної заяви.

Позовні вимоги Красноперекопського міжрайонного прокурора мотивовані удаваністю спірного договору, який було укладено для приховання іншого правочину – договору оренди гідротехнічних споруд як невід’ємних елементів Ішунського товарного рибного господарства, що, в свою чергу, призвело до порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, прокурор зазначає про укладення договору зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 р. Державним підприємством "Укрриба" з перевищенням повноважень – без дозволу Фонду державного майна України як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

В судовому засіданні 06.12.2011 р. представником Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" надані письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких перший відповідач вважає безпідставними доводи, викладені в позові, та просить відмовити прокурору в їх задоволенні. Вказані заперечення судом були долучені до матеріалів справи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що повним найменуванням відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат", з огляду на що, судом зазначено про це в своїй ухвалі.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не сповістив.

Представник відповідача-1 в судове засідання з’явився, проти позову заперечував за мотивами, викладеними у запереченнях на позовну заяву.

Відповідач- 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки не повідомив.

Прокурор в судове засідання з’явився, позов підтримав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши висновок прокурора, пояснення представника відповідача-1, суд

01.06.2004 року між Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (Зберігач) та Державним підприємством "Укрриба" (Замовник) було укладено договір зберігання з правом користування №8.

Відповідно до п.1 вказаного договору Замовник передає, а Зберігач приймає на зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП "Укрриба", та розташовано за адресою: АР Крим, Красноперекопський район, с. Новорибацьке (Ішуньське товарне рибне господарство); Красноперекопський район, с. Рисове (Красноперекопське товарне рибне господарство).

Згідно п.1.3 договору майно використовується лише за цільовим призначенням виробничої програми, погодженої з Замовником.

Пунктом 2.2 вищевказаного договору передбачено, що за користування майном (згідно з Додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна") щомісячний розмір плати складає 8331,00грн. з ПДВ. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок Замовника щоквартально до 15 числа наступного за звітним.

Згідно п.3.3 договору Зберігач має право за згодою Замовника передавати майно в користування іншій особі.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.

Відповідно до акту приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом використання від 01.06.2004 р. Замовник передав, а Зберігач прийняв на зберігання з правом користування вищевказане нерухоме державне майно.

01.08.2011р. Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" та Державне підприємство "Укрриба" уклали додаткову угоду до договору зберігання з правом використання №8 від 01.08.2011 р., якою деякі пункті договору були викладені у іншій редакції. Зокрема, п.1.3 договору "Предмет договору" викладений наступним чином: "Право власності на майно до Зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою з Замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна."

Позовні вимоги Красноперекопського міжрайонного прокурора про визнання вказаного договору зберігання з правом користування недійсним мотивовані удаваністю спірного договору, який було укладено для приховання іншого правочину – договору оренди гідротехнічних споруд як невід’ємних елементів Ішунського товарного рибного господарства, що, в свою чергу, призвело до порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, прокурор зазначає про укладення договору зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 р. Державним підприємством "Укрриба" з перевищенням повноважень – без дозволу Фонду державного майна України як єдиного орендодавця нерухомого державного майна.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтями 6, 626, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Укрриба" засноване на державний власності і підпорядковане Державному департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України.

Згідно з Наказом державного департаменту рибного господарства №223 від 17.07.2003р. передано з балансу Відкритого акціонерного товариства "Кримський рибокомбінат" на баланс ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання нерухоме майно: гідротехнічні споруди, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Кримський рибокомбінат".

Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Між тим, як свідчать умови оспорюваного договору, зокрема п.п. 1.1, 2.2., 3.1, 3.3 договору, зберігач має право користуватися переданим на зберігання майном, за що справляється плата, крім того, зберігач має право передавати частину майна в користування іншій особі.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Сторона, яка вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховання інший правочин, повинна довести, що правочин укладено з такою метою, також має бути доведено, що воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Ознакою удаваного правочину є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9 (v0009700-09) , за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Таким чином, за змістом приписів вищенаведененого цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети – приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили, отже, для того, щоб визнати правочин удаваним, необхідна одночасна наявність двох ознак: умислу сторін та відмінність правовідносин від тих, які регулює удаваний правочин.

Надаючи правову оцінку умовам договору зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 р., суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей договір містить ознаки та істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для договору даного виду, отже, з метою приховування орендних відносин Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майно, та до оспорюваного договору слід застосовувати законодавство, що регулює відносини оренди.

Оскільки предметом вищевказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (2269-12) .

Для того, щоб передати державне майно в оренду підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення), однак у даному випадку такий дозвіл отримано не було.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна (майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю) є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994р. №412 (412-94-п) , - регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується; відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності, м. Києва і м. Севастополя, і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів тощо.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються з державного бюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо; у державній власності може бути будь-яке майно, в тому числі те, яке не може перебувати у власності інших суб’єктів. Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

Наведене свідчить, що Державне підприємтсво "Укрриба" уклало договір зберігання та передало державне майно в платне користування Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" у порушення вимог чинного законодавства, якими встановлюється порядок передачі в строкове платне користування державного майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оцінка об’єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629 (629-95-п) .

Частина 2 ст. 19 вказаного Закону встановлює, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об’єктів, що перебувають у державній власності. Пунктом 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (786-95-п) встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.

Таким чином, суд вважає, що сторонами при укладенні оспорюваного договору були порушені норми чинного законодавства.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.2011р. у справі №2/83-ПД-10.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним, при цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що договір зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004 р., укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судовий збір суд покладає на відповідачів згідно ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 26.12.2011 р. після повернення з нарадчої кімнати судом була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 30.12.2011 р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 8 від 01.06.2004р., укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Приватним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат".

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Кримський виробничий рибокомбінат" (с. Новорибацьке, Красноперекопський район, АР Крим, 96025; ідентифікаційний код 00476702) в дохід Державного бюджету м. Сімферополь 22030001 (р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, в ГУ ДКУ в АРК, код 03499968) 470,50 грн. судового збору.

4.Стягнути з Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, буд. 82-А, Шевченківський район, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 25592421) в дохід Державного бюджету м.Сімферополь 22030001 (р/р 31216206700002, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, в ГУ ДКУ в АРК, код 03499968) 470,50 грн. судового збору.